1/16 фіналу
В 1/16 фіналу ЧС-2026 найбільшого розголосу з претензією на сенсацію набув виліт на цій ранній стадії, хоч і в серії пенальті, титулованої збірної Німеччини від скромного у здобутках Парагваю. Чотириразові чемпіони світу, німці, поступилися команді парагвайців, історичною стелею для якої, та й те лише раз на ЧС-2010, ставав чвертьфінал мундіалів.
Можливо, власні вболівальники сподівалися на більше від збірних Хорватії (бронзового призера ЧС-2022, срібного – ЧС-2018) та Нідерландів, але ці команди поступилися в рівній боротьбі сильним суперникам.
Загалом у 13 з 16 поєдинків 1/16 турніру зустрічалися футбольні представники з різних континентів. Лише 3 матчі були справою між європейцями.
До 1/8 фіналу ЧС-2026 пройшли 16 збірних, які представляють 4 континентальні конфедерації з 6-ти існуючих. Федерації Азії та Океанії повністю втратили своїх представників на Мундіалі-2026.
ВІЛЬНА «БРОНЗА»
Серед невдах 1/16 фіналу плей-оф чемпіонату світу-2026 є несподівані постаті. Хоча тут багато що залежить від того, проти кого їм довелося «скласти зброю» на мундіалі. Наприклад, дворазовий призер двох попередніх чемпіонатів світу (срібний у 2018 і бронзовий у 2022 році) – команда Хорватії – може нарікати на складний жереб, який випав на її долю на цьому світовому футбольному форумі. У груповому турнірі шлях на першу сходинку їй перекрила збірна Англії, а вже в 1/16 фіналу плей-оф ЧС-2026 перед хорватами постала ще одна топова європейська команда – Португалія.
З капітанськими пов’язками на гру вийшли дві легенди світового футболу: Португалію вивів Кріштіану Роналду, Хорватію – Лука Модрич. Капітан португальців, 41-річний Кріштіану Роналду, заявив, що ЧС-2026 стане його останнім мундіалем у професійній кар’єрі.
Збірна Хорватії першою забила в матчі. Автором голу на 53-й хвилині на тлі обміну гострими моментами став досвідчений вінгер Іван Перишич. Потім слово взяли новітні технології, яких ще й близько не було, коли присутні на полі ветерани починали свій шлях у футболі. Один із них, Кріштіану Роналду, «постраждав» від ВАР на 61-й хвилині, коли скасували його взяття воріт. ВАР ще двічі втручався у гру: підтвердив пенальті для Португалії (Роналду отримав можливість компенсувати незарахований гол) і двічі скасував забиті м’ячі хорватів.
У другому таймі збірна Хорватії нічим не поступалася португальцям, відповідаючи атакою на атаку, але останнє і вирішальне слово було за суперником. Символічно, що переможний гол португальці забили, коли Роналду вже не було на полі, а сама його заміна є унікальною подією. Уже на 4-й доданій до матчу хвилині Рамуш пробив головою точно в нижній кут воріт.
Проте саме Кріштіану Роналду визнали найкращим гравцем матчу. Футболіст реалізував пенальті на 67-й хвилині, забивши свій третій м’яч на цьому турнірі. Цікаво, що Роналду лише один раз торкнувся м’яча у штрафному майданчику суперника – коли пробивав 11-метровий.
Лука Модрич теж, як завжди, брав на себе роль мотора збірної Хорватії, але відзначитися зумів лише попередженням від арбітра. Для нього знаменний шлях у футболці хорватської збірної на цьому завершився.
Тепер можна констатувати, що бронзова нагорода мундіалю втратила свого попереднього володаря й очікує на нового. Збірна Хорватії першою з-поміж четвірки півфіналістів попереднього чемпіонату світу (Аргентина, Франція, Хорватія, Марокко) залишила ЧС-2026.
РОЗВІНЧАНІ АВТОРИТЕТИ
Проте найбільшу несподіванку (а хтось називає це й сенсацією) піднесла збірна Німеччини. На біду німецьких вболівальників, усі чотири титули чемпіонів світу залишилися в далекому минулому. На двох попередніх планетарних першостях (2018 і 2022 років) Бундестім не спромоглася навіть вийти з групи до плей-оф. Цього разу це вдалося, але знову сталася осічка на першому ж бар’єрі стадії на виліт. Причому на суперникові, якого навіть на регіональному південноамериканському рівні не вважають топовим, – збірній Парагваю.
