19-й тур
Наближається «година пік» чемпіонату УПЛ-2025/26. І з кожним туром першості «градус» значимості результату буде підніматися. А із цим будуть вирувати пристрасті та емоції довкола всіх обставин та деталей, які впливатимуть на цей результат. Важлива складова змагання Прем’єр-ліги є арбітраж. Ніби у цій галузі українського футбольного господарства до останнього моменту було більш-менш спокійно. І ось під час 19-го туру «прогримів грім» – Українська асоціація футболу оголосила про запуск службового розслідування щодо арбітражу, про що оголосив президент УАФ Андрій Шевченко: «Після останнього туру чемпіонату України у нас виникло чимало запитань до арбітрів. Ми незадоволені рівнем суддівства у турі» (повний текс заяви УАФ подаємо на першій шпальті цього номера газети). Зауважте, йдеться не про ситуацію в українському суддівському корпусі загалом, до цього якби все було нормально. а про події саме 19-го туру УПЛ. То що ж там таке сталося?
6 березня
«ОЛЕКСАНДРІЯ» – «ШАХТАР» (Донецьк) – 0:1 (0:0)
Гол: Траоре, 61.
7 березня
«ЕПІЦЕНТР» (Кам’янець-Подільський) – «КОЛОС» (Ковалівка) – 4:0 (2:0)
Голи: Себеріо, 33, Супряга, 45, 56, Ковалець, 62.
Вилучення: Кош, 77 (фол останньої надії).
«ОБОЛОНЬ» (Київ) – «КРИВБАС» (Кривий Ріг) – 0:0
Вилучення: Мороз, 66 (грубий фол).
8 березня
«ПОЛІССЯ» (Житомир) – «ДИНАМО» (Київ) – 1:2 (1:1)
Голи: Гуцуляк, 40 (пен.) – Пономаренко, 45+2, 59.
«КАРПАТИ» (Львів) – «КУДРІВКА» – 1:1 (1:0)
Голи: Костенко, 5 – Козак, 66.
«ЗОРЯ» (Луганськ) – «ПОЛТАВА» – 4:0 (2:0)
Голи: Андушич, 2, 13, 51, Будківський, 59.
9 березня
«ВЕРЕС» (Рівне) – ЛНЗ (Черкаси) – 0:3 (0:1)
Голи: Дідик (33), Авуду (78), Горін (92).
«РУХ» (Львів) – «МЕТАЛІСТ 1925» (Харків) – 0:3 (0:3)
Голи: Павлюк, 24, Забергджа, 26, Шабанов, 45+2.
МАТЧ ТУРУ. СКАНДАЛ ТУРУ
«Полісся» – «Динамо» – 1:2
Хто на що здатен і претендує на цей момент. Ось так можна означити очікування від цього матчу. А закінчилося у поєдинку, де ситуація по ходу змінювалася з точністю до навпаки, виром претензій і невдоволенням діючими особами, які невід’ємно присутні у кожному футбольному поєдинку – арбітрами. Звісно, тільки з боку однієї сторони, яка отримала негативний підсумок у кінцевому протоколі матчу і вважає себе потерпілою. Зрозуміло, що йдеться про «Полісся» і його керівництво.
Спробуємо розглянути і оцінити ситуації, що і як складалися у цьому матчі. Згадуючи перші 20 хвилин матчу «Полісся» – «Динамо» можна було зосередитися винятково на футболі. Досить інтенсивному, активніше у виконанні господарів, але, як не парадоксально, доволі обережному. Першого удару у матчі у площину воріт, без очевидної для них загрози, було завдано динамівцем Богданом Редушком на 19-й хвилині. Отже, розвідка із паралельною боротьбою за ініціативу. Більше нею володіло «Полісся». У «Динамо» ставка на швидкий контрудар, часто з довгими вертикальними передачами. Або фланговими швидкісними проривами. Перший у виконанні того ж Редушка, але Олександр Андрієвський встиг підстрахувати оборонців. «Полісся» намагалося комбінувати у пошуках на вістрі атаки Ігоря Краснопіра. «Динамо» більше вдавалося до дальніх ударів Володимира Бражка, Олександра Піхальонка, але їм бракує точності.
А потім настала 21-а хвилина, і події на полі із суто футбольної тематики перешли значним чином у детективно-драматично-емоційний трилер.
