19-й тур

19-тур чемпіонату УПЛ вже встигли охрестити «туром несподіванок». Дивіться, мовляв, «Динамо» несподівано втратило очки, «Олександрія» несподівано крупно програла, «Полісся» теж несподівано втратило очки, «Кривбас» несподівано команда з найгіршими показниками старту другої частини чемпіонату. На перший погляд справді все це виглядає принаймні неочікуваним. Але, якщо пригасити емоції, ніби логічних передбачень, то в усьому цьому можна вбачати і певну закономірність. Образно кажучи – «немає диму без вогню». Ось цим зараз спробуємо і перейнятися на конкретних прикладах та результатах туру.

28 лютого
«ВОРСКЛА» (Полтава) – «ДИНАМО» (Київ) – 1:1 (0:1)
Голи: Скляр, 64 – Буяльський, 16.
Вилучення: Островський, 90 (друге попередження).
«ОБОЛОНЬ» (Київ) – «ПОЛІССЯ» (Житомир) – 0:0
«КАРПАТИ» (Львів) – ЛНЗ (Черкаси) – 1:0 (0:0)
Гол: Бруніньйо (74, пенальті).
Вилучення: Альварес (30, друга «жовта») – Кушніренко (після фінального свистка).
1 березня
«ШАХТАР» (Донецьк) – «ОЛЕКСАНДРІЯ» – 3:0 (0:0)
Голи: Судаков, 77, 90+4, Егіналду, 90.
«ЧОРНОМОРЕЦЬ» (Одеса) – «ЛІВИЙ БЕРЕГ» (Київ) – 0:1 (0:1)
Гол: Шастал (21).
2 березня
«ІНГУЛЕЦЬ» (Петрове) – «КРИВБАС» (Кривий Ріг) – 2:0 (1:0)
Голи: Пушкарьов (14), Бенедюк (40).
«ВЕРЕС» (Рівне) – «КОЛОС» (Ковалівка) – 2:1 (1:1)
Голи: Краснічі, 6, автогол, Харатін, 90+8, пен. – Гагнідзе, 31.
«ЗОРЯ» (Луганськ) – «РУХ» (Львів) – 2:0 (1:0)
Голи: Яцик, 3, Будківський, 74.

Але для початку «сухий осад» в цифрах, який підсумково залишився після 19-го туру УПЛ.
Головне і загальне – за втраченими очками в чемпіонаті ми знову бачимо, «до болю знайоме», лідируюче протистояння двох грандів українського клубного футболу – «Динамо» і «Шахтаря» (звичайно, що не всім це «болить»). До слова, повертаючись до несподіванок, ви в цьому вбачаєте щось неочікуване? Цікаво, що навіть втративши очки з «Ворсклою» «Динамо» зберегло гандикап переваги в ті самі п’ять очок. Тільки тепер не перед «Олександрією», а перед «Шахтарем». Переслідувач, погодьтеся, тепер, за усієї поваги до олександрійців, є значно досвідченіший і серйозніший. Що власне і продемонструвало очне протистояння між «Шахтарем» і «Олександрією» у минулому турі. Матч туру.

