7-й тур
Команди УПЛ починають «обживати» різні поверхи турнірної таблиці чемпіонату. Позаду 7-й тур – майже, що не кажіть, четверта частина турніру. Після попереднього 6-го туру УПЛ ми зробили такий гіпотетичний поділ учасників чемпіонату сезону-2024/25 на «класи за інтересами», або на дві групи, вищу і нижчу, за потенційними можливостями і перспективами у турнірі. З 1-го по 9-е і з 10-го по 16-е. Ясно, що попереду ще тривалий турнірний шлях, зимова пауза, кадрові зміни, придбання і втрати. Тому тих, кого «записали» до нижньої групи з перспективою у змаганні – збереження місця в елітному дивізіоні, просимо не тримати образи за недовіру і сприйняти цей поділ як щось досить умовний. Зрештою, «м’яч вам в ноги, поле рівне (щоправда, не всюди), ворота чотирикутні» і доведіть, що вас недооцінили. Ми десять разів за це, в разі реальних підстав, вибачимось. І буде вам похвала.
Перенесений матч 4-го туру
18 вересня
«ДИНАМО» (Київ) – «ВОРСКЛА» (Полтава) – 3:1 (2:0)
Голи: Себальйос (33), Караваєв (35), Піхальонок (90+1) – Ієде (81).
7-й тур
21 вересня
«ДИНАМО» (Київ) – «РУХ» (Львів) – 0:0
«ЧОРНОМОРЕЦЬ» (Одеса) – «КАРПАТИ» (Львів) – 0:1 (0:0)
Гол: Саків (52).
Вилучення: Адамюк (64).
«ОЛЕКСАНДРІЯ» – «ЛІВИЙ БЕРЕГ» (Київ) – 2:0 (0:0)
Голи: Кампос (53), Шабанов (68).
Вилучення: Сухоручко (45+1).
22 вересня
«ПОЛІССЯ» (Житомир) – ЛНЗ (Черкаси) – 1:1 (0:1)
Голи: Гуцуляк (88) – Топалов (34).
«КРИВБАС» (Кривий Ріг) – «ВОРСКЛА» (Полтава) – 1:1 (0:0)
Голи: Соса (45+2) – Ієде (41).
«ВЕРЕС» (Рівне) – «ІНГУЛЕЦЬ» (Петрове) – 2:2 (0:2)
Голи: Кльоц (66), Мрвальєвич (90+6) – Малиш (39), Вілівальд (45).
23 вересня
«КОЛОС» (Ковалівка) – «ЗОРЯ» (Луганськ) – 1:0 (0:0)
Гол: Третьяков (62).
«ШАХТАР» (Донецьк) – «ОБОЛОНЬ» (Київ) – 4:0 (1:0)
Голи: А. Бондаренко (17), Траоре (67), Судаков (78), Невертон (90).
Ще одна невелика ремарка до минулого туру, вона стосується арбітражу. Складається враження, що наші арбітри почали у матчах більше дозволяти боротьби, звісно, за правилами та менше звертати уваги на падіння від найменшого дотику, хоч і з несамовитими криками. Офіційних пояснень не було, у нас таке не заведено, тому тільки враження.
А поки що все-таки про умовно першу і другу підгрупи учасників УПЛ. Так от, повертаючись до надуманої нами «внутрікласової» і «міжкласової» боротьби в турнірній таблиці, огляд матчів туру поділимо на дві категорії. «Лобові матчі», де зустрічаються команди з однієї групи за інтересами в турнірці. І – «Вищі проти нижчих». Команди з помітною різницею в очках. А почнемо з матчу туру.
МАТЧ ТУРУ
«Динамо» – «Рух».
Безперечно, матч туру. Варто згадати, що за кілька днів перед тим «Динамо» відіграло пропущений матч з «Ворсклою». Перемогли на класі, хоч і з гідним супротивом, не буду вдаватися в подробиці того поєдинку. Звернула увагу лише одна обставина щодо «Динамо» – команда виглядала ніби дещо важкуватою. Не сказати, що не було швидкості чи бракувало руху, але в якісь визначальні моменти гри, ніби спрацьовувало якесь гальмування. Тоді, коли все мало відбуватися миттєво. Я навіть вигадав такий термін – «пригальмована динаміка».
