24-й тур
Після закінчення матчів 24 туру Української прем’єр-ліги чимало тренерів оцінюючи поєдинки і їхні результати говорили про індивідуальну майстерність своїх підопічних. Хтось із знаком «плюс», частіше нарікаючи на її недостатній рівень. Під цим кутом зору спробуємо оглянути поєдинки чергового раунду змагання УПЛ.
11 квітня
ЛНЗ (Черкаси) – «ШАХТАР» (Донецьк) – 1:4 (0:3)
Голи: Саліху, 86 – Марлон Гомес, 7, 20, Дайко, 10 (аг), Траоре, 90+1.
12 квітня
«КРИВБАС» (Кривий Ріг) – «ДИНАМО» (Київ) – 0:2 (0:1)
Голи: Ярмоленко, 35, Ванат, 74.
Вилучення: Попов, 67 (грубий фол).
«РУХ» (Львів) – «ОЛЕКСАНДРІЯ» – 1:1 (0:1)
Голи: Фаал, 66 – Мишньов, 43.
«ОБОЛОНЬ» (Київ) – «ЧОРНОМОРЕЦЬ» (Одеса) – 1:0 (1:0)
Гол: Аніагбосо (30, автогол).
13 квітня
«ВОРСКЛА» (Полтава) – «ПОЛІССЯ» (Житомир) – 0:2 (0:1)
Голи: Крушинський, 16, Йосефі, 90.
Вилучення: Салабай, 87 (грубий фол).
«ЛІВИЙ БЕРЕГ» (Київ) – «КОЛОС» (Ковалівка) – 0:2 (0:2)
Голи: Сидоров, 23, Бурда, 45+1.
«ЗОРЯ» (Луганськ) – «ВЕРЕС» (Рівне) – 1:2 (0:2)
Голи: Харатін, 52 (авт.) – Харатін, 3, Луан, 12.
Вилучення: Василець, 57 (грубий фол).
14 квітня
«ІНГУЛЕЦЬ» (Петрове) – «КАРПАТИ» (Львів) – 1:2 (0:1)
Голи: Свистун, 90 – Бабогло, 5, 81.
«Кривбас» – «Динамо»
Головний тренер «Кривбаса» Юрій Вернидуб саме різницею в майстерності чітко охарактеризував підсумок матчу із динамівцями: «Бачите, «Динамо» завдало два удари у площину і забило двічі, ми били більше, але не забили зовсім. Це майстерність. Знову ж таки навчити комбінувати, наприклад – це можливо, а ось навчити майстерності – це вже складніше». За грою криворіжці протягом матчу переважно нічим не поступалися «Динамо», крім одного, але найголовнішого у футболі – реалізації.
У цьому розумінні очільник динамівців має бути задоволений ефективністю дій свого нападника Владислава Ваната. На 74-й хвилині Владислав Дубінчак вертикальним пасом знайшов на половині поля «Кривбасу» Ваната. Той м’яч приборкав, підробив під удар і точно пробив у лівий дальній кут воріт. Просто і ефективно. Це був другий гол «Динамо» у матчі, який значною мірою підвів риску під загальний результат поєдинку, хоча на той час динамівці вже перебували у меншості. 14-й гол Владислава Ваната у чемпіонаті, чотири з яких він забив уже цього року, зміцнив його лідерство у перегонах бомбардирів першості. Статистики вивели цікаві і показові цифри ефективності дій Владислава, зокрема, в згаданому відрізку часу після зимової перерви – 6 ударів загалом (не так вже й багато), із них 5 у площину воріт, а із них – 4 рази м’яч опинився у сітці. Загалом з початку чемпіонату Ванат забив 14 голів із 35 своїх ударів по воротах. Зростаюча останнім часом ефективність дій форварда може свідчити про удосконалення індивідуальної майстерності.
