9-й тур
На вершині чемпіонату УПЛ триває щільна конкурентна штовханина. «Кривбас», скориставшись черговим «спотиканням» у 9-му турі «Шахтаря» і «Динамо», заскочив на першу сходинку турнірної таблиці першості. Але все може швидко змінитися, бо, окрім донецького і київського, ще три клуби, ЛНЗ, «Полісся» та «Металіст 1925», перебувають від криворіжців на відстані 2–3-х очок. Також за підсумком туру змінився аутсайдер чемпіонату. «Епіцентр», завдяки перемозі, поступився цим непочесним статусом «Полтаві».
17 жовтня
«ПОЛТАВА» – «ОБОЛОНЬ» (Київ) – 1:2 (0:1)
Голи: Марусич, 90+6 (пен.) – Суханов, 34, 52 (пен.).
18 жовтня
«ПОЛІССЯ» (Житомир) – «ШАХТАР» (Донецьк) – 0:0
«ЗОРЯ» (Луганськ) – «ДИНАМО» (Київ) – 1:1 (0:0)
Голи: Будківський, 84 – Буяльський, 61.
«РУХ» (Львів) – «КРИВБАС» (Кривий Ріг) – 1:2 (0:1)
Голи: Фаал, 84 – Парако, 23, Задерака, 53.
19 жовтня
ЛНЗ (Черкаси) – «КОЛОС» (Ковалівка) – 1:0 (0:0)
Голи: Проспер (пен.), 75.
«КАРПАТИ» (Львів) – «ЕПІЦЕНТР» (Кам’янець-Подільський) – 1:3 (0:0)
Голи: Пауло Вітор, 62 – Миронюк, 57, Климець, 61, Мороз, 85.
«ВЕРЕС» (Рівне) – «ОЛЕКСАНДРІЯ» – 1:1 (0:0)
Голи: Стамуліс, 56 – Хуссейн, 90+4.
20 жовтня
«КУДРІВКА» – «МЕТАЛІСТ 1925» (Харків) – 1:1 (1:0)
Голи: Сторчоус, 35 – Ітодо, 67.
Але з плином чемпіонату виявилася ще одна його одна особливість у порівнянні з попередніми. Якщо нічого не зміниться в останню мить виходу газети із друку, то 23 жовтня стане, як мінімум, повторенням рекордної стійкості тренерських рядів упродовж перебігу сезону елітного дивізіону. На цю, не притаманну УПЛ, обставину будемо зважати і під час огляду подій 9-го туру першості. Але для початку невеликий екскурс в історію перемінливих тренерських доль в елітному дивізіоні протягом останнього десятиліття.
ТРЕНЕРСЬКА НЕПОХИТНІСТЬ
В УПЛ вже пройшло 9 турів, на дворі добігає кінця жовтень, а в Прем’єр-лізі й досі не відбулося жодної тренерської відставки в новому сезоні. Керівники клубів виявляють надзвичайну витримку і довіру до очільників своїх команд, попри не завжди прийнятні результати. Таке трапилося лише вдруге за останні 10 сезонів, відмічає незвичну тенденцію в розгортанні змагання у вищому українському футбольному дивізіоні Sport.ua. Минула вже друга міжнародна пауза у клубних змаганнях, зручний момент для кадрових нововведень, а всі тренери в УПЛ продовжують працювати.
У попередні роки керівники клубів УПЛ були більш нетерплячими й вдавалися до тренерських змін вже в серпні, рідше – вересні. Лише в сезоні-2022/23 перша відставка трапилася у жовтні. Відбулося це 23 жовтня, коли з посади головного тренера «Металіста 1925» було звільнено Валерія Кривенцова. Тепер цей рекорд терплячої доброзичливості до керманичів команд на межі оновлення.
У поточному сезоні в певний момент здавалося, що може бути швидка відставка через серію невдач в «Олександрії», але у вересні команда здобула 7 очок в трьох турах і питання про звільнення Кирила Нестеренка відпало.
