18-й тур
18-й тур УПЛ виявився безкомпромісним – не зафіксовано жодного нічийного результату. З кожним ігровим днем боротьба за очки набуватиме все більшої гостроти. Головним турнірним підсумком останнього туру стала чергова зміна лідера – після поразки ЛНЗ командні перегони чемпіонату знову очолив «Шахтар».
27 лютого
«ШАХТАР» (Донецьк) – «ВЕРЕС» (Рівне) – 1:0 (0:0)
Гол: Бондар, 81.
«ДИНАМО» (Київ) – «ЕПІЦЕНТР» (Кам’янець-Подільський) – 4:0 (1:0)
Голи: Бражко, 36 (пен.), Пономаренко, 49, 53, Ярмоленко, 65.
28 лютого
ЛНЗ (Черкаси) – «ПОЛІССЯ» (Житомир) – 1:3 (0:2)
Голи: Ассінор, 73 – Андрієвський, 4, Емерллаху, 33, Гайдучик, 83.
«МЕТАЛІСТ 1925» (Харків) – «ОЛЕКСАНДРІЯ» – 1:0 (0:0)
Гол: Забергджа, 83 (пен.).
1 березня
«КРИВБАС» (Кривий Ріг) – «ЗОРЯ» (Луганськ) – 3:1 (3:1)
Голи: Лін, 9, Задерака, 30, Мендоза, 45+2 – Андушич, 2.
«КАРПАТИ» (Львів) – «КОЛОС» (Ковалівка) – 0:1 (0:0)
Гол: Салабай, 62.
«ОБОЛОНЬ» (Київ) – «РУХ» (Львів) – 1:0 (1:0)
Гол: Устименко, 32.
2 березня
«ПОЛТАВА» – «КУДРІВКА» – 0:2 (0:0)
Голи: Сторчоус, 67, Морозко, 90+5 (пен.).
«АХІЛЛЕСОВА П’ЯТА» ЛІДЕРА
ЛНЗ – «Полісся» – 1:3
Перед зустріччю з «Поліссям» ЛНЗ виграв у чемпіонаті 6 матчів поспіль «всуху», не пропустивши жодного гола – 11:0. У матчі з житомирцями завершилася ця рекордна серія ЛНЗ, яка склала 608 хвилин. Востаннє голкіпер черкаської команди Олексій Паламарчук діставав м’яча із сітки ще 3 листопада минулого року у домашньому поєдинку ЛНЗ із «Карпатами» (0:1).
Це ніби гола статистика, але одночасно, на мій погляд, і вагомий психологічний фактор, який, вірогідно зіграв суттєву роль у поразці, по ділу варто зазначити поразці, тогочасного лідера чемпіонату. ЛНЗ зіткнулося з обставиною, від якої вони просто відвикли – з житомирцями черкасці пропускають вперше за понад чотири місяці, ще й на початку матчу. Зазвичай траплялося навпаки, а тепер опинилися в незвичній для себе ситуації – необхідність відіграватися. Доведений майже до оптимальності план А для ЛНЗ вже був зруйнований на початку перебігом матчу, а відпрацьованого плану Б, схоже, у команди не виявилося. Коли складається все добре, не завжди це має лише позитивні наслідки.
Ще один показовий, як на мене, фактор – із 4-х поразок у нинішньому чемпіонаті 3 ЛНЗ зазнали на своєму полу. Окрім «Полісся» і згаданих «Карпат», раніше також ще наприкінці минулого літа від «Вереса» (0:2). «Ахіллесова п’ята» новоспеченого лідера – коли виникає зваба або потреба грати у відкритий агресивний футбол, задумана і ретельно розроблена тактика виваженої і дисциплінованої гри починає давати збої. А для ведення боротьби за найвищі місця необхідно бути готовим до будь-яких сценаріїв, якщо навіть справи складаються не за продуманим планом.
Підсумкові неприємності у матчі з «Поліссям» для ЛНЗ були започатковані ще на 4-й хвилині зустрічі. Непритаманна черкасцям недбалість в обороні спричинила швидкий гол у їхні ворота – ніхто не зумів перешкодити Олександру Назаренку віддати націлену передачу Олександру Андрієвському у район 11-метрової позначки, а тому, без особливих зусиль, вразити ціль. Доля підкинула ЛНЗ додатковий шанс перезапустити гру – незабаром після стартової невдачі було оголошено перерву на повітряну тривогу. Не допомогло. Проти активного пресингу і щільної гри суперника у господарів не знаходилося вагомих контраргументів. Можливо, у цій ситуації дуже знадобилася б проривна нахабність Проспера Обаха, але то було вже в «минулому житті». Відсутність цього атакувального гравця все ж таки відчутно послабило ЛНЗ, рівноцінної заміни немає. Певним чином намагається у черкаському колективі ці атакувальні лідерські функції перебрати на себе ганійський нападник Марк Ассінор. І не без успіху – у матчі проти «Полісся» він скористався фірмовим скиданням м’яча від Єгора Твердохліба. Але ж перед тим футболісти «Полісся» забили гол вдруге, коли господарі знову не впевнено зіграли у захисті. Ігор Краснопір на правому фланзі атаки гостей обіграв Назарія Муравського та знайшов у центрі вільного Ліндона Емерллаху. Новачок житомирців з Косова забив свій перший гол в УПЛ.
