Президент Федерації біатлону України Іван Крулько дотримався нещодавньої обіцянки кардинально реформувати кадровий тренерський склад українського біатлону. На Президії ФБУ через низькі результати команди протягом сезону та на Олімпіаді-2026 припинено співробітництво зі старшим тренером жіночої збірної Миколою Зоцем та старшим тренером чоловічої збірної Надією Біловою. Натомість нові призначення на ці ролі виявилися доволі непередбачуваними. Не очікувано старшим тренером жіночої збірної України призначено Оксану Хвостенко і зовсім несподівано чоловічу команду очолив Сергій Семенов.
Після провального для нас біатлонного сезону-2025/26 зміна старшого тренерського штабу команд України була неминучою. Нагадаємо, що у заліку Кубку націй чоловіки посіли 11-те місце, жінки – 14-те, без жодної нагороди за сезон, зокрема і Олімпіади. Була хитка надія про запрошення до збірних закордонних фахівців, які б могли бодай якось зарадити катастрофічній останніми роками, за рідкісними випадками, ситуації з швидкісною лижною підготовкою. Причому ця суттєва вада була притаманна українським командам усіх рангів і вікових категорій, тобто хронічною. Першим на думку спадає запрошення спеціалістів із тих країн, де в такому важливому компоненті традиційно знаються. Наприклад, зі Скандинавії, нехай не топових, але які здатні вивести спортсменів бодай на прийнятно серйозний рівень, або чесно і аргументовано пояснити, що цій особі природа просто не надала необхідних від народження якостей.
За повідомленням інформаційного ресурсу «Чемпіон» від джерел у Федерації біатлону України така спроба була, однак не скандинавська. Зокрема йдеться про 54-річного Арміна Аухенталлера – досвідченого італійського фахівця, який має значний стаж роботи з біатлонними збірними світу (збірна США, чоловіча і жіноча – 2009– 2014, 2018–2026, жіноча збірна Швейцарії – 2014– 2018), хоча й топових результатів не досягав. Подав у відставку через безмедальний виступ США на Олімпіаді-2026. Проте Аухенталлер у квітні цього року призначений головним тренером збірної Словенії.
Більше жодних ознак про цікавість Федерації біатлону України до закордонних фахівців не спостерігалося.
ТРЕНЕРСЬКІ ПРИЗНАЧЕННЯ
Як і у попередні сезони, збірна України з біатлону матиме окремо старших (головних) тренерів для жіночої та чоловічої команд. Цього разу, чоловічу команду очолюватиме тренер-чоловік, жіночу – тренер-жінка, а не навпаки, як було минулими сезонами.
У старших тренерських призначеннях збірних України, жіночої – Оксани Хвостенко, у чоловічій – Сергій Семенов, найбільшим сюрпризом стало обрання на таку посаду останнього. У тому, що 37-річний Сергій Олександрович обізнаний з біатлоном на всі 100%, немає жодних сумнівів – у минулому 2-разовий медаліст чемпіонатів світу з біатлону, останні гонки у кар’єрі на рівні Кубка світу провів у сезоні-2019/20. Несподіванка у тому, що Семенова призначено старшим (головним) тренером збірної з його попередньої посади… сервісмена команди (опікування змазуванням та підготовкою лиж для спортсменів), який жодного тренерського досвіду не має.
Проте у житті трапляється, що найкращим виявляється найнесподіваніше рішення. Є тільки один спосіб перевірити – дочекатися результатів. Сам Сергій Семенов у перших висловлюваннях на новій посаді виявляє оптимізм і амбітні наміри. За словами тренера, головним завданням на сезон є повернення квоти на Кубку світу з 4-х до 5-ти українських представників в особистих гонках.
Сергій Семенов, старший тренер чоловічої збірної України:
– Я думаю, всі в цьому зацікавлені, щоб у нас як можна більше людей було на Кубку світу. Я вважаю, що потенціал боротися за подіум є майже в кожній гонці. І особливо в естафетах у нас, в принципі, дуже гарна команда вимальовується, – зазначив Семенов.
