Група F. 5-й тур
Нічийний результат в Шотландії дозволив з впевненістю говорити, що «Шахтар» навесні продовжить виступи на міжнародному рівні – мінімум у Лізі Європи, але наша команда залишається з непоганими шансами на 1/8 фіналу елітної Ліги чемпіонів!
25 жовтня
«СЕЛТІК» (Шотландія) – «ШАХТАР» (Україна) – 1:1 (1:0)
Голи: Якумакіс (34), Мудрик (58).
ОНОВЛЕНІ СХЕМИ
Не варто приховувати, що донецькому клубу на внутрішній арені створені комфортні умови для підготовки саме до єврокубків, про що говорить перенесення матчів української Прем’єр-ліги за участю «гірників» на інші дати. Про це ми говорили між двома зустрічами з іспанським «Реалом», а в кінці минулого тижня «Шахтар» не зіграв з «Минаєм», аби якісніше підготуватися до суперечки з британським колективом. По-різному можна ставитися до подібної тенденції, про що говорять невдоволені коментарі вболівальників інших клубів, однак ця обставина 25 жовтня відійшла на задній план, а залишився лише футбол найвищого рівня – Ліги чемпіонів.
Після першого побачення з «Селтіком» в столиці Польщі пройшло шість тижнів, які «Шахтар» витратив на проведення п’яти матчів. Двічі наші хлопці зустрілися з іспанським «Реалом» (1:2, 1:1), а також вдалося виграти усі три дуелі у внутрішній першості. Підопічні Ангелоса Постекоглу на цьому ж відрізку грали значно більше – вісім матчів! Це була Ліга чемпіонів і внутрішні турніри – чемпіонат країни та Кубок шотландської ліги. Загальний підсумок цієї дороги – три поразки та п’ять перемог. Зрозуміло, що основні невдачі фіксувалися в іграх з німецьким «Лейпцигом» (1:3, 0:2), а ще довелося поступитися «Сент-Міррену». Це була перша і наразі остання втрата очок «Селтіка» в одинадцяти іграх чемпіонату Шотландії, що сталася одразу після суперечки в Варшаві.
Безпосередньо перед звітною грою «кельти» на внутрішній арені провели важкий матч з «Хартсом». Фаворит все ж переміг, але на межі можливостей – 4:3! Суперечливий успіх пояснюється тим, що 22 жовтня Постекоглу з перших хвилин кинув у бій багатьох резервістів, дозволивши основним виконавцям трохи відпочити. Тому теоретично у «Селтіка» в вівторок не могло бути серйозних проблем з функціональною готовністю, але ще кращі кондиції могли продемонструвати наші хлопці, адже вони, як зазначалося, взагалі пропустили минулий вікенд.
Тому наставники 25 жовтня кинули в бій усіх найсильніших футболістів, якщо говорити про наявний потенціал. Однак додатково треба сказати, що травми не дозволили зіграти важливим виконавцям – Каллум Макгрегор і Жота перебувають в лазареті. Ігор Йовічевіч хвилювався тільки через відсутність Мар’яна Шведа, та з цією втратою ми зіштовхнулися ще на початку жовтня. До того ж на позиції правого півзахисника у нас є Олександр Зубком, тому можна говорити, що хорватський тренер міг розраховувати на усіх найсильніших гравців.
Перші хвилини зустрічі показали, що в порівнянні з вересневою грою наставники трохи змінили тактичні плани. Постекоглу відійшов від схеми «4-3-2-1», надавши перевагу агресивній формулі «4-2-3-1», тому в опорній зоні залишилися лише Метью О’Райлі та Рео Хатате. Йовічевіч зробив навпаки, а це говорить про те, що Георгій Судаков у звітній дуелі грав дуже низько – на позиції опорного півзахисника, де також працювали знайомі хлопці – Тарас Степаненко та Артем Бондаренко.
ШОТЛАНДСЬКІ АТАКИ
Тактичні зміни не вплинули на характер матчу. Ми знову побачили позиційні атаки «Селтіка», а «Шахтар» сподівався використати вільні зони на половині поля суперника. Наперед треба зазначити, що зі зміною схеми наступальний потенціал шотландської команди навіть трохи зменшився, а сталося це завдяки щільнішій роботі «гірників» перед рідним штрафним майданчиком. У вересні реальних гольових моментів біля наших воріт було не дуже багато, а 25 жовтня їх взагалі майже не було, тому з питанням руйнування атак опонента наші хлопці змогли впоратися.
Близько 30 хвилин Анатолій Трубін не хвилювався, байдуже позираючи на невдалі «постріли» суперника з-за меж штрафної площі, а поганенько тоді били Кего Фурухасі, Гіоргос Якумакіс та О’Райлі. В такій ситуації гол господарів поля став несподіванкою, а проблеми до нас прийшли з лівого флангу. Якісний простріл намагався перетворити на гол Ліель Абада, удар якого заблокував Микола Матвієнко, однак миттєво на добиванні зіграв Якумакіс. На позитивних емоціях перспективними ударами відзначилися автор голу та О’Райлі, однак воротар «Шахтаря» діяв бездоганно.
