20–21-й тури
Змагальні інтереси збірної України таким чином втрутилися в календар чемпіонату УПЛ, що 20-й тур відразу перейшов у половину 21-го. Нам через це так і не вдалося відміряти і відзначити рівно 2/3 турнірного шляху турніру. Тож будемо аналізувати і робити висновки з подій у першості далі по ходу. Очільник збірної Сергій Ребров запросив перенесення в календарі чемпіонату України, щоб надати більше часу збірникам кількох клубів для підготовки до нашого наступного протистояння з Бельгією. До обраних Сергієм Станіславовичем потрапили: «Динамо», «Шахтар», «Олександрія» і «Полісся», а також ті команди, яким випало з ними у 21 турі зіграти. Тому в обрій нашої уваги потрапило півтора тури чемпіонату УПЛ.
Тут особливо, звичайно, впало в око втрати, які понесли ті, що йдуть тепер попереду. У 3-х із 4-х перенесених матчів 21-го туру лідери чемпіонату і фаворити цих поєдинків недорахувалися балів.
Головний висновок цього ігрового відрізку – на нас ще можуть в чемпіонаті чекати чимало несподіванок та інтриг на всіх поверхах турнірної таблиці.
Але про все за чергою.
20-й тур
6 березня
ЛНЗ (Черкаси) – «ДИНАМО» (Київ) – 1:2 (0:1)
Голи: Яшарі (49) – Вівчаренко (12), Путря (89, автогол).
«ШАХТАР» (Донецьк) – «КРИВБАС» (Кривий Ріг) – 1:1 (0:0)
Голи: Бондаренко (67) – Мендоза (57).
«ПОЛІССЯ» (Житомир) – «ЧОРНОМОРЕЦЬ» (Одеса) – 3:1 (2:0)
Голи: Батіста (5), Андрієвський (42), Гуцуляк (78) – Янаков (56, пен.).
«ВОРСКЛА» (Полтава) – «КАРПАТИ» (Львів) – 0:0
7 березня
«КОЛОС» (Ковалівка) – «ОЛЕКСАНДРІЯ» – 0:1 (0:1)
Гол: Шепелєв (42).
«ЗОРЯ» (Луганськ) – «ОБОЛОНЬ» (Київ) – 2:1 (1:0)
Голи: Мічін (43, 62) – Карас, (68).
«ЛІВИЙ БЕРЕГ» (Київ) – «ВЕРЕС» (Рівне) – 2:0 (1:0)
Голи: Вовченко (11, аг,), Шастал (59).
8 березня
«ІНГУЛЕЦЬ» (Петрове) – «РУХ» (Львів) – 0:1 (0:0)
Гол: Притула (90+7).
21-й тур
11 березня
«ДИНАМО» (Київ) – «ЗОРЯ» (Луганськ) – 2:2 (1:2)
Голи: Ванат (5), Пономаренко (71) – Будківський (2), Джордан (9).
«КАРПАТИ» (Львів) – «ШАХТАР» (Донецьк) – 0:0
«ОЛЕКСАНДРІЯ» – «ОБОЛОНЬ» (Київ) – 4:0 (3:0)
Голи: Філіппов (13, 44), Безерра (16), Ндіка (90).
«ВЕРЕС» (Рівне) – «ПОЛІССЯ» (Житомир) – 5:1 (2:1)
Голи: Степанюк (13, 45), Дахновський (58), Гайдучик (65), Шевченко (88) – Батіста (33).
20-й тур був помічений важкими матчами для українських грандів «Динамо» та «Шахтаря. Але, якщо динамівцям пощастило уникнути у підсумку втрат, то «гірники» недорахувалися дуже важливих очок.
