Вчора, 5 лютого, завершився період обмінів у Національній баскетбольній лізі. Команди-кандидати на титул зробили ретельні та цілеспрямовані кроки для посилення своїх складів, водночас аутсайдери взяли на себе значні контракти. Окремі ж колективи діяли надзвичайно обережно, перебуваючи в тіні й уникнувши великих трансакцій.
«Чемпіон» підбиває підсумки перших днів лютого, коли генеральні менеджери постійно підтримували зв’язок, намагаючись пригадати, які активи залишились у запасі (серед учасників одного з трейдів виявився 29-річний Ваня Марінкович, який жодного разу не зіграв у НБА), окрім гравців, що перебували під контрактами.
Повний перелік усіх обмінів між командами за останні дні
«Санта-Адетобарбара» або праобраз тріумфу після паузи
Янніс Адетокумбо дограє цей сезон у своєму «рідному» Мілвокі. Грецький баскетболіст був вибраний командою на драфті 2013 року під 15 номером і з нинішньої перспективи можна з упевненістю стверджувати: це був справжній прорив в межах того драфту.
У дебютному сезоні він продемонстрував скромні статистичні показники — 6,8 очка та 4,4 підбирань за 24 хвилини — але з часом постійно розвивався і буквально через декілька років став провідною домінуючою силою ліги, двічі отримував титул MVP і був визнаний найкращим захисним гравцем. Його універсальні статистичні показники вражали.
Разом з ним прогресував і колектив. Брук Лопес освоїв триочкові кидки та перетворився на елітного блокуючого, Кріс Міддлтон ще не мав цілковито проблем зі здоров’ям, а Джру Холідей виявляв корисність у захисті й нападі. Звісно, головним стовпом залишався Янніс. Такий ансамбль цілком логічно привів до чемпіонського титулу.
Далі ж події розвивалися не за планом: травми, відхід головного тренера Майка Буденхольцера, звільнення Едріана Гріффіна при рекорді 30-13, прихід Дока Ріверса, повна ставока на Деймона Лілларда і, на жаль, серйозна травма самого Лілларда.
За три поспіль сезони команда тричі зазнавала поразок у першому раунді плейоф, а цього року ризикує повторити історію, що і є оптимістичним варіантом, оскільки навіть потрапляння у плейоф наразі не гарантоване та виглядає сумнівним.
Нині, без сумніву, сам Янніс прагне змін.
В різних ЗМІ промайнули чутки про його можливе переїзди в «Нікс», «Хіт» або «Ворріорз», навіть припускалися варіанти з «Міннесотою» та «Портлендом», але наразі він усе ще залишається у штаті Вісконсін. Питання лише в часі.
Команда не володіє виборами драфту, щоб покращити склад шляхом селекції або обміну, також відсутнє фінансове поле для укладення контракту з реальною зіркою. Тож відхід Адетокумбо виглядає неминучим — мабуть, цього літа.
Слід лише бути спостерігачами його прощального танцю, що більше нагадує повільний танець на шкільній дискотеці, коли ти нарешті зважився запросити своє кохання, але розумієш, що свій шанс може використати хтось інший.
Трагедія, що перетворилася у фарс
2 лютого 2025 року став одним із найтемніших днів в історії фанатів «Далласа». Новина про обмін Луки Дончича до «Лейкерс» спровокувала шок: для деяких це здавалося сном або ж пранком.
Лука вже встиг провести 29 із 30 матчів за «фіолетово-золотих» із результатом понад 30 очок. Головним активом зі сторони Каліфорнії у цьому трейді був Ентоні Девіс, який, утім, за рік зіграв лише 29 поєдинків. Не через відсутність майстерності — він грав зірково, але постійні травми не дали команді досягнути успіху. Пошкодження AD стали справжньою комедією ні до чого кращого; варто один раз побачити, щоб оцінити їх.
Протягом сезону 2024 «Даллас» потерпав від безперервних травм, що є ніби прокляттям: по черзі отримували ушкодження Хейз, Геффорд, Вашингтон мав стабільний візит у лазарет, вибув Клебер, а Кайрі Ірвінг відновлювався майже цілий рік.
