23-й тур
Головною родзинкою 23-го туру чемпіонату УПЛ, безперечно, стала очна зустріч двох лідерів у турнірній таблиці чемпіонату – ЛНЗ і «Шахтаря». За її результатом, у разі перемоги, кожна із команд отримала б бонус у свою перевагу в чемпіонських перегонах. Але відповідно і невдача відчутно погіршувала б перспективи команд щодо здобуття головного трофею чемпіонату-2025/26. Очевидно, що такі види на майбутнє певним чином вплинули на бажання обох команд передусім не набути, а зберегти свої шанси на загальний успіх принаймні непорушними. Так зрештою і сталося. Варто також відзначити другу поспіль поразку у першості «Динамо», де киянам знову не вдалося записати до свого активу забитих м’ячів, цього разу без арбітражного втручання. Натомість тепер претензії до суддівства з’явилися у «Олександрії» у матчі, в якому свою 4-ту поспіль перемогу здобули «Карпати».
10 квітня
«ПОЛТАВА» – «ПОЛІССЯ» (Житомир) – 0:4 (0:3)
Голи: Гуцуляк, 10 (пен.), Андрієвський, 14, Сарапій, 34, Майсурадзе, 71.
Вилучення: Місюра, 33 (фо л останньої надії).
«РУХ» (Львів) – «КОЛОС» (Ковалівка) – 1:1 (0:0)
Голи: Невес (90) – Теллес (86).
11 квітня
«МЕТАЛІСТ 1925» (Харків) – «ДИНАМО» (Київ) – 1:0 (0:0)
Гол: Антюх, 78.
«КАРПАТИ» (Львів) – «ОЛЕКСАНДРІЯ» – 2:0 (0:0)
Голи: Костенко, 75, Педросо, 90+2.
Вилучення: Мірошніченко, 74 (друге попередження) – Огарков, 87 (фол останньої надії).
«ВЕРЕС» (Рівне) – «ОБОЛОНЬ» (Київ) – 2:0 (0:0)
Голи: Ндукве, 73, Харатін, 85 (пен.).
12 квітня
«КУДРІВКА» – «КРИВБАС» (Кривий Ріг) – 1:2 (0:1)
Голи: Сторчоус, 81 – Парако, 33, Шевченко, 89.
«ЗОРЯ» (Луганськ) – «ЕПІЦЕНТР» (Кам’янець-Подільський) – 1:0 (1:0)
Гол: Джордан, 33.
13 квітня
ЛНЗ (Черкаси) – «ШАХТАР» (Донецьк) – 2:2 (2:2)
Голи: Бондар, 28 (авт.), Ассінор, 45+4 – Рябов, 11 (авт.), Егіналду, 34.
БОРНЯ ЛІДЕРІВ
ЛНЗ – «Шахтар» – 2:2
Тривалий час ці дві команди перебувають поруч на чолі турнірної таблиці, ведучи заочну боротьбу за першість. І ось настав момент зійтися віч-на-віч у своєму протиборстві. Відразу можна зазначити, що мирний підсумок цього протистояння здебільшого задовольнив обидві команди, які розійшлися зі своїми «синицями у раках», а лови «журавля в небі» відклали на потім.
Перед матчем цікавило, як тактично команди побудують свою гру. Передусім, йшлося про господарів – чи спробують вони зробити ухил на інтенсивність і швидкість у грі, зважаючи, що суперник зараз перебуває у напруженому ігровому графіку, поєднуючи боротьбу у чемпіонаті з виступом у Лізі конференцій.
Але така, від самого початку агресивна динамічна гра – це не є головна чеснота теперішнього ЛНЗ, який більше віддає перевагу організованому, але планомірному тиску на суперника, з неспішним очікуванням свого шансу.