Після перерви і безпосередньо у той час, коли господарі арени втратили переможний результат, їм не вдалося перебудуватися на більш агресивний футбол. Тому напруження біля володінь Трубіна простежувалося, однак наші хлопці лише в окремих епізодах дозволяли супротивнику реально розраховувати на друге взяття воріт. Повноцінний шанс був лише у Фурухасі, який опинився перед нашим воротарем, однак Кего вдарив погано – просто в Трубіна. Перед фінальним свистком міг забивати О’Райлі, але він не влучив у ворота. Довелося похвилюватися й після спроби Якумакіса, котрий влучив у штангу, але арбітр миттєво зафіксував фол з боку гравця «Селтіка», тому можливий гол арбітр все одно скасував би після підказки відеоасистента.
Підсумовуючи страждання чемпіона Шотландії, доведеться відзначити справедливість турнірної таблиці, у якій наш суперник не підніметься вище четвертої сходинки. Команда Постекоглу здатна на більше, але прогрес – це питання майбутнього, а в вересні та жовтні вражали лише енергійні вболівальники «Селтіка». Вони значно переважали глядачів в Німеччині, Іспанії та Польщі. Однак на полі завдання вирішують футболісти, а вони поступалися усім суперникам в нашому квартеті.
УКРАЇНСЬКІ КОНТРАТАКИ
Немає сумнівів, що досить посередній футбол у виконанні «кельтів» – це результат руйнівної роботи «гірників», котрі вже традиційно відштовхувалися від надійної оборони. Причому досить часто складалося враження, що Йовічевіч взагалі забороняв своїм підопічним проводити позиційні атаки. Неодноразово наші футболісти намагалися йти вперед, але коли не вдавалося швидко загострити гру, то м’яч миттєво повертався на нашу половину поля.
Біля своїх воріт ми й змогли зафіксувати пристойний показник у володінні м’ячем, хоча надмірна обережність трохи бентежила. На початку осені хвилювань було більше, але поступово ми звикли до того, що хорватський фахівець намагається мінімізувати ризики. Зате з основною задачею «гірники» впоралися, зумівши закрити майже усі шляхи до своїх воріт, але про слабкий наступальний потенціал «Селтіка» ми вже говорили.
А що там з бажаними контратаками «Шахтаря»? Все добре чи погано? Десь посередині. Може, з невеличким нахилом в неприємний бік, адже за 90 хвилин ми лише чотири рази перспективно підійшли до воріт суперника. До перерви треба відзначити тонку передачу Лассіни Траоре, який своєчасно зреагував на прискорення Михайла Мудрика, але той опинився дуже близько до воротаря, тому простору для маневру не було.
По перерві наступ з певними елементами хаосу дозволив Траоре вийти на зручну позицію, коли нападник пробив погано, але такий удар став чудовою передачею на Олександра Зубкова, який з гострого кута не влучив у порожні ворота. Прикро. Але страшне розчарування на нас очікувало вже за нічийного рахунку, коли Мудрик традиційно пролетів лівим флангом, дозволивши забити Данилу Сікану, перед яким були порожні ворота, простір та час. Яким чином форвард промахнувся – загадка!
Тому лише спробуємо її розгадати, припустивши, що в комфортних умовах Данило вирішив забити нетривіально. Для цього треба бити в один дотик чи обробити «кулю»? Є підозра, що саме ця дилема збила гравця з пантелику, тому м’яч пройшов поруч зі штангою. Немає сумнівів, що ця помилка потрапить в перелік найжахливіших промахів в історії футболу. А для нас важливо, щоби ганебна невдача змусила 21-річного Сікана зробити правильні висновки!
Приємно, що Данило хоча б брав участь у результативній атаці, яку розпочав Зубков, а потім усе самотужки зробив Мудрик. Михайло швидко добіг до захисних позицій «Селтіка», де вистачало опонентів, тому 21-річний півзахисник бездоганно вдарив з-за меж штрафного майданчика, до чого не встиг підготуватися Джо Харт. Краса!
ПРОСТІ ПЕРСПЕКТИВИ
Останні хвилини зустрічі ототожнювалися з хаотичними атаками господарів поля, а ми спокійно погодилися на нічийний результат. Чому не боролися за три очки? Бо вони нічого не вирішували в турнірній боротьбі. Додаткові два бали все одно не дозволяли наздогнати «Лейпциг», тому й активно обговорювати ганебний вчинок Сікана немає потреби. Він припустився страшної помилки тоді, коли можливий забитий м’яч міг принести лише моральне задоволення, але не турнірні дивіденди.
Така ситуація склалася з огляду на несподівану перемогу німецького колективу, який скористався експериментальним складом Карло Анчелотті. «Реал» ще раніше гарантував собі вихід в 1/8 фіналу Ліги чемпіонів, та тепер «королям» бажано перегравати «Селтік», аби не втратити першу сходинку, яка дозволить перебувати в сіяній групі команд під час жеребкування наступного раунду елітного турніру.
Наші ж перспективи дуже прості й зрозумілі. В останньому матчі групового етапу Ліги чемпіонів перемога з будь-яким результатом дозволить «Шахтарю» посісти друге місце, а поразка чи нічия змусить залишитися на третій сходинці класифікації. Шанси на плей-офф Ліги чемпіонів у нас залишаються – цим треба скористатися. Якщо не вдасться подолати «Лейпциг» у Варшаві, то будемо дивитися на Лігу Європи, причому й такий підсумок не треба вважати ганебним, якщо оцінювати поточний кадровий потенціал команди. Ми ж на початку вересня боялися великої ганьби, однак хорватському тренеру вдалося створити непоганий українізований колектив. Не вистачає нашим хлопцям агресії на чужій половині поля, однак для вирішення цієї проблеми потрібен час і матчі найвищого рівня, до чого «Шахтар» прагне.
Ігор КРОВНИЙ