Біатлоністка Анастасія Меркушина планує спробувати повернутися на Олімпійські ігри вже в 2030 році, які відбудуться у Французьких Альпах. У ексклюзивному інтерв’ю для «Суспільне Спорт» вона охарактеризувала сезон 2025/26 у біатлоні як «американські гірки», підсумовуючи свої виступи в цьому періоді.
Спершу Меркушина розпочала сезон у складі основної збірної на Кубку світу, беручи участь у змаганнях в Естерсунді, Гохфільцені та Ансі. Проте спортсменка не змогла потрапити у залікову зону — її найкращим особистим результатом стало 53-тє місце в індивідуальній гонці в Естерсунді. Уже на початку нового календарного року вона перейшла до складу команди Кубка IBU.
Розвиваючи свої виступи на рівні другої міжнародної серії під час січня, Меркушина тріумфально завершила місяць, здобувши друге у своїй кар’єрі «золото» чемпіонату Європи — саме вона перемогла в індивідуальній гонці у норвезькому Шушені.
Анастасія прокоментувала свої коливання в сезоні так:
– «Американські гірки. Хтось може сказати: «типова Анастасія Меркушина, нічого нового». Ми пам’ятаємо сезон 2019/20, коли я з Кубка IBU приїхала на Різдвяну гонку, і ми з Підручним посіли другі місця. Тож я можу багато чим дивувати».
– «Звісно, можу приносити й негативні емоції, і це нормально, адже біатлон — це спорт із непередбачуваним результатом, що робить його цікавим. Якби спортсмени виходили на старт і точно знали своє місце, інтриги не було б».
Одним із найбільш емоційних моментів сезону Меркушина назвала відсутність у складі олімпійської команди на Іграх 2026 року — ці Ігри могли стати для неї вже третіми в кар’єрі, адже на двох попередніх олімпійських циклах вона стабільно виступала на такому рівні. Вона описала свою реакцію на цю втрату як «смертельно болючу»:
– «Не буду приховувати, це було не просто боляче — це було смертельно боляче. Коли мені повідомили: „Вибач, ти не їдеш“, я три дні пролежала в сльозах та істериці. Це було надзвичайно болісно».
Проте, Анастасія сприйняла цей досвід і як урок:
1. Побороти негативні емоції, відступити та пережити розчарування.
2. Знайти внутрішні сили, які допомогли розуміти: «Це мине, це пройде».
3. Усвідомити, що у житті існують речі, які виходять за межі спорту.
Вона наголосила, що спорт залишатиметься її пріоритетом до кінця кар’єри, але важливо знаходити ресурси і в інших сферах життя, не зосереджуючись лише на спортивних результатах. Попри спроби знайти винних у цій ситуації, минуле не повернути й необхідно рухатися далі.
Особливо підтримувала Меркушину на Олімпійських іграх її молодша сестра Олександра, яка вперше увійшла до складу збірної і в індивідуальній гонці посіла 17-те місце. Олександра стала однією з молодих спортсменок, які замінили Анастасію в олімпійській команді України. У Антгольці молода біатлоністка повторила історію своєї матері сестер, вийшовши на спринт з першим стартовим номером.
Цікаво, що Олександра взяла з собою на Ігри «чемпіонські» лижі, на яких Анастасія виграла чемпіонат Європи, і саме в них дебютувала в олімпійських перегонах. За словами Анастасії, сестри активно підтримували одна одну протягом усього часу — і під час Олімпіади, і на чемпіонаті Європи, а також ділилися досвідом багаторічних виступів на найвищому світовому рівні:
– «Я розуміла, що Олександра дуже мене підтримувала під час чемпіонату Європи. Ми були постійно на зв’язку: вона була там для мене, а я для неї на Олімпіаді. Я була поруч, підтримувала, ділилася досвідом».
– «Казала їй, що всі навколо можуть бути погані, але вона — найкраща в потрібний момент, коли треба було хвалити — я хвалила, коли треба було допомагати — підказувала. Ми ніколи не сварилися, тому підтримка була взаємною. Раніше ми були близькими, але зараз стали ще ближчими».
Щодо перспективи участі в Олімпіаді-2030, Меркушина не виключає таку можливість. За її словами, щоб знову опинитися на Іграх, потрібно обов’язково:
– Психологічно налаштуватися та віднайти «кураж» у професійному спорті.
– Ґрунтовно підійти до безпосередньої підготовки до змагань.
Вона навела приклад фінської збірної, де багато ветеранів починають показувати хороші результати саме в пізньому віці. Анастасія підкреслила:
– «Чому б не поставити за мету Олімпіаду-2030? Як багато скажуть, мені багато років? Ні, навпаки — мені мало, і я ще встигаю проявити себе. Потрібно лише спробувати та подивитися, на що здатний мій організм».
– «В крайньому випадку я буду на Олімпіаді заради підтримки сестри».
Вона чесно зізналася, що останні три роки стали для неї найважчими як психологічно, так і фізично. Меркушина має намір змінити ситуацію та рухатися в напрямку вдосконалення, ґрунтуючись на напрацьованому досвіді та спілкуванні з провідними спортсменами й тренерами світу. Серед основних завдань:
1. Відновити психологічний стан, повернути «молодість думок» і жагу 20-річної себе, коли боротьба за кожен крок і тренування була справою честі.
2. Відновити позитивний настрій, адже останнім часом відчувалася втома та наявні особисті проблеми, які хотілося залишити поза спортом.
3. Впровадити у тренувальний процес більше науки — збільшити кількість фізіологічних тестувань та контрольних тренувань.
4. Усунути невизначеність, перестати тренуватися «в сліпу» без усвідомлення стану організму, а регулярно контролювати свої показники й оцінювати прогрес.
Наразі сезон для Анастасії Меркушиної завершуватиметься на чемпіонаті України-2026 у Буковелі. Вона вже внесена до стартового протоколу жіночого спринту, що розпочнеться о 11:45, а пряму трансляцію можна буде дивитися на «Суспільне Спорт».