14-й тур
14-й тур почався з матчів, три чверті яких, або перші шість, були вкрай скупими на гольову погоду. В цих шести матчах останніх днів осені було забито лише чотири голи, а три поєдинки взагалі завершилися без забитих м’ячів. Виникла думка, що так на результативність вплинув вхід перегонів чемпіонату УПЛ у зимовий період. Але все перемінилося в двох матчах останнього ігрового дня, першого дня зими – «Шахтар» – «Кривбас» та «Динамо» – «Полтава».
28 листопада
«ОБОЛОНЬ» (Київ) – «КОЛОС» (Ковалівка) – 0:0
29 листопада
ЛНЗ (Черкаси) – «КУДРІВКА» – 1:0 (1:0)
Гол: Ассінор, 37.
«ВЕРЕС» (Рівне) – «КАРПАТИ» (Львів) – 0:0
30 листопада
«ПОЛІССЯ» (Житомир) – «ЗОРЯ» (Луганськ) – 2:0 (1:0)
Голи: Гуцуляк, 33, Назаренко, 90+3.
«ЕПІЦЕНТР» (Кам’янець-Подільський) – «МЕТАЛІСТ 1925» (Харків) – 0:0
1 грудня
«ШАХТАР» (Донецьк) – «КРИВБАС» (Кривбас) – 2:2 (1:2)
Голи: Очеретько, 38, Егіналду, 90+6 – Задерака, 13 , Вілівальд, 40.
«ДИНАМО» (Київ) – «ПОЛТАВА» – 1:2 (0:1)
Голи: Яцик, 79 – Одарюк, 45+1, Місюра, 73.
ПАЛКИЙ МАТЧ ТУРУ
«Шахтар» – «Кривбас» – 2:2
«Коса на камінь». Це якщо образно охарактеризувати, що відбувалося на футбольному полі цього матчу. Якщо по суті – найбільше привабило те, що кожна команда мала свій чітко спрацьований план і стратегію, яких вони злагоджено, дисципліновано і непохитно дотримувалися. Про таких не скажеш – у що вони грають, як вони збираються перемагати, як про деяких інших.
У «Шахтаря», звично, перевага у володінні м’ячем, з перемежуванням спроб технічно, в один дотик перепасовкою, знайти позицію партнеру для атаки центром до стрімких підключень флангами з намірами вивести на удар уже в такий спосіб.
У «Кривбаса» – компактна активна гра в обороні, яка за принципом пружини будь-якої миті готова породити швидкий разючий контрудар, який погрожує заскочити суперника зненацька. Для цього є ефективний засіб націлених дальніх вертикальних передач і виконавці, які завжди такими передачами скористатися.
Ще варто відзначити у цих команд награне взаєморозуміння під час виконання стандартів, що обидві сторони у цьому матчі результативно довели.
В активно-інтенсивній атакувальній манері гри «Шахтаря», яку вони з перших хвилин застосували проти «Кривбаса» є і зворотній бік медалі – необачна гра в обороні. На 13 хвилині «гірник» Марлон на фланзі біля своїх воріт поступився м’ячем Парако, якому ніхто не завадив націлено прострілити у воротарський майданчик, як не завадили звідтіля Максиму Задераці спокійно зблизька вразити ворота.
Вирівняти ситуацію в рахунку «Шахтарю» посприяли не швидкі технічні дії його бразильців, що звично вистачало на полі, а метикуватість Олега Очередька, який першим після подачі кутового швидше інших розібрався в сум’ятті перед воротами «Кривбаса».
Та криворіжці вже за дві хвилини зі свого кутового довели, що в таких ситуаціях можуть виявляти не меншу кмітливість, коли на роздуми немає часу. Захисник «Кривбаса» Володимир Вілівальд біля чужих воріт виявився спритнішим за своїх колег по амплуа із «Шахтаря», проштовхнувши шкіряну кулю з кількох метрів у кут воріт.
Перша половина минула в атаках «Шахтаря» на які «Кривбас» відповідав своїми контратаками. На зустрічних курсах – говорять про таку гру.
Такий відкритий «веселий» футбол поновився і після перерви. Живий футбол, у сенсі, що «Шахтар» активно діє в атаці, «Кривбас» тримає оборону, але не на відбій, а за найменшої нагоди прагне організувати неприємності супернику, благо у команді є кому втекти і поборотися.
