Турнір Canadian Shield
Є відомий вислів: «Не шукайте логіки у футболі». Його можна перефразувати: «Не шукайте логіки у діях нинішнього тренерського штабу збірної України».
7 червня
КАНАДА – УКРАЇНА – 4:2 (3:0)
Голи: Дж. Девід (4, 24), П. Девід (31), Б’юкенен (81) – Забарний (89), Зінченко (90+2, з пенальті).
11 червня
НОВА ЗЕЛАНДІЯ – УКРАЇНА – 1:2 (0:0)
Голи: Стаменич (59) – Гуцуляк (54), Зінченко (75).
Добре, канадський турнір Canadian Shield можна назвати товариським тренувально-розважальним змаганням, просто, щоб хлопці й тренери «провітрилися» до віддаленої країни, побачили стадіон, де гратимуться матчі Мудіалю-2026, походили по його газону, бо може більше й не доведеться, зрештою, зустрітися, поспілкуватися, обмінятися новинами.
То давайте із таких обставин і будемо відштовхуватися – приїхали у гості до дружньої країни трохи погратися у футбол. І не надувати напередодні щоки, наскільки ці матчі важливі для нас у підготовці до поєдинків (до найближчого з яких ще 3 місяці часу) у відборі до чемпіонату світу-2026. З таким рівнем підготовки і ставлення до справи виникає запитання – а чи варто взагалі на щось розраховувати чи навіть мріяти.
Про сам матч Канада– Україна, із зрозумілих причин, особливо говорити немає ніякого бажання. Але треба, хоча б заради того, щоб подякувати справді дружнім канадійським хлопцям, що пропустивши на останніх хвилинах поєдинку 2 «невимушених» голи, дозволили збірній Україні уникнути ганебних – 0:4. А так ми теж забивали два голи, якщо не бачити матчу і не знати його подробиць, то можна й ще подумати, що тут була якась боротьба.
Проте, якщо з натяжкою говорити про спортивну складову цієї зустрічі, то тут все з’ясувалося у перші півгодини гри.
Сергій Ребров стартовим складом на матч з канадцями чітко дав зрозуміти, що він не налаштований експериментувати чи випробовувати якісь ігрові ноу-хау. З перших хвилин на поле у футболках української збірної вийшли гравці, який цей досвід мали і в попередніх матчах нашої команди. Виняток мав лише поява у центрі оборони Валерія Бондаря. На жаль, ця новація від Реброва мала фатальні наслідки. Причому їх можна було пом’якшити, якби вчасно тренерському штабу втрутитися у ситуацію, коли у хлопця «не його день». Але усіх 90 хвилин матчу виявилося замало, щоб побачити очевидне і відреагувати. До того ж Микола Матвієнко, якому була доручена не чужа йому позиція лівого захисника, виявився у незрозумілому функціональному стані, з перших хвилин дозволяючи суперникам просто невимушено оббігати себе. Так ми привезли перші голи у свої ворота. Вже на 4-й хвилині канадець Тейджон Б’юкенен на правому фланзі спочатку обіграв Матвієнка, потім уникнув боротьби з Калюжним і виконав м’яку передачу на лінію воротарського майданчика на Джонатана Девіда, того загубив Бондар. Анатолій Трубін зреагував на удар форварда канадців головою, але Девід першим опинився на добиванні – 1:0. Подібна разюча атака склалася у канадців тим же нашим лівим флангом оборони, знову програли свої позиції і боротьбу Матвієнко і Бондар. І той же Девід, з флангової передачі того ж Б’юкена, майстерно головою спрямував м’яч у «дев’ятку» воріт. На 31-й хвилині матч остаточно «закрив» «герой» перших півгодини матчу Бондар, який просто подарував супернику м’яч перед своїми воротами, чим Проміс Девід з вдячністю у статусі сам на сам з воротарем скористався. Ось так просто і невимушено українські футболісти довели свій стан справ до розгромного.
Могло б щось за цей час «склеїтись» і в нас. В комбінаційній грі нічого не вдавалося, але пройшли дві дальні передачі. Спочатку з флангу на дальню стійку від Тимчика на Судакова, але Георгій не зумів переграти воротаря «у ближньому бою». А потім відмінно розрахованою передачею Ілля Забарний вивів на комфортно одиноке побачення з голкіпером суперників Олександра Зінченка, але той в стилі шоу по піжонські намагався перекидати воротаря далеко з-за меж карного майданчика, хоча міг спокійно зблизитися і просто загнати м’яч у ворота, як це у схожій ситуації зробили канадці.
У другому таймі наше гостьове шоу тривало, дружню атмосферу якого чомусь не дуже підтримали господарі. Влучили у стійку, потім занадто завзято зіграли на добиванні – 4:0. І це було вже зовсім не по товариські. Нарешті це господарям прийшло до тями наприкінці товариської зустрічі.
Під самісіньку завісу матчу у збірної України вийшло щось схоже на комбінацію. На 89-й один гол відіграв Забарний – голкіпер Канади врятував після удару Гуцуляка, проте Ілля опинився першим на добиванні.
І на 90+1-й Зінченко заробив і реалізував пенальті – м’яч внаслідок його удару влучив у руку супернику.
Канада проти європейської збірної виграла вперше з 2011 року: у товариському матчі мінімально обіграли Білорусь 1:0.