Щось подібне в загальній грі «Динамо» часом прозирало і в матчі з «Рухом». Не думаю, що це якимось чином пов’язано із сучасним функціональним станом команди, ніби ранувато. Єдине питання у цьому сенсі – невже Олександр Шовковський вивів свою команду на максимальний пік уже на минулі матчі кваліфікації до так бажаної Ліги чемпіонів, а тепер стався невеличкий спад? Сумніваюсь, що Олександр Володимирович уже осягнув таку витончену майстерність ювелірної точності маніпуляції функціональним станом своєї команди. Повторюсь, якби таке відчуття не виникло ще в попередньому матчі «Динамо» з «Ворсклою», то можна було б грішним ділом списати все на Полтаву, мовляв, забрали у киян забагато сил. А так… Мабуть, більш доречним є припущення, що це певний наслідок постійних ротацій, до яких Шовковський вдається останнім часом. З його аргументом – «ми не можемо весь час грати 12–13 футболістами» – не посперечаєшся. Зміна партнерів на полі і награних зв’язок у грі справді може гальмувати дії, які мають бути доведені до автоматизму. Це суб’єктивні припущення, за яких тільки час і події дадуть відповідь на питання – перебільшення чи натяк на тенденцію.
Тепер конкретніше про матч туру, який можна було розцінювати як зустріч конкурентів на високі місця.
Почалося все знову із запитання. Що це було із захистом «Динамо»? 5 хвилина, Віталій Роман пройшов по флангу, як «по бульвару», до карного майданчика динамівців, розпасували без перешкод, довелось Володимиру Бражку в падінні виносити м’яч на кутовий.
Пресинг «Руха». Вибачайте гру слів, «Рух» рухливіший. Не сказати, що динаміці повільні, просто рухівці різкіші у фазі атаки, а динамівці якісь в такі моменти неповороткі і передбачувані. А коли вже щось вдавалося у вирішальний момент постійно підводила техніка.
Поступово «Динамо» таки перебрало ініціативу до своїх рук, але замало гостроти, технічних і кмітливих дій. Запам’ятався лише на 26 хвилині нестандартно розіграний «Динамо» кутовий з передачею під удар Бражку. Іще одна гострота після вертикальної передачі Бражка на Владислава Ваната, тому забракло техніки опрацювати м’яч і завдати удару.
А на 38 хвилині сталося «затемнення свідомості». Для одного гравця – Георгія Бущана. Взагалі то, на нього це не схоже. У простій ситуації без супротиву Георгій віддав пас… найближчому супернику. Остап Притула миттєво, скориставшись «королівським» подарунком вивів сам на сам зі своїм дарувальником Ігоря Краснопіра, і тут Бущан вже виправив свою помилку реакційно парирувавши удар рухівця впритул.
Наприкінці тайму «Динамо» мусило забивати. Після флангового вояжу і націленої передачі Андрія Ярмоленка Віталій Буяльський з кількох метрів не влучає у ворота. За хвилину діючі особи помінялись ролями – прохід правим флангом Буяльського і уже Ярмоленко не влучає у ворота з двох метрів, щоправда, йому заважали Ярослав Карабін і …свій Ванат, але з двох метрів. Закінчення тайму було емоційне і видовищне, забракло тільки майстерності, щоб завершилося голами.
Другий тайм. «Динамо» спробувало притиснути гостей до своїх воріт. Але на 48 хвилині спрацював «принцип пружини», що розпрямляється – розрізним пасом львів’яни вивели на побачення з Бущаном Краснопіра, і той воротаря обіграв точним ударом. «Динамо» пощастило, що був невеликий, але очевидний офсайд.
