26-й тур
Головна подія 26 туру – чинний до його початку чемпіон УПЛ «Динамо» по його закінченню склало свої чемпіонські повноваження. Тепер за чотири тури до закінчення чемпіонату перша позиція в турнірній таблиці для динамівців недосяжна навіть математично. Натомість «Шахтар» після перемоги в українському класико над «Динамо» практично забезпечив собі чемпіонський трофей УПЛ-2025/26. Цьому сприяла і чергова втрата очок найближчим переслідувачем «гірників» черкаським ЛНЗ. Інтрига нагорі таблиці першості перемістилася до боротьби за срібні нагороди. Уже не черкасці лідеру, а їм «дихає у потилицю» житомирське «Полісся». А далі ціла низка команд, яким вже буде важко розраховувати дістатися до п’єдесталу пошани чемпіонату. Але які вишукалися стрункою вереницею на відстані 1–3 очок один від одного, що може дозволити ще поштовхатися за трохи вищі місця. Ще одна «гаряча» ділянка турнірної таблиці у зоні боротьби за виживання, але кількість її бійців поволі скорочується вже до одиниць. Наближення фінішу дійства поступово зменшує наявність не вирішених питань.
1 травня
«ПОЛТАВА» – «КРИВБАС» (Кривий Ріг) – 3:3 (3:2)
Голи: Коцюмака, 8, Сухоручко, 11, Сад, 16 – Парако, 2, Сек, 7, Бар Лін, 85.
2 травня
«КАРПАТИ» (Львів) – ЛНЗ (Черкаси) – 0:0
«ВЕРЕС» (Рівне) – «ЕПІЦЕНТР» (Кам’янець-Подільський) – 3:3 (0:2)
Голи: Бойко, 50, Ндукве, 54, Ціпот, 87 – Сидун, 5, 57, Миронюк, 7.
«ОЛЕКСАНДРІЯ» – «КОЛОС» (Ковалівка) – 0:3 (0:2)
Голи: Денисенко, 24, Демченко, 40, Хрипчук, 86.
3 травня
«ДИНАМО» (Київ) – «ШАХТАР» (Донецьк) – 1:2 (1:0)
Голи: Пономаренко (13) – Лукас Феррейра (50), Траоре (68).
Попередження: Біловар (46) – Тобіас (32), Матвієнко (34).
«МЕТАЛІСТ 1925» (Харків) – «ПОЛІССЯ» (Житомир) – 0:1 (0:1)
Гол: Брагару, 20.
«ОБОЛОНЬ» (Київ) – «КУДРІВКА» – 1:1 (1:0)
Голи: Полегенько, 23 – Векляк, 90+1.
4 травня
«РУХ» (Львів) – «ЗОРЯ» (Луганськ) – 1:2 (1:0)
Голи: Ігор, 21 – Попара, 60, Будківський, 85.
«Динамо» – «Шахтар» – 1:2
Але, що б не відбувалося у турнірній таблиці, існує українське класико, яке маз особливий статус принципового протистояння – «Динамо» – «Шахтар».
Гості, враховуючи свій жорсткий ігровий графік з єврокубковими клопотами, вдалися до суттєвих ротацій складу. У «Шахтаря» з перших хвилин на полі з’явилися лише воротар Дмитро Різник та захисник Микола Матвієнко із тих футболістів, які кілька днів тому грали у першому півфінальному матчі проти «Крістал Пелес».
«Динамо» спробували від початку матчу цим вигідно для себе скористатися. На
5-й хвилині швидка атака динамівців, започаткована довгою передачею на Олександра Караваєва, технічним прийомом миттєво переправив м’яч в центр карного майданчика Віталію Буяльському. Той, не притаманно для себе невдало розібрався у ситуації, завдаючи з розвороту з незручної ситуації удару, після якого м’яч став легкою здобиччю голкіпера «гірників» Дмитра Різника. А паралельно на удар зі зручної позиції набігав Матвій Пономаренко, якого партнер чи не помітив, чи проігнорував.
Другий гострий момент виник біля воріт «Шахтаря» невдовзі хвилині після кутового. Уже знайома награна ситуація, коли на ближній штанзі Караваєв у дотик переспрямовував м’яч у ворота, але влучив у стійку. «Шахтар» у ці хвилини був не звично для себе скутим і не дуже активним.
Але гол виник у зовсім несподіваний спосіб, бо це була рідкісна для футболу ситуація. У центрі поля динамівець Пономаренко виграв боротьбу у «гірника» Єгора Назарини, що не є чимось унікальним. Але подальші дії форварда були абсолютно неочікуваними, найголовніше, що для воротаря «Шахтаря» Різника. Пономаренко зльоту у дотик з центра поля запустив м’яч над голкіпером гостей у вже незахищену ціль. Було дуже ефектно, майстерно і у виконанні без тіні сумніву у правильності рішення з боку 20-річного футболіста.