Також після серії поразок цілком міг бути звільненим Іван Федик, але перемога в Кубку України над «Поліссям» (3:0) та в УПЛ над «Колосом» (2:0) укріпила його позиції на чолі «Руху».
Ще одним кандидатом на першу відставку був коуч «Карпат» Владислав Лупашко, але 7 очок в трьох попередніх турах ніби зняли це питання з порядку денного. Щоправда, домашня поразка «Карпат» в останньому турі від «Епіцентру» знову запустила чутки, що у Львові можуть статися переміни.
Теж саме до цієї перемоги «Епіцентра» подейкували і про його очільника Сергія Нагорняка. А теперішня п’ятиматчева рекордна нічийна серія «Динамо», й «Шахтар» пригальмував, а серії останніх поразок «Колоса» та «Полтави». Та що там говорити, коли попри відсутність тренерського «ненастя», на пройденому турнірному шляху такі «хмаринки» з’являлися неподалік не одного з них.
У цьому вимірі будемо говорити, зокрема, й про чергові матчі чемпіонату УПЛ. А перед тим згадаємо «незлим тихим словом» тих, хто першими у сезоні приймав удари примхливої тренерської долі протягом останніх 10-ти років.ї
Перші відставки в сезоні за останні 10 років в УПЛ:
2025/26 – жодної
2024/25 – Юрій Коваль («Зоря») – 26 серпня
2023/24 – Олександр Кучер («Дніпро-1») – 20 серпня
2022/23 – Валерій Кривенцов («Металіст 1925») – 23 жовтня
2021/22 – Іван Федик («Рух») – 4 серпня
2020/21 – Дмитро Михайленко («Дніпро-1») – 18 вересня
2019/20 – Олександр Хацкевич («Динамо») – 14 серпня
2018/19 – Жилмар (ФК «Львів») – 14 серпня
2017/18 – Олександр Бабич («Чорноморець») – 21 серпня
2016/17 – Ерік ван де Меєр («Сталь» Кам’янське) – 10 серпня
МАТЧ ТУРУ. «ПОЛІССЯ» – «ШАХТАР» – 0:0
Руслан Ротань – Арда Туран. Обидва тренери на початку сезону очолили нові для себе команди. Турецький тренер Туран ще й в нових для себе чемпіонаті і країні. Команд з амбіціями, високими претензіями і відповідно із вимогливою відповідальністю. Обидва тренери минулий сезон можуть занести собі в актив, Ротань в Україні, Туран у Туреччині, але в сезоні на початках їхні справи складалися по різному.
У Руслана Ротаня почалося з конфузної поразки від андоррської «Санта Коломи» в Лізі конференцій. Потім були три поспіль поразки в УПЛ від «Колоса», ЛНЗ та «Динамо». Невже президент «Полісся» Геннадій Буткевич схибив з вибором керманича у досягненні далекосяжних планів? – пішов поголос на футбольних теренах. А той тим часом розповідав футболістам свого клубу анекдоти в роздягальні, і це подіяло. «Полісся» помстилося андоррцям, поступово почало набирати ходу в українському чемпіонаті. Перед матчем з «Шахтарем» житомирці у першості УПЛ виграли чотири гри поспіль, пропустивши в них лише один гол, перебуваючи вже на 4-му місці у таблиці лише за 2 очки від «Шахтаря». Руслан Ротань знову опинився в фаворі, команда ввійшла у ефективний ритм.
Арда Туран розпочав у «Шахтарі» дуже енергійно. В Європі розбив своїх земляків із «Бешикташа». В УПЛ були дві втрачені на останніх хвилинах перемоги над «Карпатами» і «Металістом 1925», але в інших 5-ти матчах для «гірників» закінчувалося все гаразд. І лише у попередньому турі було отримано гучного ляпасу від ЛНЗ – 1:4. Ще не привід говорити про якісь проблеми, але ситуація вимагала реабілітації.
З огляду вищевикладених позитивних і негативних передматчевих обставин для обох команд невдача в очній зустрічі мала б особливу прикрість. Після дебютного жвавого початку боротьба на полі перейшла в гросмейстерський виважений мітельшпіль, де кожен дбав передусім щоб не надати супернику зайвого шансу.
