Жіноча збірна України виборює золото в естафеті на етапі Кубку світу в Обергофі. Така новина нині здатна вразити своєю сенсаційністю, проте у 2013 році вона сприймалася як закономірний, логічний та справедливий підсумок. Такі були часи, і є надія, що подібні миттєвості неодмінно повернуться, адже історія має циклічний характер.
Обергоф. Де і коли дивитися гонки четвертого етапу Кубку світу
На першому післяноворічному етапі Кубку світу блиснула четвірка спортсменок, яка вже за рік досягне історичного тріумфу, здобувши золото на Олімпіаді-2014. Детально згадувати ці епохальні моменти — насолода, що лишається і через 13 років. Спогади служать не лише ностальгією, а й джерелом мотивації та прихованих резервів.
Зліва направо: Юлія Джима, Віта Семеренко, Олена Підгрушна та Валя Семеренеко
biathlon.com.ua
Четвірка у зміненому складі – універсалки на шляху до успіху
Гонка в Обергофі стала своєрідним прологом до олімпійського тріумфу, хоча склад команди в естафеті відрізнявся від олімпійського. Тренери тривалий час експериментували з розстановкою, щоб максимально збалансувати потужний колектив. Це цілком природно: останні коригування часто вносяться під час змагань або навіть у заключний день подачі заявок, зважаючи на актуальну форму спортсменок, їхній настрій та інші важливі чинники. У жіночих командах ці нюанси відіграють ключову роль.
На старті обергофської естафети 3 січня 2013 року вийшли:
- Юлія Джима
- Валентина Семеренко
- Олена Підгрушна
- Віта Семеренко
Для порівняння, на Олімпіаді послідовність була інакшою: Віта Семеренко, Юлія Джима, Валентина Семеренко й Олена Підгрушна — саме вона відповідала за фініш. Проте тоді сили Підгрушної вирішили зберегти: вона ще не повністю відновилася після хвороби, а четвертий етап мав стати вибуховим за потужністю.
Команда з таким потенціалом викликала насолоду від численних варіантів тактики, і це було той випадок, де «пігулки від голови» були зайвими. Вік учасниць наближався до тридцяти років, причому Джима нещодавно перейшла з юніорського рівня у дорослий біатлон.
Влучати в ціль навіть крізь туман – це про Україну
За годину до гонки залишалося невідомим, чи відбудеться вона взагалі. Обергофська погода традиційно виставила свої виклики: дощ, сильний вітер, туман, катастрофічна якість трас із розплавленого снігу, слизькі повороти. Були моменти, коли на екрані було видно лише білу пелену, і лише голос коментатора Олександра Мащенка проривався крізь мряку.
Юлія Джима стріляла повільно, але холоднокровно, розуміючи, що в таких умовах поспішати ризиковано. Впевнено розпочати в екстремальних умовах — це важливий заділ довіри для колективу. Хоча відставання від лідера перевищувало 25 секунд.
- На одному з технічних поворотів впала німкеня Тіна Бахман,
- Було ще кілька несподіваних падінь серед учасниць,
- Серце завмирало, коли українські спортсменки стартували на віражах, та вони демонстрували незламну стійкість і відмінну лижну підготовку.
На стрільбі стоячи Джима використала один додатковий патрон і завершила етап сьомою з відставанням у 42 секунди. У такий складний момент це вважалося відмінним результатом, адже на старті не втрачати надто багато – класична аксіома для естафети. Особливо тоді, коли гонка будувалася за сценарієм «наздогнати», а не «утекти». Втекти ж буде вже за рік.
Валентина Семеренко виконала усі шість пострілів лежачи, піднявши команду з п’ятого на третє місце, хоча часовий розрив зберігався.
Стійка ввела справжній переворот у ситуації: олімпійська призерка Ванкувера-2010 (у лижних гонках) Міріам Гьоснер пішла на штрафне коло – біатлон і лижні гонки принципово різні.
На проміжку трійка лідерів була такою:
- Польща,
- Німеччина,
- Україна,
відставання становило лише 14 секунд — це не впливало на інтригу.
Підгрушна та Семеренко вводять інтригу у фінал
На першому колі на повороті впала полька Моніка Хойніш, що знову свідчило про хитку погоду та складність траси. Українська команда піднімалась упевнено. На вогневий рубіж майже одночасно вийшли сім учасниць, у тому числі і Олена Підгрушна, яка кардинально змінила хід подій, вийшовши першою від рубежу. Аналогічно вона вийшла й після стрільби стоячи, ще більше нарощуючи перевагу над господарками з Німеччини.
Одночасно Фанні Хурн спричинила штрафні кола для Норвегії — кількість претенденток на золото почала розсіюватися, мов обергофський туман.
Після вдалих пострілів Віти Семеренко на четвертому етапі інтрига зникла: команда виглядала надзвичайно потужно, здатною вже через рік стати найсильнішою у світі.
За фінішними даними, перевага над «срібною» Францією склала 45 секунд. Бронзові нагороди здобула Німеччина — команда, яка традиційно має бути готовою до будь-яких примх траси Обергофа. Ці часи були настільки легендарними, що навіть яскрава перемога тут стала лише передвісником великої олімпійської звитяги у Сочі-2014. Тоді, у Обергофі, світ біатлону вже визнавав потенціал українських спортсменок і починав їх боятися — і недарма.
Фініш Валентини Семеренко
biathlon.com.ua
Щастить тим, хто цього заслуговує
Тодішній тренер Василь Карленко в ефірі трансляції сказав словами, сповненими гордості й водночас емоційної напруги:
«У таких складних умовах наші дівчата показали, що здатні боротися, і не лише в таких екстремальних обставинах. Вважаю, це — передумова для майбутніх успіхів. Незважаючи на непрості погодні умови, перед гонкою панував внутрішній спокій. Ми розуміли, що команда рано чи пізно продемонструє свій потенціал. Щодо розстановки спортсменок по етапах, слід пам’ятати: кожна має бути готова вийти на будь-який з них.»
Українська четвірка після перемоги в обергофській естафеті
biathlon.com.ua
Справжні підсумки та паралелі між тодішніми зоряними часами і сьогоденням наразі будувати рано — результати ще відсутні. Однак слід розуміти, що сестри Семеренки, Джима та Підгрушна не народилися чемпіонками, вони ними стали завдяки:
- поєднанню таланту,
- постійним тренуванням,
- професіоналізму в стрільбі й лижній швидкості,
- тренерському мистецтву,
- організаційним зусиллям,
- і, звичайно, удачі.
Саме ця неповторна новорічно-різдвяна історія з Обергофа втілює всі складові переможного рецепту.