«Шахтар» застерігся від поступок у силовій напруженій боротьбі частковою кадровою ротацією. У порівнянні з попереднім єврокубковим матчем з АЗ «Алкмаар» в основі «гірників» з’явилося відразу 6 нових футболістів, благо глибина якісного запасу це дозволяє.
Спокійний, навіть обачливий початок. Зрозуміло – дуже висока ціна. У таких ситуаціях трапляється багато може вирішити один збіг обставин, для когось – нещасний випадок, а комусь велике везіння. Так воно і сталося, причому, варто віддати належне фортуні, яка неупереджено двічі по черзі посміхнулася обом командам.
Удар, на який на 11-й хвилині наважився з кута карного майданчика «гірник» Аліссон, виявився не даремним. Цьому «зарадив» черкасець Артур Рябов, який підставив під м’яч голову, дезорієнтувавши свого голкіпера, що вже був у процесі парирування цього удару.
Після пропущеного голу ЛНЗ активніше взявся за ініціативу дій, створюючи гостроту біля воріт гостей. «Шахтар» в обороні не гребував вибивати від воріт м’яч у різні боки, зокрема і на кутові. За майже півгодини першого тайму господарі вже п’ять разів користалися цим стандартним положенням для введення м’яча у гру біля воріт суперника. У «Шахтаря» такої нагоди не було ще на той момент жодного разу. І саме п’ятий поспіль кутовий перетворився у необхідний результат. Не обійшлося й тут без згаданого повернення черкасцям «боржку» від удачі за перший дещо курйозний гол у їхні ворота. Після удару головою з подачі кутового гравця ЛНЗ Олега Горіна м’яч рикошетом тепер від захисника гостей Валерія Бондаря проскочив у ворота повз розгубленого голкіпера «Шахтаря».
Так команди обмінялися подарунками фортуни, а без її допомоги ніякими комбіна ціями нічого надзвичайно гострого біля обох воріт створити не вдавалося. І тут «Шахтар» вирішив зайти з іншого боку – зіграти простіше простого. З невітіюватою прямотою комбінації, у буквальному і переносному сенсі, але з потрібною індивідуальною ефективністю – довга через усе поле передача від свого до карного майданчика суперника голкіпера Дмитра Різника, Лассіна Траоре корпусом відтіснив від м’яча захисника Назарія Муравського, а першим до круглого встиг «гірник» Егіналду. Такої «примітивної» комбінації захист ЛНЗ явно не очікував, нічим не зумівши втрутитися у її швидкоплинний перебіг, щоб завадити бразильцю безперешкодно завдати удару з району одинадцятиметрової позначки.
Проте ще до оголошення перерви у ЛНЗ знайшлася своя разюча зброя для досягнення цілі – знову кутові. Під час шостого поспіль Траоре ще вдалося перешкодити рухові м’яча на шляху у порожні ворота. Але наступний, 7-й кутовий ЛНЗ, реалізував на мить залишений без уваги Марк Ассінор, який загнав м’яч у ворота з близької відстані.
У цій результативній статистиці цікавим є показник, що лише у першому таймі побувало вже чотири м’ячі у воротах на той момент за пропущеними голами двох найкращих команд поточного чемпіонату. І це при тому, що за ці 45 із компенсованими хвилин не було незліченної кількості моментів біля обох воріт. Ударів у площину воріт – 3:2 на користь ЛНЗ за тайм.
Можливо, така суперефективна гольова феєрія тривала б у цьому матчі і надалі, якби не втрутилася у перебіг подій ще одна обставина, вже незалежна від обох команд – оголошення повітряної тривоги.
Після тривалішої, ніж зазвичай, через втручання війни, перерви – пристрасті та ігровий запал трохи принишкли. Передусім це варто говорити про ЛНЗ, який вирішив віддати супернику м’яча та ініціативу, перейшовши на гру «із засідки». У цьому була своя логіка, що господарі відмовилися від обміну ударами, коли їм двічі доводилося відіграватися, а перейти на «партизанську» тактику, у якій вони мають хист.