Так було до 30-ї хвилини матчу, поки один гросмейстер ледь не «зівнув» одну свою фігуру. Точніше «фігура» зіграла проти свого короля. І яка фігура – член збірної України Богдан Михайличенко, який віддав акуратний пас на вихід сам на сам «гірнику» Педріньйо. Король, в образі кіпера «Полісся» Євгена Волинця, відмінною реакцією впорався зі «смертельною» загрозою воротам після удару бразильця майже впритул. Це була найкраща нагода в поєдинку.
Після такого нерозумного ходу, один із гросмейстерів дещо втратив контроль подій. «Шахтар» захопив ініціативу, якою володів до закінчення матчу. Але «Полісся», хоч і почало діяти здебільшого другим номером, але грамотно перекривало простір, шукаючи своє щастя в контратаках. Гострих моментів було небагато. Згадується лише удар Невертона з лінії карного майданчика, з яким впорався Волинець. Та влучання у хрестовину зі штрафного Єгора Назарини. Зрештою все завершилося гросмейстерською нічиєю, де одні мали певну перевагу, але не настільки, щоб поставити мат супернику. Гросмейстери залишилися при своїх, цей результат не вплине на їхні особисті позиції.
«Полісся» є найнезручнішим суперником в УПЛ для «Шахтаря» – за всю історію протистояння між цими командами у «гірників» жодної перемоги, жодного забитого м’яча, друга нічия і три поразки.
«ЗОРЯ» – «ДИНАМО» – 1:1
Після чемпіонського минулого сезону гадалося, що Олександру Шовковському можна з впевненістю дивитися у перспективу. Але й тоді зауважував, що в тренерській долі від чемпіонського крісла до електричного стільця може бути лише одна фаза. І ось тепер стається, коли не дуже розумієш «на якому ти світі». Результат поєдинку із «Зорею» підсумовується з попередніми, і «Динамо» незвично для себе не знає смаку перемог вже п’ять матчів поспіль в українському чемпіонаті. Таким чином Олександр Шовковський повторив невтішний динамівський антирекорд Олександра Хацкевича – тоді він у якості тренера киян у сезоні 2017/18 теж мав серію без перемог, яка складалася з п’яти поєдинків. Наразі кияни зіграли поспіль унічию з «Металістом 1925», «Карпатами», «Олександрією», «Оболонню» і в останньому турі із «Зорею».
«Зоря» – тепер є класичним міцним середняком. У команди абсолютна рівність показників за всіма визначеннями: 3 перемоги, 3 нічиї, 3 поразки. Всі перемоги здобуті над новачками УПЛ – «Кудрівка», «Полтава», «Епіцентр». Важко сказати, чи під таке завдання керівництво клубу перед нинішнім сезоном запрошувало на посаду головного тренера Віктора Скрипника, але нічийним результатом з «Динамо» він додав собі сталості позиції, принаймні на певний час.
Черговий матч «Динамо» розгортався вже за класичним останнім часом сценарієм. Розмірений початок з неспішним планомірним тиском. Були моменти, особливо в активного Назара Волошина, який не зумів переграти «в ближньому бою» голкіпера суперника. Такий ігровий тиск, як правило, і в попередніх матчах динамівцям зрештою приносив поточний результат. В середині другого тайму спрацювала давня зв’язка Олександра Караваєва і Віталія Буяльського – пас першого з флангу у центр на межу карного майданчики і різкий точно у кут удар другого. До слова, ці вже ветерани «Динамо» є наразі найрезультативнішими у команді: Буяльський – 4 голи + 2 асисти, Караваєв – 3 голи+3 асисти. Взагалі, як на мене, Буяльський у динамівському колективі один з небагатьох, який прагне якось розбурхати гру колег по команді. Але повноцінного ігрового часу тренерський штаб йому чомусь не довіряє, в нинішньому чемпіонаті Віталій повністю не провів ще жодного матчу.
