16-й тур
16-м туром сезону-2025/26 закрито чемпіонат етапу УПЛ-2025, попереду понад 2 місяці перерви до продовження змагання уже в УПЛ-2026. Остання дія перед великою перервою запам’ятовується особливо. Хороший настрій зберегли або поліпшили перед зимовим відпочинком і подальшою підготовкою до вирішального відрізку змагання наступної весни – ЛНЗ, «Шахтар» «Полісся», «Динамо», «Металіст 1925». «Рух». В задумі, що змінити на краще будуть зимувати «Карпати», «Оболонь», «Кудрівка», «Епіцентр», Олександрія», «Полтава». Це був останній тур УПЛ 2025 року.
12 грудня
«ОБОЛОНЬ» (Київ) – «МЕТАЛІСТ 1925» (Харків) – 1:3 (1:0)
Голи: Устименко (34) – Чурко (56), Ітодо (60), Мба (93).
«ОЛЕКСАНДРІЯ» – «КУДРІВКА» – 1:1 (1:0)
Голи: Жота, 1 – Сторчоус, 62 (пенальті).
13 грудня
«КРИВБАС» (Кривий Ріг) – «КОЛОС» (Ковалівка) – 1:1 (1:0)
Голи: Твердохліб, 10 (пен.) – І. Краснічі, 56.
Вилучення: Теллес, 85 (друге попередження).
ЛНЗ (Черкаси) – «ЗОРЯ» (Луганськ) – 2:0 (1:0)
Голи: Яшарі, 18, Муравський, 57.
«ПОЛІССЯ» (Житомир) – «КАРПАТИ» (Львів) – 3:2 (2:0)
Голи: Гайдучик, 15, Гуцуляк, 27, Брагару, 52 – Михайліченко, 54 (автогол), Краснопір, 88.
14 грудня
«ДИНАМО» (Київ) – «ВЕРЕС» (Рівне) – 3:0 (2:0)
Голи: Пономаренко, 9, Тіаре, 20, Ярмоленко, 90+1.
«ШАХТАР» (Донецьк) – «ЕПІЦЕНТР» (Кам’янець-Подільський) – 5:0 (2:0)
Голи: Педріньйо да Сілва, 9 (пен.), Невертон, 20, Еліас, 57, Мейреллиш, 85, 89.
«ПОЛТАВА» – «РУХ» (Львів) – 1:2 (0:1)
Голи: Місюра, 49 – Фаал, 31, 71.
Ще одна характерна особливість 16-го туру – з другим колом команди почали повторні зустрічі між собою у нинішньому чемпіонаті УПЛ. Вже перших побачень в історії між клубами, старожилами і дебютантами, не буде. Кожен з кожним у сезоні-2025/26 зустрічалися. Ігровий рік чемпіонату закривали ті суперники, які і відкривали нинішню першість вищого дивізіону у першому турі.
Загалом останній тур УПЛ в 2025 році видався доволі прогнозованим і закономірним. В 16-му раунді не трапилося гучних сенсацій, чи навіть якихось несподіванок. Хто мав підстави на перевагу, той їх і реалізував, де сили були приблизно рівними, ті й розійшлися миром.
ДЕНЬ МАТЧІВ ТУРУ
Так випало за календарем, що в один день, 13-го грудня, лише у різний час відбулися три зустрічі, у Кривому Розі, Черкасах і Житомирі, кожна з яких могла б претендувати на неофіційне визначення матчу туру. Оглянемо їх хронологічно, у тій послідовності як вони відбувалися.
«Кривбас» – «Колос» – 1:1 (1-й тур: «Колос» – «Кривбас» – 2:1)
На мою думку, цим командам у нинішньому сезоні вдалося досягти однакового доробку – вибудувати стабільність у складах. Звісно, певна ротація, вимушена чи ні, відбувається, але є «кістяк» команди і ключові гравці, на плечі яких покладаються головні завдання, вони це знають та намагаються відповідати.
В тактичних побудовах команди різняться. Це проявилося і протягом матчу. «Кривбас» без заперечень готовий віддати супернику володіння м’ячем, роблячи ставку на свою атакувальну швидкісну «кавалерію».