«Полісся» все таки знайшло прогалину «Динамо» у центрі захисту. Ліндон Емерллах звільнився від нерішучого у цьому моменті супротиву Максима Коробова і точно спрямував з лінії карного майданчика м’яч у кут воріт. Це був, до речі, перший удар у матчі «Полісся» по воротах суперника. І тут почалося. Несподівано, через певну паузу, гол було відмінено. ВАР підказав арбітру в полі Миколі Балакіну, що до забитого гола було порушення правил у центрі поля з боку житомирця Руслана Бабенка на киянину Бражку. Перша точка у матчі з приводу суддівства, де масово почали «ламати списи» з приводу було чи не було порушення правил. Ситуація насправді дуже суперечлива, не хочу встрявати у цю дискусію, яка може бути безкінечною. Хочеться замовити про інше – для чого перетворювати ВАР у «машину часу»? Так, у світовій практиці використання ВАР є таке поняття – перегляд на предмет відповідності усім правилам гольової атаки від самого її початку. Добре, коли це відрізок у лічені секунди і метри. А якщо десятки секунд і півполя? Як зіткнення у нашому матчі між Бражком та Бабенком, яке відбулося ще у середині футбольного поля та ще й, і це є головним, безпосередньо на очах головного судді поєдинку. Тоді виникає ще одне питання – а для чого власне потрібен арбітр у полі, якщо за нього його роботу має виконувати ВАР? Свиснув в інциденті у центрі поля – не було б ніяких ні в кого особливих нарікань, не свиснув – «проїхали». Помилкове, не помилкове – приймай, арбітре, рішення і неси відповідальність. Інакше виходить – безвідповідальність, мовляв, все одно товариші перед монітором ВАР підкажуть. А, як показує практика, така підказка фактично вже є настановою до дії. Який же він тоді головний, і хто тоді «крайній»? До речі, ця новітня суддівська «психологія» вже має дієві наслідки – лайнсмени нерідко перестраховуються піднімати прапорець, навіть коли є очевидний офсайд. Ви, мовляв, хлопці гасайте по полю, якщо заб’єте – все вирішить ВАР, я тут ні до чого. Зрозуміло, ВАР було впроваджено для максимально справедливої оцінки визначальних подій у матчах, але ж не для підміни суддівської бригади поєдинку. Чи все іде до того?
Але й ВАР буває «мовчазним». На 35-й хвилині, коли динамівець Назар Волошин стрімко залишив за спиною полісянина Бориса Крушинського і, наближаючись під кутом до воріт, миттєво опинився на газоні. Гри у м’яч від захисника не було, фізичний контакт із суперником був. Проте контакти бувають різні. Якщо це лише дотик, то від нападника симуляція, якщо був удар – це пенальті. Відповіді ми не дізналися. Ні жовтої картки, ні пенальті по цьому моменті не було. Співставляючи ці два рішення щодо пенальті у ті та інші ворота, хтось може сказати, що все справедливо – там відмінили, то й тут не дали. Така собі «справедливість».
Однак пенальті, вже «офіційний», таки стався на 40-й хвилині, насиченого правовими питаннями тайму. Звісно, за підказки ВАР. М’яч після прострілу до карного майданчика влучив у руку захисникові «Динамо» Коробову. Після перегляду відео Балакін вирішив, що юний динамівець занадто «розпустив руки».
Знову ситуація потребує, як на мене, «лірично-правового» відступу для уточнення. Бо «дивлячись, як подивитись» про м’яч у руку Коробова у карному майданчику. Руки – найбільш «вибухонебезпечна» і дискусійна тема про пенальті. Видається, що «міна» тут закладена у розмитості ознак. Дивно, але критерієм для призначення чи не призначення у такій ситуації пенальті застосовують, і вони паралельно фігурують як аргумент, два визначення, які просто суперечать один одному. «Не притиснута до тіла рука» і «Природній стан руки». Вдумайтеся – «притиснута до тіла рука» насправді не є «природнім станом людської руки». Отже, одну і ту ж ситуацію можна, залежно від вибору критерію, трактувати діаметрально протилежно – і так, і не так. Звісно, не виникає таких питань, коли руки задіються свідомо, щоб перешкодити руху м’яча. Проте такі випадки зазвичай і не викликають суперечок. Тому, повертаючись до юної руки Коробова, праві обидві сторони – і ті, хто за пенальті через не притиснуту руку, і ті, хто проти через природнє положення руки.
