Зимові змагання без снігового покриву стають реальністю, до якої світ наближається з дедалі більшою швидкістю. Тривожні сигнали лунають уже давно, і одним із останніх таких знаків стало скасування етапу Кубку світу з біатлону у французькому Ансі в наступному сезоні.
Звичайно, переноси змагань через відсутність снігу траплялися й раніше, проте йдеться про скасування етапу за рік до його проведення — ситуація нова та викликає особливу тривогу. Особливо це дивно, адже Франція має всі необхідні технології для створення штучного снігового покриву. Проте вплив кліматичних змін виявився сильнішим, тому організатори були змушені відступити, врахувавши загальні тенденції.
Крім того, останнім часом навіть у північних регіонах, де традиційно проводяться зимові змагання, спортсмени стикаються не лише з суперниками, а й із несприятливими погодними умовами – дедалі частіше замість снігу випадає дощ за плюсової температури.
Цілком імовірно, що скасування етапу в Ансі може спричинити ланцюгову реакцію «доміно» в усьому світі. Водночас варто запитати, чи готовий світовий біатлон до таких викликів: цей вид спорту щороку демонструє вражаючі фінансові результати, встановлює рекорди за переглядами телетрансляцій і популярністю, а також має амбіційні плани розвитку.
Незалежно від сценарію, головними стейкхолдерами, які відчують наслідки, стануть організатори, спортсмени та тренерський склад. Ефект «доміно» може позначитися й на фанатах. Втім, як і в будь-якому випадку з передчасним виявленням проблем, своєчасна реакція значно полегшує подальше лікування та адаптацію – діагноз ще не означає вирок.
У зв’язку з цим «Чемпіон» проаналізував, чи мають організатори «сильні козирі» в боротьбі з кліматичними викликами, які зміни клімату очікуються найближчими десятиліттями, та які традиційні біатлонні арени залишатимуться придатними для проведення змагань.
У світлі нових температурних рекордів, що фіксуються щороку по всій планеті, зрозуміло, що для збереження високого рівня турнірів і популяризації біатлону необхідно комплексно переглядати логістику сезонів, шукати резервні локації й збільшувати інвестиції у створення штучного снігу та новітніх технологій підготовки трас.
У Міжнародній федерації біатлону (IBU) вже готуються до найгірших сценаріїв, коли лижні гонки можуть стати лишень ностальгією про минуле. У жовтні 2023 року в Мюнхені відбулася міська шоу-гонка під егідою IBU, яку деякі сприймають як символічний перехід до безсніжного біатлону.
Крім того, існує проект розпочати наступний, постолімпійський сезон значно раніше — вже наприкінці жовтня — із включенням до календаря змагань лижеролерної гонки в Німеччині. Якщо цей задум буде реалізований, частину сезону офіційно переведуть у ролерний формат, утворивши своєрідний гібрид літньо-зимового сезону. Водночас постає питання, чи не втратить біатлон свою унікальну зимову атмосферу, що робить його особливим.
Зі свого боку спортсмени вже відчувають наслідки кліматичних змін і дефіциту снігу. Тренування на натуральному сніговому покриві стають дедалі рідшими, тому команди змушені довше займатися на лижеролерах.
«Це сьогодні одне з найбільш гострих питань у зимових видах спорту. Останнім часом через кліматичні умови — брак снігу — скасовували або скорочували етапи, а також переносили змагання. Раніше частково вирішували цю проблему, проводячи етапи у північних регіонах Росії — Ханти-Мансійську, Тюмені. У центральній і тим більше південній Європі ситуація загострюється, що суттєво впливає не лише на змагання, а й на тренування. Очевидно, потрібно шукати вихід і, можливо, проводити більше етапів у Скандинавії. У Європі ж снігу стає дедалі менше», — поділився «Чемпіону» французький біатлоніст Ерік Перро.
Щоб зрозуміти перспективи збереження традиційних біатлонних арен, «Чемпіон» звернувся до завідувачки відділу прикладної метеорології і кліматології Українського гідрометеорологічного інституту ДСНС та НАН України — Віри Балабух. Вона стверджує, що світовий біатлон опинився перед масштабним викликом.
