26-й тур
26-й тур Української прем’єр-ліги ознаменувався традиційним Українським класико – «Шахтар» – «Динамо». Як би ми не ділили учасників поточного чемпіонату на «групи за інтересами», які б завдання в першості наразі не вирішували ці дві команди, яке б турнірне значення мала або не мала б зустріч цих колективів – це буде протистояння, де немає місця компромісу та втихомиренню. І цього разу ми стали свідками двох «вогняних» таймів, але по черзі у виконанні обох команд, коли «лід» прийнятного для суперника результату, було знищено нанівець. Із цієї непересічної події української першості й почнемо огляд чергового туру УПЛ. А потім згадаємо про інші прикмети 26-го ігрового відрізку чемпіонату: здобутки «Олександрії», боротьбу за єврокубкові перспективи, про пошук мотивації та боротьбу за виживання.
25 квітня
«ІНГУЛЕЦЬ» (Петрове) – «ОЛЕКСАНДРІЯ» – 0:1 (0:1)
Гол: Цара, 27.
«ЗОРЯ» (Луганськ) – «ЛІВИЙ БЕРЕГ» (Київ) – 2:1 (1:0)
Голи: Антюх, 40, Яцик, 49 – Сідней, 64.
26 квітня
«ЧОРНОМОРЕЦЬ» (Одеса) – «РУХ» (Львів) – 1:2 (0:1)
Голи: Хобленко, 62 – Климчук, 20, Рябов, 76.
ЛНЗ (Черкаси) – «КРИВБАС» (Кривий Ріг) – 0:0
«ОБОЛОНЬ» (Київ) – «КАРПАТИ» (Львів) – 2:2 (1:1)
Голи: Стасюк, 20, Тарануха, 81 – Приймак, 28 (авт.), Ігор, 90.
27 квітня
«ВОРСКЛА» (Полтава) – «ВЕРЕС» (Рівне) – 3:0 (1:0)
Голи: Кане, 25, Ндукве, 58, Малиш, 90+3.
«КОЛОС» (Ковалівка )– «ПОЛІССЯ» (Житомир) – 1:1 (0:0)
Голи: Велетень, 56 – Сарапій, 46.
«ШАХТАР» (Донецьк) – «ДИНАМО» (Київ) – 2:2 (0:0)
Голи: Кевін, 6 (пен.), Егіналду, 20 – Ванат, 56, Кабаєв, 90+3.
ГРА ЗА РЕЗУЛЬТАТОМ. ПЛЮСИ І МІНУСИ
Принциповість, престижність, пристрасність – так, це ігрові атрибути, які завжди супроводжують Українське класико – двобій між «Динамо» і «Шахтарем». Це все дуже часто і природно виникає в процесі протистояння на футбольному полі наших двох гранд-команд. Але основне завдання та мета, з якими футболісти виходять на таку гру між собою зводиться передусім до головного – здобути результат, який тебе влаштовує і неприйнятний для суперника. Часто саме це диктує перебіг подій на полі. Бо, окрім престижу, є ще й турнірний інтерес, який може переважати над усе. Подібним чином виглядала ситуація і перед нинішнім протистоянням. Нічия залишала «Динамо» безмовним фаворитом у боротьбі за чемпіонство, для «Шахтаря» – це означало практично остаточна втрата всіх надій якось зачепитися за мрії про титул. Гадаю, саме тиск наслідків результату матчу мав головний вплив на перебіг сценарію чергового протистояння. До цього ще долучилося низка факторів та обставин.
«Динамо» вийшло на початок поєдинку відповідно за нічийного рахунку, який лідера цілком влаштовував. Бажання відразу взяти матч під свій контроль, застосувати підвищену активність і тиск на опонента не спостерігалися. Вам треба, то ви й «пітнійте». «Шахтарю» справді не залишалося вибору як спробувати ввімкнутися на повну потужність від початку поєдинку. Можливо, ця енергійність «гірників» так вплинула, можливо, додалась психологічна напруга і відповідальність, але динамівці від початку зустрічі загубили впевненість і чіткість у взаємодії, що й призвело до першого швидкого голу у їхні ворота. «Порвалося» там, де було «тонко» з досвідом і врівноваженістю. 19-річний захисник «Динамо» Тарас Михавко перед своїми воротами у простій ситуації без тиску на себе спробував віддати авантюрну передачу на партнера, яку перехопив «гірник» Егіналду. Ще ні до чого катастрофічного ця помилка не призвела, сам динамівський захисник міг супроводжувати на фланзі карного майданчика свого лише на рік старшого бразильського опонента, блокуючи його подальші дії. Але ж емоції вже переповнювали – «згорів сарай, гори і хата» – Михавко відчайдушно стрибнув у те місце, де за мить був м’яч, а в момент приземлення вже молоді бразильські ноги. Низка незграбних помилок, які подарували супернику пенальті. З його реалізацією у Кевіна не було жодних проблем.