І, щоб уже закінчити із «футбольно-кримінальним чтивом» щодо матчу «Полісся» – «Динамо», про ще одне суддівське рішення, яке також викликало бурхливу реакцію з приводу відповідності правилам гри. А саме щодо потенційного вилучення динамівського захисника Крістіана Біловара за дуже небезпечну і одночасно необачну гру у центрі поля в ногу супернику. Це справді було дуже грубо і заслуговувало покарання. Вірю, що випадково, але це, в разі травми, до неї не прикладеш. Я прихильник, так званої, британської манери суддівства, де припускається у розумних вимірах контактна боротьба. Недоречні тут порівняння з балетом, там теж трапляються серйозні травми, якщо хто не знав. Просто футбол не може бути «стерильним», просто не вдасться так, і не потрібно. Але футбол не можна перетворювати і на тхеквондо, по своєму хороший, але інший вид спорту, зі своїми правилами. Для цього існує запобіжник – вилучення з поля. До речі, у деяких гідних чемпіонатах червону картку можуть присудити і постфактум після матчу, якщо арбітр своєчасно не помітив. Це з виховною метою, щоб футболіст не подумав, що так і надалі можна, бо всілякі ж грають у футбол. Згаданий випадок залишився без наслідків.
Для розрядки. А знаєте, чому такі брутальні дії проти суперника з перспективою червоної картки вчиняються, як правило, у середині поля? А тому, що біля воріт кожен воротар горланить: «Не фолити!!!». У центрі поля таких команд не надходить, а розуму не вистачає самому «натиснути на гальма». Жартую, звичайно, але в кожному жарті… самі розумієте.
Добре, вже відволікнемося дещо і на власне футбольні події у матчі туру. Останнім часом багато розмов про молодого форварда «Динамо» Матвія Пономаренка. Нападник динамівців перед тим відзначився голами у двох останніх матчах своєї команди, був у центрі уваги на футбольному полі і цього вечора. Спочатку став «героєм» у лапках на 44-й хвилині, коли не влучив із трьох метрів у порожній кут воріт після відмінної передачі Коробова. До слова цей 19-річний хлопчина, крім заробленого пенальті, відзначався не одного разу у матчі не за роками вивіреними такими передачами з флангу на партнерів. Але цього разу таке легке завдання виявилося не цікавим для Пономаренка. Інша справа у боротьбі протиснути захисну стіну суперника, що йому майже буквально вдалося, зрівнюючи рахунок, щоб впихнути м’яч у ворота «Полісся» уже у компенсований до першого тайму час. Щоправда, цьому посприяло, що не поділили м’яч між собою воротар господарів Євген Волинець та захисник Едуард Сарапій. Але це не проблеми, а нагода форварда, до якої він примусив опонентів, чим вдало і скористався.
Дубль в матчі і вирішальний гол для перемоги своєї команди Пономаренко здійснив на 60-й хвилині, після філігранної, як у кращі часи, передачі на вихід від Піхальонка. Цього разу динамівський нападник продемонстрував стартову швидкість і точність у поставі удару. І це у боротьбі із захисником, звичайно.
Міг «засвітитися» із остаточною крапкою у компенсований час матчу інший нападник «Динамо» Едуардо Герреро, який замінив Пономаренка, але з меж карного майданчика влучив у стійку.
У «Полісся» у другому таймі форвардська заміна Краснопіра, який так і не відшукав свого моменту, на Миколу Гайдучика додало напруги біля воріт суперника після закидання м’яча у цей сектор, але захисники виявляли пильність проти кращого бомбардира «Полісся». Однак найкращий момент досягти успіху зі гри у поєдинку для господарів мав саме захисник Сарапій. Едуард у своєму стилі гри головою після кутового атакував дев’ятку воріт динамівців. Руслан Нещерет врятував «Динамо».
Взагалі, у другому таймі, після перерви пристрасті дещо вляглися, вже гучних інцидентів не виникало, гра стала дещо навіть академічнішою. «Динамо» знайшло у цьому ритмі для себе сенс. Гості були влучнішими в поєдинку у площину воріт: 7–4.
Ось таким у нас вийшов матч туру – «вінегрет» з футболу і арбітражу. Фемідівська епопея.
Але продовжуємо. Тепер оцінка суперечливих моментів з боку експерта. Колишній арбітр ФІФА Олег Орєхов прокоментував сайту «Український футбол» рішення головного арбітра матчу між «Поліссям» та «Динамо»:
– На 21-й хвилині було ухвалене рішення скасувати гол «Полісся» через, начебто, фол у початковій стадії атаки.