Проте чим ближче до закінчення матчу, тим більше гості стали зосереджуватися на утримання вигідного їм результату, граючи максимально самовіддано. Дрібна перепасовки по центру і простріли «гірників» з флангів – надійно знешкоджувалося захистом криворіжців.
І все ж не в швидкості і техніці, а в при стандарті була поставлена кінцева крапка у матчі. Ніби був час і можливість у гравців «Кривбаса» розібрати всіх суперників, коли «Шахтар» виконував верхову передачу зі штрафного, але ніхто не завадив Марлону Гомесу головою зробити передачу на Егіналду, а тому теж головою впритул вразити ворота. Спливала остання хвилина компенсованого часу. Епічна розв’язка у матчі вартого відзнаки за видовищність й напругу.
СЕНСАЦІЙНИЙ ДЕБЮТ ТУРУ
«Динамо» – «Полтава» – 1:2
Перший матч «Динамо» після негайної після всіх останніх невдач зміни тренерського штабу. Дебют у ролі виконуючого обов’язки головного тренера основної команди вчорашнього очільника молодіжки «Динамо» Ігоря Костюка.
За всіма ознаками, передусім за цифрами у турнірній таблиці, кращого моменту для дебюту нового очільника динамівського клубу годі й гадати – домашній матч проти безумовного аутсайдера і дебютанта чемпіонату УПЛ «Полтави».
Наперед кажучи, варто зазначити, що коли б ви не знали, що в «Динамо» повність змінено тренерське керівництво, за грою динамівців ви б про це нізащо не здогадалися.
Хоча, якщо так замислитися, а що суттєво у грі міг змінити за пару тренувань Ігор Костюк? На поле він випустив класичний склад «Динамо».
Була така сумнівна версія щодо причин невдач у попередніх матчах «Динамо» у тому, що у якихось гравців команди сталося непорозуміння з попереднім штабом, тому й діяли вони без самовіддачі і бажання. У цьому матчі я не побачив, щоб у бодай емоціях динамівців щось змінилося, з особливим проявом енергії, прагненням неодмінно щось довести і досягти. Все те саме, ніби жодних змін то і не сталося. Зрозуміло – змінили тренера, але ж не команду. Саме на психологічний настрій колективу новий тренерський штаб мав би спробувати вплинути в першу чергу, але видно не судилось.
Кияни намагалися грати швидко динамічно у завершальні моменти атаки. Ніби й створювали гостроту протягом тайми, якісь нагоди, але далі гостроти справи у виконанні не просувалися.
«Полтава» очікувано перебувала у компактному оборонному блоці, насичено зустрічаючи динамівців вже у центрі поля. Гості не без спіху вибудовували оборонні редути. У нападі в «Полтави» нічого немає, але й біля своїх воріт не дозволяють створити щось особливо небезпечного.
У «Динамо» було три нагоди вразити ворота. Але це не той випадок, коли гол неминуче назріває. Може бути, а може і ні. Все-таки динамівцям бракує швидкості і злагодженості командних дій, бракує вигадки і технічного виконання. На полі натомість поступово гра перейшла в багатоборство, що полтавців цілком влаштовує.
Єдину відміну від попередньої манери гри, яку вдалося примітити в «Динамо» – майже не застосовується розіграш перед своїми воротам, Руслан Нещерет переважно вводить м’яч дальнім ударом уперед.
І тут «прогримів грім». Все просто до примітиву «бий-біжи». Дальній удар воротаря «Полтави» до карного майданчик, там боротьба, яку захисники «Динамо» у сумбурі, сказав би з лінцею, програють, втрачають своїх візаві і один з них, Володимир Одарюк, з близької відстані спрямовує м’яч у кут воріт. Класичний для «Динамо» пропущений гол, ніби з нікуди, а на табло навпроти суперника вже одиничка.
Другий тайм минає поволі у безрезультатних спробах динамівців якось вразити полтавські ворота. Ніби й докладаються зусилля, але на виході той самий нуль у грі і на табло. Двічі після кутового вдається скидка на дальню стійку на яку двічі не встигає Герреро. Удар з далекої відстані Олександра Піхальонка, з яким Валерій Восконян впорався.
