5-й тур
П’ятірка у нашому традиційному сприйнятті вважається ювілейним мірилом. Отже, 5-й тур чемпіонату УПЛ умовно можемо розглядати як ювілейний. А відповідно можемо спробувати зробити якісь перші висновки та узагальнення стартового відрізку першості вищого дивізіону сезону-2026/27. У дебюті чемпіонату Прем’єр-ліги гучний виклик фаворитам змагання здійснили «Карпати», які очолили турнірну таблицю. Цього туру у протистоянні з «Шахтарем» ці претензії на «владу» у турнірі мали пройти випробування на міцність таких зазіхань. Сумніви приборкати не вдалося, «Карпати» приєдналися до клубів УПЛ, які зазнали вже поразок у новому сезоні. Але львів’яни не стали останньою такою командою – «Лівий Берег» залишився єдиним, хто ще не відчував у чемпіонаті гіркоти поразки, видавши унікальну серію матчів виключно із нічиїх. «Полісся» скористалися ситуацією, щоб разом із «Шахтарем» повернутися на чільні позиції в турнірній таблиці. А так загалом якихось тектонічно-сенсаційний катаклізмів в УПЛ нового сезону наразі не сталося. Можливо, ще не час.
4 вересня
«ПОЛІССЯ» (Житомир) – «КУДРІВКА» – 5:1 (2:1)
Голи: Велетень, 1, Думанюк, 42 (автогол), Краснопір, 72 (пен.), 76, Леандро, 87 – Верлей, 45+2.
«ЧОРНОМОРЕЦЬ» (Одеса) – «ЛІВИЙ БЕРЕГ» (Київ) – 0:0
5 вересня
«КАРПАТИ» (Львів) – «ШАХТАР» (Донецьк) – 1:2 (1:1)
Голи: Русин, 12 – Мейрелліш, 25, Аліссон, 67.
«ХАРКІВ» – «ОБОЛОНЬ» (Київ) – 5:0 (5:0)
Голи: Ітодо, 9 (пен.), 45+1, Парако, 13, Забергджа, 14, Крупський, 24.
Вилучення: Волохатий, 7.
«КРИВБАС» (Кривий Ріг) – «КОЛОС» (Ковалівка) – 2:2 (1:1)
Голи: Шевченко, 28, Вілівальд, 66 – Климчук, 38, Тахірі, 90+1.
Вилучення: Рухадзе, 80 (друге попередження).
6 вересня
«ДИНАМО» (Київ) – ЛНЗ (Черкаси) – 0:0
«ВЕРЕС» (Рівне) – «ЗОРЯ» (Луганськ) – 1:1 (1:1)
Голи: Шарай, 22 – Єлавіч, 31.
«ЕПІЦЕНТР» (Кам’янець-Подільський) – «БУКОВИНА» (Чернівці) – 0:0
«Карпати» – «Шахтар» – 1:2
Обидві команди у попередньому турі зазнали перших втрат очок у чемпіонаті УПЛ сезону-2026/27. Дошкульніша втрата була у «гірників», які на номінально домашній арені поступилися одному із своїх потенційних конкурентів «Поліссю». «Карпати» теж не отримали щастя від гостьової нічиєї з «Лівим Берегом».
Керманич «Шахтаря» Арда Туран, на відміну від попереднього невдалого протистояння з «Поліссям», цього разу уникнув будь-яких кадрових експериментів. Як підкреслив очільник «гірників» – «Шахтар» вийде на матч з «Карпатами» у найкращій на сьогодні версії себе». «Карпатам» було не менш важливо доводити оточуючим і собі самим не випадковість свого перебування на чолі турнірної таблиці турніру.
Львів’яни спробували це активно тлумачити від самого початку зустрічі із застосуванням пресингу. І це принесло успіх.