У цьому був і ризик, бо «Шахтар» отримав простір для тиску і задіяння вже на повну своєї «артилерії». У другому таймі «гірники» завдали ударів по воротах у 5 разів більше ніж у першому – 20 проти 4-х. Але жоден із цих «пострілів» (їх завдавали Юхим Конопля, Єгор Назарина, Егіналду, Траоре) не став для кіпера ЛНЗ Олексія Паламарчука «смертельним».
А ось тактика очікування свого шансу і стрімка спроба його реалізувати ледь не принесла господарям загальний тріумф у матчі. Саме їм вже незадовго до закінчення матчу вдалося створити єдиний для себе, але найгостріший загалом момент у другій половині матчу. Справді, як із засідки, на 79-й хвилині вдався карколомний прохід флангом Артуру Микитишину, який залишив за спиною захисників і півзахисників «Шахтаря». Ніхто не міг вже йому завадити із меж карного майданчика віддавати націлену передачу партнеру на вістрі атаки Євгену Пастуху, але тому в останню мить в падінні таки завадив захисник «гірників» Конопля розбиратися вже у притул з голкіпером Різником.
Звісно, перемога виводила ту або іншу команду в одноособові лідери поточного чемпіонату, але нічия залишає у реальній боротьбі обидва клуби за головний трофей першості УПЛ. Завданням для обох клубів було не поступитися головному конкуренту. Мети досягнуто, надалі протистояння переноситься знову у площину заочної боротьбі у турнірі.
До слова, чи зможуть за набраними очками «гірники» обійти ЛНЗ з’ясується 23 квітня, на яке призначено проведення перенесеного матчу «Зоря» – «Шахтар».
ЧЕМПІОНСЬКЕ ПРОЩАННЯ
«Металіст 1925» – «Динамо» – 1:0
Поки інші хлопці змагаються за свої чемпіонські перспективи, «Динамо» цією другою поспіль поразкою у першості УПЛ фактично попрощалося із чемпіонським титулом, який у них залишиться у зберіганні лише до закінчення сезону. Відіграти відставання від вершини турнірної таблиці за сім турів щонайменше 11 очок, якщо не станеться якогось шаленого збігу обставин (а його не станеться) практично не реально.
В шести попередніх зустрічах між «Металістом 1925» та «Динамо» харків’яни жодного разу не перемагали киян (три нічиї, три виграші динамівців).
Після поразки у попередньому турі від «Карпат» із арбітражними суперечностями наприкінці матчу, динамівці вочевидь цього разу поставили за мету, не відкладаючи у довгу шухляду заздалегідь досягти гольової переваги, яка убезпечить від подальших неприємних колізій. Рішення правильне і корисне, але з реалізацією задуманого виникли проблеми.
«Металіст 1925» з перших хвилин дав недвозначно зрозуміти, що у нього на порядку денному – оборона, оборона і ще раз оборона. І треба віддати належне харків’янам – свою обіцянку вони неухильно тримали, але головне – якісно. Все було у володінні «Динамо» – м’яч, ініціатива, територія, безліч підходів до карного майданчика суперника. Не було основного – розумного вивіреного останнього пасу, технічного і майстерного удару. А без цих футбольних складових усе інше – для любителів статистики.
У першому таймі «Металіст 1925» не завдав у бік динамівських воріт жодного удару. «Динамо» наче й набило кількість – 7 ударів, але у площину влучили лише одного разу.
У другому таймі ігрова картина не змінилася. Щоправда, у динамівців таки з’явився убійний шанс досягти успіху, коли на 60-й хвилині на добиванні перед воротами, хоч і з супротивом, але вже в незахищену ціль не влучив Микола Михайленко.
Хтось вже колись казав – не забиваєш ти, забивають тобі. Це про сучасне «Динамо» було сказано. А переможний гол харків’ян з’явився через черговий гармидер динамівського захисту біля своїх воріт.