Мінімальна перевага під кінець матчу останнім часом привід для тривожного хвилювання вболівальників «Динамо». Тим більше, що в динамівців вже звідкись виробилася звичка не надриватися для збільшення своєї переваги, а прагнути зберегти ту мінімальну яка є. Вкотре це закінчилося втратою здобутого. Наприкінці матчу «Зоря» відігралася так само у простій і разючій комбінації тільки ударом головою. Неманья Анджушич навісив до воріт, Пилип Будківський у звичний спосіб завершив справу. Захист «Динамо» спостерігав. Денис Попов провів перший матч після тривалої перерви, але це ситуацію не врятувало.
Цікаво, що після матчу головний тренер «Зорі» Віктор Скрипник поділився своїм баченням, чому останнім часом фаворити не можуть у підсумку довести свою перевагу: «Помітив одну тенденцію – гранди, як «Динамо» та «Шахтар», забиваючи першими, вони заспокоюються, часто зупиняються і грають спокійно». Виникає наступне запитання – чому заспокоюються? Але воно вже до іншого тренерського штабу.
В наступному турі у «Динамо» і його тренерського штабу є чудова нагода підправити свою репутацію – домашній матч з новоявленим лідером чемпіонату «Кривбасом».
«РУХ» – «КРИВБАС» – 1:2
Обидва тренери цих команд, Іван Федик і Патрік ван Леувен, очолили свої колективи перед початком сезону. Обоє мають попередній досвід тренерського керівництва в УПЛ. А Федик ще й на чолі того ж «Руха». Справи тепер у них складаються по різному, на це є й об’єктивні причини.
Івану Федику після об’єднавчо-роз’єднавчих метаморфоз навколо клубу, по суті доводиться «ліпити» нову команду. Процес дотепер йшов важко і складно, за винятком епізодичних успішних сплесків у грі і результатах. Судячи з усього, цей тягар йому належить нести і надалі з надією на благополучну розв’язку.
До головного тренера «Кривбаса» Патріка ван Леувена може бути тільки поважне ставлення – як ні як, а є очільником лідера наразі чемпіонату. Не можна сказати, що це великий сюрприз. В Кривому Розі не приховували перед сезоном своїх амбітних намірів, а головне – підкріплюючи їх посиленням складу, зокрема і запрошенням легіонерів. На шляху до теперішньої своєї вершини у турнірній таблиці «Кривбас» не виблискував і не вражав феєрією у грі та в результатах. Винятком може бути аномальна результативність в матчі з «Епіцентром» – 5:4. Але команда вміло витискала і наполегливо досягала необхідний для себе результат. Для тренера серед головних завдань було налагодити командну гру і взаєморозуміння між виконавцями оновленого колективу. Серед головних здобутків у цьому поява нових лідерів, зокрема ефективної венесуельської зв’язки Глейкер Мендоса – Карлос Парако, у поєднанні з ключовими лідерами старожилами команди, такими як Єгор Твердохліб чи Максим Задерака. Власне у матчі з «Рухом» ці дійові особи і забезпечили переможний результат. Після націленого прострілу з флангу Мендоси його земляк Парако за потурання захисників спокійно переправив м’яч у ворота. Задерака в потрібний час опинився в потрібному місці у центрі карного майданчика за бездіяльності захисту вразивши ворота.
Перевага в індивідуальній майстерності – головна причина успіху гостей у цьому матчі. Командною грою «Рух» залишив позитивне враження, бажанням грати швидко, в дотик, маючи перевагу у володінні м’ячем і кількістю ударів. Але значно поступаючись у підсумковій ефективності усіх докладених зусиль. Це називається одним словом – клас. Але клас – справа наживна, якщо продовжувати «Руху» рухатися у тому ж напрямку. Образно підсумовуючи – на початку чемпіонату вже були зібрані музиканти, які готувалися зіграти похоронний марш на честь «Руха». Наразі музичні інструменти для поховання покладені до футлярів. Якщо для клубу знову не буде якогось «об’єднання».