Під середину тайму «Динамо» таки захопило ініціативу, але не поставило нездоланних проблем для захисту «Руха». Навпаки, ледь не створили собі серйозної проблеми. На 67 хвилині Карабіну дали спокійно отримати м’яч від Романа, дали прицілитися, дали ударити. Стійка воріт рідного стадіону не підвела динамівців. І на 70 хвилині потужна відповідь «Динамо» – влучання Шапаренка в поперечину. Наступним моментом хороший удар теж Миколи Шапаренка з меж карного, здорово потягнув воротар «Руха».
Зустрічний курс. Цікавий футбол із взаємними можливостями. Насамкінець після кутового головою повз штангу пробив Едуардо Герреро. Закінчення видовищне. Але – 0:0. Та за нулями не порожнеча, а наповнена пристрастями і футбольним дійством гра.
Окремо хочеться відзначити суддівство Віталія Романова. Жодного шансу для симуляції і повний ігнор симулянтів.
Перша втрата очок для «Динамо» в чемпіонаті, але дуже корисна гра перед стартом в Лізі Європи. І щодо помилок в захисті, і щодо швидкості та комбінаційності в центрі поля та на підступах до карного майданчика, і щодо ефективності при завершенні атак.
Кадрово. Хороше враження – Шапаренко (є талант у хлопця, але не завжди «на роботі») і Ярмоленко (є ще порох в порохівниці). Розчарування – Ванат і Кабаєв. Хоч і не пропустили, але по захисту є питання. Може комусь здалося, що я занадто прискіпливий до «Динамо». Але, шановні, це «Динамо», як до нього можна ще інакше?
У «Руха» на прохання тренера виділяти нікого не буду (напряму прохання не було, але знаю, воно так). «Рух» викликає повагу тим, що послідовно і наполегливо гнуть свою лінію стратегічного розвитку команди. Ставка на молодь з точковим підсиленням досвідом, тактичну виучку і думку, швидкість і самовіддачу, і з кожним днем і матчем зростаюючою психологічною впевненістю у власних силах та можливостях. Може «тягну за вуха», але нинішній «Рух» мені чимось нагадує нещодавнього суперника «Динамо» в єврокубках РБ «Зальцбург». Або РБ «Зальцбург» нагадує «Рух», кому як більше подобається. Теж молода, тактично виучена і організована команда, швидкісна і технічна з нахабною впевненістю у своїх силах. Перед цими чеснотами молодих австрійців динамівці не встояли. Ось і тепер не здолали молодих львів’ян. І це вже зовсім не виглядає чимось неймовірним. Будемо спостерігати за розвитком надалі.
ЛОБОВІ МАТЧІ
«Полісся» – ЛНЗ.
Дві команди, які минулого сезону дебютували в УПЛ, які і тоді не приховували своїх амбітних планів. Мають намір досягати їх і тепер. Колись на них дивились, як на «вискочок», тепер це поважні два колективи. Якщо займатися ретельно і наполегливо – завжди буде толк.
Зустріч збурювачів статусних розкладів УПЛ у першому таймі проходила на зустрічних курсах. Нагоди були в обох команд. ЛНЗ скористались фланговим проходом. Мухаррем Яшарі (хороше справляє враження) після прострілу скинув м’яч під удар, забутому захисниками у карному майданчику, Дмитру Топалову, який, треба віддати належне, технічно в дотик спрямував м’яч в кут воріт. Прокол захисту «Полісся», зокрема, з позиції Богдана Мірошниченка, що дивно, це кандидат до збірної. У господарів найкращу нагоду мав, як завжди один з найактивніших, Олексій Гуцуляк, але з виходу сам на сам, перекинувши м’яч через воротаря, не влучив у ворота.