І, як завжди, все відбувалося за банальних ігрових обставин. Нічого особливого харків’яни не винайшли – Владислав Калітвінцев подав зі стандарту з правого флангу, в центрі карного майданчика Ігор Когут поборовся, від нього м’яч відскочив то Дениса Антюха, той з усієї потуги вгамселив по м’ячу майже впритул до воріт. Все дуже просто. Можна додати і «геніально», але це вже на адресу гри динамівців у захисті.
До закінчення матчу, звісно, була навала з боку «Динамо». Окрім навали не було нічого, тому за організованої оборони рахунок не змінився.
У «Металіста 1925» за весь матч статистикою зафіксовано лише одне влучання у площину, але саме вони стало найважливішим у матчі на противагу численним спробам «Динамо» вразити ворота суперника.
Переможний матч «Металіста 1925» проти «Динамо» став для харківського клубу ювілейним, 100-м, в чемпіонаті України.
Враховуючи, що у харків’ян є ще догравання матчу із «Вересом», то за втраченими очками «Металіст 1925» вже наздогнав «Динамо» у боротьбі за 4-ту можливо єврокубкову позицію у турнірній таблиці чемпіонату. Обидві команди, щоправда, мають ще і другий єврошанс, діставшись півфіналу Кубка України. Але той трофей ще треба виграти.
До речі, догравання поєдинку «Металіст 1925» – «Верес» відбулося у Рівному 15 квітня після передачі цього номера газети до друку.
«БЕЗ ГАЛАСУ Й КУРЯВИ»
«Полтава» – «Полісся» – 0:4
Необхідність згадки про цей матч належить до статусної формальності, оскільки тут йдеться про наразі третю команду турнірній таблиці.
Взагалі то, надія на те, що у цьому матчі може бути щось цікаве не виключалася за результатами попереднього туру, які могли командам додати мотивації. Господарі минулого туру здійснили неймовірний камбек, відігравшись з 0:3 проти «Олександрії», в той час як «Полісся» несподівано втратили очки у очній зустрічі з «Вересом».
Очікування виправдалися наполовину, а саме що стосується гравців житомирського клубу. Малюнок гри був незатійливим і одноманітним – в одні ворота. Все вирішилося ще в першому таймі, особливо після вилучення полтавця Євгена Місюра (між іншим, можна й посперечатися з таким рішенням арбітра, але тут сперечатися не має жодного спортивного сенсу). У першій половині гри «Полтава» взагалі у бік воріт суперника не била. «Полісся» могло забивати більше. Можна було, якщо вже все було ясно, інтригуватися питанням – чи заб’є нарешті знову один із кращих бомбардирів Ліги Микола Гайдучик. Очільник команди Руслан Ротань навіть дав йому зіграти весь матч, але форвард не забив уже у п’ятому матчі поспіль. Зате Ротань відзначив ювілей – 100-й матч в УПЛ у якості головного тренера.
«Полісся» провело продуктивне тренування перед наступним туром УПЛ, в якому полісянам треба їхати у гості до «Шахтаря».
І ЗНОВУ АРБІТРАЖ
«Карпати» – «Олександрія» – 2:0
«Карати» знову виграли у футбол», – перефразовучи відому пісню, бо та про результат протилежний. Четверта поспіль перемога іспанського тренерського десанта на чолі з Франом Фернандесом. Щоправда, на відміну від попереднього туру суперник був не дуже грізний.
Але цей матч більший відголосок викликав не про футбол, а знову його арбітражне обслуговування. «Карпати» володіли ініціативою у матчі, «Олександрія» переважно діяла від оборони. Господарям (між іншим, граючи у меншості) вдалося досягти користі зі своєї переваги на 75-й хвилині, коли передачу на дальню штангу влучно замкнув ударом головою Ян Костенко.
