24-й тур
Результати 24-го тур чемпіонату Української прем’єр-ліги намітили певну «класову» відмінність серед учасників турніру щодо перспектив, можливосте та інтересів у турнірній таблиці змагання. «Шахтар», здобувши важливу перемогу над «Поліссям», скористався осічкою свого кількатурового конкурента у боротьбі за лідируючу позицію ЛНЗ, вийшов у статус одинокого лідера першості. Невдача в Ковалівці черкаської команди тепер може її відкинути до «класу» інших шукачів срібно-бронзових скарбів чемпіонату. Крім «Полісся» тепер у цю групу долучаються «Металіст 1925» та «Динамо». Склався ще «клас» міцних середняків турнірного життя, яким цей статус безтурботності дозволяє псувати настрій тим, кого вважали фаворитами, що цього разу зробив «Колос». Ще «клас», хто будь-що прагне «вижити» в суворій реальності і тих, хто вже без надії сподівається на диво.
10 квітня
«ПОЛТАВА» – «ПОЛІССЯ» (Житомир) – 0:4 (0:3)
Голи: Гуцуляк, 10 (пен.), Андрієвський, 14, Сарапій, 34, Майсурадзе, 71.
Вилучення: Місюра, 33 (фо л останньої надії).
11 квітня
«МЕТАЛІСТ 1925» (Харків)– «ДИНАМО» (Київ) – 1:0 (0:0)
Гол: Антюх, 78.
«КАРПАТИ» (Львів) – «ОЛЕКСАНДРІЯ» – 2:0 (0:0)
Голи: Костенко, 75, Педросо, 90+2.
Вилучення: Мірошніченко, 74 (друге попередження) – Огарков, 87 (фол останньої надії).
13 квітня
ЛНЗ (Черкаси) – «ШАХТАР» (Донецьк) – 2:2 (2:2)
Голи: Бондар, 28 (авт.), Ассінор, 45+4 – Рябов, 11 (авт.), Егіналду, 34.
17 квітня
«ОБОЛОНЬ» (Київ) – «ПОЛТАВА» – 1:1 (0:0)
Голи: Слободян, 82 (пен.) – Сад, 54 (пен.).
Вилучення: Веремієнко, 66 (друге попередження).
20 квітня
«ОЛЕКСАНДРІЯ» – «ВЕРЕС» (Рівне) – 0:3 (0:2)
Голи: Фабрісіо, 7, Харатін, 39, Баїя, 90.
15-й тур. Догравання матчу
15 квітня
«МЕТАЛІСТ 1925» (Харків) – «ВЕРЕС» (Рівне) – 4:0 (1:0)
Голи: Ітодо, 27, 56, 60, Мба, 87.
«Шахтар» – «Полісся» – 1:0
Дві команди, які проповідують атакувальний футбол, нав’язуючи свій тиск супернику і володіння ініціативою. «Шахтар» – традиційно, «Полісся» – вже звично за підсумком сезону. Але «коса на косу» у протистоянні переформатувалися у кам’яну надійність і обачливість від обох сторін. Трохи активніше почали житомирці, погрожуючи проходами флангами з пошуком у центрі Ігоря Краснопіра. «Шахтар» віддавав перевагу позиційним підходом да карного майданчика з подальшою спробую плетіння там бразильських мережив, де активність звично виявляв передусім Аліссон. Проте ні тим, ні іншим не вдавалося досягти головного – вивести партнера на удар.
Тільки один момент, який можна було перетворити на загрозу воротам стався на 35 хвилин, коли «гірники» дозволили завдавати удару майже з межі карного майданчика Олександру Андрієвському, але і це не призвело до праці воротаря.
Один лише ігровий випадок у першому таймі склав виняток. Цей «трюк», який не був притаманний стилістиці гри «гірників» у минулі часи, тепер схоже на «винахід» Арда Турана – довге закидання до району карного майданчика на Лассіна Траоре, який повторив свій фінт «стіни», що відтираючи всіх і вся скидає м’яч під удар партнерам. Цього разу це був Ізакі, який поцілив у дальній кут воріт «Полісся», але Траоре перед тим перестарався з вибором позиції, потрапивши у положення поза грою.
Статистика, яка красномовно віддзеркалює події першого тайму – удари (у площину): 0 (0) – 2 (0).