Світлим променем у цій темній історії стала перемога у лотереї з драфтом №1 (ймовірність 1,7 %), що породило безліч теорій змови про можливий бонус від комісара Адама Сілвера. Але сукупний результат вражає.
Даллас втратив:
- Луку Дончича — справжню легенду, наступника Дірка Новіцкі, символ міста і рекордсмена клубу;
- Максі Клебера.
Даллас отримав:
- Ентоні Девіса (практично не грав);
- Макса Крісті;
- драфт-пік першого раунду «Лейкерс» 2029 року;
- трьох гравців із «Вашингтона», однієї з найслабших команд останніх років;
- додаткові пік першого раунду 2026 (контроль «Оклахоми», вибір у діапазоні №28-30) та 2030 року від «Голден Стейт» (із захистом, який передбачає невисокий рейтинг пік);
- три піки другого раунду.
Варто також відзначити, що «Маверікс» далі залишилися без Ентоні Девіса. Виборці були здивовані тим, що більшість фанатів фактично вітали таке рішення — не через образу на втрату Луки, а через прагматичний підхід: за наступні два роки Девіс мав би отримати контракт на 120 мільйонів доларів, але стоїть сумнів, що він зможе стабільно грати на належному рівні.
Міграція з Західної конференції на Схід
Хоча фізично Девіс не зможе негайно посилити «Вашингтон Візардс», важливим є факт його переходу із Західної конференції до Східної. Це перший такий досвід для Ентоні в кар’єрі.
Іншим значним мігрантом став Джеймс Харден. Можливо, у свої 35 років він уже не той, ким був у «Х’юстоні», але для заміни травмованого й нестабільного Д’Анджело Гарленда це серйозне підсилення для «Клівленда». Харден і досі залишається гарантією якості, у той час як Гарленд більш непередбачуваний — здатен набрати 30 очок, а може видати й 2/13 у кидках.
Минулого року команді пророкували потрапляння до фіналу, проте їм бракувало досвіду й стабільності — на початку і наприкінці сезону команда була втомленою та передбачуваною.
На Східній конференції глобальних змін не відбулося. Основні конкуренти:
- «Бостон» — без головної зірки;
- «Нікс» і «Орландо» — нестабільні;
- «Торонто» — поки що рано;
- «Детройт» — нещодавно перестав бути аутсайдером.
Все це додає «Кавальєрс» підтримки зі сторони нейтральних фанатів як команди, що швидко розгубила позиції аутсайдера і повернулася до конкуренції. Проте плейоф — це зовсім інша історія, і «Детройт» може в будь-який момент дати боротьбу, подібно команді початку минулого сезону.
Для «Клівленда» цей обмін є виграшним, а для «Кліпперс» це фактичний старт омолодження складу. Гарленд має шанс довести, що його поточні 18–20 очок за гру не є максимально можливою продуктивністю. Час покаже, наскільки він зможе реалізувати цей потенціал.
Кумінга — чи справді він «воїн»?
Джонатан Кумінга мав встановлені перспективи, але наполягав на ставленні до себе як до зірки, хоча насправді ще не досяг такого рівня. Команда «Голден Стейт» останніх років уміло використовувала наявний кадровий потенціал, але навіть у найкращих системах трапляються невдачі, і випадок Кумінги є цьому підтвердженням.
Замість нього в команду прийшов Крістапс Порзінгіс, який вміє створювати простір для кидків, здійснювати підстрахування у захисті та бути універсальним виконавцем.
Основна проблема гравця — травми, а головна перевага в тому, що влітку він стає вільним агентом.
Багато шанувальників баскетболу мріють про спільну гру Стівена Каррі та Леброна Джеймса. Імовірно, Леброн залишить «Лейкерс», а «Ворріорз» матимуть можливість запропонувати йому більш конкретний план дій. Для «Короля» не найкращий варіант йти на мінімальний контракт або через торговельне виключення, а ось на угоду близько 25 мільйонів він міг би погодитися.
Втім, ніхто не здивується, якщо Леброн обере інший варіант — наприклад, приєднатися до Джеймса Хардена, який, як було зазначено, зараз захищає кольори «Клівленда» — рідної команди для ветеранського лідера НБА.