Гол зовсім нестандартний, але абсолютно логічно увінчавши ігрову перевагу господарів у цей проміжок ігрового часу.
Але потім «гірники» поступово прийшли до тями і нарешті почали створювати свої загрози для воріт «Динамо».
Спочатку після навісу Назарини зі штрафного Микола Матвієнко в звичному для нього стилі виграв верхову боротьбу, але пробив вище воріт. А потім 100-відсоткову нагоду змарнував Лукас Феррейра, коли м’яч відскочив до нього після боротьби у карному майданчику «Динамо». Однак бразилець з небразильською технікою потужно пробив значно вище цілі.
На залишок тайму команди обмінювалися підходами до воріт, які не завершалися суттєвими претензіями на їхнє взяття.
«Шахтар» жваво розпочав другий тайм, у перерві відчувається їхній тренер Арда Туран, дав зрозуміти, що їм не байдуже як закінчиться цей матч. І на початку другої половини матчу у «гірників» виникла дуже хороша нагода вирівняти рахунок. За метр від карного майданчика по центру правила порушив Крістіан Біловар, але Матвієнко влучив у стінку.
Проте це був лише дзвіночок, дзвін пролунав від м’яча у воротах «Динамо» за кілька хвилин. У класичний для себе спосіб досягли успіху «гірники» – фланговий прохід Проспера Обаха, що з’явився по перерві, передача на Лассіна Траоре, який прикриваючи корпусом позицію традиційно скинув м’яч під удар партнеру. Лукаса Феррейру закрити із динамівських оборонців ніхто не спромігся, і з рикошетом м’яч опинився у воротах.
Після пропущеного голу і «Динамо» почало прокидатися, зрозумівши, що матч то ще не закінчився. Було швидке прискорення флангом Андрія Ярмоленка, гостра передача якого проте закінчилася лише кутовим.
Гра якось на диво далі уповільнилася. Цим скористалися «гірники», яким динамівці дозволяли у спосіб без супернапруження розігрувати звичні їм схеми біля воріт у коротких передачах. Може здалося, однак у динамівців якась заспокійливість, ледь не байдужість, з’явилася. Точніше у захисників «Динамо»
Мініатюрний Ізакі легко виграв у боротьбі м’яч у Біловара, скинув під удар Матвієнку з меж карного майданчика, потужний удар якого вже як міг перед собою відбив голкіпер господарів Руслан Нещерет. Траоре в гордовитій одинці уже «рострілював» ворота «Динамо». Де були захисники «Динамо» запитаєте ви? Біловар ще відходив від переляку від Ізакі, Тарас Михавко, Костянтин Вівчаренко, Олександр Караваєв мали статус глядачів.
Одна показова деталь, коли говорити про обидва пропущені динамівцями голи у матчі. У той момент, коли «гірники» завдавали з вигідних позицій «вбивчі» удари по воротах «Динамо», у карному майданчику знаходилося відразу по сім динамівських гравців, і жоден не спромігся хоч якось завадити супернику.
«Динамо» доклало зусиль, щоб відігратися. І на 71-й хвилині це мало статися. Однак після зручної передачі Пономаренка Олександр Яцик продемонстрував невчасно і не в той спосіб дива техніки, коли з 5-ти метрів «зумів» пробити вище порожніх воріт.
Ще «Динамо» забило гол. Караваєв закинув м’яча у вільну зону, до якого першим встиг Едуардо Герреро і потужно спрямував його у ближню дев’ятку. Було знову ефектно, але, на прикрість динамівців, було у форварда і положення поза грою. Був ще натиск «Динамо» на останніх хвилинах після 2-х поспіль кутових, але удар Михавка головою зблизька парирував Різник, а потім Герреро, уже у цілком законній позиції, з близької відстані не влучив у ворота. Тобто нагоди врятувати ситуацію у матчі у динамівців були, але без реалізації нагоди нічого не варті.
Ще деталь. Тренер «Шахтаря» Арда Туран і його помічники весь час перебували у грі, постійно реагуючи, підбадьорюючи, підказуючи підопічним біля межі поля. Тренерський штаб «Динамо» в особах Ігоря Костюка та Венглинського якось відсторонено виглядав від подій, сидячі у кріслах, поволі про щось перемовлялися. Ніби почесні гості на цій події. Я не стверджую, що емоції тренера вирішують долю матчу, але такий контраст, щиро кажучи, впав в очі.
