Український баскетболіст «Бостон Селтікс» Максим Шульга поділився ексклюзивним інтерв’ю для сайту BasketNews.com. Гравець розповів про свої емоції під час драфту НБА, інтерес з боку інших команд, а також про досвід тренувань під керівництвом головного тренера Джо Маззули.
Максим зазначив, що для нього цей перший рік після драфту став надзвичайно цінним досвідом навчання: «Це була гарна можливість для зростання. У сезоні трапляються і злети, і падіння — як на індивідуальному рівні, так і у команді. Все це – чудова школа і чудовий досвід для розвитку».
Говорячи про день драфту, баскетболіст розповів:
– У той час я перебував у Далласі з агентством, проходив підготовку перед драфтом. Ми також організували там спільну перегляд-драфт вечірку.
– Був поряд із колегами, серед яких Максим Рейно — мій близький друг, якого обрали «Сакраменто Кінгз».
– Ми разом тренувалися, разом дивилися трансляцію драфту.
– Я не був впевнений у тому, чи мене оберуть, і припускав, що це може статися у межах 50-60-го номера.
– Декілька команд телефонували мені під час драфту, але я дізнався про вибір «Селтікс» лише за п’ять хвилин до події.
– Мій агент Бред повідомив про це, і я відчув неймовірну радість.
– Цей момент важко описати словами — це те, про що мрієш усе життя, але що відбувається несподівано, і усвідомлення цього прийшло не одразу.
Щодо інших команд, що проявляли інтерес, Максим поділився, що:
– «Мемфіс Гріззліс» телефонували і планували обрати його, проте з подальшою імовірною відправкою до Європи для розвитку.
– Також був інтерес з боку «Мілвокі Бакс» та інших команд, про які він не бажає розкривати деталі.
Під час тренувального табору йому довелося працювати поруч із зірками команди – Джейленом Брауном та Джейсоном Тейтумом. Максим зазначив, що вони не давали йому безпосередніх порад, проте їхній підхід і ставлення до роботи стали для нього підґрунтям навчання:
– Вони дотримуються дисципліни: піднімають важкі ваги, присвячують час додатковим тренуванням після сеансів, приділяють увагу деталям у кожному аспекті.
– Особливо вражало, як Джей Бі практикується дриблінг у різних точках майданчика.
– Загалом спостерігання за їхньою працею дало розуміння, чого потребує досягнення такого високого рівня.
Про головного тренера «Селтікс» Джо Маззулу Максим розповів кілька курйозних історій із тренувань, зокрема веселе відтворення звуків кулемета одним із гравців. Водночас він підкреслив, що:
– Тренер є дуже вимогливим, не дає можливості розслабитися і виконує строгий контроль за професійними стандартами.
– Члени команди, незалежно від статусу чи позиції у складі, оцінюються за однаковими критеріями.
– Маззулла тренується разом із гравцями, регулярно відвідує спортивний зал і виконує фізичні вправи разом з баскетболістами.
– Він активно взаємодіє навіть із суддівською командою, намагається розуміти особливості правил і використовує це у стратегії гри.
– Такий підхід тренера демонструє його високу спортивну змагальність і серйозність у підході до роботи.
Максим поділився своїм ставленням до суддів, згадуючи, що його батько та дід також були суддями, проте це не робить його надмірно прискіпливим до них:
– Тато давав поради про те, які зони на майданчику судді бачать погано і як цим можна скористатися.
– Однак кожен виконує свою роль, і кожен знаходиться у конкурентному полі.
Щодо ідолів з українського баскетболу, спортсмен відзначив, що не мав конкретних героїв, однак знав двох видатних гравців сучасності:
1. Святослав Михайлюк
2. Олексій Лень
Він спостерігав за їхнім шляхом від навчання у коледжах до перших кроків у НБА, що допомогло йому відчути, що цей шлях можливий. Водночас він відзначив, що не копіював їхню гру, а просто загалом цікавився баскетболом, включно з Євролігою, Єврокубком і НБА.
Обговорюючи важливість представлення України на міжнародному рівні під час війни, Максим зауважив:
– Для нього це просто можливість виходити на майданчик і виконувати свою роботу — грати в баскетбол і допомагати команді здобувати перемоги.
– Він не надто заглиблюється у роздуми з цього приводу, хоча відчуває відповідальність.
– Існує розуміння, що зараз багато дітей дивляться на нього так само, як він колись дивився на Михайлюка та Леня.
Щодо емоційного стану під час війни та дистанції від родини, баскетболіст відверто розповів, що:
– Спочатку було надзвичайно важко — постійне хвилювання за близьких, невизначеність щодо майбутнього.
– Він підтримує зв’язок із родиною, намагається дізнаватися про їхній стан і сприймає інформацію від них без перевірки зовнішніх джерел.
– Усвідомлює, що не можна жити страхами й переживаннями щодня, тому намагається знаходити баланс між усвідомленням проблем і продуктивністю.
– Висловлює надію, що ця ситуація невдовзі вирішиться.
Це інтерв’ю дало змогу поглянути на шлях і настрої молодого українця, який пробивається у найсильнішій баскетбольній лізі світу, долаючи особисті виклики і небезпеки у воєнний час.