3-й тур
Ефективність дій і реалізація гольових моментів у футболі завжди були ключем до успіху і перемог. Але останній тур чемпіонату УПЛ став особливо показовим у сенсі, як марнотратство можливостей перекреслює всі ігрові зусилля та навпаки – оптимальне і раціональне використання своїх нагод приносить позитивний результат навіть всупереч статистиці та перебігу подій. Для кращої наочності і переконливості тезису, що саме реалізація тих шансів, які створюються чи випадають під час гри, є першочерговою ознакою класу, саме статистикою й будемо ілюструвати хід і підсумок окремих протистоянь 3-го туру Прем’єр-ліги.
14 серпня
«ЕПІЦЕНТР» (Кам’янець-Подільський) – «ВЕРЕС» (Рівне) – 0:0
15 серпня
«КАРПАТИ» (Львів) – «БУКОВИНА» (Чернівці) – 3:0 (2:0)
Голи: Фелліпе, 5, Русин, 9, Костенко, 64.
«КРИВБАС» (Кривий Ріг) – «ЛІВИЙ БЕРЕГ» (Київ) – 1:1 (1:0)
Голи: Рівас, 18 – Сідней, 71.
Вилучення: Боржес, 60 (друге попередження).
«КУДРІВКА» – «ОБОЛОНЬ» (Київ) – 0:0
16 серпня
«ХАРКІВ» – «ШАХТАР» (Донецьк) – 0:1 (0:1)
Гол: Невертон, 1.
«ДИНАМО» (Київ) – «КОЛОС» (Ковалівка) – 2:1 (1:1)
Голи: Пономаренко, 20, Бражко, 73 – Демченко, 21.
Вилучення: Бражко, 85 (друга жовта картка).
ЛНЗ (Черкаси) – «ЧОРНОМОРЕЦЬ» (Одеса) – 2:0 (1:0)
Голи: Кравчук, 41, Таллес, 55.
17 серпня
«ПОЛІССЯ» (Житомир) – «ЗОРЯ» (Луганськ) – 1:2 (1:0)
Голи: Федор, 16 – Глущенко, 59, Нестеренко, 63.
Почнемо з матчу, який можна назвати прикрасою туру і одночасною яскравим підтвердженням того, що недоведена до логічного закінчення справа не варта всіх тих зусиль, які на неї було покладено.
«Харків» – «Шахтар» – 0:1
Почнемо зі статистики. Якщо є на користь однієї із команд така статистична перевага дій у матчі – володіння м’ячем: 53% – 47%, удари (у площину): 14 (5) – 6 (3) – то виникає думка, що має дуже непощастити, щоб не виграти подібний поєдинок. А програти, то це треба ще зуміти. «Харків» зумів.
У цьому протистоянні пролог матчу вплинув на весь його подальший сценарій. Як можна починати гру не з першої секунди ігрового часу, та ще й проти «Шахтаря», який полюбляє відразу застосовувати щільний пресинг по всьому полю? Це передусім запитання до очільника «Харкова» Младена Бартуловича. Бо наслідком для харків’ян ця стартова незібраність стала невимушена втрата м’яча у власному карному майданчику захисником Павлюком, розгублені дії на лінії своїх воріт Єрмакова, і після не «убійної» ознаки удару Невертона, круглий залетів у ближній кут голкіпера харків’ян. Минула лише 31-а секунда матчу, і ти вже програєш.
Після швидкого успіху «Шахтар» віддав господарям ініціативу і територію. Довелося йому позахищатися, воротарю «гіників» Різнику попрацювати. Хороша нагода для прицільного удару невдовзі виникла у харків’янина Гаджиєва, але він, на відміну від Невертона, свій приціл у площину воріт спрямувати не зумів. Ще Мартинюк ударом злету не застав зненацька Різника. Ось так «Харкову», через секундну незібраність на початку поєдинку, довелося сутужно намагатися спробувати реабілітуватися вже біля чужих володінь. Хоча, як потім з’ясувалося, це ще були «квіточки». «Шахтар» грав по рахунку і, як зачаївшийся звір, чекав на свій черговий шанс. Відразу, загалом характеризуючи дії «Шахтаря» у матчі, можна з певним навіть подивом відзначати, що цей «звір» протягом практично всього часу із своєї засідки так і не вискочив, хоча, здавалося, що ситуація сприяла.
У другому таймі Арда Туран не став відступати від доволі прагматичного футболу своєї команди, граючи за рахунком. «Харків» знову вдався до тиску на ворота, поступово його посилюючи. М’яч знову частіше перебував у харківських ногах, а на 55–56 хвилин тиск набув свого апогею. Три кутових поспіль, з низкою ударів, метушнею у карному майданчику «гірників» і зрештою м’яч після удару Крупського й рикошету від Педро Енріке опинявся у воротах «Шахтаря», але від неминучого голу гостей врятував … гравець «Харкова» Пітер Ітодо.
