Антонен Гігонна, французький біатлоніст, народився 2 липня 1991 року в місті Амб’ї у Франції. Його перші роки пройшли в мальовничому гірському регіоні Верхня Савоя. З дитинства хлопець намагався знайти себе в різних спортивних дисциплінах. Спершу його приваблювали гірські лижі, однак травма, отримана під час тренування, перекреслила цю перспективу. У 14 років, прагнучи пройти відбір до спортивного комітету Верхньої Савої, Гігонна обрав біатлон, що стало початком його професійної спортивної кар’єри.
Перший міжнародний досвід Антонена датується сезоном 2009/2010. Тоді він взяв участь у юніорському чемпіонаті світу в Торсбі, Швеція. Найкращим результатом стала 12-та позиція у гонці переслідування, що супроводжувалась сімома штрафними колами. Однак найбільш помітним здобутком на цих змаганнях стала срібна медаль в естафеті, яку Антонен виборов у тандемі з партнерами по команді — Флораном Клодом та Сімоном Дестьйо.
Наступний сезон Антонен обмежився одним стартом на етапі Кубка IBU. 10 березня 2011 року він дебютував у змаганнях найвищого рівня у рідному Ансі. Перший досвід у класичній спринтерській гонці виявився складним: 51-ше місце із загальними штрафними хвилинами, що дорівнювали шести. Поліпшення позицій у зв’язці спринт/персьют (43-є і 44-те місця) засвідчили прогрес, хоча і не відповідаючи амбіціям молодого біатлоніста.
У сезоні 2011/2012 були спроби закріпитися в юніорських та дорослих змаганнях, включаючи чемпіонат Європи в словацькому Осрблі, де в індивідуальній гонці серед юніорів він показав 6-й результат, пропустивши одну мішень. Наступний рік приніс Гігонні лише одну нагороду — бронзу змішаної естафети на етапі Кубка IBU в Ріднаун-валь-Ріданна (Італія), де він з товаришами по команді — Жакміном Бо, Анаїс Шевальє-Буше та Баптистом Жуті — потрапив на п’єдестал.
Дебют на Кубку світу
Олімпійський сезон для Гігонни розпочався з етапу Кубка IBU в Обертілліаху (Австрія), де разом із Ремі Боржом, Баптистом Жуті та Флораном Клодом він здобув золото в класичній естафеті. Пізніше, в Рупольдингу, француз здобув першу особисту медаль у Кубку світу — срібло в спринті з одним штрафним колом.
Участь у чемпіонаті Європи в чеському Нове-Место стала альтернативою олімпійській відсутності. Там Гігонна не зміг досягти високих результатів, завершивши без нагород. На італійському етапі в Мартел-валь-Мартелло він повторив свій успіх у спринті, зайнявши 2-ге місце з однією промахом.
Першим стартом на Кубку світу став спринт на фіналі сезону в Голменколлені (Норвегія). Антонен зайняв 43-тю позицію з однією помилкою і кваліфікувався на гонку переслідування, де опустився на 49-те місце. Сезон 2014/2015 засвідчив стійкий прогрес на етапах Кубка IBU та початок заробляння очок на Кубку світу у Чехії та Норвегії.
Сезон 2015/2016 помітний золотою медаллю в особистому спринті в Мартел-валь-Мартелло, де Гігонна показав бездоганну стрільбу. Наступний рік виявився менш успішним на Кубку світу, проте він виборов другу перемогу на Кубку IBU в індивідуальній гонці в Обертілліаху, влучивши у 19 із 20 мішеней.
Олімпійський сезон
Початок сезону перед головним стартом чотириріччя став для Антонена успішним: на другому етапі Кубка IBU в Ленцергайд (Швейцарія) він оформив переможний дубль у спринті та гонці переслідування. Це відкривало двері до виступів на Кубку світу, де Гігонна на рідному стадіоні в Ансі здобув бронзу, виступаючи пліч-опліч із такими легендами, як Йоханнес Бьо та Мартен Фуркад.
Цитата спортсмена: «Я зовсім не очікував такого результату! Вранці навіть сумнівався, що потраплю до гонки переслідування. Відчуття на подіумі поруч із «монстрами» біатлону — справжній сюрприз. Після стрільби стоячи дізнався, що всього у семи секундах відстав від Симона Шемппа — це дало мені впевненість і бажання боротися до останнього метра.»
У гонці переслідування Антонен не зміг повторити вдалий виступ, але довів свою конкурентоспроможність. На етапі в Рупольдингу він виборов ще дві нагороди: срібло в класичній естафеті разом із Сімоном Дестьйо, Кантеном Фійоном-Має та Мартеном Фуркадом, а також бронзу в мас-старті, де повністю повторив попередній успіх.
Про враження від естафети він ділився так: «Я задоволений своєю гонкою! Хоча Йоханнес мене і здивував своєю швидкістю, я вважаю, що після повернення з Кубка IBU провів непоганий виступ.» Також Гігонна не приховував радості, говорячи про другий п’єдестал на Кубку світу та спокійний настрій, який допомагав показувати найкращі результати.