За тим як господарі поля на 12-й хвилині відкрили рахунок у матчі, здивувала суцільна безпорадність оборони гостей. Їхній голкіпер Дмитро Різник наодинці за всіх відбивався у захисті, почергово виконуючи і свої обов’язки, і функції центрального, і лівого захисника, хоча вони десь й перебували неподалік. Гравці «Карпат» з третьої спроби обіграли одинокого стража воріт «Шахтаря», коли Назар Русин впритул спрямував м’яч в уже покинуту напризволяще ціль.
Ще через 12 хвилин уже захисники, зокрема централь ні, «Карпат» довели, що вони теж вміють накоїти в обороні. Дали спокійно прийняти у карному майданчику і завдати удару Марлону Гомесу. Мабуть, Денис Марченко не дуже вдало відбив м’яч перед собою, але ж це не є підставою спокійно спостерігати як Лука Мейрелліш без перешкод добиває м’яч у ворота.
У подальшому гра заспокоїлася і ключові події переважно відбувалися у центрі поля. Перший тайм минув з перемінним успіхом, але рівновагою за рахунком, що виглядало логічним. Команди обмінялися голами за своєю природою подібними. Де відзнаки заслуговують воротарі і нерозуміння щодо бездіяльності оборонці, бо дозволили супернику зіграти на добиванні після сейвів голкіперів.
Вирішальна подія сталася у другому таймі. І тут, схоже очільник «Шахтаря» Арда Туран, із все ж таки вищим рейтингом тренерського досвіду, переграв, а точніше – випередив свого візаві. Йдеться про заміни, які пожвавили і посилили гру «Шахтаря». Фран Фернандес занадто довго думав з відповіддю, а коли нарешті надумав, «Шахтар» був уже попереду в рахунку. Аліссон реалізував вихід на рандеву з воротарем після відмінного пасу Ізакі, який якраз з’явився на заміну, у вільну зону між двома захисниками «Карпат», Ростиславом Ляхом та Жаном Педрозу. Оборонці господарів не поділили, хто має перетинати шлях бразильського форварда «гірників», хоча тут було б не гріх обом діяти впритул проти найнебезпечнішого наразі гравця суперника, а не сподіватися один на одного. Виглядає, що заміна саме у цьому матчі у центрі захисту господарів Тимура Стецькова на Жана Педрозу, було не найкращим рішенням Франа Фернандеса. Що й стало зрештою вирішальним фактором. Попри намагання гравців «Карпат» виправити становище, до закінчення матчу досягти чогось вже не вдалося. Очевидно, що втрата через ушкодження на вістрі атаки Яна Костенка є проблемною для львів’ян. Французький
26-річний нападник Жозеф Сері явно не в змозі компенсувати цю потребу, можливо, поки що. Але чи наразі не спробувати свого перспективного вихованця 18-річного нападника Олександра Дєдова? За нього, щоправда, 200 тисяч євро, як за Сері, не сплачували.
Львів’яни великими силами пішли вперед і тримали суперника у напрузі, але не більше. Вийшла вольова перемога «Шахтаря» на досвіді підкріпленим класом. Слід згадати, що у різні часи «гірники» для «левів» були незручним суперником. «Шахтар» здобув перемогу, яка стала 40-ю у 59-ти протистояннях із «Карпатами» в чемпіонатах України. А безпрограшна серія гірників у матчах із львівським клубом збільшилася до 18-ти матчів поспіль (15 перемог). В історії «Карпат» більш тривалих безвиграшних серій в УПЛ з одним суперником не було.
Щодо сьогодення, для «Карпат» настає відповідальний і, можливо, визначальний період, коли після певного куражу та успіхів виникли втрати і невдачі. Це неминучий процес, але від того, як з ним впорається команда, залежить, що її очікує у майбутньому. Наступний виїзд львів’ян до Ковалівки у цьому сенсі може бути показовим.
«Динамо» – ЛНЗ – 0:0
Зустріч віце-чемпіона минулого сезону УПЛ та четвертої команди попереднього турніру також можна було розглядати з претензією на матч туру. Тим більше, що обидві команди мали нагальну потребу у покращенні свого реноме після невдач у турі перед цим.