Розпродаж у Чикаго
«Буллз» — унікальна франшиза. За останні 27 років вона лише 12 разів пробивалася до плейофу, але фанбаза залишається значною завдяки спадщині Майкла Джордана, Скотті Піппена, Деніса Родмана, Тоні Кукоча та молодого Філа Джексона.
Нині команда, здається, втомилася бути постійним учасником плей-ін. З клубу пішли Нікола Вучевич, Айо Донсунму та Кобі Вайт, який улітку претендував би на солідний контракт.
Стратегію можна описати як не повноцінний ребілд, а очікування змін — максимумом є цитата з фільму «Залягти на дно в Брюгге» про Тоттенгем. Команда не була аутсайдером останніх сезонів, але до високих досягнень сильно не дотягувала.
Тепер молоді гравці Гідді і Бузеліс доповнилися Діллінгемом. Рух Чикаго на дедлайні здається кроком назад із наміром зробити два кроки вперед—хоч це й буде найскладнішою частиною шляху. Проте стояти на місці теж не вихід.
Кріс Пол та його динаміка
Високий баскетбольний інтелект цього гравця неодноразово поєднувався з проблемною поведінкою на майданчику. Багато колег по команді, зокрема Реджон Рондо та Брендон Інгрем, відкрито висловлювали неприязнь до Кріса Пола.
Кілька місяців тому його відсторонили від «Кліпперс» з невідомих офіційно причин. За інсайдерськими даними, це було пов’язано з бажанням 41-річного гравця грати більшу роль у команді та критикою тренерських рішень.
«Парусники» обміняли його на 29-річного Ваню Марінковича, який провів всю кар’єру у Євролізі, але мав права, що належали «Брукліну».
Очікується, що команда незабаром відпустить Пол, але поки що сумнівно, чи хтось запропонує досвідченому розігруючому ще один контракт. Багато говорить про те, що він завершить кар’єру без чемпіонського перстня.
«Індіана» готується дати бій знову
Цей чемпіонат склався для «Пейсерс» справжнім викликом. Травма Тайріла Халібертона ще до старту сезону 2025/26 змусила команду потрапити у складну ситуацію. Халібертон, лідер команди, вибув на рік.
Майлу Тернеру не продовжили контракт через нестачу солідного плеймейкера, оскільки бігмен без якісної підтримки нагадує чоловіка, який марно витрачає гроші на горілку без пива.
Головний тренер Рік Карлайл вправно розподіляє ролі, даючи шанс як основним, так і резервним гравцям, включно з представниками G-ліги. Наприклад, Джей Хафф за перші 10 матчів сезону був найкращим блокуючим НБА.
Хоч роль аутсайдера «Пейсерс» взяли з розумінням, команда вже готується до підйому.
Халібертон блищить організацією гри, хоча не є провідним скорером. Йому конче потрібен бігмен, здатний відкривати вільний простір, що дозволить йому виконувати підбір після пік-н-ролу.
Івіца Зубац не такий атлетичний, як Тернер, але має кращі габарити. Тернер приносив енергію, але іноді покидав трисекундну зону, намагаючись блокувати або підстраховувати. Хорват же краще обирає позицію і це відображено у статистиці підбирань. Він розумів Хардена, і, можливо, знайде спільну мову з Тайрізом. Знання власних сильних і слабких сторін та підтримка тренерського штабу дозволили Зубцу вирости до рівня третьої символічної збірної НБА.
Втрати Матуріна команда відчуває. Але якщо врахувати, що він у команді без лідера та набирає близько 20 очок за матч, то варто пам’ятати про його контракті з зарплатою 9 мільйонів, який завершиться. Очікуються пропозиції в межах 20-25 мільйонів від інших клубів, а для «Індіани» це занадто дорого.
Попри це, задня лінія «Пейсерс» виглядає гідно навіть без Матуріна, особливо, якщо Тайріз відновить свій рівень. З передньою лінією команда мала проблеми, які тепер усунено.
Таким чином, останні дні на ринку обмінів в НБА виявилися насиченими подіями — від визначних переходів і розпродажів до стратегічних перестановок, які змінюють баланс сил у лізі. Кожен клуб намагатиметься перетворити ці трансакції на фундамент для майбутніх успіхів.