Я не знаю, як це назвати – неконтрольований егоїзм, футбольна безграмотність, розумова обмеженість чи все разом – гравець, який перебуває у очевидному офсайді, буквально з лінії воріт добиває м’яч у них, хоча круглий і так 100-відсотково незворотньо і абсолютно законно, до втручання Ітодо, переміщався туди.
Вихід Мендози у складі «Шахтаря» дещо пожвавив зворотні дії «гірників» на ворота суперника. Але не більше.
На 73-й хвилині ще дві поспіль убійні позиції виникли для «Харкова». Гаджиєв цього разу влучив, але знову не у ворота, а у Бондаря, та Ітодо, уже цілком за правилами, але тепер не з метра, а з десяти у ворота не влучає. Щоправда, він не був поодиноким у своєму «снайперстві» – на 87-й хвилині, приблизно з тієї ж позиції рамка воріт виявилася замалою для Забергджі. І апогей апофіозу з нереалізації стався уже у компенсований час – коли помилка Різника, рідкісний випадок для нього, на виході з воріт, надала можливість харків’янину Когуту цілити, хоч і під кутом, але вже у порожні ворота. Проте і тут для номінальних господарів ворота на київському стадіоні «Лівий Берег» виявилися встановленими не в правильному місці. Вже насамкінець не використав свій вихід сам на сам і Мейреліш, але «гірників» це зовсім не засмутило. Спливали останні секунди цього «комедійного трилера» нереалізації своїх нагод, на будь-який вибір, для ФК «Харків». У «Шахтаря» було перед тим пів-момента за весь матч на його перших секундах і вони ним скористалися.
Реалізація визначає результат і характеризує клас команди. Всі інші подробиці, моменти і нюанси, дають нагоду лише поговорити на відсторонені теми, зокрема про кіно. Після диких помилок окремо взятих осіб ФК «Харків», чомусь згадався фільм «Тупий та ще тупіший». Тільки у футболі за таке Оскарів не присуджують, а забирають очки.
«Шахтар» свого, наперекір усім статистичним даним матчу, досягнув. А досягати свого попри все – це є однією з ознак класу. Переможців не судять, але застерігають. З такою безпечністю в грі, у Лізі чемпіонів цифри статистика на папері можуть перетворитися у цифри на табло стадіону. І в неприємні цифри.
«Полісся» – «Зоря» – 1:2
Ще один яскравий приклад у матчі третього туру чемпіонату парадоксального протиріччя між цифрами статистики і цифрами на табло. У «Полісся» велика перевага за майже всіма показниками, що чисельно зафіксовані у поєдинку: володіння м’ячем: 65% проти 35%, удари (у площину): 14 (2) – 7 (4). Але тут є один секрет, якраз у цьому «майже» – 4:2 на користь «Зорі» за влучанням у ворота.
Гол житомирця Федора можна занести до позитивного прикладу реалізації. Де, після прострілу до воротарського майданчика, треба було опинитися в потрібний час у потрібному місці. Взагалі «Зоря» дуже сприяла із початком гри зусиллям господарів передусім величезною кількістю помилок при спробі щось протиставити у грі попереду, якось ще більш-менш даючи ради у діях в захисті.. Тут не йдеться про реалізацію та ефективність, а просто про рівень майстерності.
Тому у «Полісся» у конструюванні свого тиску на ворота «Зорі» були повністю «розв’язані руки». Можливо, це й дещо демобілізувало житомирців, бо володіючи суттєвою перевагою, щось надзвичайно гострого, з претензією на збільшення своєї переваги у рахунку, їм особливо створювати не вдавалося. Таке собі неспішне перекочування м’яча. Ніби така комфортна обстановка дещо «приспала» господарів поля. Якось не такі були як раніше рухливі на флангах Андраде і Велетень, у центрі теж ніхто особливо цей спокій не зривав. Для чого, коли все і так йде потрібним самопливом. Можливо, із цієї величної самовпевненості у житомирців трохи випадав своїм «неспокоєм» Федор, за що, до слова, і був винагороджений у першій частині матчу.
Перший дзвіночок для гонорових господарів поля пролунав наприкінці першого тайму. «Зоря» ледь не віднайшла свій шанс завдяки стандарту. Після кутового Бущану вперше довелося по справжньому вступати у гру, парируючи з гострого кута, але зблизька, удар Слесара. Єдиним шансом за тайм гості не скористалися. А могла б вся статистична перевага «Полісся» у першому таймі за одну мить «згоріти».
