30-й тур
21 травня
«ШАХТАР» (Донецьк) – «КОЛОС» (Ковалівка) – 0:1 (0:0)
Гол: Тахірі, 49.
23 травня
«ОЛЕКСАНДРІЯ» – «КРИВБАС» (Кривий Ріг) – 1:1 (0:0)
Голи: Родрігеш, 81 – Майя, 70.
«ЕПІЦЕНТР» (Кам’янець-Подільський) – «ПОЛТАВА» – 0:0
«КАРПАТИ» (Львів) – «ЗОРЯ» (Луганськ) – 1:2 ()
Голи: Бруніньйо, 30 – Вантух, 73, Янич, 89.
24 травня.
«ОБОЛОНЬ» (Київ) – ЛНЗ (Черкаси) – 0:1 (0:0)
Гол: Микитишин, 81.
«ПОЛІССЯ» (Житомир) – «РУХ» (Львів) – 2:0 (1:0)
Голи: Філіппов, 27, Сарапій, 82.
«ДИНАМО» (Київ) – «КУДРІВКА» – 3:2 (1:2)
Голи: Михавко, 22, Пономаренко, 61, Герреро, 82 – Сторчоус, 36, 45.
«ВЕРЕС» (Рівне) – «МЕТАЛІСТ 1925» (Харків) – 0:1 (0:0)
Гол: Салюк, 63.
Дві принципового значення інтриги мали устаткуватися в останньому турі чемпіонату остаточно. Нагорі турнірної таблиці – розподіл срібних та бронзових нагород першості, внизу – визначити кому належить ще відіграти перехідні матчі за місце у вищому дивізіоні. Завершальні матчі турніру кардинальних змін, хоча передумови для цього по ходу матчів виникали, у класифікацію команд не внесли: ЛНЗ залишив за собою другу позицію і вперше в своїй історії виборов «срібло» чемпіонату України, «Полісся» теж дебютувало на п’єдесталі українського вищого дивізіону з «бронзою». «Кудрівці» перехідних зустрічей уникнути не вдалося. До речі, щодо учасників перехідних змагань за місце в УПЛ, вже після останнього в нинішньому чемпіонаті суддівського свистка сталися зміни – «Рух» відмовився від подальших перспектив грати в Прем’єр-лізі, відповідно від участі в перехідних матчах, і навіть від місця в Першій лізі, запросивши для себе притулок у Другій лізі. Передбачається, що натомість цю несподівану нагоду зберегти свій теперішній статус отримає «Олександрія». В інших матчах з’ясовувалися питання локального або престижного значення.
В наступних номерах газети ми прискіпливо «пройдемося» ще по всіх учасниках дійства УПЛ-2025/26, їхніх здобутках, втратах, сьогоденні та перспективах. А в цьому огляді ще зосередимося на останньому турі 35-го чемпіонату України, ілюструючи особливість поєдинків статистикою минулою і сучасною.
«Шахтар» – «Колос» – 0:1
Енергетичний запал, який настирно підтримував серед своїх підопічних очільник «Шахтаря» Арда Туран, очевидно, вже остаточно вичерпався без мотиваційної складової. Та й сам керманич «гірників» був не притаманно для себе малоемоційним протягом цього поєдинку. Для «Шахтаря» матч 30-го туру проти «Колоса» жодного турнірного значення не мав – «гірники» вийшли на поєдинок у статусі новоспечених чемпіонів України. На вагах була лише безпрограшна серія «Шахтаря» в першості у 2026-му році. Команда з Ковалівки могла піднятися у топ-5 таблиці за певних умов, але для цього вона мала здобути перемогу.
«Родзинкою» матчу була подія, пов’язана із заслуженим ветераном українського футболу на час поєдинку півзахисником «Колоса» Тарасом Степаненком, який проводив свій прощальний матч у кар’єрі. І він припав на зустріч проти «Шахтаря», який можна вважати майже рідним для колишнього гравця збірної України.
Степаненко розпочав гру у стартовому складі ковалівців, відіграв до 60-ї хвилини та був замінений, назавжди у якості гравця. Поле Тарас залишав зі сльозами на очах.
На момент історичної заміни Степаненка «Колос» вів у рахунку. За 11 хвилин до цього з передачі Данила Хрипчука косоварський ковалівець Ардіт Тахірі з другої спроби (Тахірі влучив у поперечину у першому таймі) націленим ударом головою вивів гостей вперед. Цей гол так і залишився єдиним у зустрічі та приніс «Колосу» другу в історії перемогу над «Шахтарем».
У «гірників» була чудова нагода уникнути поразки і в цьому матчі, а саме в ігровому відрізку, коли «Колос» «перебудувався» у гру без центральних захисників, від слова зовсім. На 73-й і 76-й хвилинах відповідно Дмитро Криськів ногою та Артем Бондаренко головою, перебуваючи у гордій самоті за 7-8 метрів по центру перед воротами, били впритул, але воротар гостей Іван Пахолюк залишився на місці.