Ця прикрість суттєво вплинула на й так не дуже виразні дії гравців «Динамо». Це вже Денис Попов відбив «шкіряного» на суперника, Руслан Нещерет не дуже вдало парирував перед собою м’яч після дальнього удару Миколи Матвієнка, а тому ж прудкому Егіналду ніхто не завадив спокійно добити його у сітку воріт. Так уже на 20-й хвилині динамівці «горіли» 0:2, найгірше – не знали як «гасити цю пожежу». На їхнє щастя «вогняний» тайм суперника зупинила перерва.
Скориставшись цією паузою в обговоренні матчу, невеличкий загальний відступ щодо деяких, характерних протягом сезону проявів у грі «Динамо» й «Шахтаря». У низці матчів цим командам була притаманна, більшим-меншим чином, певна нестабільність у володінні подіями на полі, саме в межах навіть одного поєдинку. То команда не могла заграти, доки «не прокинеться», або грає до межі, а потім футболістів ніби підмінили. Подібне сталося у черговому Класико після перерви.
Зі свистком про старт другого тайму ситуація із поточним результатом на табло уже була дзеркально зворотною із початком матчу – цілком прийнятною для «Шахтаря» і жодним чином для «Динамо». Вірогідно, це було головною рушійною силою і мотивацією у діях обох команд. Так, до цього могли долучитися й інші обставини, як «дружня» чоловіча розмова у перерві на думку Олександра Шовковського, чи втома після нещодавнього 120-хвилинного кубкового матчу «гірників» за поясненнями Маріно Пушича. Але саме результат примусив одних увімкнути максимальні швидкості і різноманіття думки, а інших притиснутися для захисту здобутку першої половини гри. Команди абсолютно помінялися ролями. Зворотній «вогонь» почав топити «лід» збереження ситуації.
Закономірно, що учасники протистояння обмінялися і відповідним результатом своїх зусиль. Для першого удару у відповідь динамівцям вистачило 10 хвилин у таймі. Владислав Дубінчак зліва зробив вивірений навіс на тезку, Владислава Ваната, захисник Алаа Грам, який його опікував, «ні грама» не розібрався в ситуації, і Ванат з лінії воротарського майданчика головою спрямував м’яч у сітку, свій 16-й у першості. До слова, у Дубінчака останнім часом «прорізався» справжній талант асистента – 4 гольові передачі у 3-х матчах чемпіонату. За кілька хвилин мав записувати у свій актив ще одну, коли вже передачею низом знову знайшов Ваната, але той з близької відстані не влучив у ворота. Відмінність між двома таймами була лише в одному – «Динамо» ніяк не вдавалося забити другий гол: Владислав Кабаєв влучив у стійку воріт, Микола Шапаренко (на диво хороший провів матч, точніше – тайм) зблизька головою пробив вище цілі. Таке марнотратство моментів суперником залишало надію «Шахтарю» на благополучний кінцевий результат. Мабуть, загалом, у цьому була б несправедливість, «футбольний бог» вирішив поділити між суперниками не лише тайми, а й свою щедрість за почергову активність в них. Вже в компенсований час Кабаєву ніхто не намагався завадити «вколотити» м’яч у ворота із центру карного майданчика.
Плюс гри на результат – коли ти прагнеш його досягти, мінус – коли лише його оберігаєш.
ВИГОДИ «ОЛЕКСАНДРІЇ»
Від втрат очок у очному протистоянні «Шахтаря» з «Динамо» найбільшу вигоду мала «Олександрія». Вона здобула чергову перемогу зі своїм улюбленим рахунком – 1:0. Цього разу над «Інгульцем». Три очка здобуто за відпрацьованим сценарієм. На 27-й хвилині в метушні у карному майданчику команди із Петрового найспритнішим на добиванні виявився Теді Цара. Цього виявилося достатньо, щоб вигідний для себе рахунок проконтролювати до закінчення поєдинку. «Інгулець» намагався щось змінити. Далі за намагання справа не дійшла.
Перемога стала для олександрійців 26-ю в нинішньому розіграші елітного дивізіону. «Олександрія» також продовжила серію без поразок у чемпіонаті до 7-и матчів (6 із них – перемоги).
Але ці три бали виявилися не пересічними, а медаленосними. Команда Руслана Ротаня достроково гарантувала собі місце серед підсумкових топ-3 чемпіонату. Олександрійський клуб вдруге в своїй історії здобуде медалі української Прем’єр-ліги з футболу. Якщо «Олександрія» втримає 2-е місце до кінця чемпіонату, сезон стане найуспішнішим в історії клубу. Досі олександрійці здобували медалі сезону-2018/19 з фінішем на третій сходинці (позаду «Шахтаря» та «Динамо»).