Гості, можна казати, «били» господарів їхньою ж зброєю. «Полісся» застосовувало високий пресинг та компактність у побудові гри, контролювало м’яч і за нагоди контратакувало. Те, що притаманно було у грі Черкасам. А грати проти «самих себе» ЛНЗ, як виявилося, не дуже спроможне.
Остаточну крапку черкасько-житомирського протистояння поставив Микола Гайдучик потужним ударом з-за меж карного майданчика. І став лідером бомбардирських перегонів чемпіонату.
Без сумніву цей матч надав масу корисної інформації очільникам обох команд. «Поліссю» позитивної, яку треба закріпити і розвивати. ЛНЗ – негативної, чого необхідно уникати і протистояти. Як це вдасться засвоїти і здобути потрібний зиск й позначиться на подальших успіхах цих двох команд. Для «Полісся» серйозна перевірка очікує вже у наступному матчі, коли житомирці прийматимуть на своєму полі «Динамо». ЛНЗ «цілитиме завдані рани» у Рівному, де місцеві можуть бути «не гостинними».
ДОТИСНУЛИ
Чотири матчі у турі закінчилися з однаковим рахунком – 1:0, але, гадаю, за своєю сутністю є сенс їх розділити. На там, де ситуація у можливій перспективі була непередбачуваною, і там, де, хоч і мінімальна перевага, але загалом була цілком закономірною.
«Шахтар» – «Верес» – 1:0
«Верес», якщо буде настрій, уміє виявляти непоступливість. У минулому турі це відчув на собі і «Шахтар». Хоча за статистикою рівняни для «гірників» зручний суперник – у 15-ти попередніх матчах на офіційному рівні «Шахтар» здобув 11 перемог і тільки раз програв, а загальна різниця забитих та пропущених м’ячів становила 31-8. Цього разу перемога і повернення на вершину турнірної таблиці «гірникам» далося непросто. Але тут спрацювало правило постійного тиску, яке з часом таки знаходить «тріщину» в оборонних мурах суперника. «Шахтар» створив чимало гольових моментів, але довгий час не могли забити Валентину Гороху. І тільки наприкінці зустрічі після подачі кутового і вдалого відскоку м’яча від поперечини чужих воріт донецький клуб досягнув бажаного. А кому з гравців «гірників» дістався подарунок забивати практично у порожні ворота? Логічно, що імениннику, хоча зазвичай голи – це не його справа. Центральний захисник «Шахтаря» Валерій Бондар став автором переможного голу у матчі з «Вересом» у день свого 27-річчя.
«Гірникам» поки що у матчах нового року бракує, притаманної їм, принаймні у деяких матчах, вишуканої комбінаційної гостроти. Це як тупий ніж – ніби й тисне, а не ріже. У цьому в «Шахтаря» буде нагода попрактикуватися наступного туру в Олександрії.
«Верес» же буде шукати кому б ще «попити крові» надалі. На горизонті підходящий за теперішнім статусом кандидат – ЛНЗ.
«Металіст 1925» – «Олександрія» – 1:0
У цьому матчі теж все вирішилося лише наприкінці зустрічі. Але харків’яни, хоч і доволі натужно, але напрацювали на цю перемогу. Для «Олександрії» цей поєдинок був дебютним у чемпіонаті УПЛ нового року. Матч попереднього туру, де олександрійці мали вдома приймати «Оболонь», не відбувся через незадовільний стан поля. Можливо, з огляду на обставину, що гості ще не збагнули ігровий ритм офіційного матчу, але в першому таймі гра із загрозами була в одні ворота. Достатньо лише порівняти красномовну статистику. «Металіст» у таймі завдав 14 ударів, із них 4 у площину воріт. В «Олександрії» взагалі – 0 ударів, але нулі зберегла і на табло стадіону.
Варто окремо з першого тайму відзначити не ігровий, але знаковий момент для українського футболу. На 26-й хвилині арбітр Андрій Коваленко призначив 11-метровий у ворота «Олександрії» після падіння Володимира Салюка у карному майданчику гостей. Однак після допомоги з боку VAR рефері пенальті скасував, а Салюк отримав попередження. Не це є примітним, подібне траплялося і раніше. А ось чого не було ніколи – арбітр оголошував своє рішення після VAR через гучномовець на весь стадіон. Це було зворушливо.