Завдяки цим перемогам Антонен увійшов до складу збірної Франції для участі в Олімпіаді 2018 року в Пхенчхані. Він брав участь у всіх особистих гонках, проте найкращим результатом стали два 19-ті місця в персьюті та мас-старті. Після Ігор у Контіолахті француз разом із партнерами по команді Анаїс Шевальє-Буше здобув перемогу в синглміксті — відносно новій дисципліні.
Антонен згадував: «На останньому колі боявся, що Йоханнес мене обійде. Я бачив, як він виходив із рубежу стрільби. Джуліана навіть не встиг розгледіти! Просто намагався працювати на повну швидкість і зберегти перевагу. Перед гонкою не будували складних стратегій — просто домовились віддавати максимум.»
У сезоні 2018/2019 Гігонна продовжував виступи на Кубку світу, періодично виходячи на п’єдестал. Важливою сторінкою стала участь у чемпіонаті світу в Естерсунді, де в мас-старті Антонен здобув особисту срібну медаль — перший та поки що єдиний особистий приз на світових першостях.
Про свої відчуття він розповідав: «Хаос — частина мого життя. Почав гонку з двох штрафних кіл, але згодом боровся за підйом на п’єдестал. Зрештою обігнав Едера на останньому колі і тримався за Еберхардом. Мої лижі прекрасно котилися, а суперник, здається, трохи втомився.»
Наступний сезон ознаменувався спадом результатів, з виступами на Кубку світу та Кубку IBU. Медальної статистики додала бронза, але в особистих гонках подіумів не було.
Сезон 2019/2020 приніс покращення, з двома командними золотими медалями в класичній естафеті (на етапі в Антгольці) та одиночній змішаній естафеті (на чемпіонаті світу в Поклюці). Саме завдяки останній перемозі Гігонна здобув титул чемпіона світу.
«Медалі зовсім не важкі, але на шиї виглядають чудово, — ділиться Антонен. — Було несподівано не заявитися на індивідуальну гонку, адже у спринті та переслідуванні я виступав доволі добре, показуючи хорошу швидкість. Тренер готував мене до одиночної змішаної естафети, тому я присвятив час тренуванням зі швидкострільності. Передавав естафету Жульї першим, міг трохи розслабитись і стежити за її роботою. Йоханнес намагався відірватися, але ми тримали темп і спокійно пройшли стрільбу.»
Під час олімпійського сезону 2021/2022 Антонен був сильним у естафетах, але не здобував особистих нагород і не потрапив до заявки на Олімпіаду в Пекіні. 2022/2023 роки були без особистих п’єдесталів, проте в естафетах він знову демонстрував високий рівень. Особливо яскравим був чемпіонат світу-2023 в Обергофі, де разом із Фаб’єном Клодом, Емільєном Жакленом і Кантеном Фійоном-Має він увійшов до золотого квартету класичної чоловічої естафети, ставши дворазовим чемпіоном світу.
«Перший етап естафети мені подобається, – зізнається Гігонна. – Та кожного разу доводиться боротися з власними думками. Сьогодні я старався виключити все зайве й сконцентруватися лише на своїй ділянці. Головне – передати естафету у кращій позиції, тому я боявся помилитися і ускладнити завдання команді.»
У 2023/2024 році Антонен періодично повертався на етапи Кубка IBU. Попри шанси виступити на найвищому рівні Кубка світу, повернути попередню форму не вдавалося. Олімпійський сезон 2025/2026 року він провів переважно на Кубку IBU.
За цей час Гігонна двічі ставав переможцем чемпіонату Європи:
- 2024 рік – перемога в спринті (Брезно-Осрблі);
- 2026 рік – золото в індивідуальній гонці (Шушені).
Попри досягнення, Антонен прийняв рішення завершити професійну кар’єру на піднесеній ноті. Про це він заявив 6 березня після останньої гонки на Кубку IBU в Лейк-Плесіді (США):
«Я досі відчуваю пристрасть до змагань і міг би залишатися у спорті ще довго, проте підтримувати необхідний рівень у команді стає надзвичайно складно. Більше не можу виконувати відповідні тренування. Мій шлях у спорті тривав десять неймовірних років, які я проживав із задоволенням — саме це має найбільше значення.»
Щодо майбутніх планів, Гігонна повідомив: «Зараз хочу провести час із сім’єю і зустрітися з представниками армії, щоб обговорити можливу зміну кар’єри.»
Протягом своєї професійної діяльності Антонен провів 214 стартів на Кубку світу, заробивши 3113 очок. Найкращим сезоном у кар’єрі став 2018/2019, коли він посів 11-те місце в загальному заліку, набравши 686 балів.
Історія Антонена Гігонни — це приклад спортсмена, який зміг опинитися у правильний час та в потрібному місці, віднайти баланс між викликами та можливостями. Бажаємо йому успіхів у нових починаннях та насолоди від майбутніх перспектив!
Автор: Євгенія Антонова