Ще одне враження, яке, без сумніву, є суб’єктивним. Якось без унікальної якості класичного дербі загалом минув цей матч, хто б не знав усієї принциповості цього протистояння, за подіями на полі про таке і не подумав. Так було напруження, так, невизначеність остаточного рахунку до фінального свистка. Але це є у багатьох матчах чемпіонату, де боротьба за очки триває до останнього. Не було цього нерву принциповості протистояння. Якось буденно, хоч і спочатку програючи, вдалося «Шахтарю» досягти перемоги, яка залишає їх за крок від чемпіонського титулу. «Гірників» це ця обставина певний прагматизм виправдовує, а от від динамівців варто було чекати більшого.
Щодо «Динамо», також вкотре виявилася ненадійність оборони команди. Як Ігор Костюк не тасує кадрово своїх захисників, оптимального варіанту ніяк не виявляється. Тут є об’єктивна статистика – «Динамо» в нинішньому чемпіонаті вже пропустило 33 голи. Найгірший динамівський показних у першостях – 35 пропущених м’ячів в сезоні-2019/20. Намічається антирекорд.
Безпрограшна серія «Шахтаря» в матчах проти «Динамо» в УПЛ досягла 9 поєдинків. Проте в історії класичного дербі в УПЛ рекорд ще належить «Динамо» – 13 матчів поспіль без поразок з «Шахтарем» в період з 1994 по 2000 роки.
«Металіст 1925» – «Полісся» – 0:1
Матч, який мав вагоме значення у можливому розподілі нагород чемпіонату та боротьбі за участь у єврокубках наступного сезону.
Відразу варто згадати цікаву статистику притаманну командам у перебігу попередніх поєдинків: «Полісся» зазвичай більшого успіху досягало у перших таймах матчів. А «Металісту 1925» навпаки у других половинах поєдинків вдавалося частіше реалізовувати свої можливості.
Проте тягар значимості та відповідальності цієї очної зустрічі позначився на діях на футбольному полі. Команди виявляли самовідданість у боротьбі, але переважно досягаючи успіху у руйнівних зусиллях стримування одна одної. Тому для проведення якихось блискавичних і ефективних комбінацій в таких умовах надщільної взаємної опіки вимагалось високого рівня майстерності та зіграності, як окремих футболістів, так і загалом команди. Цього бракувало з обох боків. У таких випадках часто удачу приносять прості, але якісні дії, навіть у виконанні однієї особи. Саме це і принесло успіх житомирській команді. На 20-й хвилині зустрічі єдине, що вимагалося – доставити вчасно м’яч на лівий фланг атаки Максиму Брагару, якому оборонці і ті, хто мав їм із партнерів допомагати, занадто багато надали свободи. Лівий вінгер «Полісся», варто віддати належне, вміло цим скористався – не вигадуючи нічого зайвого, з достатньою точністю та силою спрямував м’яч у дальній кут воріт. Звичайно, кращі воротарі світу такі м’ячі «тягнуть», але й «Металіст 1925» ще не належить до кращих у світі, тому ці зусилля принесли успіх житомирцям, який виявився вирішальним і для загального підсумку цього протистояння.
Можна багато і правильно говорити, що в «Металісті 1925» тільки триває процес створення команди, потрібен час, потрібна психологія, ще щось потрібне. Можна погоджуватись з усім, але питання– а що ще потрібно, щоб за тайм бити у бік чужих воріт більше одного разу, вже не кажучи, щоб у них влучити? Так біло у грі харків’ян проти «Полісся» у першій половині гри. Теж особливий склад психології?
Перший тайм не був багатим на гострі моменти, команди ще одноразово були близькими до відзнаки. На 27-й хвилині все таки у «Полісся» спрацювало награне виведення на вістря атаки Ігоря Краснопіра, але все закінчилося влучанням у штангу. До слова Краснопір, який мав дуже результативний відрізок у турнірі, зараз уже п’ять матчів перебуває на «холостому» голеадорському ходу. До слова, те саме можна сказати і про іншого бомбардира команди Миколу Гайдучика. Його поява у складі полісян у другому таймі змін до результативних дій не внесла. Проте у житомирців є достатній підбір футболістів, що здатні взяти на себе функцію відзначатися у воротах суперників.
Принагідно сказати, на мою гадку, ще більші проблеми з «мечем» в озброєнні команди склалися у харківської команди.
Наприкінці матчу сталася дуже суперечлива ситуація із влучанням м’яча в руку гравцю «Полісся» Олегу Федору. Не буду оцінювати цю ситуацію. Біда в іншому. Біда в тому, що один арбітр дає в такій ситуації пенальті, а інший не дає. А від цього підозри, скандали, непорозуміння.