У «Шахтаря» завершилася з «Колосом» гольова серія, яка тривала 14 ігор (34 голи). Крім того, у «гірників» перервалася безпрограшна серія в УПЛ з 20 матчів (16 перемог та 4 нічиї), а також серія переможних поєдинків – 7 ігор.
А «Колос» безкомпромісно закінчив чемпіонат УПЛ-2025/26 – без нічиїх останні 7 матчів: 5 перемог та 2 поразки. Хоча раніше протягом турніру мирових було вдосталь.
«Полісся» – «Рух» – 2:0
У цьому протистоянні безумовним і безперечним фаворитом були господарі полі. З низки підстав, але найголовнішим була мотивація – здобуття медалей чемпіонату і відповідно очевидна перевага у класі. Та ще й матч перед своїми вболівальниками. Але парадокс – саме у домашніх поєдинках, щоправда, у нетривалій історії протистоянь цих команд, житомирцям з двох спроб двічі доводилося залишати поле переможеними (минулого і позаминулого чемпіонату матчі у Житомирі закінчувалися перемогою «Руха» з однаковим рахунком – 1:0).
Але то все було у минулому житті. Значення цієї зустрічі для гравців і тренерів «Полісся» була такої ваги, що буть які посилання на магію попередніх цифр статистики, цього разу не мали б жодного шансу для розуміння. Й у цьому, значимому для житомирців матчі, для «Полісся» очікувано все склалося без непорозумінь. Це той випадок, коли молодіжно-експериментальний «Рух» відігравав виключно роль статиста, де все повновладдя належало господарям поля. Чим вони і скористалися двічі. Відкрив рахунок у матчі на 27-й хвилині Олександр Філіппов, який ударом з гострого кута спрямував м’яч під дальню стійку воріт. На 82-й хвилині голом відзначився Едуард Сарапій, замкнувши простріл з правого флангу від Георгія Майсурадзе. Гості за матч жодного разу не влучили у ворота з однієї спроби.
«Полісся» вперше у своїй історії здобуло нагороди чемпіонату України – «бронзу».
«Оболонь» – ЛНЗ – 0:1
І в цьому протистояння історична статистика була не на боці претендента на нагороду чемпіонату УПЛ-2025/26. Загальна перевага в усіх зустрічах – на користь киян (+3=2-2), а на полі «Оболоні» ЛНЗ ще ніколи господарів не перемагав (+0=1-2). Однак для гарантії «срібного» фінішу у цій першості черкасцям, з перевагою лише в один бал над житомирськими переслідувачами, цього разу на «Оболонь Арені» потрібна була лише перемога. Проте у цій парі і «пивоварам» у захисті свого безпечного фінішу у чемпіонаті, без ризиків перехідних матчів, конче було потрібно «наварити» бодай одне очко.
ЛНЗ досягли свого у традиційний вже для себе свого очільника Віталія Пономарьова спосіб – максимально надійно у захисті і мінімальний, але достатній, здобуток в атаці. Щоправда, в останнім часам ця формула успіху неодноразово у черкасців давала збій. За 10 хвилин до закінчення основного часу матчу хвилювання щодо такої перспективи залишалися актуальними.
Долю поєдинку вирішила поява на полі у другому таймі новобранця команди у другій частині чемпіонату Артура Микитишина. Саме він своїм дебютним голом за ЛНЗ матеріалізував у необхідний результат тиск, який чинився черкасцями протягом матчу.
Трохи натужно, але ЛНЗ втримався на другій сходинці турнірної таблиці, здобувши історичне для Черкас «срібло» чемпіонату. Переможців не судять, а вітають.
«Динамо» – «Кудрівка» – 3:2
Динамівці у нинішньому сезоні неодноразово мали успіх у створенні непередбачуваних ігрових сценаріїв матчів, причому зовсім не тоді і не з тими, як могло бути очікуваним. Ця традиція «лоскотати» нерви своїм уболівальникам була за Олександра Шовковського, тримається вони і з приходом тренерського штабу Ігоря Костюка.
Цього разу у цю азартну гру гойдалок подій у різні сторони була динамівцями задіяна «Кудрівка». Обидві команди перед цією зустріччю перебували у статусі оманливої надії – а раптом. Тільки статус цих хитких очікувань був різний. «Динамо» ще зберігало математичні шанси, якщо б сталося диво, прихопити для себе медалі чемпіонату, а «Кудрівка», коли б для неї зійшлися усі футбольні зорі, ще зберігала шанс уникнути перехідних матчів.
