Євро-2026 (U-19)
Юнацька збірна України задовольнилася бронзовими нагородами чемпіонату Європи U-19, поступившись у півфіналі своїм німецьким одноліткам – 1:2. Прикрість викликає, що обидва голи українські футболісти пропускали вже в компенсований час до першого та до другого таймів. Проте, крім бронзової відзнаки, українські юнаки за підсумками турніру здобули пряму путівку на наступний чемпіонат світу U-20, який відбудеться 2027 року.
Юнацький футбол – це завжди про стихію, нестримну експресію та емоційні гойдалки, де тактика іноді здається лише рекомендацією, а не законом. Півфінал чемпіонату Європи-2026 U-19 між збірними України та Німеччини в Уельсі став ідеальною ілюстрацією цієї тези. Хлопці Дмитра Михайленка підходили до матчу з королівською ходою – три перемоги у групі, статус першого місця та достроковий квиток на чемпіонат світу-2027 U-20 у кишені. Німці ж пробилися у плей-офф з другого місця, ще й по дорозі з тріском «згорівши» іспанцям 0:4. Здавалося б, моральна перевага за нами. Але у футболі, як і в житті, логіка часто замовляє каву і просто спостерігає осторонь.
Тренерський штаб Дмитра Михайленка вирішив не гнівити долю і знову побудувати гру у півфіналі від глибокої оборони. В минулих переможних матчах це приносило кінцевий необхідний результат. Але, ніде правди діти, ця звитяга траплялося не раз у грі посилювалася удачею, яка незмінно симпатизувала українським хлопцям. Фортуна проте відома своєю мінливою природою, варто постійно докладати зусиль, щоб незмінно тримати при собі її посмішку.
Перший тайм: Магічний Глют і німецький «бліц-криг» у роздягальню.
З перших хвилин німецька збірна увімкнула свій звичний режим: тотальний пресинг, контроль м’яча та спроби розкотити українську оборону. Статистика першої половини зустрічі виглядала красномовною – майже 68% володіння м’ячем Бундестімом та регулярні обстріли воріт Назара Домчака. Українці терпіли, компактно і самовіддано захищалися та чекали на свій шанс. І він настав. На 43-й хвилині, коли німецькі захисники, мабуть, подумки вже пили ізотоніки у роздягальні, Микита Калюжний виконав філігранну подачу з лівого флангу. Віталій Глют, ніби із засідки, вистрибнув вище за німецьку захисну архітектуру і головою вколотив м’яч у сітку – 1:0. Третій гол Глюта на турнірі. Знову – атакує суперник, а забивають українці, – радісно подумалося в ту мить.
Проте радість тривала приблизно стільки, скільки потрібно для того, щоб збагнути слово «концентрація». На 45+1-й хвилині (за 10 секунд до закінчення компенсованого часу) німецька пунктуальність нагадала про себе найжорстокішим чином. Нападник «Гамбурга» Отто Штанге отримав м’яч у нашому карному майданчику, одним легким рухом (майже іронічно) залишивши у глядачах захисника, і поклав більярдний удар у нижній кут воріт – 1:1. Пропустити «у роздягальню» – це класика футбольної драми, яка миттєво змиває весь стратегічний блиск попередніх сорока п’яти хвилин.
Другий тайм: Валідол як головний спонсор та бенефіс Домчака.
Після відпочинку гра пожвавилася. Обидві команди виявили бажання йти на обмін зустрічними ударами. Тут і розпочався справжній бенефіс нашого голкіпера Назара Домчака. Якби не його сейви, інтрига померла б ще до 70-ї хвилини. Він тягнув усі: дальні постріли, підступні рикошети, а апогеєм став вихід віч-на-віч, у якому Назар знову переграв невгамовного Штанге.
Українці теж відповідали гострими випадами, але реалізація моментів у вирішальній стадії цього разу «кульгала на дві ноги». Час невблаганно спливав, повіяло овертаймами, і українські вболівальники вже готували нервові клітини до додаткових 30 хвилин.
Розв’язка: Доленосна 91-та хвилина.
Іронія долі полягає в тому, що збірна України, яка весь турнір демонструвала неймовірний характер і вміння вигризати результати, б’ючись до кінця, «погоріла» аналогічно кінцівці першого тайму – у компенсованому часі.
На 90+1-й хвилині матчу, коли всі думки гравців уже крутилися навколо тактичних нотаток на екстратаймі, німці організували банальну, але разючу атаку. Скидання біля центру нашого карного майданчика, захист на секунду завмирає (таке траплялося й в попередніх матчах, але пробачали), і капітан німців Френсіс Оньєка ударом в один дотик розстрілює ворота Домчака – 1:2. На те, щоб відігратися, у збірної України просто не залишилося ані часу, ані фізичних сил.
Попри гіркоту вильоту за крок від фіналу, цей Євро-2026 став для команди Михайленка з оптимізмом на майбутнє. Хлопці показали, що вміють на європейському рівні грати у футбол, були прояви високої індивідуальної майстерності, дещо бракувало стабільності та злагодженості командних дій. Виконане головне завдання – здобуто путівку на молодіжний Мундіаль 2027 року.