Колись знаний англійський форвард Гаррі Лінекер образно й влучно висловився про «золоті часи» німецького футболу: «Футбол – це проста гра: 22 особи ганяють м’яч 90 хвилин, а в підсумку завжди перемагають німці».
Цього разу німці знову виглядали занадто академічними, якщо не сказати – кволими та безідейними. Доводиться констатувати: на цьому чемпіонаті в Німеччини немає висококласних за майстерністю та справжніх за характером і ментальністю ватажків. Не було лідерів, здатних «запалити» та повести партнерів за собою, якими свого часу були Беккенбауер, Герд Мюллер, Зеєлер, Румменігге, Маттеус, Клінсманн, Брігель, Клозе, Феллер, Лам, Бреме, Заммер, Кан чи Ноєр у молоді роки, який тоді був на порядок надійнішим у воротах… То були ті «німці, які завжди перемагали». Наразі ж на полі перебувала просто певна кількість хороших гравців із німецьким громадянством, не більше. Як невтішно підсумував черговий провал ще один видатний у недалекому минулому ексгравець команди Німеччини Тоні Кроос: «У нинішньому складі Бундестім немає жодного футболіста світового класу».
Звичайно, поступаючись у серії пенальті, можна нарікати на невезіння. Але чому мало щастити саме Німеччині – жодних переконливих аргументів немає.
Говорячи про Нідерланди, теж хилить вдатися до історико-ностальгічних персональних згадок: Кройф, Нескенс, Ренсенбрінк, далі – ван Бастен, Гулліт, Райкард, брати Кумани, Бергкамп… Щоправда, ці хлопці, на відміну від німців, ніколи не ставали чемпіонами світу, хоча дехто з них двічі грав у фіналі. А чому нинішні нідерландські футболісти мають претендувати на статус найсильніших у світі? Принаймні наразі збірна Нідерландів ні кадрово, ні організаційно не сильніша за команду Марокко, що й було доведено в 1/16 фіналу ЧС-2026. Можливо, саме тому, коли за рівних можливостей на 72-й хвилині європейцям вдалося протиснути оборону марокканців, вони вирішили, що цього вистачить для підсумкового успіху. Після цього ініціатива вже перейшла до рук і ніг гравців Марокко, які все ж відквитали пропущений гол, в екстратаймах були ближчими до перемоги, а серію пенальті виконали впевненіше. Мабуть, усе справедливо.
ПРОБЛЕМИ ФАВОРИТІВ
Але на стадії 1/16 фіналу ЧС-2026 ледь не сталася справжня сенсація планетарного масштабу з чинними чемпіонами світу – аргентинцями.
Для них груповий етап минув без жодних проблем, а для їхнього лідера й живої легенди світового футболу Ліонеля Мессі став яскравим бенефісом. Аргентинці посіли перше місце у групі, розгромивши Алжир (3:0), обігравши Австрію (2:0) та розібравшись із Йорданією (3:1). Така турнірна сітка підштовхнула деяких експертів прогнозувати збірній Аргентини впевнену ходу на шляху до захисту титулу. В 1/16 фіналу їм мала протистояти збірна Кабо-Верде – дебютант чемпіонатів світу, для якого сам вихід до плей-оф уже вважався «стрибком вище голови». Африканці сенсаційно й без поразок фінішували другими у своєму квартеті, зігравши внічию з Іспанією (0:0), Уругваєм (2:2) та Саудівською Аравією (0:0).
Попри передматчеві заяви про повагу до суперника, в діях аргентинців усе ж відчувалася певна зверхність: мовляв, ми не можемо не перемогти, бо цього просто не може бути. За доволі спокійного перебігу подій здавалося, що все так безпроблемно й завершиться. Тим паче, коли на полі є штатний голеадор Ліонель Мессі, який скористався практично першою ж нагодою для прицільного удару. Мабуть, цей успіх ще більше розслабив чинних чемпіонів. На початку другої половини зустрічі вони дозволили кабовердійцям безпечно атакувати власні ворота, і один м’яч таки залетів у сітку. А далі, як це часто трапляється, швидко переналаштуватися на потужну атакувальну хвилю фаворитам не вдалося.
