21-й тур
Номінально в УПЛ завешено 21-й тур чемпіонату. Клуби вищого дивізіону отримали двохтижневу паузу на період матчів збірної. Ми ще поговоримо про позиції і перспективи, з якими команди йдуть на цю перерву. А зараз повернемося на початку на тур назад, щоб оглянути ситуацію під кутом зору надбань, втрат і перемін в тренерському цеху УПЛ. Приводом є перша у цьому році відставка головного тренера, зокрема, очільника «Полісся» Юрія Калітвінцева. Тенденція «тренеропада», яка встановилася у першій половині сезону, продовжилася вже після трьох турів поновленого чемпіонату.
15 березня
«ОЛЕКСАНДРІЯ» – «ВОРСКЛА» (Полтава) – 1:0 (0:0)
Гол: Ковалець (68).
Вилучення: Хрипчук (90).
16 березня
«МЕТАЛІСТ 1925» (Харків) – «РУХ» (Львів) – 1:4 (0:4)
Голи: Імереков (84) – Плюман (17 з пенальті, 36), Квасниця (20), Підгурський (34).
Вилучення: Роман (50).
«ОБОЛОНЬ» (Київ) – «ПОЛІССЯ» (Житомир) – 1:0 (1:0)
Гол: Черненко (10).
Вилучення: Чоботенко (2).
«КРИВБАС» (Кривий Ріг) – «КОЛОС» (Ковалівка) – 1:0 (0:0)
Голи: Бізімана (90+5).
17 березня
«ЧОРНОМОРЕЦЬ» (Одеса) – «ВЕРЕС» (Рівне) – 0:1 (0:1)
Гол: Мрвальєвич (6).
«ГЕРОЇ ТРЕНЕРСЬКОГО ЦЕХУ»
Цей сезон УПЛ, хоча до його закінчення залишилося ще майже третина дистації, уже можна охрестити сезоном тренерських відставок. «Полісся» стало десятим клубом вищого дивізіону, у якому протягом чемпіонату змінилися головні тренери. Лише в 6 із 16 команд УПЛ керманичі тренерських штабів протягом першості продовжують утримувати свої командні позиції. Ось непорушні «герої тренерського цеху»:
«Кривбас» – Юрій Вернидуб (призначений – 21.06. 2022, контракт – до 30.06. 2025).
«Рух» – Віталій Пономарьов (призначений – 22.03.2023, контракт – не розголошується).
«Чорноморець» – Роман Григорчук (призначений – 30.12.2021, контракт – 30.06.2024).
«Колос» – Ярослав Вишняк (призначення – 01.07.2022, контракт – не розголошується).
«Олександрія» – Руслан Ротань (призначення – 21.12.2022, контракт – 30.06.2025).
«Оболонь» – Валерій Іващенко (призначення – 16.07.2021, контракт – не розголошується).
Чим заслужена така довіра і які можливі перспективи цих стабільних у теперішній тренерській кар’єрі наставників.
З Юрієм Вернидубом все ясно яснішого. Фахівець у другий сезон роботи з командою, яка максимум претендувала на роль середняка, замахнувся на «святе святих» – «законні місця» «Шахтаря» і «Динамо» (щоправда, динамівці минулого сезону зрадили традиції). До речі, ви помітили, як по ходу цього сезону змінилася риторика Юрія Миколайовича? Якщо раніше: «Та ми й не дивимось у турнірну таблицю, грати, перемагати, а там в кінці сезону розберемося». То тепер, після поразки від «Шахтаря»: «Втрата першого місця – тимчасова. Бойовий дух – найвищий».
Навіть не знаю, що має статися, щоб у клуба до Вернидуба, чи у Вернидуба до клубу змінилося ставлення. Якщо і можна говорити про еталон тренерської стабільності в УПЛ, то це про Вернидуба. Якщо і може її щось порушити, то це якась космічна пропозиція, від якої неможливо відмовитися. Вірогідно, що «Барселону» чи «Баварію» (в кінці сезону там очікуються зміни головних тренерів) Юрій Миколайович і не відмовиться очолити. Інших варіантів не проглядається. Хоча… Про це «хоча» трохи пізніше.
