Післямова
Збірна України нещодавно здійснила трансатлантичний вояж до Канади, де взяла участь у місцевому футбольному турнірі Canadian Shield. Це було потішно з точки зору екзотики – наша національна команда ще ніколи не грала у далекій Канаді, і ніколи раніше не зустрічалася з представниками ще більш далекої Океанії, зокрема Нової Зеландії. Спочатку на турнірі в Торонто збірна України поступилася господарям – 2:4, а потім виграла у Нової Зеландії – 2:1.
Все б було чудово, зрозуміло і прийнятно, якби Україна, так само як Канада (один із господарів Мундіалю-2026) та Нова Зеландія (переможець регіонального відбору) уже мала броньовану путівку на чемпіонат світу наступного року. Тоді можна було говорити про знайомство з кліматом, часовим поясом, стадіоном можливих світових баталій і зустрічі з потенційно можливими суперниками на майбутньому Мундіалі. Але для української команди всього цього ще й близько немає, навпаки – тільки готуємося розпочати непростих шлях у тому напрямку наших футбольних мрій і надій. Більше того, для національних збірних, які ще не задіяні у відбіркових турнірах на чемпіонат світу-2026 або у фіналах Ліги націй, це ігрове вікно було нагодою для останньої репетиції перед стартом у боротьбі за путівки на світовий футбольний форум. Збірна України у своїй відбірковій групі перший матч грає 5 вересня з командою Франції.
Враховуючи рівень, товариський статус, часово-кліматичні обставини та екзотичність турніру Canadian Shield, немає жодного сенсу ретельно і глибоко аналізувати гру нашої команди загалом і окремих виконавців зокрема. Це власне і знайшло свій відбиток у загальних спробах головного тренера збірної України Сергія Реброва якось оцінювати гру нашої команди. «Є помилки в обороні» – це стало відкриттям для Сергія Станіславовича? Команда України пропускає голи у свої ворота вже 7 матчів поспіль. «Є питання з реалізацією» – до Канади ми цього не знали? А щоб подякувати дружньому народу Канади, місцевій українській громаді, розповісти про мужню боротьбу України за свою незалежність, – не обов’язково було відряджати за тридев’ять земель національну збірну, принаймні у такий відповідальний період. З такою місією цілком і успішно впорався б і сам президент Української асоціації футболу Андрій Шевченко зі своїми помічниками, хоча і це не належить до їхніх прямих професійних обов’язків, існують відповідної компетенції організації і установи. Із цим завданням вони дадуть ради, а от забезпечити й організувати якісний футбол України належить саме особам, на яких покладена за це пряма відповідальність.
А ПОСПІЛКУВАТИСЯ ЗІ СВОЇМИ?
Коротше кажучи, були підстави і бажання після цього «історичного» візиту й в українських журналістів поспілкуватися з очільниками УАФ і збірної України вже не на відсторонені теми. Проте, так склалося, що у керманичів українського футболу немає великого натхнення (таке у нас було й раніше) організовувати спілкування безпосередньо через українські ЗМІ зі своїми вболівальниками. Мабуть, через велику зайнятість, яка є дуже засекречена. Мабуть, так треба. Тому доводиться користуватися лише заочною інформацією, яка була проголошена на далекому континенті невеликій групі місцевих журналістів та активістів (обов’язкова вимога організаторів канадського турніру), або в інтернеті.
За підсумками товариського матчу в межах турніру Canadian Shield із командою Новою Зеландії, який завершився перемогою (2:1), головний тренер національної збірної України Сергій РЕБРОВ дав прес-конференцію:
– Упевненість у захисті – це було дуже важливо для нас сьогодні. Я вважаю, що сьогодні було набагато краще, ніж у першому матчі. Але, як я казав раніше, я не вважаю, що в першому матчі ми погано зіграли на атаку. Ми створювали моменти, але, на жаль, їх не реалізовували. Сьогодні ми реалізували більше. 17 ударів було за гру. Думаю, що це досить багато, щоб забити два й більше м’ячів.
На цьому зборі ми дивилися на нових гравців, яких викликали. Я дуже задоволений грою тих виконавців, які проводили перший поєдинок. Ми їх привітали і сподіваємося, що таку саму стабільну гру вони показуватимуть і надалі.
– Пане Сергію, що вам дав цей турнір, і як він вам може допомогти в осінніх матчах кваліфікації?
– Будь-яка товариська гра допомагає. Коли збірна не збирається понад три місяці, то це дуже важко, тому що вимоги у клубах зовсім інші, ніж у національній команді. Набагато краще, якби ми збиралися більше, але зараз такий календар. І я задоволений, що в нас є такі ігри.
Багато хто каже: нащо ви туди поїхали? У нас не було багато команд, які нам пропонували грати. Ми дуже вдячні Канаді, що запропонувала цей турнір. Я вважаю, що це дуже корисно для нас і що це дуже важлива перевірка перед поєдинками кваліфікації чемпіонату світу.
– На відміну від першого матчу, сьогодні ви посміхаєтеся. Тоді ви говорили, що не задоволені ставленням підопічних до гри. Що дійсно змінилося, що ви зробили по-іншому, що змусило гравців бути більш відданими сьогодні?
– Після першої гри, із Канадою, я не можу сказати, що я був незадоволений гравцями. Я був незадоволений тими вирішальними помилками, які ми зробили. Я дивлюся на статистику. Більшість дуже важливих компонентів ми виграли в Канади, але програли матч – пропустили чотири голи. Ось чому я був настільки засмучений. Але я думаю, що гравці намагалися зробити все можливе. Просто вирішальні помилки, яких ми припустилися, змінили гру.