ЛНЗ несподівано вдома поступилося «Вересу», та й позиція команди в турнірній таблиці після старту не дуже відповідала статусу віце-чемпіона.
Для «Динамо» цей матч взагалі була перша нагода для якоїсь реабілітації після конфузно-сенсаційного розгрому попереднього туру від новачка УПЛ «Буковини». І старт динамівців у чемпіонаті з двох перемог опинився під загрозою сумнівів щодо закономірності такого успіху. Відразу зазначу, такої шаленої снаги і нестримного бажання у цьому матчі від динамівців у відновленні своєї репутації претендента на лідерство в українському клубному футболі в око не впадало.
Осіння сира погода не додала учасникам матчу завзяття, бодай щоб зігрітися. Доволі розважливий неспішний перебіг подій супроводжував переважне володіння м’ячем динамівцями. Проте у їхніх діях на підступах, а тим більше у самому карному майданчику, явно бракувало винахідливості, неординарності, а то й і просто думки в організації своїх загроз воротам ЛНЗ. До того ж це відбувалося у доволі помірному темпі, що дозволяло черкасцям вміло користуватися своїми навичками в організації надійної оборони.
Коли є проблеми з якістю інколи може кількість через сприятливий збіг обставин подарувати щасливу мить удачі. «Динамо» після безперервного, але марного тиску на ворота ЛНЗ, на 39-й хвилині отримало випадково момент, який мав закінчитися голом. У Володимира Бражка не вийшов удар з-за меж карного майданчика, але так випадково вийшла передача на Матвія Пономаренка у межах вже штрафної. У Пономаренка не вийшов прицільний удар по воротах, але таким чином випадково вийшла передача Андрію Ярмоленку на дальній кут воріт із перспективою вразити його з одного метра. Ярмоленко у м’яч зіграв, але чомусь у ролі захисника ЛНЗ, спрямувавши круглого не у ворота, а від воріт. На жаль для динамівців, такий оригінальний хід їхнього капітана не продовжив ланцюжок сприятливих випадковостей у карному майданчику гостей. Єдина за весь тайм нагода відзначитися у воротах ЛНЗ була змарнована. Таке вийшло доволі нахабне гравцями «Динамо» ігнорування щасливого подарунку Фортуни. Досить самовпевнена поведінка, враховуючи, що до цього без втручання удачі у динамівців майже нічого не вдавалося у розвитку атак.
ЛНЗ з’явилося на другий тайм дещо, здалося, незібраними, що перетворилося на дві гольові поспіль нагоди. Після удару Валентина Рубчинського воротареві черкаської команди Дмитру Ледвію довелося вібивати м’яч з кута воріт у стрибку. Відразу ж з кутового «Динамо» могло таки змінити цифри на табло на свою користь, якби Бражко з близької відстані ударом головою влучив у ворота.
На 54-й хвилині нарешті синхронно і вдало обігралися у карному майданчику ЛНЗ Пономаренко з Ярмоленком, що вивело сам на сам останнього з Ледвієм, але голкіпер знову парирував удар у кут воріт.
Потім стався момент, яким «Динамо» могло реабілітуватися за невиразну гру у першому таймі. Це була одночасно проста і вишукана комбінація у виконання динамівців. Владислав Дубінчак таки відшукав точною передачею Ярмоленка у карному майданчику черкасців. Андрій технічно приборкав м’яча, одночасно залишивши поза справою захисника. Позиція Ярмоленка відкривала хороші перспективи на атаку воріт від нього, але капітан обрав ще гостріший варіант з пасом на Пономаренка. І той виявив техніку та думку, на хибному замаху прибравши ще одного захисника та вивірено спрямувавши м’яч у кут воріт, до якого Ледвій вже дострибнути не зміг. Це було красиво, що останнім часом не дуже часто супроводжує дії динамівців на футбольному полі. Але й цього разу всю цю футбольну красу перекреслила одна прикрість із офсайдом у цій комбінації у Пономаренка.
