2-й кваліфікаційний раунд. Перший матч
Житомирське «Полісся» під проводом Руслана Ротаня ввійшло в історію як перший український клуб, що зіграв офіційний матч проти команди Андорри. І одночасно «вляпались в історію» як перша українська команда, що програла андоррським футболістам. Цей «подвиг» у майбутньому важко буде комусь повторити. Офіційний дебют у керуванні новим колективом для Руслана Петровича і його команди видався – «гірше не придумаєш». Але в усьому можна знайти позитив – почали із самісінького дна, нижче нікуди, залишається шлях тільки нагору. Проте робити на цій дорозі реабілітації рішучі кроки треба терміново і бажано «семимильні» (7:0 у матчі відповіді з «Санта-Коломою» відносно може задовольнити).
24.07.2025
«ПОЛІССЯ» (Україна) – «САНТА-КОЛОМА» (Андорра) – 1:2 (1:2)
Голи: Гуцуляк (21) – Ремолінс (27), Креспо (44).
Навіть у вдалих турнірних кампаніях Руслан Ротань, як тренер, знаходив спосіб час від часу створювати «дива навиворіт», такі конфузи, ніби все раніше вартісне було і зовсім не про нього. На вдалому загалом молодіжному Євро-2023 переграти з Україною (U-21) у 1/4 фіналу сильних ровесників із Франції – 3:1, а у півфіналі зазнати розгрому від молодих іспанців – 1:5. На дебютній Олімпіаді зуміти програти на старті команді Іраку (1:2), яку конкуренти потім просто не помічали. Або на особистому рівні в єдиному матчі тимчасового очільника Національної команди проти Англії запросити до збірної уже не граючого «пенсіонера» Євгена Коноплянку. От є в людини така карма – інколи дивувати світ.
Якщо про сам матч «Полісся» – «Санта-Колома», то загалом тут немає про що багато говорити. Елементарна кричуща недооцінка суперника, простіше кажучи – піжонство. Відповідно команда виявилася просто не підготовленою до протистояння навіть із таким суперником. Ще ж, як на гріх, з початком матчу перебіг подій тільки посилив у житомирської команди «богоуявне» враження про себе у цій зустрічі.
На 21-й хвилині андоррці самі подарували українцям м’яч біля свого карного майданчика. Олександр Андрієвський передав його вільному Олексію Гуцуляку. Олексій спокійно і технічно обіграв воротаря та покотив круглого у порожні ворота.
Все йшло «ніби як по маслу». А потім сталася метаморфоза, яку Руслан Ротань оцінить після матчу: «Не знаю, що відбулося», «Я не впізнав свою» команду…». А сталося фантазійне «диво навиворіт», бо в уяві житомирських хлопців футбольне поле вже перетворилося на галявину для пікніка. Хто ж із нормальних людей у цій атмосфері буде думати про самовіддачу, про відпрацювання в захисті? Проблема виявилася у тому, що андоррці, хоч і далеко не топові футболісти, але ж вони й не інваліди. Коли ніхто не намагається заважати, можуть влучати у ворота. Вже через шість хвилин Ремолінс зрівняв рахунок на табло, після того як захисники «Полісся» залишили його одного у воротарському майданчику. Наприкінці першого тайму захисник Давід Креспо без перешкод пробіг з м’ячем по центру до лінії штрафного майданчика, і знов без перешкод поцілив у дев’ятку воріт української команди.
Чому не вдалося вивести команду із цього летаргічного сну під час перерви? Це справді питання. Його можна поставити очільникам команди, які готували її до цього матчу і самі, мабуть, розгубилися від такого казусу подій. Але яке тепер це має значення?
У другому таймі було багато боротьби, були й моменти у житомирської команди, щоб зрівняти рахунок, проте реалізація, м’яко кажучи, бажала бути кращою. «Полісся» так і не змогло вийти з режиму триваючого «пікніка», але який просто складається чомусь ось так не дуже вдало. Про що говорити, коли команда, якій треба неодмінно і кардинально змінювати перебіг подій, за весь другий тайм, програючи відверто набагато слабшому супернику, не спромоглася жодного разу поцілити у площину воріт. Так неможливо виграти, не те що у андоррців, а й у пінгвінів Мадагаскару. Є тверде переконання, що цей конфуз, його причини, перебувають виключно у психологічній площині. «Санта-Колома», після здолання у попередньому раунді боснійського «Бораца», вийшла на певному піднесенні і куражі компенсувати брак майстерності максимом у самовіддачі, а «Полісся» на розслабоні від своєї неминучої переваги в класі сподівалися у помірно-тренувальному режимі відбути 90 хвилин на зеленій галявині.
Добре не будемо із цієї «дивовижної» поразки ще робити трагедію, поставимося до неї, як до великого курйозу. Ну, вирішив жартівник Руслан Петрович трохи нас насмішити. Вдалося, але далі вже не до сміху. Треба пожежно рятувати репутацію. «Пляма» все одно залишиться назавжди, але необхідно зробити все, щоб потім було більш-менш красиво чимось її прикрити. І аргументи: «Я не впізнаю свою команду» вже не сприйматимуться з гумором. Пізнайтесь пошвидше якось із командою, бо може ви не підходите один одному? Таке трапляється у житті.
Тільки переможець дуелі між командами «Полісся» та «Санта-Колома» залишиться у нинішніх єврокубках: потрапить у 3-му раунді кваліфікації Ліги конференцій на переможця пари «Пакш» (Угорщина) – «Марибор» (Словенія) – перший матч – 1:0.