Відбір
Збірна України здобула дві поспіль вольові перемоги з однаковим рахунком (2:1) в матчах плей-офф відбору і виборола путівку на фінальний турнір чемпіонату Європи з футболу. Для української команди це четвертий поспіль фінал європейських чемпіонатів (Євро-2012, 2016, 2020 і 2024).
Фінал
26 березня
Украина – Ісландія – 2:1 (0:1)
Голи: Циганков (54), Мудрик (84) – Гудмундссон (30).
Півфінал
21 листопада
Боснія і Герцеговина – Україна – 1:2
Голи: Матвієнко (56 автогол) – Яремчук (85), Довбик (88).
БОСНІЯ І ГЕРЦЕГОВИНА – УКРАЇНА
У першому півфінальному поєдинку плей-офф відбору на чемпіонат Європи з боснійцями збірна України розглядалася як фаворит. Можливо не як беззастрежний, але втім більшість експертів перевагу віддавали саме нашій команді.
Проте статус фаворита не дає автоматично переможних дивідендів, його треба підтверджувати на футбольному полі. В української збірної, відверто кажучи, не такий вже і великий досвід фаворитизма в протистояннях, щоб впевнено і переконливо його доводити. Згадайте, навіть у відбірковому турнірі, навіть із безумовно слабкішою за класом командою Мальти, нам не без проблем вдавалося набирати очки. Боснія і Герцеговина суперник не простий, грав на своєму полі, за підтримки власних вболівальників. До того ж у збірної України виникли по ходу об’єктивні кадрові проблеми. Віктор Циганков так і не встиг відновитися до цього матчу, принаймні наш тренерський штаб вирішив не ризикувати і навіть не включив його до заявки на цей матч. Були питання щодо стану після травми у Олександра Зінченка. Ну, і не варто забувати, про що писав у минулому номері газети, що і наш тренерський штаб ще практично не досвідчений у вирішення таких задач, як плей-офф із одного матчу, ще й на полі суперника, ще й з такою ціною перемоги. Зрештою, це все певним чином позначилося на перебігу гри.
Отже, підсумовуючи передматчеві розклади, для доведення своєї переваги необхідно було виявити свої найкращі ігрові якості і чітко реалізувати продуману тактику і стратегію на матч. А от цього, на жаль, більшу частини поєдинку якраз у діях збірної України не спостерігалося. Особливо безбарвним і невиразним у виконанні нашої команди видався перший тайм. Взагалі за рахунок чого ми передбачали перемогти боснійців? Випадковості, збігу обставин, фортуні? Три удари в бік воріт, жодного в площину.
По перерві гра не змінилася, а от ситуація досить швидко зазнала принципової зміни, що потім і визначило значним чином перебіг подій на футбольному полі. Боснійці забили дещо випадковий гол, невчасно на шляху м’яча опинився наш захисник Микола Матвієнко і той підступно рикошетом прошмигнув у кут воріт збірної України. Добре, що залишалося ще вдосталь часу.
А тепер час для компліментів. Могло бути запізно, але встигли. Маю на увазі корисні заміни, які здійснив тренерський штаб збірної України на останні 10–15 хвилин матчу з боснійцями. Вони виявилися вирішальними. Посилення атакуючих зусиль, крім активізації наши дій, виявилися ефективними на тлі очевидної втоми боснійських футболістів. Варто відзначити Романа Яремчука, який одного разу сам опинився вчасно на ударній позиції, а іншим разом асистував своєму товаришу по атаці Артему Довбику. Цих зусиль усієї команди виявилось достатньо, щоб у останні хвилини матчу вирвати вольову перемогу у півфіальому матчі плей-офф.
УКРАЇНА – ІСЛАНДІЯ
Фінальний матч відбору плей-офф виявився для нашої збірної ще одним випробуванням на характер і волю до перемоги.
У цьому матчі з перших хвилин гра, на відміну від півфінального, виглядала уже жвавіше. Хоча тягар підвищеної відповідальності міг позначатися на грі команд. Але тут обставини примусили гру рухатися у більш прискореному темпі. Причиною стали вдалі ідивідуальні дії гравця суперника Альберта Гудмундссона і його результативий удар на 30-й хвилині матчу. Вже за 9-ть хвили українські футболісти спромоглися рахунок зрівняти, на вістрі атаки знову опинився Роман Яремчук, якому цього разу Сергій Ребров довірив місце на полі з перших хвилин матчу. І тільки мінімальний офсайт скасував цей успіх української збірної. Але з’явилася впевненість, що наші футболісти цього разу не забаряться з гідною відповіддю.
Це передчуття повною мірою виправдалося у другому таймі. Збірна України значно додала у швидкості, рішучості та нестандартності дій, як команди, так і індивідуальних на футбольому полі. А коли ісландці ще й надумали спробувати поатакувати значними силами, то отримали блискавичний удар у відповідь.
Георгій Судаков відмінною передачою спрямував у швидкісний прорив Віктора Циганкова, а той на класі і майстерності розібрався з на якийсь час поріділими оборонними редутами ісландців. На якийсь час перевага цілковито перейшла до рук українських футболістів. Проте, захищаючись у цей проміжок часу і числом, і вмінням гравцям суперника вдвалося нейтралізувати наші атакувальні наміри.
Знову доречними і вчасними виявилися заміни в збірній України. З появою Артема Довбика і, особливо, Олександра Зінченка дії української команди стали гострішими і осмисленішими. І знову першу скрипку в організації гольової атаки відіграв Георгій Судаков. Його вивірена і вчасна передача на Михайла Мудрика завершилася влучим ударом останнього у кут воріт збірної Ісландії.
На останніх хвилинах матчу ісландські футболісти спробували організувати щось подібне до атакувального порятунку матчу. Проте, здається, вони і самі на фініші матчу і не вірили, що їм вдасться щось змінити у цьому поєдинку. Збірна України впевнено довела матч до переможного закінчення. Друга поспіль звитяга в плей-офф і наша команда здобуває омріяну путівку на фінальний турнір чемпіонату Європи-2024.
Володимир СТАРИНСЬКИЙ