– Я вважаю, що порушення там не було і гол треба було зараховувати. Гравець «Полісся» поклав руки на футболіста «Динамо», але затримки я не бачив. Навіть коли динамівець почав падати, то гравець команди господарів розвів руки.
– На 35-й хвилині не було призначено пенальті у ворота «Полісся» після падіння футболіста «Динамо» Волошина у карному майданчику.
– Там не було порушення, якщо ми говоримо про можливий фол руками, а ось якщо захисник влучив коліном у стегно нападника, тоді так. Проте чіткого повтору, на жаль, немає. У підсумку, якщо був контакт коліна і стегна – пенальті, якщо ж говорити про штовханину руками, то пенальті не було.
– На 40-й хвилині було призначено пенальті у ворота «Динамо» за влучання м’яча в руку Коробову у карному майданчику.
– Я вважаю, що це не пенальті. Відстань між нападником та захисником була маленька. Руки знаходилися у звичному стані внизу, й він їх зводив. Так, м’яч влучив в руку. Однак куди він міг її подіти?
– На 45+4 хвилині було ухвалено рішення не карати жодною з карток Крістіана Біловара за підкат.
– Це вилучення – 100%. Йде фаза польоту: Біловар не намагається зіграти у м’яч, а стрибає так, що міг завдати дуже тяжкої травми, – підсумував Орєхов.
Насамкінець, до всього сказаного, завершимо офіціозом.
Президент «Полісся» Геннадій Буткевич у зв’язку з резонансним поєдинком 19-го туру проти «Динамо» Київ та суперечливими суддівськими рішеннями, які суттєво вплинули на хід матчу, звернувся з офіційною заявою до органів УАФ та футбольної спільноти.
Заява президента ФК «Полісся» Геннадія Буткевича:
– По-перше, наполягаємо на публікації переговорів арбітрів під час ключових епізодів гри, а саме:
епізоду з відміненим голом Ліндона Емерллаху на 21-й хвилині матчу;
епізоду на 49-й хвилині першого тайму з грубою грою високо піднятою ногою гравця «Динамо» (Київ) Крістіана Біловара, що створювала ризик нанесення травми гравцю «Полісся» Ліндону Емерллаху.
По-друге, закликаємо відповідні органи УАФ провести перевірку на незалежному поліграфі головного арбітра матчу Миколи Балакіна та арбітра VAR Дениса Шурмана з метою встановлення причин грубих помилок.
По-третє, звертаємося із вимогою до голови Комітету арбітрів УАФ Катерини Монзуль, консультанта з арбітражу УАФ Ніколи Ріццолі та інших відповідних посадових осіб УАФ надати публічну оцінку роботи арбітрів у вказаних епізодах, а також повідомити про результати розгляду зазначених епізодів та міру відповідальності, яку буде застосовано до осіб, причетних до грубих помилок.
І насамкінець. Особисто я не маю сумнівів, що керівництво клубу «Динамо» (Київ) не має жодного стосунку до брудних рішень арбітрів. Причини грубих помилок необхідно шукати в іншому місці, чим і повинні зайнятися відповідні органи УАФ, – зазначив Буткевич.
ЩЕ ПРЕТЕНЗІЇ ДО АРБІТРАЖУ
«Олександрія» – «Шахтар» – 0:1
Ще один матч туру, який викликав глибоке невдоволення суддівством з боку одного з учасників, попри успішну для нього розв’язку.
Друга поспіль важка мінімальна перемога «гірників» у чемпіонаті. Господарі очікувано зосередилися на обороні, яку гостям непросто було подолати. Чергові три очки «Шахтарю» забезпечив гол Лассіни Траоре, який відзначився у середині другого тайму, забивши свій четвертий гол у трьох останніх зустрічах.
Результат є, і лідерство зберігається, але немає сталої впевненості у незмінності таких позицій на тлі непереконливих звитяг. З’являються емоції, претензії, звинувачення. Проте й не завжди «на рівному місці». Спортивний директор «Шахтаря» Даріо Срна нарахував відразу три пенальті, які арбітр не поставив на користь його команди:
– Я незадоволений суддівством у цьому матчі. Давно не бачив такого рівня арбітражу. Двічі арбітри мали призначати пенальті за порушення на Лассіні Траоре – на 14-й та 57-й хвилинах. 74-та хвилина – Жослен Беїратш грає рукою у штрафному майданчику, але порушення знову не зафіксовано. Арбітр не призначив три пенальті у ворота «Олександрії». Чому арбітри на це не відреагували? Чому не втрутився VAR? До роботи суддівської бригади сьогодні є дуже багато запитан».
