Матч зі збірною Англії, відверто кажучи, очікувався з певним тривожним хвилюванням. Суперник, який на сьогодні є безперечним фаворитом нашої групи. Команда, яка до зустрічі з нами в груповому турнірі тільки перемагала ( і нас серед інших, але ще при Руслану Ротаню). Зрештою, це був перший досвід збірної України на чолі з Сергієм Ребровим у протистоянні з одним із провідних футбольних колективів Європи (товариський матч зі збірною Німеччини, тим більше у її нинішньому стані, не рахується). Тому першочергові очікування були навіть не на результат, а на те як зможе себе проявити і зарекомендувати ця збірна України у матчі з серйозним топовим суперником. Хоча, як і належить вболівальникам, надії і сподівання на прийнятний результат теж теплилися у глибині душі.
Група С
9 вересня
УКРАЇНА – АНГЛІЯ – 1:1 (1:1)
Голи: Зінченко (26) – Вокер (41).
Передматчеве
Якщо говорити про кадрові аргументи, які обрав наш тренерський штаб, то дещо здивувало ще до оголошення стартового складу та обставина, що до заявки на матч не потрапив Олександр Піхальонок. Не те щоб це була незамінна персона для української збірної, але після відбуття зі збірної через ушкодження Миколи Шапаренка, крім Піхальонка, на роль диспетчера в команді могли претендувати тільки Олександр Зінченко і Георгій Судаков. І заміни їм вже не було. Це до того, що Судаков лише набирає форму після лікування, що ,власне, і відчувалося у його діях на полі у цьому матчі. Вже не кажучи, про можливість використання награної зв’язки Піхальонок-Довбик. Але Артем Довбик зі старту на полі не з’явився, а на вістрі атаки Ребров довірив діяти Роману Яремчуку, що теж дещо було несподіваним. Адже у Романа зараз певна ігрова пауза через обставини працевлаштування. І відразу варто зазначити, що Яремчук повністю випав із командної гри. Це стосується як його першочергових обов’язків – атакувальних дій, так і відпрацювання в захисті. Дивно навіть, що наш тренерський штаб помітив це тільки на 65-й хвилині. Щодо вибору інших діючих осіб у стартовому складі збірної України особливих питань не виникало.
Матч
Якщо щодо кадрових питань місцями якісь питання виникали, то щодо тактики тренерському штабу очевидно закинути нічого. Коротка і проста формула: здоровий глузд, розрахунок, самовіддача і трохи везіння.
У таких протистояннях виняткове значення має необхідність стримати стартовий натиск. А те, що англійці вдадуться до спроби уже на початку матчу здобути перевагу у рахунку, сумнівів не було. Головне, що в діях наших футболістів у цей момент не було панічної скутості та тремтячого мандражу. Можливо зіграло свою роль цікава деталь – у стартовому складі збірної України на матч з Англією вийшло чотири футболісти які тепер грають в Англійській прем’єр лізі. Лише на одного більше представляли український чемпіонат. Ну, що хіба Ілля Забарний чи Віталій Миколенко на полі Гаррі Кейна не бачили? А Олександр Зінченко з Букайо Сакою та Декланом Райсом ще й на тренуваннях в лондонському «Арсеналі» опонують один одному. Наші на початку встояли. Важливо було нагадати англійцям про їхні ворота, бо на весь матч оборонного ресурсу могло і не вистачити. Ставка могла спрацювати на швидку контратаку. Тут активніше діяли наші правофлангові діючі особи. Саме на правому фланзі атаки і спрацювала наша стрімка «міжнародна» багатоходівка – «іспанець» Віктор Циганков вивірено запустив по краю карного майданчика українця Юхима Коноплю, той націленою передачею знайшов «англійця» Олександра Зінченка. Далі була справа техніки. До слова, про техніку. Нерідко в українському чемпіонаті з таких «убійних» позицій футболісти намагаються щосили влучити саме у воротаря, ніби мстяться тому за щось. Зінченко грає в чемпіонаті англійському – чітко і точно спрамував м’яча у кут воріт, як з пенальті. Без шансів для голкіпера, без ніяких. Насправді це була фактично єдина разюча атака збірної України протягом усього матчу, але, як кажуть, зразково-показова. Варто відзначити її учасників.
