Матч за 3-те місце
Збірні Франції та Англії, після розбитих надій у півфіналах на тріумф в ЧС-2026, мали втішатися матчем за 3-тє місце. Обидві збірні не новачки «бронзових» фіналів. Для французів подібне на мундіалях вже вчетверте. Два з трьох попередніх випадків закінчились перемогами збірної Франції (1986: Бельгія – 4:2, 1982: Польща – 2:3, 1958: ФРН – 6:3). Англія втретє в своїй історії грала у матчі за 3-тє місце. Перші дві попередні спроби завершилися невдачею (2018: Бельгія – 0:2, 1990: Італія – 1:2). Тому, можливо, англійців більше «гріла» перспектива порушити цю невтішну традицію у втішних матчах бодай за бронзову медаль. Тим більше, що для Англії це стала лише друга в історії нагорода мундіалю, і вперше якась відзнака за 60 років після свого чемпіонства на ЧС-1966. У пристрасній куражній гольовій «перепалці» відповідно більше «настріляли» англійці.
19 липня
ФРАНЦІЯ – АНГЛІЯ – 4:6 (0:4)
Голи: Мбаппе, 48, 66, Баркола, 54, Дембеле, 90+6 – Райс, 3, Конса, 18, Сака, 37, 45+1, 87 (пен.), Беллінгем, 90+8.
Проведення матчу за третє місце на чемпіонатах світу викликає певні дискусії. Скептики щодо таких поєдинків не без підстав ставлять запитання – чи варто піддавати додатковим фізичним та психологічним навантаженням двох невдах, які втратили щасливий шанс грати в головному матчі турніру за трофей світового значення? У багатьох змаганнях, де титул також розігрується за системою плейоф на вибуття, проведення суперечок – хто посяде 3-4 місця – вважають зайвими. І в цьому є логіка. Хоча, мабуть, залежить і від конкретної ситуації, якщо говорити про мундіалі. Наприклад, на минулому ЧС-2022 для збірної Хорватії отримати другу поспіль нагороду мундіалю, нехай «бронзу» після «срібла» у 2018-му – це вагомий авторитетний здобуток. Вже не кажучи про команду Марокко, для якої це могла бути перша історична нагорода світових футбольних форумів.
Але цього разі на ЧС-2026 це був не зовсім такий випадок. І збірна Франції, і збірна Англії мали виходити на боротьбу за третє місце на тлі глибокого розчарування через втрату перед цим своїх шансів зіграти у фінальному матчі за головний трофей мундіадю-2026.
Значним чином ця обставина нинішнього чемпіонату світу вплинула на унікально-чудернацький сценарій, де, схоже, не «бронза» турніру була головним мотиватором і рушійної силою футбольного шоу на полі.
Французи, попри майже боєздатний склад, вийшли на цей матч очевидно у стані примусової необхідності відбути останню повинність турніру перед відправкою додому. Лише у Кіліана Мбаппе міг бути особистий стимул покращити свій доробок забитих голів, як на цьому чемпіонаті, так на мундіалях загалом.
В Англії в її стартовому складі були відсутні лідери і головні бомбардири команди – Гаррі Кейн та Джуд Беліннгем.
Збірна Франції, схоже, ніяк не очікувала з перших хвилин такої англійської «підступності», які, з якогось дива, вирішили грати у справжній футбол. У першому таймі це було «побиття» – Англія забивала як хотіла і скільки хотіла. Декла н Райс пробігся з центру поля до карного майданчика, не зустрівши навіть натяку на супротив, завдав прицільного удару здалеку, Езрі Конса після кутового головою без перешкод спрямував м’яч у кут воріт, Маркус Решфорд та Букайо Сака просто знущально по відношенню до воротаря і захисників Франції з 3-го добивання доправили м’яча у ворота суперника, Сака відзначився вдруге всього за 4 хвилини, чому посприяв черговий хаос в обороні суперника.
Французи були в шоці, це була така для них несподіванка, що їх знову примушують для чогось грати у футбол. Але найцікавіше було вже по перерві. Мабуть, очільник команди Франції Дідьє Дешам нагадав дохідливо своїм підопічним, що для нього це є прощальний зі збірною матч, і якось не хотілося б завершувати під ганебний вигляд цифр на табло. А Кіліан Мбаппе згадав, що він ще перебуває у голеадорських перегонах як на ЧС-2026, так і мундіалях загалом.
Голепад продовжився у ті ж ворота, як у першому таймі, тільки команди помінялися місцями. Франція повернулася у гру, зусиллями саме Мбаппе, який двічі, опинившись звично на вістрі атаки, відзначився майстерними ударами у кут воріт. В перерві між своїми, Кіліан допоміг асистом відзначитися Брадлі Баркола. Гольові гойдалки цього «божевільного» поєдинку могли закінчитися рівновагою, але в англійців на полі таки з’явився Джуд Беллінгем, гра залишалася відкритою, проте вже з двостороннім рухом. Хто ще бажав відзначитись – відзначився, на тому й роз’їхалися по своїх домівках.
Загалом все склалося зі щасливою розв’язкою – Англія вперше в історії здобула «бронзу» мундіалю, Мбаппе очолив гонку бомбардирів зокрема ЧС-2026 і в історії світових турнірів загалом, глядачі насолодилися видовищем футбольного шоу. Всього команди на двох завдали 38 ударів – порівну по 19.