Почалися удари здалеку, зокрема Кабаєва та Бражка. Це вже щось, трапляється залітає. Але не залетіло.
Активність «Динамо» по перерві почала з часом поступово згасати, точніше – не сама активність, а користь від неї. Вихід Олександра Піхальонка на цей процес якось не вплинув. Віталій Буяльський і Микола Шапаренко – травмовані. Взагалі виникає супутнє відчуття, що динамівцям у ведені своєї гри бракує свіжості ідей і енергійного запалу. Щось подібне, як намагається демонструвати Пономаренко, але щоб уже з відчутним коефіцієнтом корисної дії.
Чомусь динамівський керманич Ігор Костюк ніяк не наважитися з довірою до Павла Люсіна, бронзового призера юнацького Євро-2026 у складі збірної України, де він залишив хороше враження своїми продуманими діями. Тим більше, що цей 18-річний футболіст може грати і на вістрі атаки, і під нападниками. Наприклад, заміна Джастіна Лонвейка на Люсіна, як на мене, щонайменше шкоди «Динамо» не завдала б. Але Лонвейк грає, а Люсін «гріє» лаву запасних. У цьому матчі на заміну в «Динамо» на загострення атаки з’явився Едуардо Герреро замість Владислава Кабаєва і вимушено через ушкодження вийшов Навін Малиш замість Олексія Сича. У Герреро невдовзі була нагода завдати прицільного удару з меж карного майданчику, але панамському форварду не вдалося як слід влучити по м’ячу, що нікого, за великим рахунком, особливо не здивувало.
А що ЛНЗ? В атаці – суцільний мінімалізм, притаманний для цієї команди. Кілька навісів зі стандартів, один удар Дениса Кузика, коли довелося підстрибнути угору голкіперу «Динамо» Георгію Бущану.
Зрештою розв’язка у цьому матчі сталася за вже багато разів прочитаним сценарієм. Для ЛНЗ – «фірмова» чергова нульова нічия, майже без ударів по воротах, так можна й геть розучитися це робити. «Динамо» знову має хорошу статистику, але знову ж не награло на перемогу, продовживши свою незабивну серію до двох матчів. Проте і вперше у новому чемпіонаті не пропустили.
У зв’язку із цією подією, окремо потрібно відзначити прилюдне повернення у ворота «Динамо» Георгія Бущана, який чудернацьким шляхом через Саудівську Аравію, Житомир, а тепер орендою з «Полісся» знову опинився у Києві. Життя непередбачуване.
«Полісся» – «Кудрівка» – 5:1
У цьому матчі є підстави тільки для критики «Полісся». Не дивуйтеся, озираючись на результат поєдинку. Але питання «критики» зводиться лише до того – чому, маючи чисельну перевагу уже на початку матчу у кількості гравців, примудрилися пропустити гол у свої ворота та чому, володіючи тотальною перевагою протягом всього поєдинку, забили лише 5 м’ячів? Можливо на перебіг подій вплинуло, що у перерві зустріч переривалася понад годину через повітряну тривогу. Але очевидно, що за благополучним розвитком подій, житомирські гравці вирішили дозволити собі й розслабитися. Тут ризик через це постраждати був мінімальний, але ж подібна халепа з «Поліссям» вже траплялася. І зовсім нещодавно. Добре, що на полі посеред другого тайму з’явився Ігор Краснопір, який за 5 хвилин оформив дубль.
Про «Кудрівку». Відбирати очки у фаворитів – це явно не їхній «бізнес». Ставка на здобутки зі скромнішими суперниками. У цьому є своя логіка, її дієвість визначить час. Хоча у «Кудрівки» ще був наступний матч із «Поліссям», але у 1/16 фіналу Кубка України. Можливо, сили береглись на нього?