Тепер «Олександрія» теж позаду «Динамо». Але підопічні Ротаня, обігравши «Інгулець», закріпилися на другій сходинці в таблиці УПЛ та скоротили відставання від лідерів до чотирьох очок. А також збільшили перевагу перед «Шахтарем» до шести балів. Чому б тепер не помріяти і про чемпіонський титул?
Попри привабливі перспективи, гравцям «Олександрії» ще не час розслаблятися. Олександрійцям до кінця чемпіонату залишається провести чотири матчі: на виїзді команда Ротаня протистоятиме «Поліссю», «Карпатам» і «Чорноморцю», а в останній домашній грі сезону прийматиме «Верес». За винятком останнього, іншим суперникам теж вкрай потрібні бали до турнірної таблиці.
ЄВРОПЕЙСЬКА ПЕРСПЕКТИВА
Після півфіналів Кубка України вже достеменно стало відомо, що володар четвертої позиції у чемпіонаті УПЛ отримає путівку до кваліфікації Ліги конференцій. Всі троє найголовніших нині претендентів на путівку до Європи, «Полісся», «Кривбас», «Карпати», у цьому турі дружно зіграли внічию, рівномірно втративши очки. Таким чином, у цьому міні-турнірі веде першість житомирська команда, за нею за здобутими очками – львів’яни, за втраченими – криворіжці.
З огляду на розвиток подій на полі у матчі «Колос» – «Полісся», результат поєдинку можна назвати справедливим. Обидві команди свої попередні матчі провели проти «Шахтаря». «Колос» в чемпіонаті, а «Полісся» у півфіналі Кубка України. Принципова відмінність у підсумку цього протистояння для кожної із команд – у «Колоса» майже сенсаційна перемога, а у «Полісся» мінімальна, але поразка. Можна говорити про різний емоційний наслідок для цих колективів.
Різняться і фізичні наслідки протистоянь із «гірниками». Обидві команди у матчах з одним із грандів українського футболу доклали максимум зусиль. Тільки «Колосу» це довелося робити 90 хвилин ще позаминулої суботи, 19 квітня. А «Поліссю» кількома днями раніше теперішнього матчу та ще й протягом 120 хвилин ігрового часу.
У першому таймі склалося враження, що житомирський клуб виглядав дещо важкуватим фізично, а, можливо, ще залишалося психологічне відлуння від поразки у домашньому півфінальному матчі. «Колос» теж діяв без зайвого ризику. В перерві, можливо, усвідомлення неприпустимості втрати очок, чи тренер зумів стимулювати у своїх підопічних прояв додаткових сил та емоцій, але гості почали другий тайм надактивно. Це відразу закінчилося успішним підключенням до атаки Едуарда Сарапія. Але й «Колос» під проводом Руслана Костишина впіймав свою хвилю останнім часом. Це вже не та команда, яка від першої ж невдачі здатна розклеїтися і розвалитися. Владислав Велетень після чергової атаки своєї команди вдало зіграв на добиванні, відзначившись голом у другому матчі поспіль. Обмінявшись «уколами» далі команди грали на зустрічних курсах. Все могло вирішити одна вдала атака, стандарт, удар. Таке щастя ледь не осяйнуло в компенсований час ковалівців, але ВАР зафіксував офсайд.
ЛНЗ і «Кривбас». Дві команди з амбіціями, на чолі з двома досвідченими українськими тренерами, команди кадрово насичені футболістами-легіонерами, не всі з яких, як на мою думку, виправдовують свою присутність у цих колективах. Побічним визнанням подібних селекційних «промахів» можна вважати нещодавні відставки у ЛНЗ генерального та спортивного директорів, турнірна стратегія із відповідними витратами була розрахована на дещо більше, ніж уникнення боротьби за виживання. Протистояння, як і очікувалося вийшло напруженим, з перемінним успіхом, але без домінуванням однієї із команд.
«Карпати» знову пішли у відкритий футбол. Їхні старання підтримала «Оболонь». Видовищний нічийний результатю
МОТИВАЦІЯ ТА ІМІТАЦІЯ
Велика і магічна сила у людській мотивації.
У матчі з «Чорноморцем» «Рух», який практично забезпечив позицію в середині таблиці, знайшов можливість у цій ситуації віднайти мотивацію для своєї команди, надавши можливість виявити свій хист низці зовсім молодих гравців. І вони переграли досвідченіших одеситів, які, здавалося, переважно імітували свою мотивацію на боротьбу. Так, звичайно, Одесу не врятуєш.
Здається, таки повірила у себе Полтава з не притаманною для себе кількістю голів. Щоправда, у ворота майже байдужого «Вереса».
Роман СЛАВЕНКО