А потім знову «наша пісня гарна, нова…». 72 хвилина матчу – банальний кутовий, м’яч перед воротами динамівські захисники дають прийняти полтавцю Євгену Місюрі і спокійно «розстріляти» метрів з восьми ворота. Так все просто, так все звично. Разюча безпечність «Динамо» у захисті. Динамівці завели фахівця для ефективного використання своїх стандартів. А чому б не завести фахівця – як протистояти стандартам суперника? В таких ситуаціях «пожежі» біля воріт «Динамо» – звична вже ситуація.
А потів у «Динамо» нарешті з’явилося щось новеньке, точніше – новенький. На 78-й хвилині у складі «Динамо» дебютував 18-річний півзахисник Богдан Редушко. Компанію при заміні йому склав дотепер малограючий 22-річний Олександр Яцик. І відразу за безпосередньої участі цих футболістів «Динамо» забиває. Редушку вдалася націлена, на відміну від більшості динамівських інших, передача на Яцика і точний удар головою того після виграної верхової боротьби. Нічого особливо просто все якісно, без браку. Ось що означає поява на полі мотивованих футболістів – один дебютант, інший був на «голодному» ігровому пайку.
Може Динамо піти на перезавантаження? Навіть промайнула думка – а якби Костюк пішов на авантюру і виставив проти «Полтави» склад «Динамо» U-19 було б гірше? Не факт.
У чому причини такої глибокої і унікальної кризи титулованого клубу України? Чемпіонська ейфорія, місія виконана, не так важливо тепер повісити на груди ще золоту медаль, коли одна вже є? Гадаю коріння такої ситуації варто шукати не в сьогоденні, а ще за «вчора». Але не буває лиха без добра. Чим раніше хворобу виявити і почати її лікувати, тим швидше і якісніше можна повернутися до здорового буття. Тільки потрібно лікувати, а не заліковувати.
А поки що історична перемога «Полтави». І вона заслужена.
ПОСУХА ТУРУ
Низку матчів 14-го туру об’єднує одна характерна особливість – дуже важко їхнім учасникам давалися забиті у них голи. Декому із цим завданням так і не вдалося впоратися. Але природа цих важких голів, або й нульового підсумку, була зумовлена різними причинами.
ЛНЗ – «Кудрівка» – 1:0
ЛНЗ багато не треба. Забили один свій гол ще в першому таймі і впевнено контролюють подальшу гру. Все вирішила стрімка атака, участь в якій на завершальній фазі взяли три легіонери: Проспер Обах отримав пас від Мухаррема Яшарі і прострілив вздовж воріт, а Марк Ассінор у падінні замкнув цю передачу – 1:0. Класична вже для черкаських футболістів тактика. Але вона дає результат, а з ним наразі і друге місце у турнірній таблиці.
«Полісся» – «Зоря» – 2:0
Житомирці нарешті з 4-ї спроби поспіль перемогли вдома. Причому відзначилися ті, хто після лідерських часів тепер трохи відійшов у «тінь». На 33-й хвилині автором першого голу у матчів став Олексій Гуцуляк. Вдруге футболісти «Полісся» пробили оборону «Зорі» на третій доданій хвилині зустрічі. Автором голу став Олександр Назаренко. «Зоря» намагалася протидіяти, але перемога господарів заслужена. У «Зорі» завершилася безпрограшна серія у чемпіонаті із 7-ми ігор
«Епіцентр» – «Металіст 1925» – 0:0
«Епіцентр» вперше провів «домашній» матч на арені «Лівого Берега». І здобув перші очки в сезоні на своєму полі. Але справа не в полі, а в добротно вибудованій обороні, яку харків’яни так і не подолали.
«Оболонь» – «Колос» – 0:0
Ще один «сухий» матч як маніфест ефективності щита проти меча, хоча «Колос» і прагнув продовжити свою переможну серію. Господарі не дозволили.
«Верес» – «Карпати» – 0:0
Гра була досить відкритою, з нагодами в обох команд. Обидві команди, можливо, награли на забитий гол, але на перемогу – ні.
«Олександрія» – «Рух» – 0:1
У цьому матчі було пряме зіткнення у боротьбі за «виживання» – 6 очок на кону матчу. У таких безкомпромісних сутичках часто вирішує все одна вдала дія. Вона вдалася гостям.
Володимир СТАРИНСЬКИЙ