Ліга В. Група 2
Національна збірна України з футболу вперше в своїй історії зіграла офіційні матчі під проводом іноземного тренера, італійського фахівця Андреа Мальдери. Дебют вдався – підопічні Мальдери з двох гостьових матчів везуть до своєї турнірної скарбнички чотири бали – перемога і нічия. Щоправда враження від цих двох поєдинків – різняться. Переможну зустріч з угорською командою можна занести до загалом позитивного заліку. Нічия зі збірною Грузії викликала певні питання і застереження щодо дій українських футболісті. Проте це не повинно викликати подив. Андреа Мальдера ризикнув виставити на ці два поєдинки практично дві різні команди гравців України.
28 вересня
ГРУЗІЯ – УКРАЇНА – 0:0
25 вересня
УГОРЩИНА – УКРАЇНА – 0:1 (0:1)
Гол: Сікан (42).
Вилучення: Назаренко (92, друга жовта картка).
УГОРЩИНА – УКРАЇНА – 0:1
У дебютному для себе офіційному матчі на чолі збірної України Андреа Мальдера не став чіплятися за уже якісь усталені за минулі роки схеми і досвідчених виконавців. По-перше італійський тренер принципово змінив тактичну побудову команди. Не пригадується коли вже востаннє збірна України виходила у старті з двома номінальними центрфорвардами. На матч з угорською команду з перших хвилин на футбольному полі у нас з’явилися нападники Владислав Ванат та Данило Сікан. Останній, до речі, з’явився у збірній після трирічної перерви. Дмитро Різник у воротах – це теж кадрова новація. І, звичайно, дебютна поява у складі національної команди на правому фланзі оборони 21-річного захисника «Харкова» Іллі Крупського.
Сам матч, я б поділив на дві нерівні частини. Перші 20 хвилин і всі подальші. У цю першу двадцятихвилинку збірна України виявляла певну стартову нервозність зазнала, мабуть, найбільш небезпечних загроз своїм воротам. На 11-й хвилині Угорщина могла відкривати рахунок, проте гостей врятувала поперечина – небезпечного удару завдав форвард Даніель Лукач. А на 19-й хвилині після прострілу Собослаї забутий нашим захистом Болла з лінії воротарського не влучив у ворота. Варто погодитися, що коли б на 20-й хвилині матчу угорці мали б перевагу у два забиті м’ячі, весь перебіг матчу міг скластися за дещо іншим сценарієм. Але цього вечора удача, очевидно, була з нами.
Проте далі українські футболісти поступово освоїлися з активністю господарів і все частіше стали самі відповідати швидкими і гострими атаками. Одна із таких наприкінці першої половини матчу призвела до взяття угорських воріт. На 42-й хвилині форвард Данило Сікан успішно зіграв у штрафному майданчику суперника і холоднокровно ударом головою переграв голкіпера господарів. У цій ситуації безперечно варто відзначити своєчасну і націлену передачу із флангу нашого півзахисника Георгій Судаков. До речі, у цій ситуації виграшну роль зіграла саме тактика гри з двома форвардами. Владислав Ванат можливо не був дуже помітний протягом усієї гри, але в момент, коли забивався, як виявилося, вирішальний гол, його присутність теж у карному майданчику збила з пантелику і відволікла увагу захисників від іншого нашого форварда, Сікана, який практично залишився без нагляду перед воротами суперника.
У другому таймі збірна Угорщини очікувано додала в активності, але складалося стійке враження, що українські футболісти вже цілком контролюють перебіг поєдинку. А коли вже доходило до якоїсь небезпеки практично безпомилково діяв на останньому рубежі обороги наш воротар Дмитро Різник, безперечно один із кращих у складі української команди. Варто також відзначити захисника Віталія Миколенка. Він і свій лівий фланг встигав надійно закривати, а коли виникала потреба то і підстраховувати і в центрі оборони. У відмінній формі перебуває нині Віталій, не дарма ж його зараз хвалять в Англії. Загалом в захисті виглядала збірна України організованою і дисциплінованою. Тому численні навіси угорців до нашого карного майданчика закінчувалися вхолосту.
В атаці в української команди з’явилася швидкість і в пересуванні і, що особливо важливо, у прийнятті рішень. Застосування, так званого, вертикального футболу. Пішли швидкі розрізні передачі на 30–40 метрів від Очеретька, Циганкова, того ж Бондаря. Попередній збірній цього бракувало: гра часто зводилася до повільного контролю м’яча без особливої гостроти.