Якщо «Динамо» уявити собі ніби роман із детективною інтригою, то черговий матч із «Кудрівкою» можна було б визначити як класика жанру. Динамівці досягають першими успіху – захисник Тарас Михавко, який подекуди себе в атакувальних діях почуває впевненіше (5-й гол в цьому чемпіонаті), ніж в оборонних, переграв усіх «у повітрі» після подачі кутового Олександром Піхальонком (11-й асист гравця, рекорд сезону в УПЛ). Отже, як вже неодноразово було раніше, зав’язка у футбольному «романі» для «Динамо» втішна і спокійна. Але ж не можна без інтриги. Поки вартові втрачають пильність та інтерес напружуватися далі, суперник захоплює собі переможний «скарб» – «грізний велетень» противника Андрій Сторчоус спочатку грою на добиванні, а потім разючим ударом у дев’ятку з межі карного майданчика під спостережними поглядами оборонців, змінює ситуацію у матчі з точністю до навпаки.
Перерва, в середині «роману» маємо хвилюючу кульмінацію. У першому таймі «Кудрівка» переграла «Динамо» і за кількістю ударів загалом – 5:3, і у площину воріт зокрема – 3:2.
А далі для щасливої розв’язки вводяться у дію нові персонажі. Очільник «Динамо» Ігор Костюк згадав у перерві, що в нього знову сидить без діла свій герой, найрезультативніший динамівець в чемпіонаті за сумою гол+асист (6+8) Віталій Буяльський. Той знайшов як допровадити м’яч Матвію Пономаренку під удар у центрі карного майданчика суперника. Як і належить за законами жанру, в «динамо-кудрівській» епопеї все вирішилося на останніх десяти сторінках-хвилинах твору-матчу. Відзначився персонаж, який у попередніх серіях переважно залишався непоміченим, а тут лишень з’явився і першим же «уколом завдав смертельного удару» – Едуардо Герреро. Щоправда, майстерно передачею вивів панамця на переможний рубіж Андрій Ярмоленко (перший асист у чемпіонаті). До слова, Ярмоленко провів на полі усі 90 + компенсовані хвилини поєдинку вперше із 2-го листопада 2025 року. Тоді це був принциповий матч у першому колі проти «Шахтаря» (1:3), тепер була бомбардирська мотивація – Андрію залишилося лише один гол (має – 123), щоб досягти голеадорського рекорду в чемпіонатах України Максима Шацького (124 голи), і два м’ячі, щоб очолити почесний список одноосібно. В цьому сезоні не вдалося, але відкрило мотивацію продовжити кар’єру діючого футболіста надалі. Невідомо, чи втратить щось клуб наразі від непризначення Ярмоленка спортивним директором, як було обіцяно, але від Ярмоленка-гравця зиск ще має бути. Принаймні, можна поки не перейматися кого призначати штатним пенальтистом.
До детективних футбольних колізій команди повернемось. Може президента «Динамо» Ігоря Суркіса і захоплюють такі сахання в сценарії дій його команди, щоб валідольно знищувати сигарету за сигаретою, але динамівські вболівальники вже затужили за елегійною прозою. Де у своєму таборі всі є невтомними вправними лицарями без страху та докору, серед них немає антигероїв, а сюжетна лінія не викликає хвилювань і нарікань щодо свого закінчення. І нехай у цьому контексті буде менше інтриги та азарту, нехай – вони це якось переживуть, якщо буде очікуваний підсумок.
Якщо не про забиті голи, а про пропущені, то тут у «Динамо» найбільший провал за всі часи Незалежності. Такою слабкою динамівська оборона ще ніколи не була. У цьому сезоні команда Олександра Шовковського та Ігоря Костюка пропустила 36 голів. Попередній найгірший результат становив 35 м’ячів шість років тому. Але й в тому сезоні «Динамо» провело 32 матчі на відміну від чемпіонату-2025/26 (30 ігор). Кажуть, у команді є фахівці, які займаються саме побудовою надійних оборонних дій. Мабуть, брешуть люди.
Вибачайте за літературні аналогії в опису подій, так легше було дотримуватися літературної мови сказаного.
«Верес» – «Металіст 1925» – 0:1
«Верес» у цьому матчі міг боротися за право замкнути топ-10 команд першості УПЛ, більше йому нічого не світило і не загрожувало, «Металіст 1925» мав можливість увійти до топ-5 нинішнього чемпіонату. Трохи символічні цілі, але які вже є. А ще саме із цими командами сталася енергетично-детективна історія, коли вони не дограли матч у першому колі на житомирському домашньому полі «Металіста 1925» через проблеми з електрикою. Компромісно той поєдинок догравали вже у Рівному, і «металісти» розтрощили «Верес» 4:0. Вендетти з боку рівнян цього разу не вийшло, забракло сил та, схоже, що й бажання.