Руслан Ротань. Попри відносно молодий у такій іпостасі вік (42 роки) і не дуже тривали трудовий шлях очільника (трохи більше 5 років), досить колоритна особа в українському тренерському цеху. Такий собі, досвідчений «багатоверстальник» українського футболу. Самостійна тренерська діяльність розпочалася 28 грудня 2018 року з призначення головним тренером молодіжної збірної України. За три роки паралельно призначений головним тренером «Олександрії». А у березні–червні 2023 року уже за третьою паралельною посадою був виконувачем обов’язків головного тренера національної збірної України. Стільки таких тренерських функцій одночасно не виконував жоден тренер України.
І не була ця кадрова епопея Руслана Петровича безхмарною. Але щоразу йому вдавалося уникати неприємних оргвисновків. Перший відбір з молодіжкою завершився невдачею. Активісти футбольної громадськості вимагали відставки Ротаня. Йому дали другий шанс і він вивів молодіжну збірну України у фінал чемпіонату Європи. «Олександрія» повністю «змазала» фініш минулого чемпіонату УПЛ, втративши місце у єврокубках. Теж критики на адресу Ротаня було надміру. А він поїхав на фінал молодіжного Євро і вперше в історії забезпечив футбольній Україні участь в Олімпійських іграх. Уже в чемпіонаті нинішньому була в «Олександрії» провальна серія з 3-го до 13 туру – 7 поразок, 4 нічиїх і жодної перемоги. Мало який тренер «вижив» би, а Руслан Петрович і тут не втратив ліміту довіри. А після зими «Олександрія» має безпрограшну серію в УПЛ (якщо не зважати на технічну поразку, зараховану від «Шахтаря»).
Все-таки у Ротаня є така властивість врешті-решт домагатися від своїх підопічних необхідного результату. Тим більше, ви в курсі, що у Руслана Петровича є державна нагорода «Іменна вогнепальна зброя». То ще за часів кар’єри футболіста – За досягнення високих спортивних результатів, вагомий внесок у розвиток вітчизняного футболу, піднесення міжнародного авторитету Української держави. А його дружина, Марія, колишня чемпіонка світу та Європи з карате. Так що Ротань у тренувальному процесі може бути більш ніж переконливим у своїх вимогах (жарт).
Ми не знаємо термінів особистих контрактів Віталія Пономарьова з «Рухом», Ярослава Вишняка з «Колосом» і Валерія Іващенка з «Оболонью», але в цьому немає особливої потреби. Ситуація досить очевидна.
Віталій Пономарьов «виріс із командою, команда виросла при ньому». Якось «Рух» і Пономарьова уже не уявляєш поодинці.
Щось подібне можна сказати і про Валерія Іващенка з Ярославом Вишняком.
Іващенко, колишній гравець «Оболоні», в тренерській системі «пивоварів» з 2014 року.
Вишняк ігрову кар’єру закінчив у «Колосі». По закінченні перейшов на тренерську роботу в ковалівському клубі. З 2021-го – головний тренер.
Це все «в дошку» свої люди в клубі. Переміни можливі, хіба що зовсім піде все не так.
Не випадково насамкінець цієї галереї непорушних тренерів залишив Романа Григорчука. Наддосвідчений тренер. Тренерську діяльність почав ще в 1999 році в Латвії. В 2010–2014 роках, вивівши команду з Першої ліги до Вищого дивізіону вже тренував «Чорноморець». Чимало полегіонерив як тренер і назбирав титулів і звань. Чемпіон Латвії, Казахстану, білорусі, визнавався кращим тренером Азербайджану. Наприкінці 2021-го знову очолив «Чорноморець». Зрозуміло, тренерами з таким досвідом не розкидаються. Але й сам тренер з таким досвідом може обирати. Діючий контракт Григорчука з «Чорноморцем» закінчується 30 червня цього року. Про наміри подовжити його інформація не зустрічалася.
