12-й тур
Перший ігровий день 12-го туру чемпіонату України приніс несподівану перемогу «Інгульцю», котрий мінімально здолав одного з лідерів Прем’єр-ліги – «Зорю», а харківське дербі не відзначилось забитими м’ячами.
8 листопада
«ІНГУЛЕЦЬ» (Петрове) – «ЗОРЯ» (Луганськ) – 1:0 (1:0)
Гол: Марусич (44).
На 51-й хвилині Н. Русин не реалізував пенальті (вище воріт).
«МЕТАЛІСТ» (Харків) – «МЕТАЛІСТ 1925» (Харків) – 0:0
Вилучення: Шершень (52, серйозне ігрове порушення), Ралюченко (90+3, зрив очевидної гольової можливості).
До минулого вівторка підопічні Сергія Лавриненка провели дев’ять матчів в поточній першості, однак цього не вистачило бодай для одного виграшу: п’ять поразок та чотири нічиї. Хоча лише «гірникам» минулого тижня «Інгулець» програв без варіантів – 0:3, а усі попередні невдачі фіксувалися лише з різницею в один м’яч. Тому десь повинно було пощастити представникам Кіровоградської області, але важко було повірити, що станеться це у протистоянні з «Зорею».
Можливо, луганці не кращим чином налаштувалися на гру… Могла бути недооцінка суперника. Також не забуваємо, що в суботу, 5 листопада, команда залишила купу фізичних та емоційних сил у грі з «Металістом», коли вдалося перемогти на останніх секундах (3:2). А ще є ймовірність, що гравці потроху думали про наступну неділю, коли відбудеться зустріч з «Шахтарем». Усі ці фактори, ймовірно, призвели до того, що «Зоря» грала без родзинки, без необхідних швидкостей. Та навіть низьких обертів могло вистачити гостям, аби здобути хоча б нічию, але на певному етапі вищі сили вирішили не допомагати «чорно-білим», які свою частку фарту отримали минулого тижня.
Єдиним помічником луганців міг стати Олексій Деревінський, коли призначив дуже сумнівний пенальті на початку другого тайму. Було чітке розуміння того, що Ігор Кірюханцев за власної ініціативи знайшов ногу Тараса Саківа, а рефері подумав, що був зумисний фол з боку захисника. Однак до скандалу справа не дійшла, бо Назарій Русин з одинадцяти метрів вдарив вище воріт – у стилі Роберто Баджо, котрий схибив у фіналі чемпіонату світу-1994, коли «лотерея» принесла Бразилії перемогу над Італією.
Русин також і в інших епізодах ганебно завершував атаки, не реалізувавши кілька непоганих можливостей. А ближче до завершення зустрічі поперечка врятувала «Інгулець» від неприємностей (В’ячеслав Чурко бив). Також відзначаємо загублені шанси імені Артема Смолякова та Владислава Клименко, а переможний гол забив Максим Марусич, скориставшись передачею Смолякова та невдалою грою Арсенія Батагова. Побачимо, чи звитяга допоможе «Інгульцю» зробити не маленький, а вже великий крок уперед…
До цього ж прагнуть дві харківські команди, які визначали сильнішого в Ужгороді. Але у вівторок прагнення двох колективів не мало нічого спільного з реальними результатами на футбольному полі. Тому завчасно варто сказати, що нульова нічия – це закономірний результат нервової та не дуже цікавої гри. Хоча й нервовість виникала вкрай рідко…
Тобто команди не вразили, а от Катерина Монзуль запам’яталася рішучими діями, які інколи здавалися занадто рішучими, однак добре, що дівчина у цьому напрямку виявила послідовність. Перше неоднозначне рішення прийшло на початку другого тайму, коли Михайло Шершень брудно влетів в Єгора Демченка. Це був класичний фол на «жовто-червону» картку… Монзуль вирішила вилучити захисника «Металіста 1925», після чого гостям довелося складно.
Однак про критичну ситуацію мова не йшла, адже суперник атакував занадто прогнозовано, фактично не відзначившись реальними гольовими моментами. При цьому підопічні Едмара могли шокувати опонента, однак за кілька хвилин після вилучення Ярослав Мартинюк з близької відстані не переграв Ореста Костика. Ще один неймовірний шанс був у Костянтина Бичека перед фінальним свистком, однак Андрій Ралюченко відверто зупинив суперника, який міг вийти на побачення з воротарем. У цьому випадку Монзуль також могла обмежитися попередження, але обрала жорсткіший принцип роботи.
Ще більше запитань викликав скасований гол Андрія Ременюка, який вдало зреагував на простріл Максима Жичикова. Героїнею епізоду стала Марина Стрілецька, яка зафіксувала офсайд в процесі розвитку атаки. Жичиков перед вирішальною передачею віддавав м’яч капітану, що дійсно знаходився у положенні «поза грою», однак Артем Габелок «кулі» не торкався. В чому ж біда? У тому, що Артем завадив Олександру Каплієнку, котрий наздоганяв Жичикова. Можна з великою долею істини вважати, що Габелок насправді був безпосереднім учасником епізоду, про що й говорила Стрілецька, відзначаючи блокування з боку Артема. І в такому рішенні можна знайти правду, а також справедливою треба вважати підсумкову нічию.
Ігор КРОВНИЙ