Олександра Меркушина – одна з найяскравіших та перспективних біатлоністок національної збірної України сезону, що минув. Другий повноцінний сезон на Кубку світу для україночки виявився проривним: спортсменка дебютувала на Олімпійських іграх та увійшла до залікової зони топ-серії.
Демонструючи стабільно високі результати серед українських спортсменок, серед яких, зокрема, 14 місце в спринті на Кубку світу в Голменколлені та 17 позиція в індивідуальній гонці на Олімпіаді в Антгольці, Меркушина закріпилася у складі основної національної команди. Однак уже наступного сезону вона готується виступати у складі умовної другої команди збірної — команди Б.
Такий розподіл спортсменок та одночасне оновлення тренерського складу збірної було анонсовано Федерацією біатлону України у квітні. Олександра опинилася в одній команді зі своєю сестрою Анастасією, а також з багаторічною лідеркою збірної, олімпійською чемпіонкою Юлією Джимою та іншою спортсменкою, що заробила бали на Кубку світу у 2025/26 сезоні — Валерією Дмитренко.
Визначальним чинником такого розподілу стала зміна тренерських посад. Батько Олександри, Олег Меркушин, який минулого сезону входив до тренерського штабу Миколи Зоца в основній команді, тепер із початком нового змагального року очолить команду Б у спілці з Романом Лейбюком.
Про своє рішення залишитися під керівництвом батька-тренера в інтерв’ю «Суспільному Спорту» розповіла сама Олександра. Вона пояснила, що прагнення працювати саме з батьком стало головним мотивуючим фактором, навіть попри можливість залишитися в основній команді. Біатлоністка навіть планує виступати на Кубку IBU — другому за рівнем міжнародному турнірі, де востаннє змагалася у лютому 2025 року.
Олександра має намір повернутися до основної команди виключно на підставі спортивних результатів, здобутих саме на Кубку IBU.
У її словах:
«Можна сказати, це було особисте рішення, бо хочу працювати зі своїм тренером — своїм батьком. Для мене це насамперед про комфорт і особисті амбіції. Дуже важливо досягати результатів саме в такому тандемі».
Біатлоністка також зазначила, що її вибір часто не сприймають оточуючі, однак вона йде цим шляхом свідомо, працюючи окремо з батьком вже з середини літа. Зміни у тренувальному процесі були необхідні, адже попередні два роки вона не відчувала прогресу у бажаному напрямку.
У коментарі Меркушина пояснює:
«Мені не підходить такий тип підготовки, тому обираю більш індивідуальний підхід з урахуванням особливостей мого організму. Я не збираюся хвалитися, але відчуваю себе трохи унікальною спортсменкою. Думаю, кожен має свої індивідуальні особливості — в мене є переваги і недоліки, над якими хочу працювати більш детально. Саме тому мені важливо отримувати індивідуальну підготовку».
Варто зазначити, що новим старшим тренером жіночої збірної стала Оксана Хвостенко, яка замінила Миколу Зоца. Раніше вона очолювала юніорську збірну і залучила багатьох спортсменок із молодшої команди у підготовку основної команди.
Олександра позитивно оцінює призначення Хвостенко і бачить у розподілі біатлоністок можливість створення здорової конкуренції.
Вона додала:
«Ми з Оксаною у хороших стосунках, і я думаю, вона розуміє моє рішення. Як тренерка вона мені подобається — дуже добра людина. У її команді присутня прекрасна атмосфера, справжня згуртованість, яку можна лише позаздрити».
Поряд із цим спортсменка зазначила:
«Вважаю, вийде дуже гарний тандем, але поки що я не вписуюся в цю команду. Можливо, згодом це зміниться. Бажаю їм удачі, а здорової конкуренції нам не завадить. Ми будемо суперницями з підтримкою одна одної. Подивимося, що покаже сезон».
Новий спортивний сезон на рівні Кубка IBU розпочнеться одночасно із першим етапом Кубка світу. Змагання Кубка IBU відбуватимуться 24-29 листопада у шведському Ідре, а Кубок світу – 26-29 листопада в Контіолахті. Це робить малоймовірною участь Олександри у стартах кращих представників у першій частині сезону.
Щодо можливості втрати місця в основній команді через добровільний перехід до команди Б та стартів у Кубку IBU, Меркушина відзначила, що з сестрою Анастасією поставили для себе дуже суворі умови відбору.
Висловлюючись без остраху, вона заявила:
«Спорт – це ризик, і без нього цікаво не буде. Нас має серйозно мотивувати ціль. Планка для підйому встановлена дуже висока, тому ми повинні докласти максимум зусиль».
Спортсменка уточнила:
«Ми самі поставили ці умови: їдемо у команду Б, але замислюємося про повернення. Відбиратимемося за підсумками перших Кубків IBU. Якщо покажемо достойні результати, про які домовилися, то поїдемо назад на Кубок світу. Ми відразу поставили жорсткі критерії, щоб уникнути запитань про те, чому спортсменка з команди Б з’являється у складі на Кубок світу».
Крім того, Олександра не виключає можливості індивідуальної підготовки, якою вже користувалася наприкінці минулого сезону в Голменколлені. Тоді вона проводила окремі тренування в норвезькому Ліллегаммері, після чого продемонструвала свій найкращий результат сезону – 14 місце в спринті.
Стосовно умов у команді Б, вона зауважила:
«Зрозуміло, що умови будуть гіршими порівняно з командою А. Нас очікують всього два закордонних збори, а решту часу проведемо в Україні».
Водночас біатлоністка не хвилюється з цього приводу, адже має можливість виїжджати до Норвегії, де її завжди приймають із відкритими обіймами та безкоштовно. Якщо буде потрібно, вона організує спеціальні збори за кордоном:
«Я візьму під свій контроль усі необхідні тренування і працюватиму там, де це буде найкраще».
—
### Основні досягнення Олександри Меркушиної у сезоні 2025/26:
1. Виступила на шести етапах Кубка світу, пропустивши лише змагання у Рупольдингу (Німеччина), Контіолахті (Фінляндія) та Отепяя (Естонія). На останніх двох згодом брала участь у юнацькому чемпіонаті світу.
2. Двічі пробивалася у залікову зону особистих змагань Кубка світу, що сталося на заключному етапі в Голменколлені — посіла 14 місце у спринті та 32 у гонці переслідування.
3. Дебютувала на Олімпійських іграх, з’явившись у п’яти з шести гонок у Антгольці. Брала участь у класичній естафеті (9 місце) та змішаній (8 місце). Найкращий особистий результат – 17 позиція в індивідуальній гонці.
4. Стала чемпіонкою світу серед юніорок, вигравши масстарт-60. У Арбері вона тричі піднімалася на подіум: була бронзовою призеркою естафети та віцечемпіонкою в індивідуальній гонці.
Цей сезон став визначальним кроком у кар’єрі Олександри Меркушиної, яка обрала особливий шлях до своїх амбіцій під пильним наглядом батька-тренера та з прагненням демонструвати високі результати на міжнародній арені.