Але тут є і певний перекіс. Нинішній «Кривбас» характеризує результативна гра в атаці, але при цьому оборона команди не відрізняється своєю стабільною надійністю. На відміну від своїх найближчих суперників, ковалівці досить надійно грають в обороні: вони пропустили ледь не вдвічі менше голів, ніж криворіжці. Але тут зворотній перекіс – у «Колоса» атака не відзначається результативністю, тут вже у «Кривбаса» велика перевага. Отже, переваги і вади в обох командах десь урівноважуються і загалом представляють обидві команди, як співставні за силами суперників. Що власне підтвердив і цей матч. Цікаво, що по разу команди досягли успіху, дякуючи стандартам, щоправда, різними за вагою – пенальті і кутовий.
Логічно, що «Кривбас» розпочав гру першим номером, тоді як «Колос» на грі від оборони робив ставку на свої контрудари. Можна було говорити, що в такому режимі гра йшла на зустрічних курсах. І більшого у цьому спочатку досягли господарі. Вже на 10-й хвилини Артур Микитишин своєю активністю заробив пенальті, Єгор Твердохліб зі своєю холоднокров ністю його реалізував.
«Колос» вміє методично, з аграрною наполегливістю, розхитувати оборонні побудови суперника, коли дуже треба. У цьому матчі такий тиск тривалий час закінчувався виникненням стандартів біля воріт суперника, зокрема кутових. І зрештою це принесло ковалівцям успіх. Уже із восьмого за ліком кутового (у господарів їх на той момент був лише один) вдалося спрямувати м’яч у відповідь. Треба, щоправда, зазначити, що оборонці «Кривбаса» зіграли досить неуважно, що нині для криворіжців не рідкість – захист «забув» наодинці поблизу воріт Іліра Краснічі, який несильним ударом замикав подачу, воротар Володимир Маханьков дещо незграбно «вигріб» м’яч уже з-за лінії воріт.
Після цього ще якийсь час «Колос» володів ініціативою, поки господарі приходили до тями після пропущеного м’яча. З часом перевага у матчі перейшла до «Кривбаса», особливо після вилучення у «Колоса». Проте ні атаки криворівжців, а ні контрвипади ковалівців не призвели до результативної розв’язки. Було трохи сумбуру, не трохи браку, особливо у визначальні моменти, але загалом поєдинок виглядав живенько, інтенсивно і бадьоро. В принципі, такий футбол вболівальникам спостерігати було не прісно. На цій позитивній ноті команди дружно і з дружбою у результаті закінчили для себе перший етап чемпіонату сусідами по турнірній таблиці. Загалом обидва колективи продемонстрували хороший ігровий тонус і були б не проти, щоб чемпіонат без паузи тривав тепер і далі. Клуби продовжили свої безпрограшні серії в УПЛ: «Кривбас» – домашню (до п’яти матчів), «Колос» – загальну (до семи матчів).
За поразку у 1-му турі реваншу не сталося.
ЛНЗ – «Зоря» – 2:0 (1-й тур: «Зоря» – ЛНЗ – 0:0)
А от, хто, мабуть, найбільше жадав би «продовження банкету», щоб першість не зупинялася – це черкаський ЛНЗ. Ще б пак, клуб має робити вимушену зупинку після здобутої 5-ї перемоги поспіль в останніх матчах – єдина команда Прем’єр-ліги, яка може похвалитися таким 100% переможним результатом на цьому завершальному у році ігровому відрізку. Залишилося втішатися тим, що клуб із Черкас вперше у своїй не такій вже тривалій історії в УПЛ іде на зимові канікули очолюючи турнірну таблицю першості.
