Минулого тижня колишня українська біатлоністка Юлія Журавок, яка близько чотирьох років тому майже непомітно припинила свою спортивну кар’єру, викликала потужний суспільний резонанс. Дворазова чемпіонка світу серед юніорів раптово опинилася в Росії, де почала працювати тренеркою у спортивній школі, пов’язаній із збройними структурами країни-агресора.
Історія могла обмежитися кількома днями активних обговорень, але сама Журавок надала новий привід для уваги, пояснивши свій переїзд. Вона опублікувала на власній сторінці в Instagram об’ємний допис, у якому публічно прокоментувала своє рішення переїхати до Росії. Колишня спортсменка підкреслила, що це був її свідомий вибір, про який вона не жалкує.
Юлія зазначила:
– “Багато хто знав про складний період у моєму житті, коли я мусила триматися за будь-яку можливість, щоб вистояти.
– Потрібно було навчитися жити заново.
– Де ж ви були, коли мені справді потрібна була підтримка? Коли я бралася за будь-яку роботу, працювала посудомийкою і просто намагалася не зламатися?
– Багато хто про це знав, але проходив повз”.
Далі вона доволі чітко заявила:
– “Я зробила свій вибір усвідомлено і не шкодую. Зараз я там, де мене цінують.
– Там потрібні мій досвід і знання.
– Право засуджувати мене мають лише ті, хто були поруч у важкі моменти.
– І наостанок, місце мого народження — Анжеро-Судженськ, Кемеровська область, Росія.
– Не народилася там, а ось там і згодилася”.
Щодо місця народження, варто зауважити, що ще в 2016 році, заповнюючи анкету на сайті biathlon.com.ua, сама Журавок вказувала, що народилася у селищі Хотінь Сумської області України. Отже, виникає питання, коли саме була надана недостовірна інформація.
Крім того, особливо парадоксально виглядає відповідь у тій анкеті на питання: “Що ви не можете пробачити другові?”
Незважаючи на “злидні”, які згадує сама Журавок, на момент публікації допису вона користувалася новеньким iPhone, що для багатьох українців часто є показником статусу та матеріального достатку. Втім, не виключено, що цей телефон, без якого в моделі 15 Pro надзвичайно складно обійтися, міг бути придбаний у кредит.
Поставимо під сумнів твердження, що Україна для Юлії абсолютно нічого не зробила. Чи справді вона була змушена перейти на бік ворога й оплачувати податки, що йдуть на утримання ворожої армії? Спробуємо розібратися, озираючись у недалеке минуле.
У 2019 році, коли Журавок було всього 23 роки, їй подарували квартиру. Ключі від житла вручив тоді голова Сумської обласної ради Володимир Токар.
Він прокоментував подію так:
1. “Ми повинні підтримувати людей, котрі прославляють нашу область.
2. Біатлон – це один із видів спорту, який приносить славу не лише Сумщині, а й Україні.
3. Федерація біатлону України звернулася з проханням допомогти придбати квартиру для перспективної спортсменки Юлії Журавок.
4. Депутати підтримали ініціативу, і було виділено 250 тис. грн.
5. Ще 500 тис. грн надала Федерація біатлону України”.
Таким чином, це була радісна подія – вручають чемпіонці ключі від двокімнатної квартири з метою мотивувати Юлію на Олімпійських іграх у Пекіні в 2022 році не думати про життєві труднощі, а націлюватися на перемогу та здобуття “золота”.
Водночас на Іграх у Пекіні-2022 Журавок не брала участі, оскільки, попри видатні досягнення у юніорському віці, вона суттєво поступалася партнеркам по збірній України та не демонструвала високих результатів на дорослому рівні. Зауважимо, що рівень конкуренції в Росії історично був набагато вищим, і, ймовірно, Юлія не змогла б там навіть наблизитися до участі у міжнародних змаганнях.
На момент вручення квартири на святкування приїхав тодішній президент Федерації біатлону України Володимир Бринзак. Він нагадав, що житло було вкрай необхідним спортсменці, бо вона була прописана в гуртожитку, і нібито не мала де жити під час тренувальних зборів. За словами Бринзака, Федерація пішла на цей крок у тісній співпраці з обласною радою.