Природно, по перерві господарі, які в чемпіонаті ще не програвали, взяли на себе ініціативу. Але ЛНЗ спокійно і організовано захищався, виглядаючи шанси на контрвипад. У Полісся хороші флангові атакувальні гравці (Олександр Назаренко, Гуцуляк), а от по центру атаки гравця такого явно бракує. Центрфорвард Пайшао – хіба то, що бразилець і 20-річний вік, венесуельська заміна теж особливо не вразила. Ситуація проблемна. Пилипа Будківського списали, Макуана, ймовірніше, туди ж. А заміни немає. Взагалі зарубіжні легіонери житомирян не так щоб і дуже вражали. На відміну від українських, точніше, дніпровських.
І все ж «Полісся» підловило суперника блискавичною, в дотик, комбінацією – філігранна дальня передача від Михайличенка (тут насправді кандидат до збірної), миттєвий простріл Еміля Мустафаєва, і швидше всіх біля дальньої стійки опинився, звичайно, Гуцуляк. На 88 хвилині домашнього матчу цей гольовий удар Гуцуляка виявився першим для господарів у ствір воріт. Немає форварда.
Останні хвилини команди провели в стрімких взаємних атаках. Ближчими до успіху були житомирці, але надійно зіграв голкіпер ЛНЗ. Бойова нічия, команд, які ще можуть добряче «пошуміти» в чемпіонаті.
«Кривбас» – «Ворскла».
Гросмейстерська нічия. «Кривбас» на правах господаря розпочав активно. Але «Ворскла» контратаками натякнула, що відповідь може бути не менш вражаючою. Після перерви на повітряні тривоги стався африканський обмін ударами – Нігерія+Малі (Самсон Ієде з передачі Ібрагіма Кане) відкрили рахунок у «Кривбаса», Нігер (Деніел Соса) відповів за «Ворсклу».
Команди не залишали намірів до останніх хвилин вирвати перемогу, але велика кількість невимушених помилок звела нанівець всі ці надії. Закономірний нічийний результат.
«Чорноморець» – «Карпати».
Ці команди вважаються конкурентами за спокій унизу таблиці. Львів може не погодитись.»Чорноморець» наразі вдався до практики масової оренди гравців, зокрема з «Шахтаря». Я розумію, що Олександр Бабич свого часу очолював «Маріуполь» і, очевидно, якісь зв’язки залишилися. Але той же «Чорноморець» має досвід, коли раніше вдавалися до масової оренди гравців «Динамо» разом із тренером. І нічого путнього із того не вийшло, поки не прийшов Роман Григорчук і почав створювати свою команду замість орендованої.
Карпати цікаві тепер після «грізних» заяв їхнього головного тренера Владислава Лупашка, що його клуб з усіма буде грати першим номером у відкритий атакувальний футбол. Така спроба у попередньому турі закінчилась конфузом з «Шахтарем» – 2:5. Після розгромної поразки від «гірників» тренер «Карпат» наполягав, що його команда і надалі гратиме лише першим номеров. В Одесі перевірити правдивість цих слів не було ніякої можливості. З «моряками» у «Карпат», щодо гри першим номером й не було ніякого вибору. З «розібраним» нині «Чорноморцем» інакше грати просто неможливо. Тренерський штаб одеситів очікувано, не відгукнувся на заклик Лупашка до своїх колег «піднімати український футбол відкритим атакувальним футболом».
Але футбол першим номером тривалий час не давав карпатівцям великого зиску. «Карпати» скористалися тривіальним стандартом і помилкою гравців у стінці, яка після удару Тараса Саківа «розсипалася». Трохи додало інтригу до гри вилучення у львів’ян Адамюка. Проте для одеситів така фора виявилася замалою. Більше вилучень у гостей не було і «Чорноморець» програв.
На відкритий футбол Владислава Лупашка наступного туру чекає випробування «Поліссям».
«Верес» – «Інгулець».
Битва аутсайдерів. Теж лобова. Ось хто справді прислухався до заклику про відкритий футбол. Зовсім не сказати, що якісний футбол, але експресивний, азартний, видовищний і результативний.