Довелося грати в екстратаймах. І там історія повторилася: Аргентина забиває першою, а невдовзі пропускає. Ось тут чемпіонам довелося серйозно понервувати. Проте щастить сильнішому – наприкінці доданого часу після кутового у метушні м’яч усе ж втретє залетів у ворота Кабо-Верде. Цю перевагу Аргентина втримала до фінального свистка, але для команди, що прагне захистити титул, уся гра загалом виглядала не надто переконливо.
Збірна Кабо-Верде наочно й на найвищому рівні довела: самовідданий колектив і толковий тренерський штаб здатні творити дива там, де на це ніхто не очікував. Чого, ніде правди діти, інколи так бракувало українській збірній.
Найтитулованішій збірній планети, п’ятиразовим чемпіонам світу – команді Бразилії – на далекій від головного трофея стадії 1/16 фіналу теж було зовсім не солодко. Японці протиставили техніці суперника організацію, порядок і дисципліну – те, що в них у крові, і не лише у футболі. У такій зовсім не фестивальній атмосфері бразильцям було доволі незатишно. Вони мали суттєву перевагу в усіх статистичних компонентах, крім головного – рахунку на табло, який після першої половини матчу був на користь азійців. Це півзахисник Кайсю Сано з німецького «Майнца» неочікувано для захисту «селесао» та воротаря Аліссона пробив здалеку низом точнісінько в кут воріт.
Добре бразильцям, що вони мали запас у швидкості, динаміці та індивідуальній майстерності – весь той резерв, який по перерві ситуація вимагала ввімкнути на повну потужність. Зрештою, зазвичай пильні японці прогавили у своєму карному майданчику досвідченого Каземіро. Японські «самураї» далі самовіддано відбивалися від розлюченого й вищого за класом суперника та були близькими до того, щоб перевести гру в овертайм. Але сил, аби завадити вирішальному удару Габріела Мартінеллі з меж штрафного майданчика, в них уже не лишилося. До речі, цей гол, забитий в основний час поєдинку з урахуванням компенсованого, став найпізнішим переможним в історії плей-оф чемпіонатів світу (від початку ведення такої статистики у 1966 році). Важка перемога Бразилії, яка залишила відкритими чимало запитань щодо готовності команди до майбутніх звитяг.
НЕМАЄ ПРОБЛЕМ У ФАВОРИТІВ
Серед переможців цієї стадії плейоф розгромні перемоги собі змогли забезпечити дві збірні, але які обидві від початку змагання вважалися серед головних претендентів на головний трофей мундіалю – команди Франції та Іспанії.
Французька збірна своєю надвпевненою ходою у турнірі вже починає потрохи лякати. Конкурентів, звісно, а французькі вболівальники поки що мають підстави лише тішитися своєю командою. У матчі зі Швецією від початку виникла лише одна інтрига: коли французи і зокрема Кіліан Мбаппе заб’ють гол. Мбаппе ніби затягував задоволення до цієї радісної миті взяття воріт – то поцілив у стійку, то забивав із офсайду. Кіліан все ж забив свій черговий гол на цьому чемпіонаті світу ще в першому таймі.
І після цього остання інтрига померла, залишилася лише статистика – ще один гол став шостим для Мбаппе, що на той момент дозволило французу наздогнати аргентинця Ліонеля Мессі у бомбардирських перегонах Мундіалю. Ще деталь – все відбулося без нервів, галасу і «крові»: жодного попередження за 90 хвилин.
Якщо ж згадувати суто європейські дуелі, то варто відзначити ще один цікавий факт: французи стали першою командою в історії ЧС, яка оформила сім поспіль перемог над різними земляками по Європі.
В Іспанії теж не було проблем в 1/16 фіналу із австрійськими європейськими земляками. Причому без великого напруження, можна навіть сказати розважливо і не кваплячи події. Іспанці спокійно контролювали м’яч і регулярно створювали моменти завдяки фланговим атакам та індивідуальним діям, навіть не намагаючись щось вигадувати особливе – всі три голи у цьому матчі стали наслідком передач саме з краю атаки. Все просто і дуже переконливо. Безпрограшна серія збірної Іспанії в усіх турнірах в ігровий час досягла 34 матчів.