«ШАХТАР» – «ОЛЕКСАНДРІЯ» – 3:0
(Матч першого кола – 3:4)
Починаючи з кінця, можна стверджувати дві тези оцінки результату цього матчу – заслужена перемога «гірників», а цифри на табло не відповідають реальному співвідношенню подій на футбольному полі. Причина такої підсумкової розв’язки, на мій погляд, теж у двох обставинах: якісніший кадровий потенціал лави футболістів, вдаліше використання можливості втручання у перебіг подій тренерського штабу «Шахтаря» на відміну від своїх олександрійських колег. Заміни «гірників» мали вирішальне значення для результату матчу, заміни «Олександрії», у кращому випадку нічого не додали до можливостей своєї команди на полі. У цьому є як суб’єктивні, так і об’єктивні складові. Але по черзі.
Матч претендентів на найвищі нагороди чемпіонату почався і тривав одночасно очікувано та не очікувано обережно й скуто з обох боків. Очікувано, бо відповідальність в таких очних протистояннях прямих конкурентів вартували шістьох очок. Не очікувано, бо навіть нічийна втрата очок у цьому матчі грала на руку третьому конкуренту у боротьбі за високі місця київському «Динамо». Особливо це стосувалося «гірників», які перебували у цій трійці команд серед відстаючих. Майже немає про що говорити за перший тайм на футбольному полі, зате красномовно говорить статистика першої половини гри. «Шахтар» за 45 хвилин не завдав жодного удару, не те щоб у площину воріт, а хоча б у їхній напрямок. «Олександрії» в бік воріт записали два удари, але це тільки для статистики, не більше.
З інтересом очікувалося, які зміни стануться після перерви. Було відчуття, що так тривати всі 90 хвилин для такого матчу було б не природнім. Першим хід зробив очільник «Шахтаря» відразу по перерві випустивши на поле Егіналду і Георгія Судакова. А згодом ще додав новопридбаним «дорогим» бразильцем Еліасом. Хід, як потім з’ясувалося разючий і вирішальний. Ось об’єктивна причина того, що чаша вагів, хоч й не відразу, схилилася зрештою на бік «гірників». Немає у Руслана Ротаня такої кадрової противаги, щоб утримувати ці ваги бодай у рівності. А ще можна означити це і персонально. Артем Шабанов для «Олександрії» особа практично незамінима, капітан команди, зіграв у всіх матчах чемпіонату. Але й він людина, для якої можуть виникнути якісь проблеми. У цьому матчі з другої половини другого тайму Артем почав припускатися помилки за помилкою. Перший дзвіночок пролунав на 67-й хвилині, коли Шабанов забарився з обробкою м’яча біля своїх воріт, його «обікрав» Мар’ян Швед і вивів Егіналду сам на сам з голкіпером. Того разу спільними зусиллями олександрійці «пожежу загасили». За 10 хвилин ще одна помилка вже вартувала поразки.
Георгій Судаков, звичайно, молодець, що помітив, вчасно і точно віддав передачу на Еліаса у вільну зону перед воротами суперника. Чому виникла ця вільна зона, де мав би діяти лівий центральний захисник? Хто в «Олександрії» грає на цій позиції? Так, Артем Шабанов. Це ще не все. Удар у бразильця вийшов не зовсім вдалим – точним, але не дуже сильним. Не дуже вдало зіграв й голкіпер Георгій Єрмаков відбивши м’яч перед собою. Але і це ще не був вирок для оборони. Вирок було виконано, коли Судаков перший відгукнувся на добивання, хоча поруч з ним за всім цим бездіяльно спостерігав захисник «Олександрії». Так, Артем Шабанов. Втома, ушкодження, психологія – яка різниця. Прогавив момент Руслан Ротань, коли треба було замінити «незамінного».
Так розлого про цей момент, бо був він ключовим і вирішальним в матчі. Далі були деталі. Якби «Олександрія» на цьому зосередилась, то не програла б з розгромним рахунком, але порятунку вже практично не було.
Цей матч залишив ще одне питання, яке стосується «Шахтаря». Що це була за «тиша» в грі «гірників» протягом 3/4 ігрового часу матчу – випадковість, тенденція чи така тактика? Відповідь на це запитання ми вірогідно отримаємо вже в наступному турі, коли «Шахтар» зустрінеться «Кривбасом», який з тріском провалив відновлення чемпіонату. Гадаю, Юрій Вернидуб спробує своїх хлопців нарешті «розлютити».