До символічної збірної Євро-2026 U-19 обрано наших лівого захисника Данила Малова та півзахисника Павла Люсіна.
До речі українські юнаки, встановили футбольний національний рекорд. Це перший випадок в історії, коли футбольна збірна України будь-якої вікової категорії здобула максимум можливих очок (9 з 9-ти) на груповому етапі великого турніру (чемпіонат світу, чемпіонат Європи, Олімпійські ігри). Зберегти б таку традицію, уже коли вони подорослішають.
Півфінали. 8 липня
УКРАЇНА – НІМЕЧЧИНА – 1:2 (1:1)
Рексем, Вельс. Стадіон «Рейскорс Граунд».
Арбітр Джоуї Коей (Нідерланди).
Голи: Глют (43) – Штанге (45+1), Оньєка (90+1).
Попередження: Люсін (31), Кокодиняк (44) – Раймерс (74), Шметгенс (85).
Україна: Домчак, Кокодиняк, Шерстюк, Дігтяр, Малов, Сорока, Люсін, Глют, Сикут (Оличенко, 46), Калюжний (Каменський, 82), Богданов (Попов, 90).
Іспанія U-19 – Хорватія U-19 – 3:0 (1:0).
Голи: Еспарт, 12, Салінас, 54, Діалло, 83.
Фінал. 11 липня.
Іспанія – Німеччина – 2:0 (1:0).
Голи: Уго Лопес, 44, Маріо Рівас, 48.
ІСТОРІЯ УКРАЇНИ U-19 НА ЄВРО
Юнацька збірна України з футболу (U-19), враховуючи турнір 2026 року, брала участь у фінальних частинах чемпіонатів Європи вже 7 разів. За цей час українська команда здобула один титул чемпіона та чотири рази ставала бронзовим призером континентальної першості.
Головні досягнення:
Золото (2009). Історичний домашній тріумф на турнірі, що проходив у Донецьку та Маріуполі.
Бронза (2004, 2018, 2024, 2026). За регламентом змагань матч за 3-тє місце не проводиться, тому команди, які поступаються у півфіналі, стають бронзовими призерами
Варто також згадати, що до 2002 року цей турнір проводився у форматі U-18. У 2000 році збірна України під керівництвом Анатолія Крощенка здобувала там «срібло» Євро U-18.
ВИСТУПИ УКРАЇНИ U-19 НА ЧЄ
2004 РІК (ШВЕЙЦАРІЯ)
Головний тренер: Павло Яковенко.
Підсумок: 3–4 місце (півфінал). Збірна вийшла з групи, але поступилася в півфіналі Іспанії в серії пенальті.
У складі збірної України грали зокрема: Артем Мілевський, Олександр Алієв, Дмитро Чигринський, Дмитро Воробей, Олександр Гладкий, Богдан Шуст.
2009 РІК (УКРАЇНА)
Головний тренер: Юрій Калитвинцев.
Підсумок: чемпіони. Найвище досягнення в історії команди U-19; у фіналі в Донецьку перемогли Англію з рахунком 2:0.
У збірній України зокрема: Денис Гармаш, Сергій Рибалка, Дмитро Коркішко, Євген Шахов, Сергій Кривцов, Богдан Бутко.
2014 РІК (УГОРЩИНА)
Головний тренер: Олександр Петраков.
Підсумок: 3 місце в групі (не вийшли в плей-оф). Але цей результат дозволив команді кваліфікуватися на молодіжний ЧС-2015.
У збірній України зокрема: Віктор Циганков, Роман Яремчук, Едуард Соболь, Артем Бєсєдін, Ігор Харатін, Микита Бурда.
2015 РІК (ГРЕЦІЯ)
Головний тренер: Олександр Головко.
Підсумок: 4 місце в групі (завершили виступи на груповому етапі з одним набраним очком).
У збірній України зокрема: Олександр Зінченко, Микола Матвієнко, Олександр Зубков, Віктор Коваленко, Богдан Михайліченко, Валерій Лучкевич, Мар’ян Швед.
2018 РІК (ФІНЛЯНДІЯ)
Головний тренер: Олександр Петраков.
Підсумок: 3-4 місце (півфінал). Впевнено виграли групу, але в півфіналі розгромно поступилися Португалії (0:5).
У збірній України зокрема: Андрій Лунін, Віталій Миколенко, Денис Попов, Валерій Бондар, Владислав Супряга, Микола Мусолітін.
2024 РІК (ПІВНІЧНА ІРЛАНДІЯ)
Головний тренер: Дмитро Михайленко.
Підсумок: 3–4 місце (півфінал). Пробилися до плей-оф з другого місця в групі, у півфіналі мінімально поступилися Франції (0:1).
У збірній України зокрема: Матвій Пономаренко, Тарас Михавко, Крістіан Шевченко, Данило Кревсун.
2026 РІК (ВЕЛЬС)
Головний тренер: Дмитро Михайленко.
Підсумок: 3–4 місце (півфінал). Збірна виграла групу з трьома перемогами (проти Хорватії, Сербії та Італії), проте в 1/2 фіналу поступилася Німеччині (1:2), Вихід до півфіналу гарантував команді путівку на ЧС-2027 (U-20).