20-й тур
ЛНЗ – «ДИНАМО» – 1:2
З «Динамо» знову ловиш себе на думці – щось таке вже було…Так, минулорічної весни у себе вдома динамівці з ЛНЗ теж швидко забили гол (на 15-й хв. Андрій Ярмоленко), а потім після помилки Руслана Нещерета пропустили. Тоді Ілля Путря за ЛНЗ ще не грав, і кияни втратили дорогоцінні очки у минулорічній чемпіонській гонці. Не будемо усіх собак за поразку у цьому матчі, де очко вже було в кишені черкасців, вішати на цього захисника ЛНЗ. Є якась і заслуга динамівців, які, хоч і туповатим, але постійним тиском довела оборонців господарів да самогубчої помилки. Прогавили Володимира Бражка на ударній позиції по центру перед штрафною (а це вже питання не до Путрі, до речі). Щоправда, у Володимира вийшла скоріш карикатура на удар, проте це тільки стало на краще для гостей – Ілля Путря «технічно» підставив ногу під м’яч, який котився повз ворота, і той влетів у протилежний кут воріт. Минала передостання хвилина матчу. Бігом марш у найближчу церкву, всі динамівці на чолі з Шовковським, дякувати вищим силам за такий розкішний подарунок!
А починалося, як часто, для «Динамо» все прекрасно. Домінування з перших хвилин. Ефектне і ефективне після навісу підключення до атаки Костянтина Вівчаренка, гол вже на 11-й хвилині. Тотальна перевага динамівців тривала й надалі в першій половині, але уже без результату. 1:0 на користь «Динамо» із попередніх згадок – для них дуже підступний результат. Можливо, з огляду на попередній негативний досвід, а також ту обставину, що ЛНЗ за перший тайм не завдав жодного удару у бік воріт «Динамо», підозрюю, динамівський головнокомандувач дав команду: «Всі в атаку!». Похвально, але в такому разі, Олександр Володимирович не врахував одну важливу обставину – футболісти, вони ж як діти, коли ти кажеш йому що робити, обов’язково треба додавати чого робити не можна. Зокрема, захиснику, який підтримує атаку, обов’язково нагадувати що оборона це його головна місія в команді. А так вони влаштували в захисній ланці «Динамо» «гуляйполе», чим ЛНЗ, віддати належне, майстерно скористалися у стрімкій контратаці вже на початку 2-го тайму. Дайко пасом зі своєї половини поля знайшов попереду Яшарі, який одним дотиком перекинув м’яч через голкіпера «Динамо», що помчав назустріч відважно рятувати всіх і вся, окрім своїх воріт, які залишив напризволяще. Показово, що в 2-му таймі господарі влаштували ще двічі, «як дві краплі водди», подібні «обрізки» оборони «Динамо», проте одного разу вже врятував Нещерет, який нікуди не бігав, а у другому – технічна недосконалість суперника. А так кияни володіли м’ячем, накочували атаки. Безрезультатність яких, на тлі невмолимо спливаючих хвили, створювали вже звичне «нервове катування» динамівських вболівальницьких душ. «Страждання» для них благополучно закінчилося незадовго до фіналу, про що вже вище розлого йшлося. Таким тернистим є шлях до омріяного трофею. Далі буде цікавіше.
«ШАХТАР» – «КРИВБАС» – 1:1
«Шахтар» є одним із головних конкурентів «Динамо» в нинішньому чемпіонаті (як багато років і раніше) і, цікаво, виявляє останнім часом протилежну тактичну тенденцію організації гри. Якщо динамівці полюбляють першими вразити ворота суперника, а потім «почивати на лаврах», то бразильсько-українська бригада «довго запрягає», а потім, або вирішує на свою користь, або має рятувати матч. У попередньому турі з «Олександрією» вдалося порішати на перемогу, а тепер з «Кривбасом» довелося відіграватися лише на нічию із втратами очок.
