Стосовно будівництва біатлонного центру в Буковелі варто зазначити, що його замовником виступила Поляницька сільська рада. Ще до 2022 року існували амбіції провести зимові Олімпійські ігри в Україні, і відповідна підготовка активно тривала. Проте для отримання права на проведення масштабних змагань такої ваги необхідна наявність розвиненої інфраструктури. Не можна отримати право на проведення Олімпіади і лише потім розпочинати будівництво відповідних об’єктів.
Для досягнення цієї мети є чітко визначений шлях, і рекомендація завжди була однозначною: необхідно ґрунтовно розвивати спортивні об’єкти. Потрібно проектувати та зводити траси для фристайлу, облаштовувати хокейні майданчики, оновлювати всю необхідну інфраструктуру. Без цього мрія про Олімпійські ігри залишається нереальною.
Щодо перспектив, то вони, без сумніву, існують. Ідея створення біатлонного комплексу в Буковелі є цілком виправданою за умови наявності амбіцій приймати Олімпіаду в майбутньому. Цей комплекс — єдиний в Україні, який має бути сертифікований за найвищою у світі категорією «А». Для цього було виконано значний обсяг робіт: зведений висококласний стадіон у живописному куточку з чудовими краєвидами.
Висока якість комплексу робить його одним із кращих у світі, якщо тут колись відбуватимуться Кубки світу. Особливістю траси є її спланованість таким чином, що близько 70% подій можна спостерігати безпосередньо з трибун, а не лише на екранах. У традиційних біатлонних аренах з виду відкриваються тільки старт, фініш і стрільбище, тоді як біатлоністи перебувають поза прямою видимістю під час дистанції.
Траса в Буковелі створена так, що глядач може бачити, як спортсмени піднімаються вгору, що створює унікальну атмосферу та справжній драйв.
Варто зазначити, що війна істотно вплинула на темпи розвитку комплексу. Для завершення будівництва потрібні додаткові інвестиції, зокрема на освітлення, асфальтне покриття самого стадіону та будівництво адміністративного корпусу. Хоча земельна ділянка під адміністративну будівлю вже підготовлена, на сьогодні вона не функціонує у повному обсязі. У стандартних умовах адмінбудівлю можна було б використовувати як ресторан або івент-хол, а під час змагань — як об’єкт інфраструктури для організації заходів.
Значним плюсом є постійна координація з Міжнародним союзом біатлоністів (IBU). Фахівці IBU регулярно відвідують об’єкт, надають рекомендації та підтверджують, що стадіон має перспективи для проведення змагань найвищого світового рівня.
Наразі, у зв’язку з воєнними діями, інвестиції для завершення комплексу не є пріоритетом для держави. Водночас стратегічно та ідеологічно важливо, щоб міжнародні змагання, раніше організовувані в російських Ханти-Мансійську та Сочі, поступово переміщалися до України. З огляду на логістику, Україна має стати головним центром проведення одного з етапів Кубка світу в Східній Європі протягом біатлонного сезону. Окрім цього, тут можуть відбуватися змагання нижчих рівнів — Кубок IBU або юніорські чемпіонати.
Щодо необхідного фінансування та термінів завершення будівництва, то точних даних немає. Однак за умови наявності ресурсів можна вкластися в межах одного будівельного сезону. Слід враховувати, що сезон будівельних робіт у гірському регіоні Буковеля є досить коротким і залежить від погодних умов.
Вже не один рік у цьому центрі проходять чемпіонати України, на базі комплексу функціонують тренувальні збори та дитячо-юнацькі спортивні школи. І все це працює без перепон: законодавчих бар’єрів або земельних конфліктів.
Щодо потенційних конфліктів, то ці питання відсутні. Власники землі в Буковелі прийняли незвичне рішення у форматі, що можна назвати державно-приватним партнерством у зворотньому напрямку:
1. Зазвичай держава надає землю та комунікації приватним інвесторам, які інвестують у будівництво.
2. У цьому випадку земельна ділянка є приватною.
3. Власники, усвідомлюючи перспективу міжнародних змагань та маючи амбіції проводити Олімпіаду, безкоштовно передали ділянку громаді.
4. Громада відповідально залучає кошти для будівництва національного інфраструктурного комплексу.
Таким чином офіційним власником стадіону, стрільбища і трас є комунальне підприємство селищної ради. Ця стратегія стала прикладом співпраці з обопільною вигодою (win-win). Для власника міг би бути більш вигідним одноразовий продаж землі, приміром, під будівництво трьох-чотирьох готелів, але такий підхід не відповідав би стратегічному розвитку курорту та спортивної інфраструктури.
Нова спортивна база має значення не лише для біатлону, а й для лижних гонок — виду, в якому в Україні існує певний дефіцит. Це відіграє важливу роль у формуванні майбутніх спортсменів, особливо тому, що інші країни, як, наприклад, Норвегія, Фінляндія чи Швеція, успішно трансформують готових лижників у біатлоністів. Такі спортсмени володіють ергономічною перевагою, оскільки вже мають високу швидкість на трасі до того, як навчитися стріляти.
В Україні ж цього ресурсу немає, що відзначає відсутність готових лижників, здатних стати висококласними біатлоністами. Прикладом є словенська спортсменка Анамарія Лампіч, яка перейшла з лижних гонок у біатлон і здобула славу однієї з лідерок за швидкістю на трасі.
Більше того, деякі українські біатлоністи беруть участь у чемпіонатах з лижних перегонів і навіть здобувають перемоги, що ілюструє стан розвитку цих видів спорту в країні.