Можна говорити, що і ці команди в основному стабілізували свої склади і стиль гри загалом. Але, як на мене, є істотна відмінність, яка власне і вплинула на результат гри між ними. Тактичний малюнок ЛНЗ, який вже встигли охрестити прагматичним, тим не менш, є більш варіаційним. Команда без будь-якого потерпання може віддати супернику відсотки володінням м’ячем, грамотно будуючи оборонні редути. На цей випадок у черкасців є дуже ефективна «протиотрута» у стрімких, миттєво організованих контрвипадах. Так було забито перший м’яч у ворота «Зорі» – довгий пас у вільну зону на вихід Мухаррему Яшарі, і технічна реалізація тим виходу сам на сам. Коли на початку другого тайму, гості постаралися з гостротою в атаці збільшити тиск на ворота господарів, гравцям ЛНЗ вдалося виявити зустрічну активність, відсунувши хід подій до воріт суперника. Зрештою, після кількох стандартів, з подачі кутового Назарій Муравський чітко скористався помилкою голкіпера «Зорі» Олександра Сапутіна на виході із воріт. Тобто ЛНЗ – це не та команда, яка тільки «в засаді» чекає свого щастя. Ще одна важлива обставина – відсутність у цьому матчі через дискваліфікацію лідера атак черкасців Проспера Обаха не мала критичних наслідків у командних діях та їхньої гостроти. Тим більше це важливий фактор після того, як стало відомо про перехід Проспера до «Шахтаря».
«Зоря» докладала зусиль, щоб відігратися, або хоча б забити гол престижу. Але палітра атакувальних фарб гостей виглядала блідіше. Флангові проходи з навісами у карний майданчик періодично вдавалися луганцям, виникали навіть нагоди, але не було завершення. А тому що не було у цьому матчі звичного адресата таких передач – Пилипа Будківського, який теж пропускав матч через дискваліфікацію. У цьому аспекті вбачається очевидна різниця між двома командами – вразливість через відсутність лідерів на полі.
У цьому чемпіонаті ЛНЗ для «Зорі» – непробивний.
«Полісся» – «Карпати» – 3:2 (1-й тур: «Карпати» – «Полісся» – 0:2)
Обидві команди у попередніх турах зазнали поразки. Тому «Поліссю», як і «Карпатам», було б дуже доречно поліпшити собі настрій перед відходом на зимові канікули. Не менш важливим було додати собі балів перед паузою у турнірній таблиці чемпіонату. Львів’янам додатково було б бажано додати позитивних бонусів до реноме свого тренерського штабу, якому вже почали віщувати різне у недалекому майбутньому. Якщо футболісти цим переймаються, звичайно. З початком матчу у Житомирі, щось на це зовсім не було схоже. На відміну від гравців «Полісся», які ніби за прикру поразку минулого туру від львівського «Руху», вирішили помститися їхнім землякам із «Карпат», байдуже, що це не одне і теж.
У «Полісся» хороший підбір гравців із різними сильними сторонами. Не завжди цей потенціал тренерському штабу житомирців повноцінно вдається використати, але цього разу прорвало. Власне і забивалися голи саме з огляду на ці індивідуальні плюси гравців «Полісся», або, як кажуть, «хто на що навчався». Микола Гайдучик потужно виграв верхову боротьбу після націленої передачі Олексія Гуцуляка, а потім сам вже Гуцуляк філігранною технікою на маленькому клаптику перед воротами обіграв захисників і воротаря «Карпат» з доставкою м’яча за призначенням.
У другому таймі до футболу, на втіху вболівальникам, ще трохи додалося й елементів шоу. Відразу згадалося, що очільник «Карпат» Владислав Лупашко наполегливо відстоював принципи видовищного футболу. Команди по черзі з 52-ї до 54-ї хвилини влаштували біля воріт одна одної гармидер з непередбаченим хаосом у русі м’яча. Найпрудкішими у цій метушні були знову ж таки житомирські хлопці, тільки Максим Брагару вколотив м’яча у чужі ворота, а Богдан Михайліченко потім – у свої. Було весело. Але й це ще було не все. «Полісся», ще маючи перевагу у 3 голи, вирішили, і продовжували так думати, що справу вирішено, та й «підсіли» фізично господарі, стартовий ентузіазм забрав дещо більше сил, ніж був запас. А «Карпати» раптом з першим відіграним м’ячем прокинулися. І вже на 88-й хвилині перевага «Полісся» у матчі стала мінімальною – Ігорю Краснопіру ніхто не завадим з меж карного майданчика низом влучно пробити в дальній кут. Ось так з невимушеної домінації матч для господарів перетворився у фінальній частині в напругу збереження бодай мінімальної переваги. Спроба львів’ян на останніх хвилинах організувати відчайдушну навалу на ворота суперника результату не дала.