Попри велику перевагу в кількості ударів по воротах загалом, з влучанням у площину воріт після першого тайму була рівність – 2:2. Навіялися спогади про неефективне використання нагод гравцями «Полісся» у нещодавньому єврокубковому матчі в Копенгагені.
У другому таймі особливо ситуація не змінилася. Житомирці продовжували домінувати. Але й паралельно виникло питання: чи буде «Полісся» ефективно розпоряджатися своєю територіальною перевагою, контролем над м’ячем, постійним перебуванням навколо карного майданчику суперника?
І, поки це питання висіло у повітрі, настало покарання за безпечність і самовпевненість житомирців. Ніби не могли захисники «Полісся» повірити, що їхнім воротам щось може серйозно загрожувати. Впустили вільно до свого карного майданчика нападника Нестеренка з м’ячем, після удару виникли якісь хаос, метушня, рикошети, добивання Глущенка і м’яч зрадливо залітає у ворота господарів. Два атакувальні гравці «Зорі» зламали всю оборонну бутафорію «Полісся». Невже відсутність одного захисника житомирців, Сарапія, має для команди такі катастрофічні наслідки?
Це, мабуть, щось нагадує стан подібно стресу – коли все дуже-дуже добре, а потім раптом вмить – і все вже дуже погано. Ейфорія сприйняття виявилася у господарів не відповідною реальності. Тоді з’являється занепокоєння, яке може нашкодити ще більше.
Найгірше, коли впевненість втрачає воротар. Бущан так довго вагався кому віддати м’яч від своїх воріт, що зрештою віддав супернику, даруючи вихід сам на сам. Не знаю, чи подякував Нестеренко голкіперу господарів, але не скористатися такою гостинністю було б гріх.
Часу до завершення поєдинку було ще достатньо. «Полісся» використало його на ще збільшення статистки у володінні м’ячем, ударам повз ворота, але це ніяк не вплинуло на цифри на табло. Все більше нервів, метушні і все безрезультатно. Навала – одним словом.
А момент 100-відсотковий ще збільшити свою перевагу у рахунку був саме у «Зорі» – у компенсований час уже Бущан врятував свою команду після чистого виходу сам на сам тепер Слесара, вже як подарунок від житомирських захисників.
Ось що стається, коли не відповідально сприймати свою ігрову перевагу, яка окрім цифр статистики у підсумку нічого не дає. І з «Поліссям» це вже не вперше.
Але у житомирців уже в наступному турі є чудова нагода для реабілітації. Суперник – «Шахтар».
«Карпати» – «Буковина» – 3:0
Відразу варто зазначити статистично-історичне досягнення «Карпат». Після перемоги над «Буковиною» в 3-му турі Прем’єр-ліги львівська команда стартувала у чемпіонаті України з трьох перемог з великим рахунком поспіль і з різницею м’ячів 10-1, лідирує в турнірній таблиці. Статистика свідчить, що так вдало в чемпіонатах України «Карпати» ще не стартували. Про всяк випадок, нагадаємо, оминаючи нюанси щодо зміни прав власності на клуб, що найбільшого успіху «Карпати» в українських чемпіонатах досягали, коли стали бронзовим призером чемпіонату України-1997/98.
У цьому поєдинку таких разючих протиріч між статистикою та результатом, що б’є в очі, не спостерігається, проте сам матч, залишив змішанні почуття.
З одного боку більш ніж переконлива перевага за цифрами на табло однієї із команд. Відмінний початок матчу за «Карпатами» і майже оптимальна реалізація моментів. Але за іншою статистикою, практично рівна гра на полі, із однаковими шансами.
І тут, якщо прискіпливо «покопатися» в обставинах матчу, то можна відшукати відповідну логіку, яка завжди присутня у футболі, попри поширену протилежну думку. Шансів у «Буковини» було, якщо і менше, то зовсім не набагато, точно не на кінцеві -0:3. Але шанси – це ще не результат матчу, і за кількість ударів балів не нараховують. Ефективність реалізації моментів, це і є відмінність в індивідуальній майстерності гравців, зокрема і в класі команд загалом. Цього разу на користь «Карпат».
Це можна сприймати як комплімент, але львів’янам навряд чи варто перебувати у стані ейфорійного задоволення. Бо стільки моментів, як мала у цьому матчі «Буковина», іншій команді цілком вистачило б, щоб принаймні не програти.