«ВОРСКЛА» – «ДИНАМО» – 1:1
(Матч першого кола – 1:3)
Перехвалили динамівців минулого туру за добротну перемогу на «Карпатами». Хвалити було за що, а от «пере-», як завжди виявилося, зайвим. Але то таке, якщо в газеті, найгірше, що це «пере-», схоже, увійшло до свідомості київських футболістів, а тренерський штаб ніяк не зумів цьому зарадити. А негативний попередній досвід такої зайвої статечності з небажаним закінченням у «Динамо» вже був. Згадуються відразу матчі з «Колосом» першого кола цього сезону, з «Вересом» весною минулого. Те саме – 1:1, першими забивають і вже відчувають себе переможцями, а потім такі недоречні втрати очок.
Звичайно, у цій ситуації спокуса відчути свою «непогрішимість» для динамівців була ще й якою. Ще до матчу. Поєдинок через проблеми з футбольним полем було перенесено з Полтави до Києва на рідний для «Динамо» стадіон. Вже на 16-й хвилині з «Ворсклою» динамівці спокійно і невимушено відкрили рахунок у матчі. У захисті полтавців виникла не прогалина, а «дірища», чим впевнено скористалися спочатку пасом Максим Д’ячук (у 21-річного хлопця є бачення і вміння знаходити партнера, це не вперше) і потім точним завершальним ударом Віталія Буяльського. Останній віч-на-віч з воротарем мав час «попити кави, поговорити з мамою по телефону», роздивитися і спрямувати спокійно м’яч, у потрібному напрямку. Що він і зробив. Чого бажати ще кращого? Мабуть, у цей момент динамівців охопила ейфорія неминучих переможців. Але на диво гравців «Динамо», таке сприйняття ситуації полтавці не розділили і відповіли своєю активністю. І тут виявилося, що крім «краще» буває ще й «гірше». Для динамівців це виявилося у втраті концентрації, що перейшло у сум’яття дій. Серйозні загрози почали виникати перед їхніми воротами. Владислав Кулач головою влучав м’ячем у поперечину, а Мілот Авдилі схибив з убивчої позиції. Схоже, фігура Дениса Попова наразі є ключовою в захисній ланці «Динамо», його відсутність в цьому матчі (перебір карток) позначалася.
Але це було ще півбіди за півтайма. Біда для номінальних «гостей» на власному полі сталася далі, бо і в другому таймі у їхньому сприйнятті ситуації нічого не змінилося. Переконання динамівців – «ми не можемо не виграти, бо таке не може бути тут ніколи» – обірвалося на 64-й хвилині. Все було дуже просто: Ілля Крупський (у цього 20-річного хлопця з культурою пасу теж порядок), виконав вивірену флангову подачу, самітній Олександр Скляр впритул ударом головою ввігнав м’яч у ворота. Скляра ніби опікав Володимир Бражко, але поняття «ніби» у цій ситуації є ключовим. Володимир, після того як його не продали взимку до Англії, попри суттєве підвищення зарплатні, складається враження по його грі, ще перебуває у засмучених почуттях. Щось подібне можна сказати і про Миколу Шапаренка. Обоє опинилися в резервному списку, їхня поява на полі гру не посилює.
Найдивніше, що пропущений гол особливо не вплинув на поведінку киян. Досить сказати, що загалом за другий тайм вони не завдали жодного удару у площину воріт суперника. Ще й могли програти, якби наприкінці матчу Руслан Нещерет не врятував після удару з близької відстані Антона Салабая.
Можливо, цей результат є несподіванкою, якщо дивитися в турнірну таблицю, якщо було дивитися матч – все закономірно. Інше питання – в чому причина таких різких метаморфоз у грі динамівців? Мовляв, виснаження після тривалих еврокубкових доріг – вже не підійде.

«ІНГУЛЕЦЬ» – «КРИВБАС» – 2:0
(Матч першого кола – 1:1)
Ще одна омана переваги свого поля. «Інгулець» мав би в цьому турі грати на своєму стадіоні, але через проблеми з ним, довелося їхати «додому» до Кривого Рогу. Але це не мало значення. «Кривбас» все ще не може відійти від «зимової сплячки». Коли команді, щоб прокинутися потрібно цілий тайм і два голи в свої ворота, чекай біди. А ще не розумію, чому Юрій Вернидуб перестав довіряти своїм найкращим голеадорам минулого сезону Олегу Кожушку і Максиму Задераці? Годі тоді скаржитися, що довірений легіонер не забиває з 3-х метрів у порожні ворота. Наступний «Шахтар» – хороша нагода для реабілітації. Або навпаки.

«ОБОЛОНЬ» – «ПОЛІССЯ» – 0:0
(Матч першого кола – 0:4)
Кажуть, «Оболонь» сама не грає і не дає грати іншим. А ви спробуйте це втілити у грі. Принаймні «Поліссю» з новопридбаним уругвайським форвардом Батістою впоратися із цим не вдалося.

«КАРПАТИ» – ЛНЗ – 1:0
(Матч першого кола – 1:2)
«Карпати» домашня команда. Тут їм краще вдається втілювати тренерські ідеї. ЛНЗ – команда Григорчука. Як це – поки що невідомо.

«ВЕРЕС» – «КОЛОС» – 2:1
(Матч першого кола – 1:0)
«Верес» теж навчився добре грати дома. Друга поспіль перемога на своєму полі. «Колосу» бракує повноцінної зосередженості. Друга поспіль поразка наприкінці матчу.

«ЧОРНОМОРЕЦЬ» – «ЛІВИЙ БЕРЕГ» – 0:1
(Матч першого кола – 0:1)
«Чорноморець» грається «в рулетку». Минулого разу йому пощастило, цього разу – ні. «Лівий Берег» команда-трудівник.

«ЗОРЯ» – «РУХ» – 2:0
(Матч першого кола – 0:3)
Наразі індивідуальна майстерність гравців «Зорі» вища, ніж у «розібраного» «Руха».

Роман СЛАВЕНКО