Гра відзначилася жорсткою боротьбою, яка наприкінці переросла в емоційні суперечки та серію карток. Команда гостей більше володіла м’ячем від самого початку, але небезпеку створювати було складно.
Як часто трапляється у таких ситуаціях долю матчу може вирішити один епізод, який одна з команд отримує під час стандартного положення. Саме таким переможним виявився гол Володимира Салюка. Захисник на 63 хвилині головою переправив м’яч у ворота після подачі зі штрафного. Перспектива програти цей матч не спричинила якихось надзусиль з боку гравців «Вереса». Тому все так і завершилося. «Металіст 1925» зберіг за собою 5-е місце у таблиці, «Верес» – місце в УПЛ.
«Олександрія» – «Кривбас» – 1:1
Для «Олександрії» перед перспективою зниження статусу була нагода трохи попрацювати на імідж. «Кривбас» був серед тих клубів, яким успіх міг принести почесне місце у п’ятірці кращих чемпіонату.
Якщо ж знову трохи погортати історію, то тут статистика усіх попередніх зустрічей практично не дає нікому переваги – «Олександрія» – «Кривбас»: 14 матчів, +5=4-5. Щоправда, у себе вдома олександрійці почували себе впевненіше – 6 матчів: +3=3-0. І на останок цього сезону варто було перервати неприємний усталений уклад – програшна домашня клубна антирекордна серія «Олександрії» тривала в чемпіонаті 5 ігор.
Це принаймні вдалося. У загалом доволі відкритому футболі, з обопільними моментами, миролюбним обміном «поцілунками» закінчилася і остання, але, як виявилося, можливо не прощальна зустріч між командами, яким належало б в наступному сезоні грати по різних лігах. Ймовірно, місце у «стиках» за право грати в Українській прем’єр-лізі наступного сезону замість «Руха» дістанеться «Олександрії», яка посідає 15 сходинку у нинішній УПЛ.
«Епіцентр» – «Полтава» – 0:0
Протистояння двох дебютантів у нинішньому сезоні вищого дивізіону. Але мали досвід з’ясування стосунків на рівні Першої ліги. І тут ігрова історія на боці «Епітцентру» : всього зіграно 5 матчів: +4=1-0 м’ячі 11-4, із них на своєму полі кам’янчани мали 100-відсоткову перевагу – 2 матчі: +2=0-0 м’ячі 5-2. Але головну роль напередодні, звісно, грали цифри не історичної статистики, а саме сучасні надбання у турнірній таблиці. Їхнє поліпшення «Епіцентру» гарантувало подальше перебування в еліті, для «Полтави» це вже залишалося питанням престижу без конкретного турнірного зиску.
«Епіцентр» у цьому матчі дуже міцно тримав у руках «синицю» з одним очком гарантії подальшої прописки в елітному дивізіоні. Так міцно тримав, що ледь не придушив, коли у другому таймі гостріше атакувала «Полтава». Але «синиця» вижила, і «Епіцентр» теж.
«Карпати» – «Зоря» – 1:2
А тут могло йтися не лише про боротьбу за трохи вище місце у турнірній таблиці (розіграш 8–9 позицій), а вирішувалася справа принципу. Попри коротку історію протистояння цих команд, «Карпати» поки що лише терпіли у 3-х поєдинках поразки від «Зорі»: +0=0-3 м’ячі 2-6. На полі «Карпат» – 1 матч: +0=0-1 м’ячі 1-3.
Отже одні, під проводом підбадьореного відносними успіхами своєї команди іспанського очільника, прагнули почати нову історію у взаєминах цих команд – безпрограшна домашня серія «Карпат» перед тим тривала в чемпіонаті 5 ігор: 3 перемоги та 2 нічиї, а інші приємну для себе традицію теж залюбки б продовжили – безпрограшна серія «Зорі» тривала в УПЛ 5 ігор: 3 перемоги та 2 нічиї.
Щодо справи принципу: традиція збереглася – «Карпати» знову зазнали поразки від «Зорі», хоча на початках виглядали переконливіше і виграли перший тайм. В потрібний час і в потрібному місці під передачу партнера опинився перед воротами суперника Бруніньо. Мабуть, найцінніший командний гравець львів’ян, який тепер через брак форвардів зумів вдало освоїти і цю позицію. Можливо й збіг обставин, але після заміни Бруніньо гості змінили ситуацію на полі до переможної для себе. На відміну від господарів, заміни «Зорі» додали динаміки у її грі і успішної реалізації двох стандартів з кутового та штрафного Цікаво, що перший гол у відповідь, завдяки технічним індивідуальним діям і влучному удару, забив Роман Вантух, для якого це був прощальний офіційний матч у «Зорі» перед переходом з наступного сезону до складу… «Карпат». Ось така гра футбольної долі.
Роман СЛАВЕНКО