Так потішили вболівальників результативним матчем-гойдалками у його розвитку футболісти обох команд. Саме цю нестабільність навіть в одному поєдинку можна закинути обом командам, над якою варто попрацювати. Але здобутки різняться: безпрограшна домашня серія «Полісся» в чемпіонаті триває 7 ігор: 4 перемоги та 3 нічиї, безвиграшна серія «Карпат» в чемпіонаті складає 4 матчі: нічия та 3 поразки. Олексій Гоцуляк за цей матч заробив гол+3 асисти.
ПРОМІНЧІК СВІТЛА
«Динамо» – «Верес» – 3:0 (1-й тур:«Верес» – «Динамо» – 0:1)
У другій половині осінньої частини чемпіонату чинного чемпіона «Динамо» спіткало болюче падіння у грі, у результатах, відповідно – у турнірній таблиці. В Європі в сезоні теж, якби не було Боснії, була б непроглядна темрява. Після поразки в позаминулому турі вдома від «грізної» «Полтави», в минулому вже була виїзна нелегка перемога над «суворою» «Кудрівкою». В наступному матчі з «Вересом» життєво важливо було від цих іскорок розпалити багаття, від якого засяє промінчик надії на відродження. Вибачайте, образно якось вийшло, але про сучасне «Динамо» інакше вже й не можна.
На початку матчу з рівненцями на динамівський колектив ніби найшла друга молодість. В буквальному розуміння також – більшість футболістів у стартовому складі віком 23 роки і молодші. Таким собі поодиноким «дядьком» на їхньому тлі виглядав 33-річний Олександр Караваєв.
Проте справа не лише у черговій появі молодих футболістів, яким і раніше знаходилося місце в основі «Динамо», а в русі і завзятті, з яким господарі взялися до праці. З якимось навіть піднесеним настроєм діяли кияни у ці хвилини на противагу відчуттю надокучливої і неприємної справи, як це у них було у грі раніше. З’явилася швидкість і динаміка, гострі передачі, стрімкі забігання. Це було певним чином забутим у виконанні «Динамо» і неочікуваним для гравців «Вереса»,схоже, теж. Якось гості навіть були розгубленими, ніби побачили як на їхніх очах воскрес мрець. Це їм вартувало двох пропущених м’ячів протягом перших 20-ти хвилин матчу. Матвій Пономаренко зіграв на випередження після оптимально розрахованого закидання м’яча на хід від Костянтина Вівчаренка. А потім з кутового від Вівчаренка, впритул ударом головою без шансів для воротаря відзначився Аліу Тіаре. Чесне слово, є враження, що цей ліберійський оборонець в нападі є ефективнішим, ніж в захисті.
Вівчаренко таким чином зробив дві гольові передачі. Назарій Волошин, ніби той заєць в рекламі батарейок, не зупиняючись перебував скрізь. Мабуть, на полі не залишилося жодного клаптика, де б під час матчу не ступала нога Назарія. Перелік можна продовжити.
Але «еліксир молодості», має обмежений термін. «Динамо» почало пригальмовувати, а «Верес» навпаки – отямився, треба віддати належне, додав у русі і агресії. Так закінчився перший тайм, так уже в рівній боротьбі почався і другий. Але, на відміну від деяких попередніх матчів, контроль над грою «Динамо» не втратило і мало гостріші моменти біля воріт суперника. Зрештою своє слово сказала і «гвардія» «Динамо», яка з’явилася у другій половині матчу – тонку передачу на хід Микола Шапаренко видав Андрію Ярмоленку, а той, як цвях, зблизька вколотив м’яч у ворота.