Чи можемо ми нарешті із цими руками публічно розібратися у присутності арбітрів, футболістів, тренерів, президентів, вболівальників – на відео, на картинках… Ось за таке влучання в руку ми ставимо пенальті, бо так і так. А за таке не ставимо, бо теж такі то такі критерії. Наочно і конкретно прийняти чіткі критерії і ознаки. Хто це має робити? Ну не консультант же позаштатний Нікола Ріццолі з далекої Італії. А в нас же є цілком штатний Комітет Арбітрів УАФ, на чолі з абсолютно штатним його керівником Катериною Монзуль – ну кому як не їм такими питаннями займатися і вирішувати, або хоча б спробувати це зробити.
«Карпати» – ЛНЗ – 0:0
Якщо ти змирився, що вже виходиш із бою, то далі все буду складатися проти тебе. ЛНЗ, «втомилися» від чемпіонських перегонів, знову «куняли» у першому таймі. Прокидатися стали лише у другій половині матчу, та стало запізно.
«Карпати» показали як вони вчергове навчилися утримувати прийнятний для них рахунок.
Хоча чомусь ще й ідеальні гольові нагоди черкасці не реалізують, як було з пенальті у другому таймі цього матчу. Але тут варто відзначити і відмінну реакцію воротаря львів’ян. 19-річний Назар Домчак не лише втримав серію «Карпат» без пропущених голів, яка триває вже сьомий матч, а і відбив четвертий пенальті поспіль в УПЛ.
«Карпати» продовжують безпрограшну серію і, мабуть, жалкують, що чемпіонат скоро закінчиться, коли команда набрала хорошої ходи.
«Оболонь» – «Кудрівка» – 1:1
Матч для одних у разі перемоги, зокрема для «Оболоні», надавав відносний спокій у дограванні чемпіонату, для інших, «Кудрівки», можливість суттєво поліпшити свої шанси уникнення нервового випробування перехідних матчів. Зрештою, ні тим, ні іншим не вдалося досягти своєї локальної мети.
У першому таймі більше володіння м’ячем у «Кудрівки», а за ударами значна перевага була у «Оболоні»
Логічно, що «Оболонь» забила у першому таймі. У другому почала грати за рахунком. Чим ближче до фінального свистка, тим більше на утримання мінімальної переваги. Трохи хаотична, але навала, принесла успіх гостям. Узагальнюючи розгортання подій у цій зустрічі від перших до останніх хвили – закономірний маємо підсумковий результат. Але це не задовольнило керівництво клубу «Кудрівка», яке після цього поєдинку відправило у відставку головного тренера кудрівчан Василя Баранова.
«Полтава» – «Кривбас» – 3:3
Гойдалки в рахунку. У виконанні «Кривбаса» це вже нікого не дивує.
У другому таймі криворіжці докладали максимум зусиль, щоб на свою користь забити ще більше м’ячів на своб користь у поєдинку, але максимум, що вдалося досягти – нічиєї.
А починалося для «Кривбаса» все так швидко і чудово – на 7 хвилині 2:0 на його користь. А на 16 й хвилині криворіжці вже програвати 2:3. Згадуючи попередній матч «Кривбасу» з «Динамо», можна такі перепади вважати традицією команди з Кривого Рогу.
«Верес» – «Епіцентр» – 3:3
Щось подібне до попереднього матчу відбувалося і на стадіоні у Рівному. І тут гості забили два надшвидких голи. Але тут теж є команда-спеціаліст по організації голепадів – «Епіцентр», а вони таке можуть.
«Верес» цим скористався і врятувався в матчі на його закінченні проти «Епіцентру».
«Олександрія» – «Колос» – 0:3
Ще одна команда прем’єр-ліги, яка, очевидно, хотіла б ще довше пограти в чемпіонаті, а не лише лічені тури, що залишилися. Йдеться про «Колос», У першому таймі повна перевага «Колоса» – за ударами у площину
4-2 на користь ковалівців. Цього вистачило, щоб започаткувати і довести справу до перемоги. «Олександрія» вже у психологічному штопорі, вийти з якого вже немає ні сил, ні часу.
«Рух» – «Зоря» – 1:2
Для луганської команди цього сезону притаманна хронічна нестабільність. Як загалом у чемпіонаті, так і в окремо взятих матчах. І цього разу «Зоря» провалила перший тайм, а потім «героїчно» взялася виправляти ситуацію. Цього разу вдалося проти молоді «Руха».
Володимир СТАРИНСЬКИЙ