Тактика «Кривбаса» – це ніж, і біда вам, якщо на його шляху опиниться «масло», а не «камінь». Але в команди є і ахіллесова п’ята, якщо ставити високі цілі, – захист, який ні-ні, та й дає проколи. І наприкінці матчу «Руху» таки вдалося забити гол, могли й зрівняти, якби Фаал скористався виходом до воріт.
Ще питання для «Кривбаса» – ліміт. Одного разу вже «погоріли» в Кубку з технічною поразкою через його перевищення. І в цьому матчі деякі легіонери мали сидіти на лаві запасних, бо вже не було куди їх «пхати».
В обох очільників команд попереду можливість суттєво вплинути на свій тренерський авторитет. Наступними вихідними «Рух» очікує львівське дербі проти «Карпат», а «Кривбас» поїде до «Динамо».
ЛНЗ – «КОЛОС» – 1:0
ЛНЗ у мене мимоволі викликає аналогії з «Кривбасом», звісно зі своїми особливостями, але тим не менш. Теж амбітні цілі, теж не пожаліли, щоб упакуватися разом з легіонерами, теж для здійснення мети запросили новий тренерський штаб. Його очільник Віталій Пономарьов наразі має підстави заявляти, що все іде за планом. А яскравою перемогою минулого туру над «Шахтарем», можна вже претендувати на «медаль». Проте згадана перемога не є візитною карткою гри команди, то прорвало. Стиль у ЛНЗ більше наближений до раціонального. Клуб небагато забиває, але ще менше пропускає. І в цьому матчі команда зробила рівно стільки і так, щоб поповнити свою скарбничку черговими 3-ма очками. Нехай лише з пенальті, але це вже лише подробиці і статистка, яка на позицію ЛНЗ у турнірній таблиці не впливає. А вона дає підстави заглядати на саму вершину, 2 очки не такий великий шлях. Проте на ньому уже в наступному турі постане зі своїми амбіціями «Металіст 1925». Це буде іспит для обох команд.
У клубі «Колос» останнім часом нічого істотно не змінилося, крім одного, але найголовнішого – результати матчів. Значить, причина невдач має суб’єктивний характер. Руслан Костишин успішно повернувся до команди наприкінці минулого сезону, коли справи теж були не все гаразд. Треба згадати той досвід виходу із кризи.
«КУДРІВКА» – «МЕТАЛІСТ 1925» – 1:1
«Кудрівка» в УПЛ вдома, на київській «Оболонь Арені», ще не програвала: 3 перемоги та 2 нічиї. «Металіст 1925» після цього поєдинку продовжив рекордну клубну серію в Прем’єр-лізі без поразок, яка тепер становить 7 матчів (4 перемоги, 3 нічиї). Статистика на користь закономірності результату їхньої зустрічі. Узагальнюючи гру, можна погодитися.
«КАРПАТИ» – «ЕПІЦЕНТР» – 1:3
Тут своя магія. «Епіцентр» здобуває перемоги в УПЛ поки що виключно у Львові. Був «Рух», тепер «Карпати». У них на львівських полях вдається грати з мінімумом помилок у захисті і достатньо ефективно у нападі.
«Карпати» як були, так і залишаються у своїй стихії непередбачуваності. Чуток багато, але це все є чутки.
«ПОЛТАВА» – «ОБОЛОНЬ» – 1:2
Обидва клуби перед зустріччю давно не відчували смак перемоги. Господарі здобули останню звитягу в 2-му турі (над «Вересом» – 1:0), гості в 3-му (над «Рухом» – 1:2). Дві команди прагнуть грати просто, але надійно і організовано. Тут вирішальний фактор індивідуальна майстерність. У гостей у цьому матчі вона виявилася вищою. Цю перемогу «Оболонь» очікувала майже два місяці, з серпня.
«ВЕРЕС» – «ОЛЕКСАНДРІЯ» – 1:1
Матч між сусідами по турнірній таблиці у небезпечній зоні. Ця ситуація наклала відбиток на перебіг поєдинку, де було обмаль ризику. «Вересу» пощастило, що м’яч дещо випадково залетів у ворота суперника, не пощастило, що пропустити вже у компенсований час. Нічия.
Роман СЛАВЕНКО