У матчі з Новою Зеландією нам було важливо сконцентруватися на захисних діях. Важливо було зберегти власні ворота недоторканими. На жаль, ми пропустили один гол, але, як на мене, зіграли сконцентровано в захисті, що важливо, і створили багато моментів, щоб виграти поєдинок.
– Як загалом можете підсумувати цей турнір – позитивно чи негативно? І, якщо можна, скажіть кілька слів українській громаді в Канаді.
– Нам було дуже приємно грати в Канаді. Навіть коли ми сьогодні пішли на прогулянку, багато українців нас вітали. Це дуже приємно. І ті глядачі, які прийшли на стадіон, нас підтримали й у грі з Канадою, ми дуже вдячні.
Я вже казав – ці матчі дуже корисні для нас. Три місяці ми не збиралися, але тут особливі поєдинки, адже ми відчували підтримку української громади.
– Чи можливо повторити успіх 2006 року (чвертьфінал турніру), коли Україна виступила на ЧС у Німеччині, а ви були гравцем?
– Щодо 2006 року, для мене це різний час, різні команди. Я не можу порівнювати і себе, адже тоді я був гравцем, а зараз я тренер. Можу запевнити, усі хлопці приїжджають у збірну з великим бажанням і викладаються на повну. Навіть зараз, після завершення сезону, коли довелося летіти через Атлантику, усі розуміють, наскільки важливі подібні матчі, важливо грати за Україну. Важливо також для української діаспори, що національна збірна України вперше приїхала до Канади.
Наставник збірної України Сергій РЕБРОВ також на своїй сторінці в інтернеті підбив підсумки турніру в Канаді, де національна команда зіграла два матчі:
– Першочергово, ці два матчі в рамках турніру допомогли нам залучити та надати ігрову практику великій кількості гравців та продовжити збирати важливий досвід разом перед початком осінньої кваліфікації до чемпіонату світу. Протягом нашого перебування в Торонто, вважаю дуже корисними всі ініціативи, організовані та здійснені завдяки УАФ в плані зближення частину українського футболу та гравців с українською діаспорою в Канаді, що є теж не менш важливо.
Дякую всім гравцям, які після довгого сезону, котрий для багатьох з них був дуже насичений в плані кількості матчів та далеких переїздів, взяли участь в цьому зборі. Вчора вони також нагадали світу про щоденні страждання українського народу від обстрілів та атак на мирне населення з боку росії, на фоні масової атаки на Київ у ніч перед вчорашньою грою.
На жаль, навіть після більше ніж трьох років з початку повномасштабного вторгнення не зменшується нелюдяність та жорстокість зі сторони агресора до наших людей, як і потреба висвітлювати це всій футбольній спільноті, – відзначив Ребров.
ЩО ДАЛІ?
А далі – все вже тільки по-серйозному. На збірну України очікують вишукані майстри футболу французи, непоступливі вікинги ісландці, запальні в протистояннях азербайджанці. Це все вже дуже офіційно – відбір на чемпіонат світу-2026. До речі, наші суперники не гаяли час, не витрачаючи його мандруванням світом.
Збірна Франції у фінальному турнірі Ліги націй зіграли два поєдинки у Німеччині. Поступилися у півфіналі Іспанії – 4:5, перемогли у матчі за 3-є місце Німеччину – 2:0.
Збірна Ісландії двічі відіграла майже по сусідству: в гостях перемогли Шотландію – 3:1, а на полі Північної Ірландії поступилися – 0:1.
Збірна Азербайджану з’їздила до Латвії, де зіграла з господарями унічию – 0:0. А потім вдома у боротьбі поступилася міцній команді Угорщини – 1:2.
Далі – насичений футбольний календар нового сезону: єврокубкові змагання, регулярні чемпіонати країн. Більше офіційних вікон для контрольних матчів збірних не передбачені. Починаємо відбірковий турнір нашої головної мети – путівка на чемпіонат світу-2026 – з багажем «маємо те, що маємо». Може його й достатньо, подивимось:
Відбір ЧС-2026. 1-й тур, 5 вересня: Україна – Франція; 2-й тур, 9 вересня: Азербайджан – Україна.
Перше місце в групі – прямий вихід до фіналу чемпіонату світу, друге – 2 кола відбору плей-оф з другими командами інших груп.
СТАТИСТИКА ЗБІРНОЇ
У будь-якому разі останні поєдинки збірної України потрапили до офіційної статистики команди, її очільників та гравців.
Після двох червневих матчів заокеанського турніру Canadian Shield, проти Канади (2:4) та Нової Зеландії (2:1), за підрахунками УАФ, сталася незначна зміна в історичній таблиці тренерів збірної України.
Сергій Ребров довів лік поєдинків на чолі синьо-жовтих до 26 і ще на два кроки наблизився до Йожефа Сабо (36 матчів), який посідає четверту сходинку в реєстрі.
Відзначившись в обох канадських зустрічах по одному разу, гравець збірної і лондонського «Арсеналу» Олександр Зінченко довів лік своїх голів у складі синьо-жовтих до 12. Це дозволило йому наздогнати в реєстрі Сергія Назаренка, який посідає восьму позицію. Щоправда, колишній футболіст збірної України забив свою дюжину за 56 поєдинків, а нинішній – за 73.
Сталися зміни у верхній частині історичної таблиці гвардійців збірної України.
Олександр Зінченко і тут має прогрес – довів лік своїх матчів за синьо-жовтих до 73, обійшов у реєстрі Андрія Гусіна (71 гра) і розташувався на 12-й позиції позаду Андрія Вороніна (74) та Сергія Реброва (75). Дві проведені в Канаді зустрічі підняли 22-річного Іллю Забарного (вперше капітанив у матчі з Новою Зеландією) в реєстрі на 32-ге місце, яке він із 49 матчами наразі розділяє з Олександром Караваєвим (49) та Андрієм Русолом (49).