ГОЙДАЛКИ «ПОЛІССЯ»
«Полісся» потужно розпочало дебютний для себе чемпіонат в УПЛ, і так само стрімко почало «здуватися» у другій його половині. Житомирська команда не вигравала у шести поспіль турах УПЛ та опустилася на 6-те місце. Зрозуміло, що саме остання обставина стала причиною відставки с посади керманича команди Юрія Калітвінцева. Деталі ролі не грають. Клуб запевняє, що це була ініціатива самого Калітвінцева, його ледь не вмовляли. Сам Юрій Миколайович з цього приводу зберігає мовчання.
Але це вже в минулому. Тепер про майбутнє команди, бо воно може позначитися не тільки на «Поліссі». Виконувачем обов’язків головного тренера команди призначено Сергія Шищенка. Теж «до нутра кісток» віддана команді людина. В тренерській системі «Полісся» з 2020. Тут питань немає. Питання в тому, що керівництво житомирської команди зовсім не збирається з тренерськими перемінами відмовлятися від своїх амбітних намірів. Сам Шищенко їх озвучив, посилаючись на розмову з президентом клубу «Полісся» Генадієм Буткевичем: «Завдання наші залишаються тими, які й були: у Кубку України – пробитися у фінал і виграти, у чемпіонаті – зона єврокубків».
Напевне можна сказати, що і в разі не досягнення поставленої мети тепер, керівництво «Полісся» не відмовиться від своїх амбітних планів у майбутньому. Можливо із залученням здатних втілити їх у реальність фахівців. Ось як бачить це президент клубу: «За всієї поваги до іноземних тренерів я вважаю, що «Полісся» має очолити саме український фахівець. У нас багато талановитих фахівців Вернидуб, Скрипник, Ротань, Ребров, Григорчук і хотів би, щоби до цієї команди фахівців приєднався і Шищенко», – сказав Буткевич.
Якщо зважати на тренерські уподобання президента «Полісся», то узагалі ж із згаданого списку лише Сергій Ребров є абсолютно недоступний – головний в збірній, а тепер ще й начальник УАФ. Найдоступніший найближчим часом Роман Григорчук, у якого, як згадувалося, контракт незабаром спливає.
В інших є триваліші контракти, але у футбольному господарстві України призвичаїлися якимсь чудесним чином припиняти контрактні взаємини «за обопільної згоди». На перше місце виходить не юриспруденція, а якісь інші важелі.
Тепер про те згадане «Хоча…» і Вернидуба, у якого контракт до кінця наступного сезону. Юрій Миколайович уродженець Житомира. І хоча доля спонукала його чимало подорожувати, мала батьківщина, є мала батьківщина. А якщо вона ще й зустріне теплими обіймами, з багатим хлібом і сіллю… Ніколи не кажи ніколи. На цьому все, а то мене вболівальники «Кривбасу» не зрозуміють.
Віктор Скрипник щойно уклав дворічний контракт з «Металістом 1925». І хоча Віктор Анатолійович не комплексує у змінах клубів (за 4 роки «Металіст 1925» для нього вже третій клуб в Україні), але така швидкоплинність – це було б уже занадто. Руслан Ротань пока що більше фахівець за молодіжними здобутками, а це не зовсім те що треба у Житомирі.
Проте перше слово за Сергієм Шищенком.
21-й ТУР. ЗАВЕРШЕННЯ
Долю чотирьох із п’яти матчів закінчення 21-го туру вирішив один забитий м’яч – 1:0.
«Чорноморець» з таким рахунком програє вже втретє поспіль, і не може забити. Я, звичайно, помиляюся, але мені здається, що Григорій Йосипович занадто багато вимагає від свого теперішнього колективу. Щоб плести мережу коротких передач на підступах і у карному майданчику суперника – треба мати техніку володіння м’ячем, щоб виконувати вбігання під пас у вільну зону – треба набуте відчуття простір-час і трохи думки. Звісно, над цим треба працювати, але наразі у «Чорноморця» найефективніше виходило прохід флагом, навіс і спроба удару. На 55-й хвилині одесити мали зрівнювати рахунок з «Вересом», фланговий прохід Зігі Бадібанги, простий, але вивірений навіс і «забутий» захисниками Олександр Васильєв зобов’язаний ударом впритул забивати гол, це було краще, ніж пенальті. Кіпер молодчина, але це була позиція з якої треба, щоб не бралися. «Верес» зіграв максимум прагматично – забили, відстояли, насамкінець могли подвоїти. Чорногорець Марко Мрвалевич забиває в 3-му матчі поспіль.