Після поразки ЛНЗ у цьому турі «Шахтар» отримав стратегічний простір для щодо прийнятного для нього підсумку матчу. У якийсь момент склалося враження, що «Шахтар» не прагнув «перенапрягатися», усвідомлюючи, що і нічия дає йому потенційну перевагу на чолі турнірної таблиці.
З гри не зможем – стандарт допоможе. Але на 56 хвилині не так стандарт допоміг, він створив передумову, а саме допоміг через грубу хибу воротаря «Полісся» Євгена Волинця. Закинутим від кутового прапорця м’ячу, який опинився у повній доступності голкіпера гостей, той не зумів дати ради – піймати чи хоча б відбити. Коли м’яч безперешкодно минув руки Волинця, далі його зустріло коліно Валерія Бондара, від якого далі м’ячу летіти до воріт залишалося 2 метри.
Гол Бондара став першим на дві команди ударом у матчі у площину воріт.
Після такого «стресу» у досить виваженому з обох боків матчі, ситуація заінтригувала очікуванням пожвавлення перебігу подій. Принаймні у «Полісся» альтернативи не передбачалося. Цьому мав зарадити і вихід на поле Миколи Гайдучика.
Але і у «Шахтаря» з’явилося більше можливостей для швидкісних контрвипадів. На 73-й хвилині Ізакі ледь не втік сам на сам з Волинцем після необачних дій житомирських захисників. На 75-й хвилині уже на рандеву з голкіпером «Полісся» під кутом вибігав Лукас Ферейра. Характер гри ставав уже більш комфортним для «гірників».
Ближче до закінчення матчу «Полісся» спробувало організувати фінальний штурм воріт суперника. Але нічим «Шахтар» здивувати не змогли, ті не втомлювалися і не помилялися відбивати м’яч після численних, однак безхитрісних навісів. Лише на 87 хвилині дозволили завдати удар головою Гайдучику, але для того ворота виявилися занизькими.
Останній шанс для «Полісся» був вже у компенсований час – штрафний удар метрів із 30-ти. Едуард Сарапій у ворота не влучив. Вперше за історію зустрічей цих команд «Шахтар» переміг полісян.
«Шахтар» за добутими і втраченими очками вийшов в одноосібні лідери. Для «Полісся» тепер за турнірним становищем актуальнішим стає збереження «бронзової» сходинки чемпіонату.
Важливо: у команд по закінченню матчу не було претензій до суддівства.
«Колос» – ЛНЗ – 1:0
Гравці ЛНЗ прибули до Ковалівки після емоційного і суперважливого протистояння з «Шахтарем» – 2:2. Черкасці цим результатом були задоволені, зокрема тренерський штаб команди. Ніби завдання на сезон вже виконано. Склалося враження, ЛНЗ вже дещо втомився психологічно бути у ролі лідера. Багато так привертати до себе всебічну увагу, особливо, коли заздалегідь до цього не готувався, буває непростою справою на проміжку тривалого часу.
Крім того позначаються кадрові втрати – продаж Проспера Обаха, все таки «Шахтарю» цією покупкою вдалося відчутно послабити атакувальний потенціал ЛНЗ, а також травма диригента командної гри Мухаррема Яшарі.
А тут ще «Колос» обрав «підступну» тактику на гру. ЛНЗ на полі в Ковалівці в супернику побачив ніби себе в дзеркалі. Господарі підловили гостей ще на початку матчу у, непритаманному для них, безпорадності захисників – Кане ніхто не заважав завдати прицільного удару із центру карного майданчика.
Черкасці докладали зусилля, щоб відігратися, але було у цьому щось холосте, без живого запалу. Ніби справді завдання всі вже вирішені. Наступні матчі ще покажуть наскільки ці передчуття можуть відповідати дійсності.
«Динамо» – «Зоря» – 3:1
Що, знову?! Так мабуть вболівальники «Динамо» дружно вигукнули на початку першого тайму, коли у ворота динамівців призначено було пенальті. Перед цією зустріччю із «Зорею» «Динамо» започаткувало серію із двох поразок, і в обох випадках для цього вистачало одного пропущеного голу, від «Карпат» і «Металіста 1925».
Знову на перших ролях опинився Матвій Пономаренко. Спочатку аж забагато взяв на себе – спробував себе у оборонних діях, які закінчилися збитим збиттям форвардом суперника і пенальті у ворота своєї команди.
У своєму карному майданчику Матвій виявився зайвим, зате за 10 хвилині він опинився вже на своєму місці – на вістрі атаки. Микола Шапаренко оцінив це, нагородивши форварда точною і вчасною передачею.