Гохфільцен – арена тимчасового комфорту
Австрійський етап проходить на висоті приблизно 1000 метрів над рівнем моря, у одному з найбільш сніжних районів Тіролю. Сьогодні цей регіон не має серйозних проблем із наявністю природного снігу. Офіційні звіти Австрійської метеорологічної служби (ZAMG) і локальні огляди снігу підтверджують стабільну покритість у звичайні зими.
«Дослідження свідчать, що підвищення температури скорочує період із природним сніговим покривом на висотах до 1500 метрів. Гохфільцен, розташований на 1000 метрах, буде більш уразливим при подальшому потеплінні. Однак до середини століття штучний сніг може допомагати зберігати працездатність арени, хоч для цього будуть потрібні додаткові ресурси. У довгостроковій перспективі залежність арени від клімату буде визначатися сценаріями викидів парникових газів та обсягами штучного снігового покриву. Гохфільцен поки що залишається придатним для біатлону, але необхідно враховувати зростання споживання води й енергії для снігових машин, а можливі теплі сезони стануть викликами», — пояснює Віра Балабух.
Естерсунд – відлига в північній казці
Це місто розташоване в центральній частині Швеції на висоті 300–400 метрів над рівнем моря. Естерсунд багато років традиційно приймає біатлонні старти і вважається одним із сніжних регіонів Північної Європи.
«Зимовий сезон у центральній Швеції залишається порівняно холодним. Проте відзначається суттєве підвищення середньої температури взимку, збільшується кількість днів із температурою близько 0°C, що впливає на тип опадів (сніг чи дощ) і тривалість снігового покриву. Північні та центральні регіони Скандинавії будуть менш схильні до негативних наслідків потепління, ніж Альпи, проте тривалість снігової зони скоротиться, а відлиги стануть частішими. Естерсунд залишатиметься відносно надійним місцем для біатлону найближчими десятиліттями, хоча організаторам слід планувати резерви у вигляді штучного снігу та сценаріїв дій при відлигах», — прогнозує Віра Балабух.
Обергоф і Рупольдинг – кліматичні виклики для німецьких арен
Траси, розташовані на висотах 600–900 метрів у Німеччині, довгі роки вважалися надійними для Кубку світу, проте зміни клімату загрожують навіть традиційним місцям передгір’їв Альп, збільшуючи залежність від штучного снігу.
«Рупольдинг із часом матиме високий ризик відсутності природного снігу, особливо у другій половині XXI століття. Обергоф вразливий до короткочасних відлиг і теплових періодів, значною мірою зависитиме від штучного покриття. Якщо глобальне потепління перевищить +2°C, на кінець століття можливе значне скорочення кількості гірськолижних курортів, а при +4°C майже всі курорти можуть зникнути без використання спеціального обладнання», — застерігає експертка.
Антгольц-Антерсельва – «холодний острівець» снігового царства
Арена Олімпійських ігор 2026 розташована на висоті 1600–1700 метрів, є однією з найбільш надійних локацій у Європі за природним сніговим покривом. Високогірна позиція дає перевагу у контексті потепління.
«Антерсельва завдяки розташуванню на великій висоті буде менш уразливою у середньостроковій перспективі. Однак при сценарії RCP8.5 з інтенсивним глобальним потеплінням і до кінця століття навіть високі долини зазнають скорочення тривалості та стабільності снігу. За даними МГЕЗК, високогірні майданчики залишатимуться «острівками» снігової надійності довше, але не безмежно», — роз’яснює Віра Балабух.
Голменколлен – наука управління сніговим запасом
Arена, розташована на 350–400 метрах поблизу Осло, столиці Норвегії, останніми роками відзначається підвищенням температур і скороченням періодів із стійким холодом. Городські умови додають складнощів для утримання природного покриву.
«Північні країни загалом менш уразливі до швидких кліматичних змін, ніж Альпи, але низькогірні й міські майданчики, як Голменколлен, дедалі більше залежать від технологій. МГЕЗК підкреслює, що навіть у холодних регіонах зміни снігового покриву і часті відлиги створюють серйозні операційні виклики. Проте Голменколлен ймовірно зможе утримати статус місця міжнародних змагань завдяки інвестиціям. У Норвегії вже впроваджуються програми сталого управління снігом, зокрема проєкти IBU та національні ініціативи», — зазначає експертка.