Так, «Шахтар» запровадив тиск з перших хвилин на ворота суперника. Так, були удари Егіналду та Георгія Судакова, або Єгор Назарини, який, вочевидь, вже знав про своє запрошення до головної збірної країни, активно «тягнув на себе рядно», де тільки не обмежувалося лінією поля. Похвально, але це загалом була бліда тінь того минулих скликань «Шахтаря», коли не «пахло», а «смерділо» для суперника неминучим голом, як не тепер, то у наступній атаці, або через одну. Тепер із ігровим часом захисними зусиллями «Кривбаса» благополучно все розвіялося біля його воріт. Мабуть, погоджуся з почутою від інших думкою, що не ті тепер бразильці-»гірники», і мотивація у них у «Шахтарі» тепер уже не та. Приїхали до воюючої країни за переплачені особисто гроші, мовляв, просимо уже за це нас любити і поважати. От в Лізі чемпіонів ще можемо, як вміємо (не завжди вдало) «рвати жили», а тут стараємося, як буде, аби тільки «каса» безвідмовно працювала. На мою думку, відправлення в «турецький похід» Данила Сікана, а особливо Олександра Зубкова, послабило атакувальну міць «гірників». Трикутник – по флангах Зубков і Кевін, на вістрі Сікан, а якщо ще й йшла гра на гостроті з центру у Судакова і Бондаренка – це, принаймні на рівні УПЛ, була потужна зброя. Зараз ця конфігурація виявилась якоюсь «змазаною», може вийде, а може – як буде.
«Кривбас», як відчув, що смертельно боятися нічого, почав «огризатися», і на початку другого тайму розрізав, як ножем, «кисіль» облоги «Шахтаря». Проста з дитинства «комбінація» – отримав м’яч, побіг, віддав, побіг, отримав, ударив у відкритий ближній кут (тут Дмитро Різник, може з несподіванки, «втратив» ворота), гол. Схоже, що «Шахтар», як і «Динамо» в цьому турі, можливо, їх психологічно це й «ріднить», і гадки не мав що треба буде й захищатися. Іншого пояснення немає, розгубилися в обороні всі, хоч і не перший день у футболі.
Маріно Пушич весною винайшов свою «таємну» зброю – випускати на заміну українських гравців, які ще недавно мали місце в основі. Минулого разу спрацював Судаков, цього разу Артем Бондаренко. І це працює. Артем відразу включився в гру, як регулювальник на дорозі, чітко рукою показав Егіналду куди у вільну зону треба зробити передачу. Молодий бразилець зрозумів, захисники «Кривбаса» чомусь «дорожні правила» захисту проігнорували. Тоді кидання «під амбразуру» разом з воротарем було вже зайвим, технікою виконання Бондаренко володіє.
Далі гра минала за рутинним сценарієм – атака, контратака, без гольової гостроти, якби ще грали без воротарів, то може, а так нічия.
Ще, ледь не забувся сказати, у складі «Шахтаря» вийшов на заміну 17-мільйонний
18-річний бразилець Кауан Еліас. Цього разу не помітний, тому й забувся про нього. Юний ще, каже у футболі України менше можливостей для технічної імпровізації, ніж в Бразилії. Юний ще, питання адаптації.
«КОЛОС» – «ОЛЕКСАНДРІЯ» – 0:1
Накипіло. «Колос» програв 3-й матч поспіль на відновленні чемпіонату. Єдиний серед усіх команд. Програв тепер «Олександрії», за українськими мірками, наразі дуже міцному колективу. Але перед тим – «Чорноморцю» (вдома) і «Вересу», не топовим, скажімо так. Тому чорнило в ручку, яка мала підписати відставку головного тренера «Колоса» Олександра Поздєєва уже було набране, а тепер просто поставлена крапка. Це, можливо, емоційне, але ніяк не імпульсивне рішення. «Колос» на межі боротьби «за виживання». Тепер на очільництво ковалівської команди повертається через понад 3 роки Руслан Костишин (офіційно), якому асистуватиме Олег Шелаєв, з яким вони разом працювали останні півроку в аматорському «Дністрі» із Заліщиків, що в Тернопільській області. Крім тернопільського футболу, це ще втрата для УПЛ-ТБ, де обоє залучалися експертами. Колеги – співчуття і вітання, тепер ви «кар’єрний трамплін», на який можна продавати квитки на посаду експерта, де і так чимала черга.
До Ковалівки. Клуб «Колос» перебудував свою стратегію. Коли раніше часто вони набирали «знаних» гравців, які почасти сприймали Ковалівку, як пансіон для «футболістів-пенсіонерів», де треба трохи побігати заради здоров’я і гаманця, то тепер виникає зворотне амбітне питання – а заради чого? У команду вкладаються гроші, не космічні, але з перспективою посилення. Перша ліга – для посилення якось виглядає сумнівно.