І все ж саме пенальті виявилося вирішальним засобом для перемоги у цьому матчі. На 82-й хвилині арбітр вдруге вказав на 11-метрову позначку біля воріт «Олександрії» – цього разу по ділу, рукою у м’яч в карному майданчику зіграв івуарійський захисник гостей Жоселен Беіратче. Косовський нападник «Металіста 1925» Батон Забергджа виконав пенальті результативно та забив свій дебютний гол в УПЛ.
Олександрійці у другому таймі таки спромоглися завдати один за весь матч удар у бік воріт, але не влучили. Безвиграшна серія «Олександрії» триває в УПЛ 9 ігор: 4 нічиї та 5 поразок. Передостаннє місце в турнірній таблиці.
У «Металіста 1925» серйозною залишається проблема з реалізацією – у двох матчах один гол, та й той з пенальті. Але й не пропускають, і залишаються у боротьбі за єврокубкове місце у чемпіонаті.
ГОЛЕПАДИ ТУРУ
«Динамо» – «Епіцентр» – 4:0
Можна було б за підсумком цього матчу компліментарно говорити про те, що «Динамо» за нового тренерського штабу набирає ходи, демонструє потужний і результативний футбол тощо. Перемога цього разу була здобута більш ніж переконливо і навіть красиво. Але є одна обставина, яка може трохи стримувати такі оптимістичні емоції – хто є суперник. Наразі для «Епіцентра» гра у захисті – це не те що проблемна «п’ята», це – біда всього футбольного «тіла». Команда Кам’янець-Подільська програла 3 останні матчі чемпіонату, з урахуванням київського з «Динамо», із загальним рахунком – 0:11!
Для перемоги з розгромуом суперника динамівцям не довелося докладати надзусиль. Тому й важко робити якісь основоположні висновки про сучасний стан київської команди. Хоча є наполеглива позитивна цифра – 4 перемоги в першості поспіль. Можна відзначити триваючу тенденцію залучення до ігрового складу основи молоді. Зі старту на поле вийшли 19-річні Максим Коробов та Богдан Редушко, 20-річний Матвій Пономаренко, не кажучи про уже з досвідом 20-річного Тараса Михавка. А наприкінці матчу, як подарунок на його ювілейне 20-річчя, у складі «Динамо» дебютував голкіпер В’ячеслав Суркіс.
«Епіцентр» тримався до 36-ї хвилини. З реалізованого Володимиром Бражком пенальті все понеслося надалі в один бік. На початку 2-го тайму знову цінну для форварда властивість звільнитися від опіки і точно реалізувати нагоду двічі поспіль виявив Пономаренко. Ця думка може бути суперечливою, але чимось цей молодий форвард «Динамо» мені нагадує колишнього силового нападника команди Артема Бесєдіна. У його найкращі часи, коли Бесєдін і в «Динамо» багато забивав, і неодноразово залучався до національної збірної України ще Андрія Шевченка. Не наполягаю на такому порівнянні, це хоча б до того, що у 20-річному віці для Матвія Пономаренко відкриті усі шляхи, питання в тому, що вони можуть бути як догори, так і донизу. Молодому гравцеві і тим, хто його розвитком зараз опікується, це варто зважати.
Футбольної естетики у матчів додав, з’явившись на заміну, Андрій Ярмоленко – філігранно, покинутий захистом «Епіцентра» на межі карного майданчика, на льоту зупинив м’яч і в дотик бездоганно перекинув «круглого» над голкіпером у порожні ворота. Якщо Ярмоленку ніхто не заважає і не треба при цьому швидко бігти – чекайте на шедевр у технічному виконанні
Не знаю, що сказати за «Епіцентр». Наступного туру кам’янчани вдома, яким стане стадіон «Лівий берег», приймають «Колос». Це може стати матч на «виживання», не лише у турнірному, а й в особистому сенсі.
А от для «Динамо» значним чином визначальним – «з чим його їдять, чи як воно саме може з’їсти» – стане матч наступного туру у Житомирі проти «Полісся».
«Кривбас» – «Зоря» – 3:1
Якщо у футболі ви є передусім шанувальником видовищного футболу, і не є вболівальником «Зорі», то у минулому турі вас мала потішити зустріч криворіжців і луганців. Власне для «Кривбаса» манера дій, на кшталт «бразильської» – заб’ємо більше ніж суперник – у цьому чемпіонаті є досить притаманною. «Зоря», можливо, теж могла б діяти так само, як би не вагома вада для успішності цієї ігрової формули – проблемна реалізація моментів.
