Українська біатлоністка Тетяна Тарасюк на юніорському чемпіонаті Європи-2026, що відбувся у фінському місті Іматра, здобула дві нагороди. В парі зі своїм братом Тарасом спортсменка з Тернопільщини виборола золоту медаль у одиночній змішаній естафеті. Також Тетяна стала срібною призеркою у масстарті-60.
Цей юніорський чемпіонат Європи став найуспішнішим для України за останні шість років, і 21-річна біатлоністка з Копичинців внесла вагомий внесок у цей тріумф.
Попереду у Тетяни ще низка міжнародних стартів, а також повноцінний перехід у дорослий біатлон, де чекатиме новий рівень конкуренції. У паузі між змаганнями чемпіон зустрівся з Тетяною Тарасюк для обговорення її планів та вражень.
– Тетяно, протягом сезону ти брала участь у Кубку IBU, юніорських етапах та чемпіонаті Європи. Чи складно перемикатися між дорослим біатлоном і молодшими змаганнями? Чи є значуща різниця?
– Ні, це не важко. В усіх змаганнях потрібно працювати на повну. Основна відмінність полягає у щільності результатів. На Кубку IBU кожна секунда на вагу золота, адже у межах однієї хвилини відставання може налічувати до двадцяти спортсменок.
– З наступного сезону ти повністю перейдеш у дорослий біатлон. Чи маєш уже якісь плани або розмови щодо цього? Можливо, ставиш собі внутрішню мету, наприклад, участь у Олімпіаді-2030?
– Жодних конкретних думок із цього приводу наразі не маю. Головною метою перед цим сезоном було потрапити разом із молодшим братом у одиночну естафету на юніорському чемпіонаті Європи, про що я давно мріяла. У дорослому біатлоні мрію виступити на міжнародному рівні в естафеті зі старшою сестрою Іриною та завоювати разом медаль.
– У нинішньому сезоні на юніорському рівні ти здобула нагороди в різних дисциплінах, окрім індивідуальної гонки. Яка дисципліна для тебе найзручніша? Що тобі більше до вподоби – контактна боротьба чи індивідуальні стартові гонки? Як оцінюєш масстарт-60 як дисципліну, адже це відносно новий формат, який ще не включений у Кубок світу?
– Найбільш комфортною дисципліною для мене зараз є спринт. Я віддаю перевагу гонкам із роздільним стартом, хоча контактна боротьба є простішою для ведення змагань. Масстарт – дуже складна гонка, де важко не загубитися у пелотоні, особливо якщо стартуєш середини групи.
– Розкажи про пам’ятний момент вашого сімейного золота в одиночній змішаній естафеті. Чому ти не наважувалася дивитися, як стріляв брат? Чи так сильно ти хвилювалася?
– Справді боялася дивитися на вогневий рубіж і підганяла брата практично до останніх метрів. Найяскравішим спогадом тієї гонки для мене є той момент, коли після останньої стрільби я вийшла другою, і не могла повірити, що ми піднялися настільки високо і досі боролися за п’єдестал.
– Які вітання для тебе були найбільш пам’ятними?
– Найемоційніше вітання отримала від старшої сестри Ірини, вона не стримала сліз і так щиро раділа, що і я розчулилася. Також хочу подякувати всім, хто надсилав свої теплі слова підтримки – я бачу всі ваші повідомлення і дуже вдячна. Бажаю всім мирного неба над головою!
– Чи є у тебе мрія разом із братом виступити в міксті на етапі Кубку світу?
– Звісно, така мрія є. Я відчуваю, що в нашому дуеті на "сінгл-мікст" є велика сила, і ми зможемо повторити цей успіх або навіть покращити його.
– Часто виховуєш молодшого брата? Чи даєш йому поради і як він на це реагує?
– Уже пізно виховувати такого дорослого хлопця. Він не завжди робить так, як я вважаю за правильне, але це його життя. Тарас доволі самостійний і мої поради зазвичай не потребує, проте якщо виникає потреба, я завжди готова підтримати.
– Чи вплине ваш спільний успіх на популяризацію та розвиток біатлону в Копичинцях та регіоні?
– Впевнена, що такі досягнення надихають молоде покоління. Сподіваюся, це також допоможе активніше розвивати спорт у моєму рідному містечку.
– Хто, на твою думку, домінує зараз у жіночому біатлоні у твоїй віковій категорії? Можливо, за кілька років їх імена будуть широко відомі?
– Одну спортсменку виділити складно. Вважаю, що світовими лідерами серед біатлоністок вікової групи 19–21 рік є:
- Естера Вольфа (Латвія)
- Ілона Плехацова (Чехія)
- Юлія Танхаймер (Німеччина)
- Українки – Олександра Меркушина та Олена Городна.
Усі ці дівчата дуже сильні і конкурентоспроможні. Крім них є також багато талановитих спортсменок, однак ці позиціонуються як кращі.
– Які у тебе плани на поточний сезон? Чи очікуєш виступів на дорослому чемпіонаті Європи та юніорському чемпіонаті світу?
– Не маю повноважень розголошувати деталі подальших планів на сезон – краще звертатися до тренерів або керівництва.
Передусім хочу подякувати Збройним силам України, які захищають нашу державу і дають можливість нам змагатися на міжнародній арені. Особлива подяка моїй родині – я дуже вас люблю і знаю, як ви хвилюєтеся за мене на кожних змаганнях. Дякую також своїм тренерам, які підтримують і надихають на нові перемоги, команді – дівчатам, масажисту, сервісній бригаді і всім, хто залишається в тіні, але допомагає в потрібний момент, а також керівництву, що старається підтримувати нашу збірну. Окрема вдячність моєму рідному містечку та усім, хто вболіває за мене, особливо меру Копичинців.
Цьогорічні здобутки присвячую своїй покійній бабусі Олі – я дуже її люблю і сумую за нею. Сподіваюся, вона з небес пильно слідкує за нами.