Олімпійська чемпіонка, багаторазова призерка чемпіонатів світу та Європи з біатлону Олена Підгрушна, родом із Тернопільщини, офіційно оголосила про завершення спортивної кар’єри. У своєму інтерв’ю для Суспільного вона розповіла, що під час весняного чемпіонату України з біатлону планує провести прощальну церемонію.
З Оленою Підгрушною спілкувався журналіст Тарас Бурак.
### «Мене вразив цей вид спорту, тому що в ньому є сніг, лижі, стрільба»
Підгрушна пояснила своє рішення так:
– Моя кар’єра трішки затягнулася через травми, операції та тривалий період відновлення. Потім була вагітність, але я все одно хотіла повернутися до спорту. Нині, коли я зачепилася за життя з дитиною, не хочу їздити на збори, залишати дитину. Вирішила поставити крапку на цьому етапі. Дуже хотіла б провести прощальну церемонію під час весняного чемпіонату України у кінці березня в Буковелі.
– Можливо, це буде останній кілометр або останній постріл. Ми ще працюємо над форматом заходу, але вже зараз я запрошую всіх охочих відвідати його — вхід буде вільним, без квитків. Хотілося б згадати спортивний шлях, поспілкуватися зі вболівальниками, керівництвом та журналістами й символічно завершити велику сторінку біатлону в моєму житті.
### Початок спортивного шляху та захоплення біатлоном
Олена розповіла, що її зацікавив біатлон у далекому 2000 році, коли вона вперше побачила виступи українських жінок по телевізору:
– Мене привабив поєднання снігу, лиж та стрільби. Цей спорт має непередбачуваність: спортсменка лідирує, хтось має штрафні кола, хтось наздоганяє інших. Потрібно володіти багатьма навичками. До стрільби я ставилася з особливою прихильністю, адже мій тато – військовослужбовець, тож зброї я не боялася. У перший раз, коли постріляла, відчула величезне задоволення, і це одразу мені почало вдаватися.
– Вже до 18 років я була в молодіжній збірній, молодше за це — теж могла бути. Перші етапи Кубка світу почала проходити у 20-21 рік. Пам’ятаю своє перше золото в естафеті, що трапилося якраз на Різдво — це була радість, я кричала: «Боже, це подарунок на Різдво!» — і це досі мені пам’ятається.
### Особливе значення олімпійського «золота» 2014 року
Про емоції, пов’язані із золотою медаллю на Олімпіаді в Сочі 2014 року, Підгрушна розповіла:
– Та перемога не була звичайною радістю, адже відбулася після трагічних подій Майдану, розстрілів мирних протестувальників. Пам’ятаю цю гонку майже по кожному метру, кожному кроку. Мені вдалося грамотно керувати темпом, відігратися після перших кіл і, нарешті, фінішувати з перевагою в 26 секунд.
– У той момент я була настільки втомлена, що мені не надали прапор, і це, можливо, врятувало мене від падіння на фініші. Після перемоги на прес-конференції всі почали з хвилини мовчання. Немає справжнього щастя, яке, як би це могло здаватися, часом буває хіба що на олімпійському подіумі.
– Лише на наступних Олімпійських іграх я змогла відчути емоції перемоги щиро, коли український біатлоніст Олександр Абраменко виграв золото, і ми всі разом плакали від радості, усвідомлюючи, що це чудо сталося всупереч війні в нашій країні.
– Ще сильнішим було враження від золота на Чемпіонаті світу, яке стала для мене великою несподіванкою, оскільки перед змаганнями я хворіла і тренери вважали, що мої шанси мінімальні. Завдяки чистій стрільбі та великій енергії я змогла перемогти, а під час церемонії нагородження у Новому Место-на-Мораві бачу, як вболівальники розгорнули великий тризуб — це було особливо зворушливо.
– Через роки я навіть зустріла чоловіка, який розгортав цей тризуб, і для мене це залишилось теплим спогадом.
### Про шанси спортсменів Тернопільщини на Олімпіаді
Підгрушна відзначає, що всі учасники Олімпійських ігор мають шанс на перемогу:
1. Олімпіада – це місце, де психологія та підготовка зовсім інші.
2. Погодні умови й обставини можуть змінюватися.
3. Неодноразово на олімпіадах перемагали спортсмени, які не були фаворитами.
4. Змагання можуть бути несподіваними й дивовижними.
Вона впевнена, що серед 46 українських спортсменів, в тому числі дев’яти з Тернопільщини — найбільшого представництва, — знайдуться ті, хто зуміють використати свій шанс.