Для 48-річної Оксани Хвостенко у біатлоні теж немає секретів – 4-разова медалістка чемпіонатів світу з біатлону та 6-разова призерка етапів Кубка світу. Кар’єру біатлоністки закінчила у сезоні-2010/11, після чого перейшла до тренерської діяльності. Проте її тренерська діяльність дотепер обмежувалася виключно юніорським рівнем, але досить успішно. Досі Хвостенко працювала старшою тренеркою юніорської збірної України (очолювала команду юніорок-дівчат). Під її керівництвом команда, зокрема, виграла заліки естафет, а також Кубка націй за підсумками сезону юніорського Кубка IBU.
Оксана Юріївна відразу заявила про стратегічний напрямок жіночої збірної у залученні до головних змагань перспективної молоді.
Оксана Хвостенко, старший тренер жіночої збірної України:
– Основна частина юніорок йде зі мною далі, друга частина залишається під моїм наглядом, але під керівництвом Олександра Біланенка та Василя Тарасюка. Молодь буде залучатись до дорослих змагань, будемо їх «обкатувати» на дорослому рівні. Ціль у нас у всіх одна – покращення наших позицій у Кубку націй і підтягнути молодь до наступних Олімпійських ігор. Ми всі хочемо результат і всі на це налаштовані. Уболівальникам побажання – набратись терпіння і вірити у свої команди, підтримувати, а не ображати, – мовить Хвостенко.
Від імені вболівальників візьму сміливість запевнити у нашому терпінні та вірі у свої команди, а також побажати у свою чергу українським біатлоністам досягати гідних результатів, а не таких, що ображають українських вболівальників.
Тренери збірних України сезону-2026/27:
Основна команда, чоловіки: Сергій Семенов (старший тренер), Олексій Кравченко, Олексій Красовський.
Основна команда, жінки: Оксана Хвостенко (старша тренерка), Ігор Ярмош, Дмитро Івасенко.
Команда Б, чоловіки: Сергій Зоц (старший тренер), Олександр Семенов.
Команда Б, жінки: Роман Лейбюк, Олег Меркушин.
Юніори: Артем Прима, Олександр Артюх.
Юніорки: Василь Тарасюк, Олександр Біланенко.
Юнацька команда (дівчата, юнаки): Валентина Семеренко, Арсен Журавель, Валерій Лєсніков.
СКЛАДИ ЗБІРНИХ УКРАЇНИ
Збірна України з біатлону також визначилася зі складами, які готуватимуться до сезону 2026/27. Вони були затверджені під час президії Федерації біатлону України.
До складу головних команд збірних України потрапили 20 біатлоністів (12 – у жіночій та 8 – у чоловічій).
Біатлоністи збірних України сезону-2026/27:
Головні команди: Чоловіки: Володимир Аксюта, Богдан Борковський, Антон Дудченко, Тарас Лесюк, Віталій Мандзин, Денис Насико, Дмитро Підручний, Сергій Супрун.
Жінки: Олена Городна, Христина Дмитренко, Ксенія Приходько, Поліна Пуцко, Христина Руда, Лілія Стеблина, Тетяна Тарасюк, Вікторія Хвостенко, Аліна Хміль, Дарина Чалик, Ірина Шевченко, Валерія Шейгас.
Команди Б: Чоловіки: Олександр Біланенко, Роман Боровик, Степан Кінаш, Дмитро Крюков, Олександр Пономаренко, Іван Стеблина, Артем Тищенко, Михайло Хміль, Богдан Цимбал.
Жінки: Юлія Джима, Валерія Дмитренко, Анастасія Меркушина, Олександра Меркушина, Ірина Тарасюк, Вікторія Ясенич.
Мабуть, ще одна найбільша несподіванка, вже стосовно кадрового розподілу діючих біатлоністів – переведення до другої за рангом команди, до української збірної Б, 21-річної Олександри Меркушиної. Проте тут відразу виникла підозра, що це не ініціатива керівництва, а якийсь демарш самої Олександри, відомої вже своїм, попри юний вік, гоноровим характером. Так і вийшло. Це підтвердила сама Меркушина-молодша. До речі, варто відзначити і відкритись Олександри, яка не стала нічого приховувати, а публічно оголосила про своє рішення і мотивацію. Це якраз позитивна риса характеру.