Якщо оцінювати загалом – у «Динамо» на відміну від невдалих матчів нарешті виходило майже без помилок і злагоджено грати командно. Варто виділити загалом корисні у цьому контексті гру Віталія Буяльського, який рідкісно у цьому сезоні з’явився у стартовому складі «Динамо». І у команди запрацював «мотор». Хоча гол Буяльського наприкінці першого тайму через офсайд було скасовано, відчувалося, що цього разу динамівці свого не втратять.
У другому так закономірно і сталося. Пенальті за гру рукою і ефектний удар злету Богдана Редушка принесли «Динамо» впевнену перемогу.
«Металіст 1925» – «Кудрівка» – 1:0
«Металіст 1925» після додаткового поєдинку на тижні (догравання матчу 15-го туру з «Вересом») вдався до ротації у складі. Але «малою кров’ю» здобути три необхідні очки тривалий час не вдавалося. Довелося поступово долучати до гри гравців, які можуть дотиснути суперника.. Виручив дальній удар гравця, що вийшов на заміну, нігерійця Крістіана Мба.
«Кудрівка» трималася дуже гідно і самовіддано. Мінімальна перемога харків’ян, але «не мінімальною кров’ю».
«Кривбас» – «Рух» – 3:0
Буває, коли для запровадження зручного для себе ходу матчу не має потреби й докладати якихось особливих зусиль. Футболісти «Руха» все зробили самі для повного комфорту суперника. Перший гол 100% курйозний «самостріл», коли воротар не зумів зупинити м’яч, який покотив свій же захисник. Другий автогол вже у боротьбі захисник «Руха» теж спрямував у свої ворота. Третій гол «Кривбасу» довелося забивати самим– уже після якісного виконання штрафного суперником.
Статистика матчу – удари (у площину): 16 (6) – 3 (0). Без коментарів.
«Епіцентр» – «Карпати» – 0:0
Перший тайм минув у відносно рівній боротьбі, без великої кількості нагод і моментів для обох команд. У другій половині матчу більше додали «Карпати», але не настільки, щоб святкувати чергову перемогу.
«Карпати» продовжили свою серію, але лише одну, і не найважливішу. Триває серія львів’ян без пропущених голів, але припинилася виграшна серія із 4-х перемог.
«Оболонь» – «Полтава» – 1:1
Якщо два колективи не можуть щось зробити, на ситуацію буває впливає випадок. Так сталося у цьому протистоянні, коли його долю вирішили два безглузді з боку тих, хто їх заробляв пенальті (до арбітрів цього разу особливих претензій не було).
Більше свою не ефективність реалізації в атаці продемонстрували футболісти «Оболоні», бо у них для цього було значно більше нагод, ніж у «Полтави». Гості ж після щасливого випадку з виходом уперед в рахунку, а особливо після вилучення їхнього гравця (без питань до арбітра, велике питання до Олега Веремієнка, який йшов на свідомий фол уже обтяжений жовтою карткою), зосередилися виключно на руйнівній діяльності. В захопленні цією цікавою роботою забувся прибрати руку з шляху м’яча у карному майданчику полтавець Ігор Коцюмака(це справді було і не притиснуто, і не природньо). Так справедливо покаравши одна одну з 11-ти метрів, команди і розійшлися, кожен зі своїм балом до таблиці.
«Полтаві» цей бал тепер лише, хіба що, до невеликої прикраси скромної колекції очок, або для боротьби з «Олександрією» за «почесне» передостаннє місце в чемпіонаті. «Оболонь» втратила свою нагоду спробувати без зайвих нервів завершити сезон.
«Олександрія» – «Верес» – 0:3
Останній шанс «Олександрії», так, мабуть, треба було назвати цей матч..
Але не можна на щось сподіватися виходячи на матч не бажаючи грати. «Верес» забивав практично без супротиву у захисті господарів. – перший м’яч зблизька головою, другий – дальнім ударом, третій – у порожні ворота, після обрізки господарів. Психологія якоїсь безнадії.
Пропустили 2 голи у першому таймі, у другому олександрійці відчайдушно, з потрійною заміною, прагнули врятувати ситуацію. Тиск був – толку не було у сумбурних, неефективних діях. А під кінець матчу ще й обрізався ветеран «Олександрії» Богдан Бутко, і перевага гостей зросла без крупних зусиль до крупного рахунку.
Володимир СТАРИНСЬКИЙ