ДОМАШНІ СТІНИ І ДОМАШНІ»ПРАВИЛА»
Показовий наразі був успішний виступ усіх трьох господарів ЧС-2026 – збірних Мексики, США та Канади. Всі продовжать грати в 1/8 фіналу турніру. Однак за тими розкладами, що формували їхній змагальний шлях, на ньому їм ще не траплялися суперники, яких впевнено можна було б зарахувати до топових колективів у футбольному світі.
Про Мексику було сказано ще у нашому знайомстві з учасниками ЧС-2026 – команда без мега-зіркових виконавців, але максимально скористається фактором свого поля і вболівальницької шаленої підтримка. Поки що все справджувалося. Для збірної Мексики поєдинок з Еквадором в своїй історії був 10-им матчем на чемпіонатах світу на легендарному стадіоні «Ацтека» в Мехіко. В жодному з них мексиканці на момент 1/16 фіналу ЧС-2026 не зазнали поразки. Успіх з Еквадором став 8 перемогою поспіль на арені в Мехіко, били ще дві нічиї. Продовжити цю приємну традицію у протистоянні з еквадорцями мексиканцям не склало особливої проблеми.
Окрім домашньої атмосфери, у стані збірної Мексики знайшовся і справжній лідер, який у матчі проти Еквадору поставив переможну крапку своєї команди. Цей гравець не відкриття, це досвідчений 35-річний ветеран мексиканської збірної Рауль Хіменес. З особистих примітних показників матчу – півзахисник збірної Мексики Хільберто Мора став другим наймолодшим футболістом, який вийшов в стартовому складі на матч плейоф чемпіонатів світу. Мексиканець з’явився на полі з перших хвилин матчу у віці 17 років та 259 днів. Лише один гравець в історії світових першостей зіграв матч плейоф в молодшому віці. На ЧС-1958 цим футболістом був легендарний бразилець Пеле у віці 17 років та 239 днів.
Найважче перемога на цій стадії серед господарів мундіалю дісталася Канаді, якій через 2-ге місце у групі довелося з домашньої арени вирушати до американського Лос-Анджелеса на матч 1/16 фіналу ЧС-2026. До речі, канадці, які вперше у своїй історії вийшли до плейоф чемпіонатів світу, зустрілися із такими ж дебютантами цієї стадії футбольних форумів футболістами Південної Африки. Ось ця сором’язливість новачків таких «банкетів» позначалася протягом всього матчу, де все ж впевненіше на такому рівні почували себе канадці. А коли уже в компенсований час матчу півзахисник «Порту» Стівен Еуштакіу набрався нарешті нахабства на дальній удар, то господарі й були заслужено винагородженні за свою більшу сміливість.
Такі примхи жеребкування і подальшого календаря турніру, що ще один господар мундіалю, збірна США, теж у 1/16 фіналу зустрілися з дебютантами стадій плейоф чемпіонатів світу командою Боснії і Герцеговини. Американці у такій «ваговій категорії» були явними фаворитами, що власне і підтвердилося у підсумку. Головною діючою особою поєдинку став нападник «Монако» та збірної США Фоларін Балогун. Спочатку він затвердив свій статус кращого бомбардира американської збірної на ЧС, коли вразив боснійські ворота, опинившись у потрібний час у потрібному місці в районі одинадцятиметрової позначки під час метушні у захисних порядках суперника. США, хоч і без навали моментів, мали ігрову перевагу й здавалося, що з обов’язковим кінцевим позитивним підсумком матчу. Але знову «відзначився» Балогун, тепер вже прикрістно для своєї команди – у запалі боротьби наступив супернику на гомілкостоп, за що отримав пряму «червону» картку. Боснійцям це не допомогло, вони ще раз заслужено виймали м’яч із своїх воріт, який залетів туди після штафного удару.
Про матч на цьому можна було обмежитися, однак іще про Балогуна – він пішов, а «справа його залишилася жити». Нападник збірної США Фоларін Балогун зможе взяти участь у наступному матчі 1/8 фіналу ЧС-2026 проти Бельгії, попри вилучення і попередню дискваліфікацію. ФІФА скористалася своїм правом, передбаченим статтею 27 дисциплінарного кодексу, і замінила автоматичну дискваліфікацію на умовне одноматчеве покарання – фол визнали таким, який не тягне на червону. При цьому червона картка залишається чинною, але Балогун отримав дозвіл зіграти проти Бельгії.