### Складнощі з підготовкою спортсменів в умовах війни
На питання про труднощі із спортивною інфраструктурою та тренувальними базами, Підгрушна відповідає:
– Українським біатлоністам необхідно мати мінімум 3–4 кілометри лижних трас, асфальт і стрільбище, якого зазвичай немає у містах, а також відповідну інфраструктуру.
– У світі небагато біатлонних баз, а організація перевезення зброї ускладнює підготовку.
– Раніше спортсменів перевозили літаками окремо від тренерів, а тепер всі їдуть разом, що займає 2-3 доби дорогу, що є вкрай виснажливим.
– Українські спортсмени змушені стояти у звичайних чергах на кордонах, не маючи «зелених коридорів» для спортсменів.
– Всі спортсмени мають особисті проблеми — родини, які страждають від війни, втрати, і це додатковий психологічний тягар.
– Проте наявність 46 ліцензійних спортсменів, які представляють Україну, свідчить про їхню надзвичайну ментальну силу.
### Спостереження за Олімпіадою
– Підгрушна стежить за подіями Олімпіади в міру можливостей, переважно під час перебування в Тернополі у батьків та за підтримки сім’ї.
– Для перегляду біатлону навіть включали генератор, щоб мати світло.
### Відзнаки та нагороди
– В особистій колекції Олени – стінка міжнародних медалей, здобутих на чемпіонатах світу та Європи.
– Має повний комплект нагород із Нового Места-на-Мораві: золото, срібло, бронзу.
– У трьох послідовних місяцях вона була визнаною найкращою спортсменкою України.
– Після повернення додому весною отримала заслужені нагороди.
### Ставлення місцевої влади
– За словами Олени, районні стипендії почали виплачуватися лише після того, як вона завершила виступи на місцевому рівні.
– Після чемпіонату світу їй вручали квіти, після Олімпіади – символічну зірку біля катедри, але це не матеріальна винагорода.
– Вона відчуває, що місцева влада не оцінила її заслуги належним чином.
– Спортсмен має коротку кар’єру і часто потребує життєвої підтримки саме під час або одразу після завершення виступів.
– Зараз Олені доведеться починати все з нуля: нову освіту, роботу.
– Вартість спортивних премій за час кар’єри була витрачена на підготовку: лижі, екіпірування, лікування і реабілітацію.
### Творчі захоплення: вишивання
Окрім спорту, Олена займається вишивкою:
– Почала вишивати на початку кар’єри.
– Має 20–30 картин, виконаних хрестиком і бісером.
– Мріє виставити свої роботи на прощальній церемонії у Буковелі, щоб показати молоді альтернативу проведенню часу.
– Прагне подати заявку на рекорд України щодо кількості вишитих картин олімпійським чемпіоном.
– Вишивала картини під час вечорів на зборах і тривалий час, деякі роботи завершувала майже п’ять років.
### Підсумки спортивного шляху та плани на майбутнє
– Спортсменка проходила через значні травми, зокрема з плечовим поясом і шийними хребцями, викликані надмірними навантаженнями.
– Вона не мала тренера, який міг би захистити її інтереси, тому виживала за власною волею.
– Попри тяжкі обставини двічі входила до топ-10 у загальному заліку Кубка світу.
– Після завершення спорткар’єри планує, з огляду на ситуацію в країні як військовослужбовець, продовжити службу після виходу з декретної відпустки, або, якщо війна триватиме довго.
– Також має намір передавати свій досвід — у сфері біатлону або у викладацькій діяльності.
### Поради майбутнім біатлоністам
– Олена радить дітям без вагань спробувати займатися біатлоном.
– Важливо знайти хорошого тренера, який навчить любові до спорту, бо не одразу все виходить.
– У процесі тренувань потрібно цінувати позитивні моменти, порівнювати свій прогрес з попередніми днями.
– Для батьків і тренерів важливо створювати атмосферу підтримки та заохочення, а не стресу або примусу.
– Розповіла про зміни у методах тренувань протягом своєї кар’єри, коли спортсмени пережили 12 головних тренерів, що створювало хаос.
– Відзначила, що силові тренування та надмірне навантаження призвели до травм, які лікувались роками, але результат все одно був високим.
### Прощальна виставка у Буковелі
– Під час церемонії прощання вона планує організувати виставку своїх нагород та творчих робіт.
– Багато картин вишивала на зборах та між тренуваннями.
– Вважає, що це стане символічним підсумком спортивної кар’єри, нагадуванням про важливість рукоділля в сучасному житті, особливо для молоді.
Олена Підгрушна — яскравий приклад спортсменки, яка поєднувала видатні спортивні досягнення з творчістю, переборювала складнощі й ментальні випробування, а зараз готується до нового етапу життя, зберігаючи надію передати свій великий досвід молодим поколінням.