Атакувальний правий півзахисник донецького «Шахтаря» Педріньйо найближчим часом може змінити футбольне громадянство, що дозволить йому захищати кольори збірної України, передає ESPN.
За інформацією джерела, 27-річний гравець спілкувався особисто з наставником української збірної Сергієм Ребровим, який підтвердив свою зацікавленість у залученні хавбека до матчів національної команди. Проте офіційно чи публічно з цього приводу від самого Сергія Станіславовича ніяких відгуків не було. Як і від інших теперішніх керівників українського футболу.
Повідомляється, що останніми днями процес підготовки необхідних документів був максимально прискорений, щоб футболіст отримав право дебютувати у складі збірної саме у березні цього року. Гравець вже здобув необхідний мінімум для набуття українського громадянства за часом, прожитим у нашій країні. Щоправда, нічого не говориться з приводу опанування бразильцем української мови. Очікується, що Педріньйо зможе допомогти Україні у стиковому матчі кваліфікації чемпіонату світу-2026 проти Швеції, проведення якого заплановано на 26 березня.
Але з інших джерел зазначається, що говорити про щось конкретне поки що зарано, оскільки гравець насправді ще не погодився на такі кардинальні переміни своєї долі і взяв час на роздуми. Яким буде підсумковий результат усієї цієї історії – поки що незрозуміло.
У квітні 2026 року Педріньйо виповниться 28 років. Бразильський півзахисник перебрався до «Шахтаря» влітку 2021 року з «Бенфіки», сума трансферу склала 18 мільйонів євро. За донецький клуб він провів 77 матчів, забив 11 голів і віддав 17 результативних передач. Після початку повномасштабного вторгнення бразилець виступав на правах оренди за «Атлетіко Мінейро» з Бразилії, проте влітку 2024 року повернувся до розташування «гірників», ставши одним із лідерів команди.
До слова, Педріньо свого часу грав за олімпійську збірну Бразилії U-23. Але за сучасними нормативами ФІФА така загранність не є перешкодою футболістові для зміни спортивного громадянства.
ПРИКЛАДИ І МОТИВИ
Теоретично і практично таке перетворення бразильця на українця можливе. В історії національної збірної України з футболу були непоодинокі такі приклади.
Першим серед них став білорус Артем Мілевський, який отримав український паспорт у 2006 році та провів за національну команду 50 матчів, забивши вісім голів, нагадує сайт «Український футбол». У 2008 році склад збірної поповнив серб Марко Девіч, який тоді виступав за «Металіст». З 2008 по 2014 рік Девіч зіграв за Україну 35 матчів та відзначився сімома забитими м’ячами. У 2012 році до команди приєднався бразильський футболіст Едмар, який до 2014 року провів 15 ігор за збірну та забив один гол. 2017 року національна команда здобула ще одного бразильця Марлоса, одного з провідних гравців донецького «Шахтаря» того часу. Останнім на сьогодні натуралізованим гравцем став Жуніор Мораес, відомий за виступами за «Металург» (Донецьк), «Шахтар» та «Динамо». Він отримав українське громадянство у 2019 році та поповнив лави збірної.
Другим фактором, що уможливлює таке рішення Педріньйо – його вік. Незабаром виповнюється 28 років, і бразилець вже чудово розуміє, що шанси колись потрапити до улюбленої збірної Бразилії у нього дорівнюють нулю.
Тим більше, на користь такого рішення можуть бути для гравця і хороший матеріальний стимул, якщо не від збірної, то від клубу, де він тепер грає. «Шахтар» наблизився до критичної межі з лімітом на іноземців і кожен додатковий гравець з українським паспортом для «гірників» стає «на вагу золота» в чемпіонаті України.
Проте, щодо доцільності екстреного залучення до матчів збірної новоспеченого українського футболіста, питання викликає позиція гравця на полі. Педриньйо правий вінгер – це найменш проблемна позиція наразі для команди України. Уже мають досвід і тепер грають у збірній правого вінгера Віктор Циганков, Олександр Зубков, Олексій Гуцуляк, Назар Волошин… Ще один – буде з лишком. Але ж можливий і варіант зміни позиції.
Проте, поки що все на рівні розмов. Почекаємо, що скажуть ті, від кого це залежить і чи скажуть. А поки що першим висловився сам «винуватець» натуралізаційного питання.
ПЕДРІНЬЙО: «Мені потрібно було б добре все зважити»
Атакувальний півзахисник «Шахтаря» Педірньо в інтерв’ю виданню «Flashscore» відреагував на чутки, про те, що він може зіграти за збірну України.
– Нещодавно з’явилася інформація, що головний тренер збірної України Сергій Ребров зацікавлений у вашій натуралізації, аби ви могли зіграти проти Швеції у березневому плей-оф чемпіонату світу. Що в цьому правда?
– Чесно кажучи, я дізнався про це з інтернету. Ніхто з тренерського штабу не контактував зі мною безпосередньо. Я чув певні чутки від своїх агентів, але нічого офіційного. Я був здивований, прокинувшись і побачивши всі ці новини. Це залежить не лише від мене – є багато факторів, які можуть вплинути на рішення. Я почекаю й подивлюся, чи є цей інтерес реальним, перш ніж щось вирішувати.
– Але теоретично: якби запрошення надійшло вже завтра, чи погодилися б ви грати за Україну?
– Мені потрібно було б добре все зважити, враховуючи свою кар’єру та родину. Участь у чемпіонаті світу – це мрія. Я завжди мріяв грати за збірну Бразилії, але я б сів із сім’єю та проаналізував, чи буде це позитивним кроком для мого розвитку. Збірна України близька до виходу на чемпіонат світу. Якщо це рішення додасть цінності моїй кар’єрі, я серйозно його розгляну. Але, звісно, моя головна дитяча мрія – виступати за збірну Бразилії.
– А як щодо вашої родини? Вони з вами в Україні?
– Рік я залишався сам. Але через рік я привіз дружину, дітей, сестру та тітку. Мої батьки також приїхали, але зрештою поїхали, бо боялися. Тепер, у лютому, коли ми повернемося до України, мені доведеться переглянути логістику, щоб знати, коли їм буде безпечно знову там бути. Ми живемо в квартирі у Львові.
– Ви були частиною збірної Бразилії U-23, де грали Бруно Гімарайнш, Антоні, Матеус Кунья та Габріель Мартінеллі. Ви досі підтримуєте з ними зв’язок?
– Так, це була фантастична команда. Я досі з ними на зв’язку. Матеус Кунья та Антоні – мені як брати. Мене викликали майже на всі збори, я пропустив лише Олімпіаду через травму, що стало великим розчаруванням, адже Жардін довіряв мені. Я щиро радий їхнім успіхам сьогодні. Кунья – один із найкращих гравців, з ким мені доводилося виступати.
– Насамкінець: минулого року ходили чутки про те, що «Корінтіанс» зацікавлений у вашому поверненні. Чи була якась конкретна пропозиція?
– Не було жодної конкретної зацікавленості. Я маю величезну прихильність і вдячність до «Корінтіанс»; це був клуб, який розпочав мою кар’єру і де я був дуже щасливий. Якби була зацікавленість, я б мав велике бажання повернутися і допомогти. Але це були лише припущення та інтернет-чутки; ніхто зі мною безпосередньо не зв’язувався.