Контіолахті – стратегічна «страховка»
Ця локація у Фінляндії розташована на порівняно низькій висоті — 200–300 метрів. Проте її розміщення у полярних широтах забезпечує холодні зимові умови, що зберігають стабільність снігового покриття.
«Попри підвищення температур і поодинокі теплі зими, Контіолахті зберігає цінні зони для біатлону через розташування у полярних широтах. Фінські арени залишатимуться відносно надійними значно довше, ніж центральноєвропейські, хоч тривалість і якість снігового покриву також знижуватимуться через підвищення температур, скорочення сезону та збільшення кількості відлиг. За даними МГЕЗК, такі північні локації матимуть важливу роль у майбутньому як своєрідні «переселенці» заходів», — аналізує Віра Балабух.
Нове Место – реальні виклики
Чеський етап перебуває на висоті 600–700 метрів і демонструє негативні тенденції:
- скорочення тривалості сезону;
- зростання частоти відлиг;
- нестабільний природний сніговий покрив у окремі роки.
«До середини століття значно зросте ризик нестаціонарного та нестійкого природного снігового покриву, особливо якщо глобальна температура зросте понад 2°C. Для Нове Место це означає зростання залежності від штучного снігу та перенесення частини підготовки в більш високогірні або північні регіони», — попереджає кліматологиня.
Поклюка – висота, що рятує сніг
Плато Юлійських Альп на 1200–1400 метрах над рівнем моря традиційно вважається придатною біатлонною ареною, де природний сніг наявний стабільно. Проте помітна тенденція зниження висоти снігового покриву на нижчих ділянках плато.
«Поклюка, розташована вище 1000 метрів, належить до менш уразливої категорії, але підвищення температури скорочує сезон і збільшує кількість періодів відлиги. У довгостроковій перспективі може знадобитись більше технічних заходів для забезпечення якості трас», — зазначає Віра Балабух.
Україна – питання війни і клімату
В Україні сніжні зими останніми роками стають все рідшими, і переважно зберігаються лише в спогадах старшого покоління. Міжнародні біатлонні змагання на національній території практично не проводилися навіть до початку війни, а спортсмени вимушені були готуватися переважно за кордоном.
Проте національні чемпіонати традиційно проходять щороку, хоча і не без форс-мажорів, пов’язаних із погодними умовами. Так, приблизно 15–20 років тому замість звичайної гонки чемпіонату України відбулися змагання з дуельної стрільби.
За останні 30 років в Україні суттєво зменшилася тривалість періоду зі сніговим покривом – на більшості території кількість снігових днів скоротилася на 5–15, а середня висота снігу знизилася.
Віра Балабух зазначає:
- порівняння кліматичних норм 1991–2020 і 1961–1990 років свідчить про підвищення зимової температури майже на 1,4°C;
- на північному сході ця цифра перевищує 1,5°C;
- найбільше потепління зафіксовано в січні – приблизно +2°C;
- мінімальні температури підвищуються швидше за максимальні, через що період із від’ємними середньодобовими температурами скоротився майже на місяць;
- змінилася структура опадів: кількість дощів у зимовий період зросла, снігу стало менше, що пришвидшує танення;
- кількість днів із температурою мінус 5°C і нижче, необхідною для стабільного снігового покриву, суттєво зменшилася.
«До 2050 року українські біатлонні бази на висотах менше 900–1000 метрів не матимуть стабільного снігового покриву без повністю штучного покриття. Сезон скорочуватиметься, розпочинаючись пізніше (у грудні-січні) і завершуючись у березні», — констатує Віра Балабух.
Світовий біатлон нині стоїть на порозі нової епохи адаптації. Традиційні зимові арени залишаться важливими, але лише за умови підтримки сучасних технологій. Північні регіони стануть критичною «страховкою» для стабільності календаря міжнародних змагань. Сподівання збереження видовищності та конкуренції принаймні в найближчі десятиліття залежатиме від здатності пристосуватися до кліматичних змін та освоїти нові правила гри, диктовані погодою і природою.