Талановита українська біатлоністка Тетяна Тарасюк у ексклюзивному інтерв’ю для Sport.ua розповіла про свої досягнення на міжнародній арені, зокрема в Італії та Швейцарії. Вона також поділилася планами на майбутнє та відповіла на низку цікавих запитань.
— Тетяно, у грудні на Юніорському Кубку IBU в італійському Мартел-валь-Мартелло ваша збірна України здобула друге місце в естафеті. Які емоції ви відчували після такого результату? Чи бачите прогрес як для себе, так і для колективу?
— Ми виконали величезну роботу. Всі дівчата, включаючи мене, значно зросли у рівні майстерності. Тому завоювання срібла в естафеті стало для мене величезною радістю, оскільки це свідчить, що наші тренування не марні, і що у нас є перспективи у біатлоні. Важко передати словами ті емоційні переживання, коли команда фінішує в трійці найкращих. Це неймовірне відчуття.
— Німецька команда виграла з перевагою у 55,1 секунди. Чи вважаєте ви збірну Німеччини дуже сильною? Які шанси України наздогнати їх у майбутньому?
— Наразі в Німеччині проходить зміна поколінь. Досвідчені дівчата, з якими ми змагалися минулого року, вже не є юніорками, а молоді, які їх замінили, ще не набули достатнього досвіду. Тож у боротьбі можна конкурувати з усіма. Наша збірна робить усе можливе, щоб зрівнятися із провідними командами світу. Я впевнена: у нас вийде.
— Особисто ви під час естафети не припустилися жодного промаху в стрільбі. Наскільки задоволені вашою точністю? Чи радієте, що змогли закрити всі десять мішеней?
— Моя стрільба мене потішила, але не стала несподіванкою. Я відчула перед стартом, що буде чиста стрільба. Іноді це інтуїтивне відчуття, коли знаєш, що так станеться. У мене були високі амбіції щодо естафети і віра, що ми зможемо показати хороший результат, тож я просто не могла собі дозволити помилитися.
— Як гадаєте, у чому криється секрет успіху команди в цій естафеті? Як ви налаштовувалися на високий результат?
— Ніяких секретів немає. Ми були готові і прагнули виступити на найвищому рівні в останній гонці року. Особисто у мене панував бойовий настрій, і це допомогло мені досягти успіху. Впевнена, що мої товаришки по команді відчували те саме, особливо коли я передала естафету першою з значною перевагою над другою командою.
— Розкажіть про свій виступ у спринті в рамках другого етапу юніорського Кубка IBU в Італії, де ви посіли п’яте місце, зберігши чисту стрільбу.
— Не вважаю той спринт ідеальним, бо не реалізувала свій потенціал на фінішному колі — не дотягнула фізично і не змогла утримувати потрібну швидкість. Однак якість стрільби втішає, це надає впевненості у перспективі, адже я вже знаю, що можу стабільно потрапляти.
— Цей сезон для вас вже другий прохід у топ-5 в спринті. Чи задоволені таким результатом? Які емоції він у вас викликав?
— Звісно, мене це тішить. Я впевнена, що здатна на більше, і це мотивує мене працювати ще інтенсивніше в подальшому сезоні.
— У грудні в швейцарському Гомсі ви також здобули срібну медаль у спринті. Яким є ваше сприйняття цього успіху?
— Медаль у Гомсі стала для мене першим вагомим кроком на міжнародній арені. Сам факт отримання нагороди в таких умовах — це фантастика. Окрім того, велику роль у моєму відновленні після IBU зіграв наш масажист — без його підтримки я б не змогла так швидко відновитись.
— Якщо узагальнити три ці результати: два виходи у топ-5 у спринті (один зі сріблом) і срібло в естафеті — це доволі позитивна картина для вас та команди?
— Звичайно, це початок світлої сторони для нашої збірної, зокрема для України. Бігти по трасі значно приємніше, коли знаєш, що маєш сили боротися за найкращу п’ятірку.
— До речі, медаль у Гомсі була першою для нашої збірної в сезоні на міжнародних змаганнях. А потім у естафеті ви також стали призерами. Чи радієте таким здобуткам?
— Ще зарано розслаблятися. Це лише початок сезону, а найважливіші старти — ближче до кінця зими. Ми, звичайно, пораділи, але діло лише починається, і треба продовжувати працювати.
— Які відчуття ви мали, вперше вийшовши на міжнародний п’єдестал?
— У спринті такі емоції не були настільки сильними, як під час естафети. Мабуть, мене більше радувало, коли ми здобули чотири медалі у команді, ніж особистий успіх. Втім, це було надзвичайно круто. Я давно мріяла потрапити на п’єдестал і відчути, як це — бути нагородженою на змаганнях такого рівня.
— Чи допомогла вам перемога у суперспринті літнього чемпіонату України в вересні здобути результати у Швейцарії та Італії в грудні?
— Дуже допомогла. Відтоді мої результати почали зростати. Та нагорода додала мені впевненості і дала міцну основу для подальшої роботи.
— Наскільки важлива для вас була ця перемога в літньому чемпіонаті?
— Вона мала велике значення, адже показала, що моя хода після літньої підготовки поліпшується. Виграш був підтвердженням, своєрідним маленьким дивом.
— Рівно рік тому ви здобули перше золото чемпіонату України. Чи є у вас бажання цього сезону виграти перше «золото» на міжнародній арені? Що для цього потрібно?
— Я переконана, що це цілком реально. Найбільші шанси, на мою думку, у індивідуальній гонці або у масстарті. Звісно, можливість виграти є й у естафетах. Для цього необхідно не лише бездоганно стріляти, але і якісно працювати на дистанції, як це було у мене в Гомсі. Вірю в наших тренерів і знаю, що їхня підготовка дасть належний результат.
Бліц-інтерв’ю:
1. Улюблені біатлоністи та біатлоністки?
— Моє захоплення викликають Лена Гекі-Гросс, Оксана Юріївна Хвостенко та молоде норвезьке відкриття Марен Кіркейде. Серед молодих спортсменів мене надихають Віталій Мандзин, Богдан Борковський і Олександра Меркушина. Вони — майбутнє України, хоча вже демонструють високі результати.
2. Улюблена їжа після вдалих гонок?
— Я люблю себе балувати різною їжею. Більш конкретного переваги немає. Якби ми були в Україні, то частіше б насолоджувалася суші.
3. Які є головні спортивні мрії? Що мрієте виграти?
— Моя мета — здобути звання майстра спорту міжнародного класу та отримати медалі на дорослому рівні.
4. Чи є інші види спорту, якими ви захоплюєтесь? Кого вважаєте прикладом або еталоном у спорті?
— Я фанат Формули-1. Хоча це автоспорт, навантаження там не менші, ніж у будь-якому іншому виді. Надихаюся чотириразовим чемпіоном світу Максом Ферстаппеном, це жива легенда зі неймовірним шляхом. Серед еталонів у спорті для мене є Ярослава Магучіх — прекрасна спортсменка і гордість України, яка, впевнена, ще досягне більших вершин.