Я, звичайно, знову помиляюся, але видається Юрій Миколаєвич даремно затіяв перебудову в середньо-атакувальній ланці. «Кривбас» 3/4 матчу з «Колосом» в атаці виглядав «беззубим немовлям». У другому таймі в криворіжців на полі з’явилася стара гвардія, яка й раніше давала результат, і понеслась. Пощастило, що вистачило часу.
«Колос» така команда, якщо її «не хилити вітром» швидкості, він буде стояти міцно і незламно. І сам ще може надавати.
Можливо президенту «Полісся» Генадію Владиславовичу Буткевичу перед тим, як вирішувати тренерські питання варто сходити до церкви поставити свічку? Ну, не щастить житомирцям останнім часом, хоч трісни. То свій голкіпер подарує на блюдечку супернику перемогу в останні секунди матчу. То на перших секундах матчу вилучають їхнього гравця. Саме так почався дебютний матч Сергія Шищенка у ролі новоспеченого очільника «Полісся» проти «Оболоні». Не позаздриш стартовим обставинам Сергія Юрійовича в УПЛ. «Полісся» ніби і старалось відігратися, але в команди десь зникло те нахабне натхнення, яке раніше давало результат. Втомилися від амбітних цілей?
«Оболонь», повторюся, це «курочка, яка клює по зернятку». «Курочку» не перегодовують, але «яєчка» вона помалу несе. Тепер головне втриматися серед верхнього «сідала» українського клубного футболу. «Оболонь» прагне грати просто і надійно. І те, що вони вміють робити, вони стараються робити добре, а що не вміють – стараються не робити. Так, не максималізм, але враховуючи поки що скромні забаганки команди, цілком може бути прийнятним шляхом. Очільник «Оболоні» Валерій Іващенко говорив напередодні – відчуваємо можливості, і десь вже близько, якби ще трохи фарту. Ну, ось і дочекалися з «Поліссям». Але ж і скористалися сприятливою ситуацією.
«Олександрія» – «Ворскла». Це була не гра, а боротьба за очки. «Олександрію» виручив стандарт. Коли Ротаню треба, він вміє з мінімуму витиснути максимум, про це тут вже написано.
Я, звісно, і втретє помиляюсь, але випадає, що Віктор Анатолійович занадто потужно взявся за реформування «Металіста 1925». «Метал» не витримує. Якщо порівняти стартовий склад харків’ян в останньому матчі чемпіонату минулого року, ще в доскрипнівську епоху і старт «Металіста 1925» в матчі проти «Руху», то співпаде тільки 2 футболісти. Це справді нова команда! Нову команду, як і будинок зашвидко не побудуєш, розсипиться. У першому таймі з «Рухом» «Металіст 1925» це були «мертві руїни», які львів’яни бавлячись оббігали як хотіли. У другому таймі харків’яни трохи ожили, на кінцевий результат це вплинути уже не могло.
Дилема перед Віктором Скрипником – для того, що він затіяв потрібен час, а часу немає. «Металіст 1925» збільшив безвиграшну серію до 9-ти (нічия і 8 поразок) і уже в зоні вильоту.
Керівництво «Руху» придумало нове футбольне заклинання, – «Ні, ми зараз не прагнемо в єврокубки, ні, нам це нині не потрібно, ні, ще не на часі». І чим більше і час тіше вони це повторюють, тим більше львів’яни до цієї єврокубкової зони входять. 5 місце в таблиці, за певних обставин – це вже єврокубки. Може львів’янам спробувати таку ще мантру – «Ні, ми не прагнемо бути чемпіонами».
Роман СЛАВЕНКО