Національна збірна України з футболу перемогою у товариському матчі над збірною Польщі відзначила дебют нового головного тренера на чолі команди Андреа Мальдери. Італійський фахівець став першим іноземним керманичем в історії української збірної, під проводом якого національна команда зіграла свій матч. У такому вимірі цю перемогу можна вважати історичною. Також Мальдера дебютував у своїй кар’єрі у ролі головного тренера команд. До того ж, італієць став п’ятим очільником збірних України після Валерія Лобановського, Олександра Заварова, Мирона Маркевича та Михайла Фоменка, які зуміли відсвяткувати перемогу у першій грі. Дебютний тест складено. Наступне тестування у товариському матчі 7 червня за збірною Данії.
Товариський матч
31 травня
ПОЛЬЩА – УКРАЇНА – 0:2 (0:2)
Голи: Яремчук, 34, Ярмоленко, 44.
КАДРОВИЙ ТЕСТ
З огляду на футболістів, яких Андреа Мальдера залучив на перший збір під своїм керівництвом, кадрово команду України важко назвати новою. Зрозуміло, вибір не такий вже неосяжний, розрахунок може бути на той потенціал, який є в наявності. До списку викликаних футболістів додалося троє дебютантів збірної, двоє з яких у Польщі вже примірили на футбольному полі вбрання національної команди – 26-річний захисник Олександр Романчук зі старту, 19-річний півзахисник Геннадій Синчук, вийшов на заміну, а у 24-річного воротаря Георгія Єрмакова поки що дебют обмежився лавою запасних. З особливостей кадрового вибору Мальдери варто ще відзначити повернення через майже дворічну перерву ветерана команди Андрія Ярмоленка. В іншому – знайомі всі обличчя, що власне було очікуваним.
ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ ТЕСТ
Новинка була в іншому – організаційна. Уперше з початку повномасштабного вторгнення в Україну наша національна команда проводила збір на рідній землі.
Щоправда, поблизу Львова збірна зібралася не у повному складі і на пару днів, тому, можливо, буде перебільшенням назвати це повноцінним тренувальним збором, більше зібрання морально-психологічного значення. На українські тренування прибули футболісти, які нині грають в Україні, а крім них низка легіонерів: Віталій Миколенко («Евертон», Англія), Артем Довбик («Рома», Італія), Анатолій Трубін, Георгій Судаков (обидва – «Бенфіка», Португалія), Роман Яремчук («Ліон», Франція), а також три згадані дебютанти збірної – Геннадій Синчук («Монреаль», Канада), Олександр Романчук («Університатя Крайова», Румунія) і Георгій Єрмаков («Маккабі» Хайфа, Ізраїль). Були відсутніми Ілля Забарний (ПСЖ, Франція), який у цей час разом з командою виборював трофей Ліги чемпіонів, Руслан Маліновський («Дженоа, Італія) та Андрій Лунін («Реал») – з організаційних причин.
Крім того, у складі збірної України, яка готувалася до товариських матчів проти команд Польщі та Данії, відбулися чергові кадрові зміни. Через травми, отримані у розташуванні клубів, національній команді не допоможуть воротар Дмитро Різник («Шахтар») і півзахисник Олексій Гуцуляк («Полісся»).
ТЕСТИ МАТЧУ
Перше, що цікавило – на кому зупинить свій вибір італійський фахівець на старті дебютного для себе матчу у новій для нього ролі. Кадрових революцій, звісно, не сталося (не було з чого), але деякі новації були, варто відзначити дві. Одна – невдала, інша – зіграла відмінно.
Якось так дивно склалося, що у списку викликаних до збірної України гравців не виявилося жодного зі спеціалізацією правого захисника. Мальдера заспокоював, що це тимчасово, травми й таке інше, щось вигадаємо, буде нормально. Вигадати вдалося, нормально геть не було. На правий фланг оборони відрядили за футбольним фахом центрального захисника, ще й дебютанта збірної Олександра Романчука. Не будемо з одного разу робити висновки про природу такого рішення, потяг до експериментів чи авантюра, але по факту такий підхід є неприйнятним. Не бажано сантехника, навіть найвищого розряду, ставити пекти пироги. Тільки в УПЛ є понад 40 фахових правих оборонців, когось одного із них можна було для збірної підібрати. Тільки цим треба було займатися. Італійський тренер ще не знає з кого обирати, українські тренери-новачки – ще не вміють цього робити на такому рівні. Цю функцію необхідно щонайшвидше впорядкувати: одному – дізнаватися, іншим – вчитися.