Схоже на ЧС-2026 розгортається перший організаційний скандал. Бельгійська футбольна асоціація поки що обмежилася здивуванням рішенням ФІФА дозволити дискваліфікованому гравцю збірної США Фоларіну Балогуну зіграти у матчі США – Бельгія. Бельгійці на противагу навели посилання на інші статті Дисциплінарного кодексу ФІФА та Регламенту чемпіонату світу з футболу-2026, де чітко зазначається, що після прямого вилучення гравець автоматично і безумовно підлягає дискваліфікації на наступний матч турніру.
«Закон, як дишло…». А уявляєте, якщо цей Балогун у «дискваліфікованому» поєдинку заб’є та ще й вирішальний гол – буде гучно.
ЄВРОПА ПРОТИ АФРИКИ
Ще у 4-х парах 1/16 фіналу ЧС-2026, крім згаданого матчу Нідерланди – Марокко, зійшлися представники європейського та африканського континентів. А у цих протистояннях Європа здобула «суху» перевагу в 4 перемоги. Хоча у більшості випадків європейцям довелося добряче спітніти.
Норвегія – Кот-д’Івуар. Обидві команди мали однакові здобутки на груповій стадії – 2 місце, по 6 очок, у кожному матчі забивали бодай один гол. Попри відмінності у манері гри, відповідно шанси цих команд теж сприймалися як рівні. Матч коливався то в один, то в інший бік, здавалося, що все може скластися по-різному.
В таких протистояннях одна важлива деталь може мати вирішальне значення. А якщо це не просто «деталь», а нестримний форвард. Нападник «Манчестер Сіті» і збірної Норвегії Ерлінг Голанд на 86-й хвилині своїм черговим влучним ударом приніс своїй команді перемогу і продовжив свою фантастичну гольову серію в матчах за національну збірну Норвегії в офіційних турнірах. З м’ячем у ворота Кот-д’Івуару вже в 13 матчах поспіль в офіційних турнірах Голанд забивав за національну команду принаймні один гол. В цій гольовій серії з 13 матчів Ерлінг забив 25 голів:
До збірної Англії ставлення «підозріле». Ніби й статус високий, ніби і є кому досягати успіху на чолі з голеадором Гаррі Кейном, але щодо командної потужності, здатної змітати зі свого шляху всіх і вся, є серйозні сумніви. І про це подумалося вже на 7-й хвилині їхньої зустрічі з ДР Конго, коли африканці першими відкрили рахунок. Але сумніви – окремо, а Гаррі Кейн – окремо. Коли у твоєму складі є такий супер-ефективний форвард, то все може стати досяжним. Кейн за останні 15 хвилин зустрічі вирішив долю непростого протистояння з ДР Конго. Однак тепер з’явився ще один персональний сумнів – на скільки його вистачить?
У матчі Бельгія – Сенегал африканці першими відкрили рахунок, більше того подвоїли його вже на 51-й хвилині. Ось тут справді домінувала думка, що європейській збірній, яка не має у своєму складі навіть напів-Кейна, вже ловити на ЧС-202 нічого. Але, у збірної Бельгії, мабуть, є свій чаклун Хоттабич, який допомагає творити на полі диво. Коли вже спливали заключні, схоже так про них думали і самі бельгійці, хвилини матчу, європейцями вдалося двічі поспіль влучно з меж карного майданчика нарешті вразити ворота суперників. А вже коли збігали останні компенсовані хвилини екстра-таймів, якась сила примусила арбітра матчу все ж переглянути через ВАР падіння у карному бельгійця Юрі Тілеманса, на яке спочатку не звернув уваги. Пенальті, і те, що зовсім нещодавно здавалось неможливим, стало реальністю.
До речі, за статистикою у матчі зафіксована абсолютна рівність – удари (у площину): 19 (5) – 19 (5). Але чари взяли гору. Тут теж питання – скільки у бельгійського чаклуна залишилося диводійних волосин?
