Нещодавно на порталі “Чемпіон” було розміщено матеріал, присвячений важливості досягнення гендерної рівності у сфері спорту. Автори статті звернули увагу на невтішну статистику впровадження принципів гендерної рівності в спортивній індустрії.
Однак постає питання: чи має сенс вести дискусії щодо гендерної нерівності у професійному спорті? Адже, наприклад, баскетболісти НБА отримують приблизно у сто разів більше винагороди, ніж їхні колеги з WNBA – Жіночої національної баскетбольної асоціації. Така різниця, найімовірніше, лише свідчить про те, що комерційна привабливість НБА значно перевищує жіночий професійний баскетбол.
Головні моменти, які пояснюють цю ситуацію:
– НБА генерує прибуток, який у сто разів більший, ніж доходи WNBA.
– З маркетингової точки зору, ці дві організації мають абсолютно різні масштаби охоплення аудиторії, що безпосередньо впливає на заробітки учасників.
Таким чином, чи можливо говорити про гендерну дискримінацію в цьому контексті?
Відклали в бік американські баскетбольні ліги, звернемо погляд на найпопулярніший вид спорту в Європі – футбол. У професійному чоловічому та жіночому футболі спостерігається аналогічна картина: істотна відмінність у доходах. Одного разу під час святкування Дня незалежності автор зустрів гравчиню національної збірної України, яка також грає за шотландський професійний клуб. У бесіді про різницю у популярності чоловічого і жіночого футболу вона поділилася думкою, що головною причиною є менеджери індустрії, які не здатні розвинути жіночий футбол на рівень чоловічого. З іншого боку, аргументується, що причина криється у довготривалих традиціях, які неможливо швидко змінити, а також у відмінностях у видовищності гри у чоловічому та жіночому футболі.
Ілюструє цю думку наочний приклад із Глазго, де автор відвідав матч Жіночої Ліги чемпіонів між клубами «Селтік» і полтавською «Ворсклою». На грі було близько 1000 глядачів, причому частина квитків була надана безкоштовно. Натомість того ж вечора на стадіоні Celtic Park у матчі чоловічого «Селтіка» проти «Фалкірка» (представник другого за силою дивізіону Шотландії) було зафіксовано відвідування в 42 960 уболівальників. Вартість квитків на цей матч була значно вищою, ніж на жіночий поєдинок. Тому виникає питання: які кроки повинні вжити маркетологи «Селтіка», щоб залучити хоча б частину чоловічих уболівальників на ключові матчі жіночої команди?
Ще один важливий аспект — значна різниця в гонорарах у професійному боксі між жінками та чоловіками. Найбільш високооплачуваними у жіночому професійному боксі були Лейла Алі, донька легендарного Мухаммеда Алі, та німецька боксерка Регіна Хальміх, яка двічі перемагала українську спортсменку Аліну Шатернікову. Пікові гонорари Лейли Алі досягали 800 тисяч доларів, тоді як Регіна Хальміх заробляла до 800 тисяч євро — це були значні суми, навіть у порівнянні з чоловічим професійним боксом. У більшості випадків жіночі чемпіонські бої оплачувалися гонорарами в кілька тисяч доларів чи євро.
Особливості гонорарів та популярності в різних видах спорту:
1. У професійному футболі, баскетболі та боксі паритету у виплатах найближчим часом досягти практично неможливо.
2. У тенісі жінки часто конкурують із чоловіками за рівнем гонорарів.
3. Різниця в оплаті праці пояснюється не стільки гендерними упередженнями, скільки особливостями ринку, традиціями та комерційною привабливістю.
Цікаво, що в інших сферах ситуація виглядає інакше. Зокрема, у Голлівуді топ-актори чоловічої статі отримують значно вищі гонорари порівняно з акторками, і ця тенденція майже не змінювалася протягом останніх 45 років. Однак у індустрії фільмів для дорослих баланс виплат переважно на користь жінок. Чоловіки-актори можуть не задовольнятися таким станом речей, що дуже схоже на відчуття образи, відоме серед жінок у футболі, баскетболі чи боксі. Проте аналогічно до спортивної сфери, питання гендерної нерівності в порноіндустрії виникає не через дискримінацію, а через специфіку ринкових умов, які сформувались переважно на користь жіночих виконавців.
Максим Розенко, “Чемпіон”