Отже, ключовим фактором для появи Олександри Меркушиної у другій збірній України (Б) став розподіл тренерських ролей на майбутній сезон: батько біатлоністки Олег Меркушин, який минулого сезону входив у тренерський штаб Миколи Зоца в основній команді українських біатлоністок, із наступного змагального року очолить уже команду Б спільно із Романом Лейбюком.
Як зазначила Олександра Меркушина в коментарі Суспільне Спорт, прагнення продовжувати роботу під керівництвом батька-тренера спонукало її відмовитися від місця в основній команді. Задля цього біатлоністка навіть повернеться на Кубок IBU – рівень другої міжнародної серії, де востаннє змагалася ще в лютому 2025 року.
Олександра Меркушина, українська біатлоністка:
– Можна сказати, це було особисте рішення, бо хочу працювати зі своїм тренером – своїм батьком. Для мене це насамперед про власний комфорт і власні амбіції. Для мене дуже важливо працювати саме з ним і досягати результатів саме з ним. Багато хто не розуміє мого такого рішення, але скажу, що з батьком ми працюємо вже щонайменше із середини літа. Ми почали працювати окремо, змінювати план, тому що останні два роки я розуміла, що не зростаю в тому напрямку, в якому хочу зростати.
Мені не підходить робота, яку я роблю, тому обираю більш індивідуальний підхід до себе і свого організму. Не буду хвалитися, але я трохи унікальна спортсменка. Думаю, багато хто має свої унікальності. Але в мене є якісь свої переваги та недоліки, над якими я хочу працювати детальніше. Тому для мене важливо мати індивідуальну підготовку.
Ми (з Хвостенко) в хороших стосунках. Я думаю, вона розуміє моє рішення. Як тренерка вона мені подобається; дуже хороша як людина. У неї прекрасна і дуже злагоджена команда. Можна позаздрити їхній дружності в команді. Я думаю, з цього вийде дуже гарний тандем, але я наразі в цю команду не вписуюся. Можливо, з часом це зміниться. Бажаю їм удачі – гадаю, трохи здорової конкуренції нам не завадить. І будемо такими трохи суперниками одні з одними. Але все ж із підтримкою одна одної. Буде сезон – буде видно, – щиро пояснила своє рішення Меркушина-молодша.
Своїми досягненнями, зазначає Олександра Меркушина, у стартах другого біатлонного дивізіону, Кубку IBU, вона прагнутиме отримати місце уже у головній збірній України на змаганнях еліти у Кубку світу. Те ж саме у цілях і старшої сестри, Анастасії Меркушиної, яку уже тренерським рішенням було записано до другої збірної. Взагалі конкуренція корисна і дієва річ, зокрема у спорті, у досягнені звитяг та успіху. Головне, щоб тоді це не перейшло у форму категоричних вимог, у цьому випадку – поверніть до головної команди мого тата та старшу сестру, тоді і я візьму у ній участь. Бо так вже буде не конкуренція, а шантаж – а це вже не є корисна річ.
Отож, намітилася родинна спільнота і конкуренція українського біатлону. Така справа, матимемо наступного сезону ще одну інтригу вже у внутрішньому змаганні.
До речі, щодо родин і українського біатлону. Біатлон в Україні є, мабуть, найбільш «родинним» видом спорту. Якщо переглянути списки усіх діючих наразі осіб цього виду спорту, то навіть без заглиблення у біографії, можна помітити численний збіг прізвищ. Це не однофамільці, це все родичі.
Таке не є унікальним явищем українського біатлону. Достатньо згадати «золотий» раніше норвезький тандем братів Йоханнеса та Тар’є Бьо, або сучасні досягнення сестер Ельвіри та Ханни Еберг, також брати Фаб’єн та Емільєн Клод – виступають за збірну Франції. Та що далеко дивитися – згадаймо наших легендарних Валю і Віту Семеренків. До речі, зі складу «золотої» четвірки Олімпіади-2014 біатлонні родинні гени має лише Юлія Джима. У сестер Віти та Валентини Семеренків, а також Олени Підгрушної батьки не були професійними спортсменами.
Проте, це все подробиці і деталі. Головний критерій – результат. Успішний – отже, все правильно. Невдалий – значить, щось не так. З нетерпінням і надією чекаємо сезону-2026/27.
Підготував Антон КУЩ