Правий фланг оборони збірної України у першому таймі була найслабшою ланкою оборони, де самотужки поляки створили єдиний свій гольовий момент за матч. Ще один гольовий момент створили у другому таймі для господарів вже наші «добрії люди». Пізніше про це.
Друга новація щодо розташування гравців на полі – не просто зіграла, а принесла вирішальний результат. Правого вінгера Віктора Циганкова було переведено на лівий фланг. Правий був зі старту зайнятий «по старшинству» Андрієм Ярмоленком. І Циганков на лівому фланзі почувався «ніби у себе вдома». Це, мабуть, від того, що наприкінці сезону у його «Жирони» були великі кадрові проблеми, і Віктор там, як один із лідерів команди, грав скрізь – і праворуч, і ліворуч, і в центрі. Хоч «Жирону» це й не врятувало від вильоту до Сегунди, але збірній Україні стало у нагоді. Циганков, з організацією обох наших голів, на мою думку, був найкращий гравець матчу у складі збірної України.
Ще з примітного – з капітанською пов’язкою на поле вийшов Андрій Ярмоленко. Вперше з вересня 2024 року він зіграв у старті збірної.
Тактику, яку команда України обрала з перших хвилин, можна визначити двома словами – неспішна обачливість. Часом якась нерішучість у діях, у взятті на себе ініціативи, бракувало пропозицій себе і спроб відкритися, відсутність гострих індивідуальних намірів. На початку матчу поляки були відчутно активнішими, з пресингом і намірами загострити ситуацію біля наших воріт, але без особливого кінцевого результату. Обидві команди бережуть м’яч, у сенсі – не б’ють по ньому сильно.
Перший момент, з натяком на небезпеку, збірна України створила на 11-й хвилині, коли Циганков на лівому фланзі отримав пас від Миколенка і виконав простріл, який закінчився кутовим. Відразу зазначу – зв’язка на лівому флангу колишніх динамівців Миколенко–Циганков була чи не найгостріша атакувальна ланка українців у матчі.
На 17 хвилині обізвався і наш «правий берег» – після націленої передачі з флангу Андрія Ярмоленка, удару головою Романа Яремчука і добивання Віктора Циганкова м’яч опинився у воротах збірної Польщі. Якби не заофсайдив Андрій, виглядало доволі ефектно. Однак показало, що оборона в господарів зовсім не «залізобетон».
Але й у нас у захисті була «тріщина», на правому фланзі оборони, про що вже йшлося. Ось у неї, залишивши за спиною Романчука, і «просочився» на 20-й хвилині матчу Оскар Петушевскі з виходом сам на сам. Наш голкіпер Анатолій Трубін майстерно передбачив удар у дальній кут.
М’яч й на далі переважно залишався у польських ногах. Саме по ньому після подачі чергового кутового Андрій Ярмоленко не влучив, а у польську ногу – так. Щиро кажучи – це було схоже на пенальті. Але словацький арбітр так не вважав, гра продовжилася, незадоволені можуть потім поскаржитися Ніколі Ріццолі, як практикується це в Україні.
Загалом протягом перших
30-ти хвилин поєдинку поляки переважно господарюють, не номінально, а практично, на футбольному полі, але за винятком території поблизу українських воріт, де Трубіну, за винятком згаданого випадку, особливо і не доводиться демонструвати свою майстерність.
У нас в атаці, крім кількох флангових підключень, все досить прямолінійно – дальні навіси у боротьбу на Романа Яремчука, одинокого щодо своїх партнерів, але в щільному оточенні гравцями суперника, з відповідними наслідками.
І ось на 34-й хвилині Яремчук опинився без опіки. Не тому, що футболісти Польщі про нього раптом забули, просто, за ситуації їхнього володіння м’ячем, український форвард в цю мить їм був не цікавий. Потім було уже пізно, після того як Віктор Циганков у пресингу «обікрав» польського гравця і люб’язно поступився м’ячем Яремчуку. Роман на радощах, що нарешті його опікуни залишили його у спокої, так гупнув зі своєї «гармати» метрів з 23–24-х, що голкіпер Марцін Булка, відчайдушно стрибаючи у кут воріт, уже почув шурхіт м’яча за спиною. Це було видовищно. І це був перший український удар у площину воріт і загалом у матчі.