Можливо, це певним чином нерви, і наслідок хвилювань за результат команди, який в останніх іграх не є переконливим на табло. Що ж, попереду важливий матч «Шахтаря» Ліги конференцій проти польського «Леха», і є можливість такі сумніви спростувати, а заодно підняти настрій собі і своєму спортивному директору.
Але, повертаючись до останнього туру УПЛ, пролунали не загалом, а конкретні претензії з конкретними випадками матчу в Олександрії. Не буде зайвим, цього разу почути з приводу зазначених подій думку ще одного фахівця. Колишній арбітр ФІФА Мирослав Ступар прокоментував сайту «Українська правда» суддівські рішення матчу 19-го туру Прем’єр-ліги «Олександрія» – «Шахтар».
1-е падіння Траоре у карному майданчику: «Треба сказати, що Лассіна Траоре, хоча й не Пабло Пікассо, але великий художник (сміється, – прим.). З його фактурою… Здорова людина. Він, навпаки, повинен топтати тих захисників й не падати. По факту футболіст відчуває дотик та намагається імітувати порушення.
Йому пішла непогана передача, а Жослен Беіратче його торкнувся, будемо так казати. Навмисний контакт відбувся, нічого не скажеш. Зрозуміло, що він десь міг втратити ритм руху, але з такою масою тіла повинен це витримати та продовжити боротьбу.
Якби захисник побачив, що він не падає, то, можливо, й підштовхнув би його. Проте підстав для пенальті я, чесно кажучи, не бачу. Повторюся, контакт був, але імітація порушення від Траоре не викликає симпатії в арбітрів».
2-е падіння Траоре у карному майданчику: «Тут вже більш серйозно. Антон Боль лівою рукою прихопив Траоре за пояс та збив з ритму. Зрозуміло, форвард відчув даний контакт, але знову намагався показати, що це серйозне порушення та домалювати. Боль й сам чомусь завалився на газон.
Якісь підстави для пенальті, безумовно, мали місце. Тут не було чистої боротьби. Боротьба – це коли плече в плече. Коли починають тримати рукою… Будемо казати, що 50/50».
Гра рукою Беіратче: «Тут вже нікуди не дінешся. Беіраче діяв незрозуміло… Захисники ж дивляться топові матчі в Європі. Усі оборонці куди ставлять руки? За спину ховають, а він її виставив. Нібито й в природному положенні, але трохи відвів її від корпусу, і м’яч влучив.
Тут, безумовно, є підстави для призначення пенальті. Важко сказати, чому арбітр не поставив. Віталій Романов на ВАР проспав чи що? Думаю, буде якесь пояснення Комітету арбітрів. Однак це помилка», – підсумував Ступар.
ІНШІ МАТЧІ
В інших матчах таких скандальних ситуацій не було. Тому, за браком газетної території, про них у стислому форматі.
«Верес» – ЛНЗ – 0:3
Класичний ЛНЗ, якщо має право на існування таке визначення за підсумками лише одного неповного сезону. Досить рівна у першому таймі боротьба на полі «Вереса», з мінімумом гостроти. Але черкасці зуміли «виловити» свій момент у романа Дідика, якого не зуміли закрити оборонці по центру перед воротами. Це був єдиний удар у площину воріт за всю першу половину матчу. У другій – ЛНЗ звично намагався втекти у стрімкий випад. І одного разу буквально саме втік від захисників та обіграв ударом голкіпера «Вереса», у стилі колишнього бомбардира ЛНЗ Проспера Обаха, зимовий ганський новобранець черкасців Абдул Авуду, який власне Обаха і закликаний замінити. Проте не тільки швидкістю однією брали гості, коли випало наприкінці матчу розіграти кутовий, ЛНЗ переграв суперника ще й на 2-му поверсі.
У ЛНЗ за матч 3 удари у площину воріт – 3 голи. 100% реалізація – «страшна» сила, чемпіонські перегони тривають.