Зінченко – ключова фігура нині для української команди, вождь, який впевнено бере на себе лідерські функції як в обороні, так і в атаці. Може і завершувати. У попередніх матчах нашої збірної його явно бракувало. Про прогрес Циганкова в іспанській Ла Лізі вже неодноразово говорилося. Добре, що це проявляється і в матчах за збірну. До речі, ви помітили чого Віктор навчився в Іспанії – коли робить передачу в один бік, то дивиться в інший, і на точність це не впливає. Це поширений прийом в баскетболі для прихованої передачі. У Циганкова це спрацювало під час голевої атаки і в футболі. Ну, Конопля, щиро кажучи, у цьому матчі приємно вразив. Ніби все життя грає проти збірної Англії. Щоправда, бувало захоплювався і запізнювався в оборону, але там його зазвичай підстраховував старший товариш по командах Тарас Степаненко.
Колись про Степаненка написав – «футбольний бульдог». Для опорника це не образа, а комплімент. Вміння, інколи не шкодуючи ні себе ні суперника, боротися за кожний м’яч. Але головна відзнака Тараса – уміння читати гру. Зуміти завчасно передбачити напрямок потенційної загрози і вчасно опинитися там перешкодою. На жаль, як на мене, в українському футболі Тарасу Степаненку наразі рівноцінної заміни немає. Є перспективні опорники, але ще не зараз.
Взагалі, після фінального свистка англійці, починаючи від головного тренера і закінчуючи футболістами, відзначали ефективні дії української оборони. Це, безумовно, комплімент на адресу тренерського штабу Сергія Реброва. Відома футбольна істина – без надійного захисту годі сподіватися на вагомі успіхи. Протягом матчу з англійцями наші оборонці серйозно помилилися лише двічі. Одна із помилок призвела до взяття воріт.
Як для себе, був мало помітний один із найсильніших нині форвардів Європи Гаррі Кейн. Але талановитий футболіст – він талановитий в усьому. Коли українські захисника позбавили Кейна свободу у його улюбленій стихії біля воріт, він знайшов можливість відзначитись звідки ніхто не чекав. А даремно. Ювелірна передача англійського форварда майже з центра поля вивела сам на сам захисника Кайла Вокера, який не залишив шансів Георгію Бущану. Щоправда, у цій ситуації і Георгій міг діяти більш рішуче. Пробити повз статичного воротаря англійцеві не доклало жодних зусиль. Але головний «співавтор» пропущеного голу став Віталій Миколенко. Ще не вийшов він без ігрової практики на рівень своїх оптимальних кондицій. У цьому епізоді втратив орієнтацію, потім м’яч, потім і суперника. Але, раз вже до атаки підключився захисник суперника, міг би своєму лівому оборонцю допомогти наш лівий вінгер Михайло Мудрик. Але не дуже він таке полюбляє. В атаці Михайло теж нічим не відзначився. Якось випадав він із командної гри, «один у полі воїн». А футбол – командний вид спорту, тим більше, проти такого суперника.
Другої серйозної помилки захисна ланка збірної України припустилася у середині другого тайму, коли безперешкодно дозволили завдавати удар Сака з лінії карного майданчика. Тут Бущан здійснив суперсейв і врятував команду.
Іще один примітний момент був у матчі, коли м’яч влучив у руку Сергія Кривцова, який не дуже вдало поперерві увійшов у гру. Рішення у таких ситуаціях називаються – на розсуд арбітра. Арбітр розсудив правильно.
Після завершення зустрічі вболівальники обрали Лева матчу. Автор єдиного голу національної команди України Олександр Зінченко отримав цей приз за результатами голосування уболівальників. Він набрав 36% голосів. Найближчим переслідувачем став Юхим Конопля (31%), третій – Георгій Бущан (11%).
Післяматчеве
Нічийні результати ігрового туру нашої групи в матчах збірних України і Англії та Північної Македонії і Італії, визначили і конкретизували статус нашого наступного поєдинку з італійською командою. Цей матч, як і очікувалося, набув ключового значення, але ще не стане вирішальним у боротьбі за одну із путівок до фінального турніру Євро-2024. Майже напевне у нашій групі остаточна розв’язка настане уже 20 листопада за підсумком матчу останнього туру групового турніру між збірними України та Італії. А вересневий італійський поєдинок між цими командами визначає з якими шансами і задачами підійдуть команди-конкуренти до вирішального поєдинку.
Роман СЛАВЕНКО