Таке видовище явно збентежило наших суперників, і їхнє завзяття вже перейшло до нас.
37-ма хвилина – з кутового від України, на підбиранні, з-за меж карного Єгор Назарина спрямував м’яч поруч із правою стійкою. Це був наш другий удар.
М’яч уже більше тримається в українців. А головне з’явилася швидкість у роботі з ним. І це дало результат на 44-й хвилині. Знову прекрасне взаєморозуміння у швидкому перепасуванні лівосторонньої ланки команди України – Миколенко підтримав пасом набігаючого у штрафну Циганкова, далі миттєве переведення у центр на межу воротарського майданчика і вільний Ярмоленко вганяє м’яч під поперечину воріт. Ефективне взаємовідчуття і бездоганне виконання. Це був другий удар українців у площину воріт і третій загалом. Ефективність дій – ось у чому ми перевершили збірну Польщі, забігаючи наперед, так можна підбити підсумок матчу.
До речі, тепер з черговою відзнакою Андрій Ярмоленко перебуває за гол від рекорду голів за збірну України Андрія Шевченка – 47 і 48 м’ячів відповідно.
Тест по стриманню тиску суперника і реалізації своїх шансів збірна України склала.
Певним тестом для команди України були тепер рішення тренерського штабу у перерві поєдинку. Перше – заміни, друге – подальша тактика.
Вихід команд на другу половину матчу засвідчили, що попри товариський статус матчу, його результат для українського очільника Андреа Мальдери все ж мав не останнє значення. Дебют, як не як. У нашому стані була здійснена лише одна заміна, яку можна назвати вимушеною через проблеми на правому фланзі оборони – замість дебютанта Романчука з’явився теж номінально центральний захисник, але з значно більшим міжнародним досвідом Валерій Бондар. Всі інші залишилися на місцях. До слова, наставник суперників Ян Урбан, для якого це був вже 8-й матч на чолі збірної, по перерві випустив відразу 5 нових футболістів, а по ходу матчу зробив 9 замін. Мальдера загалом – 6.
Те, що підсумок поєдинку для збірної України має вагу, підтвердила і тактика, якої у другій половині дотримувалися українські футболісти. Наші гравці знову поступилися ініціативою супернику та зосередилися на організованій щільній грі у захисті вже на підступах до своїх володінь у карному майданчику. Тобто, грали за результатам. Полякам у постійному по ходу матчу оновлені складу нічого особливо загрозливого вигадати не вдавалося. Загалом тайм складався значно менш насиченим на події за попередній.
Цей доволі рутинний сценарій матчу ледь не зірвав своїм черговим «сюрпризом» Микола Матвієнко, віддавши у перепасуванні перед своїми воротами м’яч під контроль Каролю Свідерські, який, можливо на подив нашого захисника, на ту мить грав за збірну Польщі. Фантастичну реакцію продемонстрував Анатолій Трубін, витягаючи м’яч з кута воріт після удару майже впритул. По справжньому у гру Трубін втручався лише двічі, але це були два порятунки для команди.
Більше «гольових передач» від наших супернику не було, а самі могли довести рахунок до розгромного. Коли наприкінці матчу новоприбулий на полі лівий вінгер Олександр Назаренко стрімким проривом і точною передачею вивів на ударну позицію з протилежного боку поля Валерія Бондара. Цього разу Булка зумів вдало підставитися під м’яч.
Кінцівка поєдинку спливали у ритмі штилю – штурмів, штормів та інших ексцесів на полі не відбувалось.
Тест на утримання потрібного результату збірною України складено.
ПІДСУМКОВИЙ ТЕСТ
Можна вважати цей матч був більше для нових емоцій. За 2–3 дні на підготовку до нього, практично не реально здійснити кардинальні зміни, впровадити принципово нові ідеї, навіть якщо вони є. Тому головна користь – позитивні емоції від результату дебютного матчу під проводом нового тренера. Не ефектна, але ефективна перемога. Дрібниця, але приємно. Приємно починати з позитивних емоцій. Вдалий дебют Мальдери.
Щодо гри – були моментами схвальні враження від швидких злагоджених дій в атаці, і негативні — часом недоладних у захисті та, як нездалі, так і дотепні індивідуальні дії. Все в епізодах. Цілісної картини ще не склалося, та й не могло її бути. Це просто перше тестове знайомство.
Роман СЛАВЕНКО