«Рух» – «Металіст 1925» – 0:3
Зустріч двох різних вагових категорій. Щонайменше, у сенсі віку і відповідно досвіду. «Рух» зараз представляють переважно хлопці 17–22 років, за винятком кількох старших гравців, які втім роль лідерів з досвідом наразі у команді не виконують. «Металіст 1925» після низки помилок захисту суперника ще у першому таймі на класі вирішив долю матчу тричі покаравши господарів.
«Карпати» – «Кудрівка» – 1:1
Майстерне взаєморозуміння Бабукара Фаала і Яна Костенка, який був винагороджений після вибігання у вільну зону точним вивіреним пасом від гамбійського партнера, принесло «Карпатам» швидкий гол. Ще в першому таймі господарі могли закривати матч, лише Фаал примудрився змарнувати три гольові нагоди. Схоже, у подальшому господарі були не проти заспокоїтися мінімумом, за що й виявилися покарані при небездоганній обороні. Перше очко, здобуте іспанським новим очільником «Карпат» в УПЛ, але це не те, що чекали вболівальники після 3-х турів за його керівництва.
«Зоря» – «Полтава» – 4:0
Важко говорити, коли нема про що. Все було вирішено і закрито вже до 13-ї хвилини. Без особливих зусиль, просто і невимушено. Полтавці ніби стараються, але на цьому вичерпується все, що є у їхньому наразі арсеналі. У «Зорі» в матчі впіймав кураж Неманя Андушич, який опинявся в потрібний час у потрібному місці і вдало користався цим.
«Епіцентр» – «Колос» – 4:0
Це точно – сюрприз туру. Якщо говорити не за результат, а за рахунок. Хоча для «Колоса» нестабільність є доволі притаманною рисою. Цього разу ще й з провальним захистом. А «Епіцентр» з дев’ятої спроби здобув першу домашню перемогу в УПЛ, причому одразу – історичну. Рахунок 4:0 – найбільший для команди в елітному дивізіоні чемпіонату України.
«Оболонь» – «Кривбас» – 0:0
Попри нулі на табло, матч склався доволі емоційним і напруженим. Із рівними можливостями до 68-ї хвилини, коли господарі поля залишилися у меншості. Після цього «Оболоні» довелося демонструвати своє вміння у захисті проти досить забивної в чемпіонаті команди. Це їй вдалося.
ПІСЛЯМОВА
Повертаючись до початку огляду. Бачте, вийшло, що багато ніби не про сам футбол, але важливі складові, які його супроводжують, без яких він не може існувати сам у собі. Й не будемо марити нездійсненним – ніколи не буде все ідеально. Завжди будуть виклики і перешкоди, як об’єктивні – кадровий потенціал команди, рівень майстерності, тактика та стратегія, тренерські рішення, психологічне налаштування тощо, так і суб’єктивні – починаючи від погодних умов і закінчуючи недолугими рішеннями арбітрів. Не стверджую, що так і мусить усяк бути, просто кажу, що так воно є. Звісно, те, що об’єктивно у наших руках, треба прагнути максимально покращувати й розвивати, що суб’єктивно заважає і шкодить – прагнути зводити нанівець.
У підсумку, щодо суддівського розслідування, зініційованого президентом УАФ Андрієм Шевченком. Принципове значення і наслідки матиме кінцевий вердикт цієї розбірки. Якісь заходи відповідно будуть прийняті. Неодмінно. Інакше це буде замах на репутацію президента УАФ, якщо зрезюмувати, що нічого надзвичайного не сталося і він зчинив «бурю у стакані». На це ніхто не ризикне і «жертва» мусить бути. Головне – якою буде величина і міра покарання. Тут діапазон широкий. Від наставничого – «ай-яй-яй, пильнішим будь і так більше не роби», або відстороненням (що найвірогідніше) до екстрарадикального рішення – наприклад, переграти матч «Полісся» – «Динамо». У будь-якому випадку, це буде прецедент, який позначиться, можливо суттєво, вже у недалекому майбутньому нашого футбольного буття.
І арбітри уже цієї слідчої комісії можуть потрапити у ситуацію не менш складну, ніж ті, які приймають рішення щодо подій під час футбольного матчу. Їм доведеться приймати «Соломонове рішення», що означає надзвичайно мудре, зважене та часто парадоксальне рішення у складній, суперечливій ситуації, що встановлює справедливість, але й не відгукнеться шкодою на майбутнє.
Роман СЛАВЕНКО