Говорячи далі про особистості, слід відзначити також дуже ефективну гру Олега Очеретька. Встигав і в руйнівній роботі при натиску суперника, і швидкі контратаки організовувати. Саме Очеретько на 77-й хвилині класною передачею вивів Ігоря Краснопіра віч-на-віч із угорським голкіпером Тотом, але форвард не переграв голкіпера.
Загалом збірна України досить впевнено довела гру для переможного для себе закінчення. А Андреа Мельдося дебютував у статусі головного тренера в офіційних матчах красивою вікторією. До слова, України перший у незалежній історії держави матч провела ще у 1992 році саме з Угорщиною. Тоді, а потім ще в одному товариському поєдинку, ми поступалися. І ось з третьої спроби вдалося святкувати перемогу.
ГРУЗІЯ – УКРАЇНА – 0:0
Андреа Мальдера не зрадив собі у сміливому проваджені новацій. У зустрічі очільник збірної України знову ризикнув провести рекордні десять змін у стартовому складі порівняно з переможним дебютом проти Угорщини, залишивши на своєму місці лише форварда Ваната (чому саме його?).
У збірній Грузії напередодні матчу з нами також відбулася ротація, на самій горі. Головний тренер збірної Грузії Віллі Саньоль залишив свою посаду після поразки у першому турі Ліги націй від Північної Ірландії (0:1). Француз очолював збірну Грузії з лютого 2021 року. Новим тренером національної команди Грузії призначено Рамаза Сванадзе. Угода з 42-річним фахівцем розрахована до кінця 2028 року. До цього він працював із молодіжною збірною Грузії U-21.
Повертаючись до збірної України, треба щиро визнати що другий її за складом варіант, який вийшов з перших хвилим матчу проти команди Грузії, суттєво поступався у грі варіанту першому, який стартував з Угорщиною. Щонайменше пасивніший за перший, а в атаці практично «беззубий», без гостроти і жодного бодай віддалено небезпечного удару. Спроби щось вигадати вертикальними передачами вперед неодмінно закінчувалися адресою в нікуди. З такою неточність справа не доходила навіть до якоїсь можливості щось вигадувати в атаці.
Виділити нікого. Ні з хорошої, ні з поганої сторони настільки невиразною була гра збірної України у першому таймі. Виняток складає лише персона Анатолія Трубіна, який кілька разів таки рятував свої ворота.
Загалом гра розгорталася у доволі повільному темпі. Грузини теж прагнули грати обачливо, не піддаючись авантюрним набігам, відчувалося остерігаючись стрімких контрвипадів України. Інколи команди буквально пішки пересувалися з м’ячем. Більше це стосується нашої команди. Нагадав варіант збірної України Реброва у гірших зразках, коли думка обмежувалася завданням не пропустити.
У грузинів, звісно виділявся і прагнув брати на себе ініціативу Хвіча Кварацхелія, але один в полі у складі ПСЖ і в складі збірної Грузії, як у нас кажуть в Одесі – дві великі різниці.
Хоча після перерви грузини таки ви рішили додати активності, вона не принесла практичної вигоди. Мальдера у перерві зробив відразу 3 заміни. Вони теж не принесли видимої практичної вигоди. Але додали сил, просто фізичних.
Активність Грузії почала сходити на ні десь до 75 хвилини. Склалося враження про втому грузинських футболістів. М’яч без особливих зусиль більше перейшов до контролю гравцями України. Але у створенні гострих загроз все так у нас і залишалося на нулі. Команди відверто догравали, коли після дальнього закидання м’яча до карного майданчика української збірної Кварацхелією (він у грузинів приватизував, зрозуміло, майже всі виконання стандартних положень) майже з нічого виникла гольова нагода для господарів, але все закінчилося легкою здобиччю для Анатолія Трубіна. До речі він, як і його колега в попередньому матчі Дмитро Різник, відіграв матч практично бездоганно.
Задача-мінімум у зустрічі з грузинською командою виконано у прагматичному вимірі турнірної таблиці. Результат на табло. Але без жодного випадку загрози чужим воротам. Масою помилок. Взагалі повільним, невиразним футболом у бік воріт суперника не може викликати не те що захоплення, але й вдоволення грою збірної України. Суперник трохи організованіший і майстеровитіший за грузинську команду, таку гру не залишив би без покарання. Зате є великий пласт інформації для аналізу і висновків.
Що сподобалося, тепер на відміну від Реброва, так це те, ще раз повторюся, Мальдера не боїться ризикувати. Це щодо шампанського. Ми ж хочемо келих його підняти за нашу перемогу!?
Роман СЛАВЕНКО