Міжнародний паралімпійський комітет (МПК) відновив росію та білорусь серед своїх членів на повноцінній основі і підтвердив, що російські та білоруські спортсмени зможуть виступити на Паралімпіаді-2026 у Мілані та Кортіні, яка відбудеться з 6-го до 15-го березня, зі своїм прапором, гімном та іншими атрибутами держав.
Шести російським та чотирьом білоруським спортсменам рішенням Генеральної асамблеї МПК дозволили виступати під прапорами своїх країн на зимових Паралімпійських іграх. Росіяни, звісно, прагнули б і більше, але для них це вже велике досягнення – прапор агресора на вежі поряд з прапорами усіх цивілізованих держав, гімн і всі належні почесті. Мовляв, нічим не гірші ми за інших, визнавайте і сприймаєте нас такими, як ми є, і незалежно від того, що вчиняємо.
Інформативна частина ситуації. Через присутність атлетів з росії та білорусі Національний паралімпійський комітет України оголосив про повний бойкот церемонії відкриття ігор. Українська команда все ж братиме участь у змаганнях і боротиметься за 79 комплектів нагород. Першою приєдналася до бойкоту Україною церемонії відкриття Паралімпіади-2026 Чехія. Станом на 24 лютого також Фінляндія, Латвія, Естонія та Польща приєднуються до бойкоту церемонії відкриття зимових Паралімпійських ігор-2026 через допуск до змагань представників Росії та Білорусі. Про це йдеться на офіційних джерелах місцевих паралімпійських комітетів. Також скасував відвідини церемонії відкриття Комісар ЄС з питань спорту Гленн Мікаллеф.
Це перший випадок, коли російський прапор буде піднято на Паралімпійських іграх з часів повномасштабного вторгнення в Україну у 2022 році. Після підлої агресії, з вдертям з усіх боків серед ночі, яка шокувала і обурила весь світ. Тоді цивілізований світ був єдиним, і в спорті також – нічого спільного з кривавими дикунами. На початку це було суцільно і категорично, це було для всіх очевидним.
Хочеться запитати – а з того першого дня жорстокої навали щось значуще змінилося, припинилося кровопролиття, стало менше жорстокості і руйнацій? Чому у когось раптом починається переінакшення ставлення до подій? «Поквапилися» з оцінкою, зі ставленням, не таке вже й воно жахіття? Чому чорне починає біліти? Так буває, чи хочеться собі так уявляти?
Кремлівський режим увесь цей час щосили прагнув відновлення у світі своєї легітимності і закриття очей на його злодіяння. Для цього у них всі способи і методи прийнятні – гроші, тиск, обіцянки, брехня. Зокрема активно і цілеспрямовано використовується міжнародний спорт.
Спочатку було вигадано, щоб допустити участь представників країни-агресора до світових спортивних змагань, загадковий термін «нейтральні». Не можна бути просто нейтральним, само по собі, у природі так не буває. Нейтральним можна бути лише стосовно до чогось або до когось. Поняття «нейтральний» у спорті – це нісенітниця. Навіть «незалежний» звучало б більш стерпно. Але хіба цікавить здоровий глузд, не кажучи вже совісність і доброчесність, коли йдеться про рух у «правильному» напрямку шляхом щедро змащеним наживою і вигодою.
У тому ж «сльозогінному» пориві, ніби турботи про юне покоління, високопоставлені чиновники світового спорту, зокрема футбольних УЄФА і ФІФА, вже пропонують допустити до міжнародних змагань дітей теперішніх окупантів. Мовляв, «любов до футболу змінить на краще, врятує увесь світ».
А як бути із сотнями українських дітей, багато з яких, не те що у футбол не грали, вони – ще не встигли жити, а в них брутально єдине життя відібрали? Їх не потрібно було рятувати, їх не треба було просто убивати. Це питання совісті, моралі і справедливості – а що ти за них купиш. Іншої відповіді на це запитання у таких пропагандистів «милосердя» немає.
Коли дехто з високих світових спортивних чиновників пафосно проголошує: «Ми за мир», насправді у своїй свідомості він закликає: «Змиритися». Зі злом, агресією, кровопролиттям. Тим більше, коли за це він має особисто багатий зиск. Насаджувачу своєї агресивної ідеології потрібен прецедент, після маленької поступки легше досягати більшої, потім ще більшої, потім великої, а потім призведе до всього того, як уже бажає він.
Отже, над італійськими просторами майорітиме прапор і лунатиме гімн держави – жорстокого агресора і окупанта. Сучасного цинічного загарбника, в суцільно ще засекречених сейфах якого, вірогідно, вже лежать стратегічні плани й на італійські землі. Днями їхній божевільний вожак вселюдно проголосив про подальші наміри зміцнення армії та накопичення зброї. Та інший, з тієї ж зграї, якого природа також обділила зростом, але переповнила злом, проголосив, що «російському солдату не потрібні дозволи і візи». А вже в Італії підійматиметься прапор загарбника, лунатиме їхній гімн. Це італійська репетиція? Viva l’Italia!
Тарас ТАРАСЕНКО