Окрім цього, щоб Юлія отримувала не лише зарплату від Міністерства молоді та спорту України і призові за успішні міжнародні виступи, вона діяльно числилася в Державній службі України з надзвичайних ситуацій (ДСНС). Там вона отримувала не тільки достойне фінансове забезпечення, але й відзнаки та ордени. Таким чином, до 2022 року умови фінансового забезпечення Журавок були, ймовірно, більш ніж прийнятними.
Чи залишилася вона працювати в ДСНС у найважливіший момент, коли рідна для неї Сумщина стала ежедневно потерпати від ракетних і дронових атак з боку Росії? Це питання залишається риторичним.
Зрозуміло, що після початку повномасштабного вторгнення життєвий рівень Юлії, як і більшості українців, значно погіршився. Коли вона намагалася відновити спортивну кар’єру, новий президент Федерації біатлону України Іван Крулько відмовив їй через наявність у неї російського паспорта. Виникає питання: навіщо Журавок був потрібен російський паспорт? Ймовірно, якби вона від нього відмовилася, то змогла б відновити кар’єру і з часом отримати роботу у Федерації. Проте, очевидно, що утримання “двох стільців” їй здавалося більш вигідним.
Варто підкреслити, що ніхто зараз не вимагав від Журавок конкретної допомоги постраждалим від обстрілів або навіть залишатися в Україні, особливо з урахуванням того, що вона виховує малолітнього сина. У неї було безліч варіантів для подальшого життя. Один із найпростіших — це виїхати до Європи як біженка, отримувати соціальну допомогу і вивчати місцеві мови. Проте вона зробила вибір на користь куди більш примітивного та ганебного шляху.
Неприємно також зауважити, що одразу п’ятеро чинних українських біатлоністів та двоє тренерів поставили “подобається” під дописом Журавок. За інформацією ФБУ, ці лайки були залишені нібито випадково, і деякі спортсмени, зокрема Валентина Семеренко — олімпійська чемпіонка Сочі-2014 та чемпіонка світу з масстарту 2015 року, яка нині очолює жіночу юніорську збірну України — пізніше видалили “подобається”.
Ймовірно, через такий високий рівень громадської уваги та критику тих, хто колись підтримував Юлію, вона видалила скандальний допис із поясненнями, а згодом зробила свій Instagram акаунт приватним, таким чином приховавшись від суспільного осуду.
Що стосується її нинішнього місця роботи, то засновником і головним тренером клубу “Катай Технічно” в Росії є Євгеній Лисак — військовий, який має звання кандидата в майстри спорту з воєнно-спортивного комплексу ВТ-4. Він був чемпіоном військово-повітряних сил і призером чемпіонатів Західного військового округу та Збройних сил Російської Федерації з лижних гонок і біатлону.
Цікавим є питання: як Юлія, яка ще у 2025 році давала інтерв’ю українському виданню “Чемпіон”, за один рік змінила свої погляди і стала “хорошою русскою”? Можливо, зміни відбувалися не раптово за один рік, а тривали довший час.
За чутками, це не перший виїзд Юлії до Росії під час війни. Уже у червні 2022 року, під час повномасштабного вторгнення, вона вже виїздила на територію країни-агресорки. Саме тоді і могла бути оформлена російська документація, яка пізніше стала перешкодою для повернення в українську збірну.
Згодом Юлія повернулася до України. Державна прикордонна служба повідомила Федерації біатлону України про факт перетину російського кордону. Внаслідок цього керівництво ФБУ тихо виключило Журавок зі складу національної збірної.
Те, що у Федерації біатлону України знали про російське громадянство спортсменки, підтверджується офіційною заявою:
– “Поновлення виступів за національну збірну України було неможливим через наявність у Юлії Журавок російського громадянства”.
Напрошується логічне питання: чому ця інформація тривалий час утримувалася у таємниці з боку Федерації? І як можна бути впевненими, що Журавок — єдина вихованка вітчизняного біатлону, яка прийняла таке рішення?
Україна свого часу надала Юлії Журавок шанс, підтримку та можливість представляти країну на міжнародній арені. Натомість вона обрала будувати своє майбутнє у державі-агресорці, яка щодня обстрілює її рідні міста. Її рішення залишиться визначальним спогадом для українського біатлону, а не численні спортивні досягнення.