А востаннє 4 голи в одному матчі канадці забивали у 2023-му – тоді у нашій ролі були Куба і Гондурас.
Знаєте, коли трохи минули емоції і пристрасті від побаченого і відчутого, вдалося реально оцінити ситуацію, то виникла холоднокровна оцінка. А чи варто вимагати від команди у розібраному стані, на спаді функціонального стану, як потім сказав очільник нашої збірної Сергій Ребров: «Немає навіть тренувань», яка прилетіла на край світу на якійсь екзотичний турнір у святковому настрої.
Звичайно, важливо і потрібно налагоджувати дружні відносини, виконувати соціальну місію, дбати про імідж і міжнародні зв’язки. Тим більше, з дружньою нам в усіх відношення Канадою. Але причому тут національна збірна, в якої на носі таке важливе завдання, як відбір до чемпіонату світу-2026, про що ми наполегливо говоримо весь останній рік. У цьому сенсі канадська прогулянка для команди має коефіцієнт корисної дії близький до нуля. З усією програмою намічених у цьому візиті урочистостей, зустрічей і промов впевнено б впорався один президент Асоціації українського футболу Андрій Шевченко. Андрій Миколайович в таких акціях розуміється, йому таке подобається, для чого було для святкового антуражу тягти в таку далечінь хлопців, яким вже незабаром доведеться вирішувати свої відповідальні, зовсім не екзотичні завдання.
Про такий же підсумок корисності для збірної України можна говорити і в матчі проти дебютного в нашій футбольній історії протистояння з представником Океанії командою Нової Зеландії. Цього разу наші вже діяли старанніше. Хоча, попри об’єктивну різницю у класі, був якийсь і натяк на конкуренцію на полі, навіть трохи поштовхалися, але все через знову низьку реалізацію з боку української команди.
Екзотика закінчилася, прогулялися, погостювали, тепер треба буде думати про серйозну і відповідальну працю.
ДО РЕЧІ
Збірні Ісландії та Азербайджану, які є суперниками національної команди України у кваліфікації чемпіонату світу-2026, у ці ж терміни провели товариські поєдинки в Європі.
Збірна Ісландії спочатку на виїзді зіграла із Шотландією. Ісландці довели, що можуть успішно протистояти серйозному супернику, відмінно провели цей матч і здобули заслужену перемогу – 3:1. Потім збірна Ісландії знову на виїзді провела спаринг із Північною Ірландією. Підопічні ісландського тренера Арнара Гюннлейгссона поступилися з рахунком 0:1.
Збірна Азербайджану в першій товариській зустрічі розійшлися з нулями на виїзді до команди Латвії. А потім в Баку азербайджанці зустрілася зі збірною Угорщини, якій змогли скласти гідний опір. Підопічні Фернанду Сантуша спромоглися зусиллями Рената Дадашова забити один м’яч у ворота суперника, однак це не допомогло їм здобути перемогу, адже угорці відповіли двома голами – 1:2.
ДІЮЧІ ОСОБИ
Сергій РЕБРОВ: «У нас навіть немає тренувального процесу»
Головний тренер збірної України провів прес-конференції щодо матчів з Канадою та із Новою Зеландію на товариському турнірі Canadian Shield.
– Ми припускалися індивідуальних помилок в обороні, дуже багатьох помилок. У нас були в першому таймі дуже гарні нагоди, але ми не забили, а суперник використав всі свої моменти. На жаль, у першому таймі три. Це було важко – після 30 хвилин програвати – 0:3.
Але я вважаю, що всі ці голи – це індивідуальні помилки в обороні. І це дуже важливо. Ми граємо на високому рівні. Будь-які команди, а я вважаю, що команда Канади – дуже високого рівня, за таких помилок будуть забивати.
Треба дійсно бути командою, треба концентруватися на грі в обороні та в атаці. Канада показала нам наші проблеми в обороні, як і Бельгія до цього. Тепер ми маємо над цим попрацювати. У нас мало часу, але ми повинні це виправити.
Але знову ж таки, це товариські поєдинки. Хай би що ви говорили гравцям, вони відчувають, що це неофіційний матч, і не зосереджені на сто відсотків. Це моя думка.
Як зробити висновки? В національній збірній в тебе немає часу, в тебе немає місяця на підготовку. Гравці приїжджають, в нас навіть немає тренувального процесу.
Я не можу сказати, що там гравці робили ці помилки. Ми намагаємося працювати, хоча не так багато часу. Але я вважаю, що дуже важливий настрій гравців. Коли ми граємо за Україну, це зовсім інша справа. На турнір приїхали всі, ніхто не відмовився. А ті, хто не зміг приїхати, у них дійсно були серйозні проблеми.
Проте у збірну важливо не лише приїхати, а показати свій максимум. Процитую тренера збірної Німеччини: «Якщо ми не показуємо свій максимум, то дуже важко конкурувати на цьому рівні».
Теж саме тут, якщо ми не показуємо максимум, то дуже важко конкурувати, адже всі збірні зібрані з найкращих гравців країни. Проти Нової Зеландії також буде дуже важко, але ми маємо думати, як зламати оборону суперника.
Так, на жаль, програли останні дві гри, але ви не пригадуєте гру з Бельгією вдома. Я вважаю, що там була команда. Але, на жаль, недостатньо часу, щоб в кожній грі… Було 2 дні на відновлення тоді, було дуже важко.
Підготував Роман СЛАВЕНКО