«Верес» старався протидіяти, але цього разу динамівців відвідало футбольне натхнення. Головне питання – чи надовго? Ну, ще будуть одні формальні відвідини Європи цього четверга, 18 грудня, у Кубку конференцій, побачимо.
А в чемпіонаті УПЛ «Динамо» започаткувало серію з двох перемог поспіль. Уже як маленьке свято.
ПОБИТТЯ ТУРУ
«Шахтар» – «Епіцентр» – 5:0 (1-й тур: «Епіцентр» – «Шахтар» – 0:1)
Для «Епіцентра» «Шахтар» це історичний суперник – перша команда з якою дебютант зустрівся у вищому клубному дивізіоні України. І тоді кам’янець-подільці майже встояли, пропустивши єдиний гол лише на 80-й хвилині. А ще «Епіцентр» заслужив реноме команди, яка в гостях почувається краще, ніж вдома – 13 очок із 14-ти загалом було здобуто на полях суперників. Так, через деякі спогади, це все, що приємного можна сказати про «Епіцентр» в огляді поточного матчу.
«Гірники» на повну відвели душу після «сухого» свого матчу у попередньому турі. А чому ні, коли тобі дають у всіх розуміннях цього поняття.
Я розумію, що суперник об’єктивно сильніший, так що всі кам’янець-подільці через те вмить стали такими супернабожними – «вдарили по лівій щоці, підстав праву», і взагалі усе, що в тебе є? Тут більше хочеться говорити не про футбол, а про якісь морально-психологічні речі – відповідальність, гідність, самоповагу і повагу до своїх уболівальників. Буде про що подумати взимку.
А бразильська молодь – молодці, це «голодні піраньї Амазонки», вони «відчули кров» безвольної жертви і готові її «розшматувати в друзки». Правильно, у їхньому віці та статусі так і потрібно діяти.
Голи у матчі забивались по різному, невимушено, на будь-який смак. Єдине, що всіх їх об’єднало – забивали виключно бразильські «гірники».
НА КЛАСІ
«Оболонь» – «Металіст 1925» – 1:3 (1-й тур: «Металіст 1925» – «Оболонь» – 0:0)
Гра йшла у невисокому темпі без серйозних натяків на загрози воротам, але несподівано господарі провели результативну атаку. Устименко скористався гостинністю захисників гостей, щоб завдати влучного удару. Лише після перерви харків’яни згадали, що рівнем командної та індивідуальної майстерності, вони здатні на більше. За рахунок цих об’єктивних критеріїв «Металіст 1925» міцно захопив ініціативу, яку реалізував, щоб змінити рахунок на табло до навпаки.
БУДЬМО! ЗА ЖИТТЯ
«Олександрія» – «Кудрівка» – 1:1 (1-й тур: «Кудрівка» – «Олександрія» – 3:1)
Два матчі в боротьбі «за виживання». «Олександрія» організувала гіпер-швидкий гол – блискавичний розіграш м’яча завершився на 42-й секунді матчу точним ударом головою Жоти після навісу з флангу. Можливо господарі поспішили – це був їхній останній гол у цьому році. «Олександрія» віддала ініціативу гостям і більше зосередилася на обороні. Але олександрійці трохи у цьому перебрали із завзяттям, заробивши пенальті за грубу гру. Далі були емоції і пристрасті з обох сторін, а голів більше не було.
«Полтава» – «Рух» – 1:2 (1-й тур: «Рух» – «Полтава» – 2:1)
Зимовий футбол по кісточку ноги у снігу. Кропивницький стадіон явно не очікував, що може бути зима. Форс-мажор. Тому боротьба, боротьба і ще раз боротьба.
Знаєте, є такий шоу-спорт – «боротьба у багнюці». Там головне – антураж, в якому дійство відбувається. Тут була боротьба в снігу, ускладнена присутністю м’яча, по якому треба бити, бажано, у потрібний бік. У боротьбі більшу наполегливість і в кількості ударів у потрібному напрямку перевершив «Рух». Найкраще пристосованим до зимових обставин виявився африканець Бабукар Фал. Говорити про футбол – бракує фантазії.
Роман СЛАВЕНКО