Про матч цікавого говорити мало що. «Олександрія» помалу мутозила «Колос», поки наприкінці першого тайму черговий фланговий прохід не завершися передачею албанця Теді Цари на одиноко набігаючого на позначку пенальті екс-динамівця Володимира Шепелєва. «Олександрія» спокійно довела матч до потрібного закінчення.
«ПОЛІССЯ» – «ЧОРНОМОРЕЦЬ» – 3:1
Як кажуть в Одесі: «Відчуйте дві великі різниці». На прикрість для одеситів, тут саме вони були «великою різницею» у мінусі. Для пом’якшення скажу про об’єктивні проблеми, що завадили «Чорноморцю, які «накопали» мої колеги: з різних причин у Житомирі у матчі проти «Полісся» тренерський штаб «моряків» не зміг використати відразу десятьох футболістів. Через вірусну хворобу були відсутні у складі відразу четверо гравців – Ярослав Кисіль, Богдан Білошевський, Ілля Шевцов та Олексій Хобленко, на лікарняному все ще знаходяться Артем Присяжнюк, бразилець Жоао Нету, Данило Удод та Денис Безбородько. Ще двоє виконавців – орендовані у «Полісся» Богдан Панчишин та азербайджанець Еміль Мустафаєв не мали права грати у цьому поєдинку у зв’язку із договором, який існує між клубами.
Ок, я все розумію. Не можу зрозуміти лише – якщо ти вже навчився вдягати футболку, труси, гетри і бутси, як ти не навчився влучати у м’яч, який перебуває перед твоїми ногами в гетрах і бутсах? Так у метушні перед своїми воротами «Чорноморець» подарував перший гол господарям. Коли після невдалого безадресного прострілу кіпер Артур Рудько точно і зручно переадресував м’яч на ногу Олександру Андрієвському, це був другий подарунок «щедрих» одеситів супернику. Третій гол «Полісся» був витвором індивідуальної майстерності їхнього кращого бомбардира Гуцуляка, але все було максимально очевидним. Те, що звичним маневром Олексій зараз буде зі свого флангу пересуватися до центру, звідки прагнутиме поцілити у дальню дев’ятку, «вже встигли написати газети», серед них і наша, але для оборонців «Чорноморця» це стало справжнім одкровенням. Між цими моментами одесит Кирило Попов зумів у потрібному місці впасти у потрібний спосіб. Гол престижу для «моряків» з пенальті.
Показовий факт, що футболісти «Полісся», попри впевнену перемогу над «Чорноморцем», не отримають преміальних за цей матч. Президент клубу Геннадій Буткевич вважає, що преміальні заслуговуються успіхом із сильнішими суперниками. А от для «Чорноморця» уже моментом істини може стати наступний матч першості проти поки що головного аутсайдера чемпіонату «Інгульця». Відступати одеситам вже нікуди.
«ВОРСКЛА» – «КАРПАТИ» – 0:0
Намагання очільника «Карпат» грати у відкритий атакувальний футбол «Ворскла» благополучно зруйнувала. Але й самі полтавці не запропонували ефективних дій в атаці. Це той випадок, коли кажуть, що жодна команда не напрацювала на перемогу, навіть на забитий м’яч.
«ЗОРЯ» – «ОБОЛОНЬ» – 2:1
Перемога завдяки вищому класу, а точніше, індивідуальній майстерності Петара Мічина, який особистими діями двічі досягав успіху. «Зоря» після поразки у стартовому матчі від «Олександрії» здобуває другу поспіль перемогу. Але наскільки команда зміцніла для досягнення серйозних висот мав показати матч 21-го тура проти «Динамо»
«ЛІВИЙ БЕРЕГ» – «ВЕРЕС» – 2:0
Переможну ходу цього року зупинив скромний, але завзятий клуб-трудівник «Лівий Берег». Рівняни без своєї вболівальницької підтримки вже не виглядали такими завзятими, як вдома, на відміну від господарів у цьому матчі, які заслужено і святкували перемогу.
