Завершальну серію матчів у першому раунді відбору на світову першість наша команда розпочала вдало, здобувши надзвичайно важливу перемогу над грузинським колективом.
УСПІХ ТА ЗАГРОЗА
Раніше «Вболівальник» зазначав, що 1 липня «синьо-жовті» будуть боротися не лише за два очки, а й за перспективу з огляду на майбутній другий раунд кваліфікації, куди результати матчів з Іспанією та Грузією перейдуть автоматично. А оскільки в Тбілісі ми поступилися з балансом «-5», то в Ризі треба було повертати борг з більш відчутною різницею, аби мати перевагу в особистих зустрічах… Приємно сказати, що наші хлопці за хорошої підтримки вболівальників змогли розв’язати поставлену задачу, однак легко нам точно не було, а відносно комфортні «+13» не повинні вводити в оману.
Взяти хоча б першу чверть, коли нам не вистачало різкості, чим суперник часто користувався, а українці на певному етапі мали неприємне відставання – «-6» (12:18). Поступово, чудово працюючи під кільцем, ми змогли скоротити відставання, а психологічно важливим був кидок Івана Ткаченка з-за дуги, коли «синьо-жовті» вийшли вперед – 20:19. А трохи згодом повторив подвиг партнера В’ячеслав Бобров, якому вдалося зайвий раз довести, що у нас досить збалансована команда, у якій будь-який гравець може вийти на перший план.
Цей нехитрий висновок знайшов підтвердження за підсумками дуелі, коли виявилося, що набраними очками запам’яталися усі баскетболісти збірної України, а також усі виконавці зробили хоча б по одному підбиранню. Аналогічним різноманіттям грузинська команда не відзначилася, роблячи ставку на Торніке Шенгелію, а ще на певному етапі ввімкнувся Тед Макфадден. Натуралізований грузин на початку вирішальної чверті дві поспіль влучив здалеку, а за чотири хвилини до сирени наша солідна перевага зменшилась до небезпечних «+8» (66:58). Та й за характером матчу справи у нас йшли не кращим чином, а гості літали на крилах, мріючи про перемогу чи хоча б незначну поразку.
УСПІХ ТА ПЕРСПЕКТИВА
І хтозна, чим би все закінчилося, якби Бобров не зробив два з фолом – такі важливі з моральної точки зору. Після цього ми повернули собі впевненість у власних силах, а грузинські крила кудись поділися. Тому закінчувався поєдинок без інтриги і з такою потрібною для нас різницею у рахунку – «+13». Саме Бобров став найрезультативнішим гравцем у складі української команди. Також потішив у п’ятницю Святослав Михайлюк, який зумів довести, що на віть резервіст з НБА може принести збірній України велику користь. А сім втрат – це не дуже велика проблема, якщо врахувати, що захисник «Торонто» досить часто брав гру на себе.
Ще треба сказати кілька теплих слів про Артема Пустового, який набрав вісім балів, але це результат ідеальної влучності: чотири рази наш центровий атакував з-під кільця – чотири рази влучив. Про шість підбирань не забуваємо, та не менш важливо, що Артем дуже продуктивно відпрацьовував в обороні. Результативні передачі Іссуфа Санона та Дениса Лукашова без уваги не можна залишити, а взагалі, звісно, похвалити треба усю команду на чолі з Айнарсом Багатскісом.
Тепер варто припустити, що у понеділок іспанці переграли Грузію, а наші хлопці вирішили те ж завдання на майданчику Північної Македонії. За такої ситуації «синьо-жовті» впритул наближаються до Грузії, а 7 липня ми обійдемо конкурента саме за особистими зустрічами. Хоча чому не перемогти піренейців? В Ризі у нас точно буде чудова підтримка, про що говорять усі продані на гру квитки. Проти Грузії в залі знаходилися вільні місця, але у четвер того не буде, тому «синьо-жовті» повинні прагнути до максимуму, формуючи перспективний доробок на другий груповий етап, коли змагатися доведеться з Італією, Нідерландами та Ісландією. Однак це перспектива, про яку детальніше поговоримо після 7 липня.
Савелій СТУС
Україна – Грузія – 79:66 (23:20, 24:14, 13:10, 19:22)
УКРАЇНА: Михайлюк (16 + 6 підбирань), Петров (3), Пустовий (8 + 6 підбирань), Зотов (2), Сидоров (4); Ткаченко (9 + 5 підбирань), Лукашов (6 + 5 передач), Крутоус (2), Бобров (17 + 8 підбирань), Санон (8 + 6 передач), Скапінцев (4).
Головний тренер Айнарс Багатскіс.