«Харків» – «Оболонь» – 5:0
По цьому матчу теж важко, щось вигадати, бодай віддалено подібне до аналітичного огляду. Майже та сама історія, що сталася в Житомирі – вже на початку матчу вилучення у гостей ще й з пенальті, і спробуй там далі знайти інтригу. Тут сталося все швидко. До речі, ФК «Оболонь» офіційно висловив сумніви щодо правомірності дій арбітра в матчі.
Тому більше загалом про пройдений відрізок чемпіонату. У харків’ян уже на стартовому відрізку намітилася одна тенденція, яка, коли триватиме і надалі, може суттєво вплинути на позиції та перспективи команди. «Харків» в уже зіграних матчах УПЛ-2026/27 поступився своїм основним конкурентам, якщо харків’яни мріють про високі звитяги – «Поліссю» і «Шахтарю». Подробиці цих матчів можна вже не згадувати, залишилися лише цифри, не на користь «Харкова». Це б можна навіть спробувати вважати збігом обставин, якби не спогади про минулий сезон УПЛ, у якому «Харків» також двічі поступився і «Шахтарю», і «Поліссю». Громити тепер тих, хто явно слабкіший, теж справа потрібна, але коли не зламати традицію поступатися тим, із ким хотілося б конкурувати, то й діла не буде.
В «Оболоні» продовження серії 0:0 у трьох матчах поспіль тепер не спрацювало. Найгірше, що «пивовари» залишаються єдиною командою, яка з початку чемпіонату не спромоглася забити бодай один гол.
«Кривбас» – «Колос» – 2:2
Оскільки обидві команди попереднього сезону УПЛ котувалися вище середнього, то й на цей чемпіонат, очевидно, у їхніх вболівальників були сподівання на продовження висхідного руху. Поки що на старті першості такої тенденції не спостерігається. «Кривбас» частіше програвав, ніж вигравав, «Колос» не перемагав ще взагалі (щоправда, один тур пропустив). Тож успіх у цьому побаченні був надактульною потребою для обох клубів, гравці яких для цього докладали усіх зусиль. Тому, очевидно, закономірно все закінчилося мировою, хоча за перебігом подій господарі були близькими до вікторії. У першому таймі був обмін «люб’язностями» – відмінним дальнім ударом Шевченка від господарів і вправними діями у метушні біля воріт Климчука від гостей. По перерві «Колос» створював моменти, але пропустив після кутового. Потім «Колос» залишився у меншості, але забив вже у компенсований час. Попри такі перипетії – у підсумку об’єктивно.
«Верес» – «Зоря» – 1:1
Матч дещо хаотичний, як за перебігом подій, так і грою на полі, зрештою завершився мировою, яку варто визнати справедливою і закономірною. Команди в першому таймі обмінялися голами. Надалі почергово нагоди виникали біля тих та інших воріт. Мабуть, хто перший ними скористався, той би й виграв. Але майстерності для цього забракло обом, тож переміг мир.
«Епіцентр» – «Буковина» – 0:0
Зустрілися тріумфатори попереднього туру з перемогами 3:0 над «Кудрівкою» та «Динамо» відповідно. Цікаво, що «Буковина» цю історичну для себе перемогу над динамівцями здобула саме на стадіоні у Кам’янець-Подільському, який для неї наразі, як і для «Епіцетра», заявлений в УПЛ як домашній. Символічно, що для обох в «домашніх стінах» не довелося зазнати гіркоти поразки, хоча передумови для цього у матчі були. Проте на цей раз сильнішими виявилися оборонці і особливо воротарі команд. У підсумку – бойова «суха» нічия.
«Чорноморець» – «Лівий Берег» – 0:0
Яскравий приклад прагматичної історії – нехай небагато, але кожен щось собі тепер отримав. Відповідно поєдинок команд проходив у закритій, в’язкій та безкомпромісній боротьбі з мінімальною кількістю реальних гольових нагод. Обидва колективи, вчорашні першолігові побратими, які тепер прагнуть опановувати елітний дивізіон, більше зосереджувалися на надійності власних оборонних редутів, ніж на активних діях в атаці. І кожен отримав цінний для себе бал.
Роман СЛАВЕНКО