Швейцарія – Алжир – майже прохідний матч, попри його статус 1/16 фіналу. Починаючи з попередніх позицій у турнірі: Швейцарія виграла групу, Алжир пробився у плейоф за рейтингом із 3-го місця, і самим перебігом поєдинку та зрештою його підсумком – все виглядає передбачуваним і закономірним. Класична перемога швейцарців за рахунок вищих командного класу та індивідуальної майстерності. Легенда збірної Алжиру, її багаторічний лідер і капітан 35-річний Ріяд Марез уже не в силах вести за собою всю команду і тепер оголосив про завершення кар’єри в збірній.
ІНТРИГА І ЗАКОНОМІРНІСТЬ
Австралія – Єгипет. Інтрига в тому, що ці команди опинилися в незвичній для себе ситуації на мундіалях, але з реальними перспективами на успіх. Австралія ще ніколи в історії не перемагала у матчі плейоф чемпіонату світу, а Єгипет і взагалі дебютував на цій стадії турніру. Зустріч двох «дилетантів» у такого рівня змаганні у сумі обіцяла вперте і непередбачуване протистояння. Так і сталося. У загалом обережній грі, команди обмінялися поодинокими «уколами», і перенесли вирішення своєї подальшої долі до рук футбольної лотереї. В ній нерви двічі завадили австралійцям влучити у ворота.
Колумбія – Гана. Вищий командний клас, більш сбалансований і цілісний склад та кращий вибір виконавців у всіх лініях забезпечили Колумбії не дуже ефектну, але цілком заслужену перемогу.1/16 фіналу
ПАР – КАНАДА – 0:1 (0:0)
Гол: Еуштакіу, 90+2.
БРАЗИЛІЯ – ЯПОНІЯ – 2:1 (0:1)
Голи: Каземіро, 56, Мартінеллі, 90+6 – Сано, 29.
НІМЕЧЧИНА – ПАРАГВАЙ – 1:1 (0:1, 1:0), (пен. 3:4)
Голи: Гаверц, 54 – Енсісо, 42.
НІДЕРЛАНДИ – МАРОККО – 1:1 (0:0, 1:1) (пен. 2:3)
Голи: Гакпо, 72 – Тальбі, 90+1.
КОТ-Д’ІВУАР – НОРВЕГІЯ – 1:2 (0:1)
Голи: Діалло, 74 – Нуса, 39, Холанд, 86.
ФРАНЦІЯ – ШВЕЦІЯ – 3:0 (1:0)
Голи: Мбаппе, 45, 74, Баркола, 53.
МЕКСИКА – ЕКВАДОР – 2:0 (2:0)
Голи: Кіньйонес, 22, Р. Хименес, 31.
Вилучення: Інкап’є, 90+5 (неспортивна поведінка).
АНГЛІЯ – ДР КОНГО – 2:1 (0:1)
Голи: Кейн (75, 86) – Сіпенга (7).
БЕЛЬГІЯ – СЕНЕГАЛ – 3:2 (0:1, 2:1) (д.ч. – 1:0)
Голи: Лукаку, 86, Тілеманс, 89, 120+4 (пен.) – Діарра, 25, І. Сарр, 51.
США – БОСНІЯ ТА ГЕРЦЕГОВИНА – 2:0 (1:0)
Голи: Балогун, 45, Тилльман, 82.
Вилучення: Балогун, 64 (грубий фол).
ІСПАНІЯ – АВСТРІЯ – 3:0 (1:0)
Голи: Оярсабаль, 36, 89, Порро, 66.
ПОРТУГАЛІЯ – ХОРВАТІЯ – 2:1 (0:0)
Голи: Роналду, 68 (пен.), Рамуш, 90+4 – Перішич, 53.
ШВЕЙЦАРІЯ – АЛЖИР – 2:0 (1:0)
Голи: Емболо, 11, Ндой, 46.
АВСТРАЛІЯ – ЄГИПЕТ – 1:1 (0:1, 1:0) (пен. – 2:4)
Голи: Хані, 55 (авт.) – Ашур, 13.
АРГЕНТИНА – КАБО-ВЕРДЕ – 3:2 (1:0, 0:1) (д.ч.– 2:1)
Голи: Мессі, 29, Мартінес Л., 93, Діней (автогол), 111 – Дуарте, 59, Кабрал, 103.
КОЛУМБІЯ – ГАНА – 1:0 (1:0)
Гол: Аріас, 14.