Тренер «Вереса» раніше нарікав, що команда краще грає перші тайми. Цього разу вийшло навпаки. «Інгулець» ефективніше провів перший тайм. Моменти були у обох команд, але гості свої реалізували. Обидва після стандартів (аут і кутовий), не розібралися захисники і гості скористалися. Другий тайм за «Вересом». Схоже гості вирішили пограти за рахунком. Але як він може не змінитися, коли дають у власному карному майданчику завдавати 3 удари поспіль. Із них двічі поспіль бив Дмитро Кльоц, останній його удар був невідпорним.
Насамкінець після суперечливого призначення пенальті, з другої спроби (перший удар воротар відбив, але суддя прискіпливо помітив, що той передчасно залишив лінію воріт) встановлено кінцеву рівновагу у рахунку. Бойова нічия. Команди залишаються в зоні боротьби за виживання, але враження залишили, що ситуація не безнадійна.
ВИЩІ ПРОТИ НИЖЧИХ
«Олександрія» – «Лівий Берег».
Передматчевою «родзинкою» чи «перчинкою» цієї зустрічі, було історичне минуле «Олександрії». Теперішній президент «Лівого Берега» Микола Лавренко був колись президентом олександрійського клубу, а очільник «лівобережців» Віталій Первак багато років пропрацював в «Олександрії» асистентом ще Володимира Шарана. Проте минуле ніяк не позначилося на сьогоденні. Ні в грі, ні навколо неї.
«Олександрія» володіла м’ячем та ініціативою, але без гострих моментів і серйозних загроз для воріт гостей. Знову виділявся капітан олександрійців Кирило Ковалець, але один в полі, у тому числі футбольному, не воїн. Пробував його підтримувати Безерра. А Олександра Філіппова знову не було видно.
А потім було безглузде вилучення Данила Сухоручка. Це про другу жовту картку – в центрі поля, жодних загроз твоїй команді, для чого дико стрибати в ноги супернику, ніби від цього моменту залежить доля людської цивілізації. І такі випадки в нашому футболі – не рідкість. Пояснень немає, точніше є одне, але воно може образити авторів таких «подвигів». Далі сценарій
2-го тайму був уже чітко прописаний наперед. Тиск «Олександрії» приніс закономірний результат. Два центральні захисники господарів, Мігел Кампос і Артем Шабанов, після двох стандартів скористалися бездіяльністю їхніх колег із команди гостей.
«Колос» – «Зоря».
«Колос» показав непоганий рівень футболу у минулому турі. І тепер тренерський штаб другий тур поспіль залучає до лав на полі новачків. А за «Зорю» дебютував Владислав Супряга.
Так, щоб нікого не образити, назвемо гру цих команд у першому таймі «виваженою». Майже без моментів. Вихід під кутом ковалівця Андрія Цюрикова. Ще був не дуже вдалий удар Максима Третякова. Але як виявилося нападник «Колоса» лише пристрілювався. У другому таймі спочатку таки забив у швидкій атаці, але після офсайду. А з третьої спроби після подачі забив головою уже за всіма правилами і при абсолютної імітації дій захисту «Зорі». Після пропущеного м’яча «зоряни» нарешті почали оживати і намагатися щось гостреньке створити біля воріт «Колоса». Пилип Будківський замінив Супрягу. Але чого можна досягти без ударів? «Колос» святкує першу перемогу у цьому чемпіонаті.
«Шахтар» – «Оболонь». «Шахтар» після матчу Ліги чемпіонів. Важко оцінювати команду тепер на тлі такого суперника. Взагалі важко щось говорити про такі матчі. Маріно Пушич був незадоволений не високою інтенсивністю гри своїх підопічних. Втома тут на 10-му місці. Я хлопців-«гірників» розумію. А для чого напрягатися, якщо зробити справу можна в прогулянковому режимі? Так і вийшло.
«Оболоні», можливо, варто взяти приклад з «Колоса». У «пивоварів» така ж вікова команда, де чимало футболістів хочуть у спокої дограти до «пенсії». Ковалівці здійснили невеличкий струс, кільком «звьоздам» показали на двері, і щось почало виходити.
Роман СЛАВЕНКО