А далі трапився скандал. На 90-й хвилині за рахунку 1:0 на користь господарів після подачі з флангу до карного майданчика «Карпат» м’яч, це було очевидно, влучив у руку бразильського гравця львів’ян Ерікі. Футболісти та тренерський штаб «Олександрії» апелювали до арбітра, вимагаючи пенальті, проте головний суддя Микола Балакін та арбітр VAR Олександр Омельченко вирішили не назначати одиннадцятиметровий удар. Вже за дві хвилини після цього «Карпати» провели контратаку, в якій Жан Педрозо забивши другий гол, встановив остаточний рахунок – 2:0
Після матчу ФК «Олександрія» опублікувала офіційне звернення до УАФ, з вимогою розслідування обставин непризначення пенальті наприкінці матчу у ворота «Карпат». «Суддівський серіал» в УПЛ триває.
БОЇ МІСЦЕВОГО ЗНАЧЕННЯ
«Кудрівка» – «Кривбас» – 1:2
Після невдач «Динамо» у «Кривбаса» з’явився шанс поборотися за четверте місце в чемпіонаті , що може відкрити шлях до єврокубкової перспективи. Але у самих криворіжців справи складаються не завжди кращим чином, команді бракує стабільності, як у здобутках до турнірної таблиці (перемоги межують із поразками), так і в грі в окремо взятих матчах. Серед причин такої певної лихоманки команди називають фінансові проблеми та борги, які виникли у клубу.
Так зі складнощами було і в поєдинку з «Кудрівкою», де перемогу вдалося «вигризти» уже на фінальних хвилинах матчу. Хоча варто відзначити обидві команди за досить жваву і видовищну гру – на двох суперники за матч завдали 36 ударів. Все вирішилося наприкінці матчу коли обидва колективи перейшли на тактику відкритого футболу. Останню результативну дію поталанило здійснити «Кривбасу»
«Рух» – «Колос» – 1:1
У грі з помірним темпом, малою кількістю ударів, а відповідно і загроз воротам обох команд, несподіваний гольовий прорив відбувся на останніх хвилинах матчу. Причому команди спромоглися досягти успіху за схожою ігровою схемою – навіс із флангу, успішне доведення до реалізації моменту.
Мабуть, загалом у матчі трохи ближчим до успіху був «Колос», але утримати свою перевагу гості не змогли. Для «Руха» невеличке свято – перше набране очко у 2026 році. Львів’яни також перервали свою клубну антирекодну програшну серію в УПЛ із 6 поразок поспіль. «Колос» на нинішньому етапі демонструє миролюбство – у чотирьох останніх матчах три нічиї.
«Верес» – «Оболонь» – 2:0
Матч «місцевого» значення, але вкрай важливий для обох команд у сенсі боротьби за безпечне подальше перебування в УПЛ. Посилювало напругу в цьому матчі не дуже вдалі попередні серії матчів у цьому чемпіонаті. Відповідно висока відповідальність за результат позначилося на діях обох команд. У господарів були два дуже непоганих шанси Владислава Шарая, коли на шляху м’яча вставав каркас воріт. Зрештою більша наполегливість в активних діях «Вереса» принесла йому ближче до закінчення матчу необхідний результат. Безвиграшна серія «Вереса» в УПЛ з п’яти матчів перервалася, а от безвиграшна серія «Оболоні» зросла до п’яти поєдинків.
«Зоря» – «Епіцентр» – 1:0
Долю поєдинку вирішив єдиний гол на 33-й хвилині матчу, який на рахунку центрального захисника луганської команди Джордана. У притаманному для нього стилі, він результативно приєднався до атаки команди під час розіграшу кутового і влучно пробив головою під поперечину воріт Олега Білика. «Зоря» міцно тримається у середині турнірної таблиці чемпіонату, а «Епіцентр» продовжує перебувати у кроці від неприємної зони перехідних матчів.
Володимир СТАРИНСЬКИЙ