Це сталося доволі показовим і у матчі між цими суперниками. Обидві команди з перших хвилин демонстрували «щедрість» одна до одної у створенні нагод відзначитися. За перші 10 хвилин встигли вже обмінятися «подарунками». Цікаво, що у цих ситуаціях перші ролі грали переважно легіонери. Вже на 2-й хвилині з передачі Артема Слесара боснійський нападник «Зорі» Неманья Андушич після помилки камерунського захисника «Кривбаса» Івана Дібанго вивів луганську команду вперед. На 8-й хвилині ізраїльський гравець господарів Бар Лін після ефектного пасу п’ятою від венесуельця Карлоса Парако повернув нічийний рахунок.
Гра тривала на зустрічних курсах, але ще до перерви двічі відзначився лише «Кривбас». Обидва рази – за активної участі венесуельця Глейкера Мендози. Спочатку він запустив у рейд Дібанго, простріл якого перетворив на гол Максим Задерака, а потім і сам завдав несподіваного дальнього удару, що став неприємним сюрпризом для голкіпера гостей Олександра Сапутіна. У другому таймі луганці прагнули відігратися, але всю результативну наснагу команди було вичерпано ще на перших хвилинах матчу.
«Зоря» не дуже вдало розпочала після зимової перерви – нічия з «Кудрівкою», тепер поразка, хоча й з серйозним суперником. Є нагода у наступному турі «відігратися» на «Полтаві», але й тим відступати вже категорично нікуди.
У «Кривбаса» справи складаються краще. Зберігаються перспективи на високе місце у чемпіонаті.
НА МІНІМАЛЬЦІ
«Карпати» – «Колос» – 0:1
Гра розпочалася жвавенько, кожна із команд мала на меті завершити цю зустріч із хорошими для себе дивідендами. Обидва колективи з поразок стартували у чемпіонаті після зимової перерви. Господарі поля активніше розпочали гру і могли швидко відкрити рахунок, але після удару Амбросія Чачуа м’яч влучив у поперечину воріт «Колоса». Потім команди у першій третині матчу ніби пограли у піддавки – обмінялися нереалізованими пенальті, які змарнували гравці з головних наразі бомбардирів чемпіонату, Бабукар Фаал та Юрій Климчук.
Звичайно, всіх продовжує дуже цікавити як триватиме «іспанізація» «Карпат» після того, як команду очолив фахівець із цієї країни. Щиро кажучи, поки що нічого «іспанського» у діях львів’ян не побачив. Проблема у тому, що нічого найкращого із львівського теж поки що не проглядається. «Карпати» як були непередбачуваною командою-загадкою, так нею і залишаються. Але й гадати особливо часу та можливостей немає – вже на межі видніється зона перехідних матчів із перспективою повернутися до Першої ліги.
У «Колоса» є нагода підтягнутися ближче догори таблиці.
«Оболонь» – «Рух» – 1:0
Скромно, але зі смаком, тобто – результатом. Ось головне гасло цього матчу.
У таких протистояннях нерідко все вирішує одна вдала дія. «Оболонцю» Денису Устименку вона вдалася навіть напрочуд вдалою – примудрився пробити у падінні ножицями, і м’яч після його удару залетів у сітку воріт. Наприкінці матчу гравці обох команд намагалися щось змінити кожен на свою користь. Проблемою стало влучити у ворота. По одному удару за тайм у площину воріт виявилося замало, щоб якісно чогось досягти.
БУТИ, ЧИ НЕ БУТИ
«Полтава» – «Кудрівка» – 0:2
Людство винайшло греко-римську боротьбу, ще також вільну боротьбу, а футболісти «Полтави» та «Кудрівки» запропонували вболівальникам боротьбу футбольну. Це плата за ціну, яку мав матч для обох команд для загальної боротьби «за виживання».
У першому таймі гравці спроміглися на один удар у площину воріт від Олександра Беляєва з «Кудрівки». Якби воротаря не було зовсім, був би гол. Може б так з нульовим показником все б і закінчилося, але в «Кудрівки» є джокер, який дебютувавши уже в поважному віці в УПЛ, є серед кращих бомбардирів ліги. Йдеться про Андрія Сторчоуса, якому знадобилося у цьому матчі після виходу на поле 2 хвилини, щоб знайти свій момент і ефективно його реалізувати. Не можна захисникам «Полтави» і на коротку мить залишати такого результативного гравця без нагляду біля своїх воріт. Гравця з гольовим чуттям у складі полтавців не знайшлося. Ще й привезли, щоправда сумнівний, пенальті у свої ворота. Чергова поразка «Полтави», яка ще більше ускладнила ситуацію для команди у турнірній таблиці.
У «Кудрівки» з’явилася нагода найближчим часом з перехідного «болота» вибратися на турнірну твердинь, але для цього наступного туру треба підкорити «Карпати».
Роман СЛАВЕНКО