«Динамо» – «Колос» – 2:1
У мене таке враження, що про цей самий матч я писав уже разів щонайменше 20. За участі «Динамо» тільки проти різних суперників. Тут головна статистика до непристойності груба і одноманітна – динамівці забивають, потім пропускають, потім відчайдушно рятують матч. Так було у попередньому турі з «Вересом», те саме сталося і цьому матчі з «Колосом». Може це така спеціальна вправа, щоб відпрацьовувати характер і волю до перемоги? А вболівальникам загартовувати нерви?
Це був перший матч «Динамо» після поразки у кваліфікації від «Карабаху» та з вибуттям із єврокубків сезону-2026/27. Щиро кажучи, жодним чином не помітив якихось особливих емоційних ознак щодо цього у діях динамівського колективу. Чергова, скажімо так, заслужена, але не переконлива перемога «Динамо». Загалом динамівці очікувано володіли ініціативою та ігровою перевагою. «Колос» діяв від оборони, з надією на контратаки. «Динамо», як для себе, цього разу відносно непогано зіграло в обороні.
Хоча «Колос» переважно щось схоже на загрозу створював переважно у спробах бити здалеку. Можливо, саме через те, що ближче, в карному майданчику, суперник не давав особливо розвернутися. Але одного разу спрацювало. Щось молодий голкіпер киян Суркіс почав трохи нервувати. А так «Колос» як «Колос» – ставка на організованість, дисципліну і самовіддачу.
Командну гру «Динамо» цілісно описати важко. Знову забив на випередженні Пономаренко, ще більше змарнував, знову результативна дія Буяльського, знову непомітний Шапаренко, знову в широкому діапазоні від плюса до мінуса Бражко – гол забив, червону картку заробив, Ярмоленко ще рекордного м’яча у чемпіонатах не забив, з Біловаром уже не сталося жодних інцидентів. «Динамо» як «Динамо».
У цьому матчі статистика загалом співпала з результатом. Обом командам варто працювати над прицільністю ударів.
ЛНЗ – «Чорноморець» – 2:0
У ЛНЗ перед цим матчем булу «суха» статистика забитих голів. Черкасці не забивали з початку сезону, разом із єврокубковими матчами. Тривожний вже був застій для команди, яка носить титул чинного віце-чемпіона України. Але тепер це був перший домашній матч у сезоні. І тут, на щастя черкасців, до них у гості приїхали «моряки». Які, щоправда, більше нагадували натепер «водолазів», які не можуть, не хочуть чи не знають як їм відірватися від затишного «дна», щоб ще й кудись пливти. Поки що виглядає саме так.
Можемо поглянути і з доброзичливого боку – одесити щедрі люди, можуть робити цінні подарунки. Ці риси сучасний «Чорноморець» виявив з ЛНЗ сповна, більше у матчі, ніж двічі. Але, щоб скористатися презентом потрібно теж трохи докласти ефективних зусиль. Така особа у складі господарів віднайшлась. У форварда ЛНЗ Кравчука є швидкість і атакувальна нахабність. Може, виявляється, і вдарити потужно та влучно, і гольовий пас віддати.
Щодо статистики, яка може впливати і на результат. Порада, черкаським футболістам – потрібно частіше бити по воротах. Банальна і просто суб’єктивна думка, звичайно, тренерському штабу ЛНЗ видніше. Можливо, команду нарешті прорвало на голи. Наступним цю версію перевірить «Верес».
Порада «Чорноморцю» – для початку потрібно просто хоча б бити по ворота. Але там теж є кому вирішувати. Про «Чорноморець» не знаю навіть наразі як сказати. Обмежусь, знову образним: кажуть, що крім притаманної щедрості, одесити можуть бути і «скупими». Звісно, йдеться про бали до турнірної таблиці, зокрема, про наміри «Чорноморця». Наступного туру Прем’єр-ліги до Одеси прибуде «Кривбас». Може бути весело.
«Епіцентр» – «Верес» – 0:0
«Кудрівка» – «Оболонь» – 0:0
«Кривбас» – «Лівий Берег» – 1:1
Три перших поспіль за датами матчі 3-го туру чемпіонату закінчилися мировим підсумком. Проте, попри ідентичність результату, вони мали певну свою особливість.
«Епіцентр» вдома для статистики володів більш ніж переконливою перевагою. Коли це не співпадає з результативністю, можна знову говорити про клас.
У «Кудрівки» хороші сподівання були до вилучення Думанюка. Після вилучення – вже прагнення, щоб все залишилося як є. «Оболоні» у кількісній більшості переконати опонента у протилежному не вдалося.
Подібна ситуація була і в «Кривбаса». Єдине, що до вилучення криворіжці встигли забити гол, а «Лівий Берег» у більшості зрівняти рахунок.
Роман СЛАВЕНКО