«ІНГУЛЕЦЬ» – «РУХ» – 0:1
«Інгулець» спробував провести цей матч, так як він закінчував поєдинок минулого туру проти «Кривбаса» – від ешелованої оборони. Але з тою різницею, що тоді перед побудовою захисних «барикад» пощастило двічі відзначитися у воротах суперника. Цього разу не пощастило такою тактикою відстояти бодай нічию. Це сталося через невдалу дію того, хто ніс на собі до останніх хвилин матчу головний тягар у відбитті загроз – помилка на виході голкіпера «Інгульця» Олексія Паламарчука вартувала його команді поразки.
21-й тур
«ДИНАМО» – «ЗОРЯ» – 2:2
«Динамо» знову сотворили черговий футбольний трилер. Тільки цього разу за новим сценарієм. Безпечність в обороні кияни тепер запровадили не в подальшому перебігу подій, а з перших хвилин матчу. Вже на 2-й хвилині поєдинку після прострільної передачі захисники «Динамо» у своєму карному майданчику «забули» про Пилипа Будківського. За кілька хвилин швидка майстерна комбінація з ідеально влучним ударом під гострим кутом у виконанні Владислава Ваната, могла вселити вболівальникам «Динамо» надію, що цього разу неприємностей у підсумку не буде. Оборонці «Динамо» вирішили до ситуації «додати перцю», дозволивши після кутового Джордану впритул розстрілювати ворота. А далі була вже звична картина – динамівці з усіх боків намагалися заходити в атаку, але вдалося в підсумку лише уникнути поразки, завдяки вдалій грі «на другому поверсі» кремезному 19-річному нападнику Матвію Пономаренку. Хоч і за новим сценарієм, але від зміни доданків сума не змінилася – динамівці знову втратили очки.
«КАРПАТИ» – «ШАХТАР» – 0:0
«Шахтар» у матчі з «Карпатами» не став нічого нового вигадувати у сценарії свого матчу. «Гірники» від початку захопили ініціативу і почали методично накочувати на ворота львів’ян хвилю атак за хвилею. М’яч майже не залишався поза контролем «Шахтаря». Але попри такий постійний тиск, гольових моментів біля воріт «Карпат» майже не виникало. Ситуація почала загострюватися для господарів ближче до перерви. Тут кількість атакувальних зусиль «гірників» могла перейти у якість. Найкращий момент мав Егіналду, який впритул ударом голови добивав м’яч у ворота, але справжній кураж впіймав голкіпер львів’ян Яків Кінарейкін. Значною мірою його зусиллями на перерву команди пішли за нулів на табло. Так приблизно минав і другий тайм. «Карпати» терпіли і трималися, а під кінець матчу організували свої контратаки, коли рятувати команду довелося вже Дмитру Різнику. У підсумку все так і закінчилося нулями.
«ОЛЕКСАНДРІЯ» – «ОБОЛОНЬ» – 4:0
Очікувано «Олександрія» розпочала з суцільних атак, які проте до гольових моментів не добігали. Так було до 13-ї хвилини. «Пивовари» підсобили господарям, Данило Карась заплутався з м’ячем у власних ногах біля своїх воріт. Володимир Шепелєв звільнив його від тягаря м’яча, зовсім не тяжко після передачі партнера Олександру Філіппову було з метра влучити у ворота. «Оболонь» може битися до кінця, але коли «кінець» з пропущеним після кутового другим голом настав так рано, то ні устремління, ні бажання битися вже не було.
«ВЕРЕС» – «ПОЛІССЯ» – 5:1
«Верес» підтвердив репутацію негостинного господаря. І черговий яскравий приклад того, що перемагає не той, хто більше володіє м’ячем і частіше б’є про ньому, а той, хто майстерніше реалізує свої моменти. 5:1 – більш ніж переконливо. До слова, це найбільша поразка «Полісся» з часу перебування в УПЛ.
Роман СЛАВЕНКО