Перший гол за «Динамо» на 35-й хвилині матчу забив гравець, якому з роками і досвідом майстерності не позичати. Щоправда, у цьому випадку Андрій Ярмоленко має ще й завдячувати браку майстерності оборонців «Кривбаса», які не зуміли перехопити простріл знову від Дубінчака не в такій вже й екстремальній ситуації.
До слова, Андрій Ярмоленко довів рахунок своїх голів в українській кар’єрі до 200 і записав у свій актив
112-й гол у чемпіонатах України. У цьому виміру попереду лише Максим Шацьких (124 голи), Сергій Ребров (123) та Євген Селезньов (117 голів).
ЛНЗ – «Шахтар»
Ще одна перемога, як часто говорять, на класі. І тут, якщо подивитися статистику, вона зовсім не відповідає рахунку на табло. За підсумком матча у «Шахтаря» 7 ударів у площину воріт проти 6-ти у ЛНЗ. Але що із того, коли доля цього протистояння була вирішена вже в перші 20 хвилин. У ці хвилини «Шахтар» нагадував себе самого кращих зразків. Від початку матчу колективна активність і агресивність підкріплені високою виконавською майстерністю. Це те, що є у «гірників», але очільнику «Шахтаря» не завжди вдається «завести» цей потенційний двигун. Цього разу Марлон був головним рушієм цієї справи. Але ефективно грала вся команда.
У цьому є ще принципової ваги і значення питання – як повноцінно і всечасно досягати реалізації наявного потенціалу.
У ЛНЗ теж потенціал є. Але його ще ніяк Роману Григорчуку не вдається скласти його до купи. І в ці фатальні для господарів на початку матчу хвилини матчу, увесь цей місцевий потенціал перебував у стані приреченого статиста. Далі «гірники» дозволили собі розслабитися. Насправді матч, по суті справи, догравався.
«Рух» – «Олександрія»
А це той виняток, коли вища індивідуальна майстерність гравців однієї команди ще не гарантує кінцевого успіху у грі. Чи, можливо, точніше буде визначити – недостатньо переконлива перевага в індивідуальній майстерності однієї команди над іншою.
От Руслан Ротань вважає, що це була переможна гра, яку забрали у його команди. То, чому ж не перемогли? Судді? Ну, так коли Дмитро Мишньов потужно і влучно поцілив у кут воріт, хто що міг заперечити або завадити. Пробийте ще так само влучно і потужно пару разів, і будемо далі разом сміятися над арбітрами.
Так, все міг вирішити один непризначений пенальті. Ситуація суперечлива, знову з руками. Очільник «Олександрії» Руслан Ротань переконаний, що не призначено 100% пенальті. Добре, сприймаємо бік його бік. Але питання ж в іншому. Питання до тренерського штабу олександрійців. Якби пенальті поставили, то він виник суто випадково, відскочив м’яч у руку супернику. Якби за рахунок цього «Олександрія» перемогла, то, виходить, і перемога була дякуючи випадку. Це переконливий аргумент у боротьбі за найвищі місця в УПЛ? Чи Руслан Петрович розраховує, що випадковість мусить працювати винятково на його команду? Виявляється – ні. Виникає питання – а де ж інші аргументи для досягнення амбітної мети. На «тоненькому» – не завжди вдається, і цього для тріумфу, зазвичай, замало.
Чому захист «Олександрії» байдуже дав забити перед тим «Руху» гол у свої ворота. Тут я не нарікаю на майстерність, а саме говорю про байдужість. Бо програють боротьбу, просто імітуючи її, ключові захисники Олександрії – Олександр Мартинюк і Мігель Кампос. Ось, де була втрата очок. Ось питання, яке теж мало б викликати бурхливу реакцію очільника «Олександрії», але всі емоції пішли на арбітрів. Руслане Петровичу, ще зарано «тягати бога за бороду», ще треба додати у якості роботи. І це говорю не для того, щоб дошкулити для чогось, а з єдиною метою і бажанням – хочеться бачити «Олександрію» міцним колективом, який зусиллями характеру та індивідуальної майстерності, здатний долати об’єктивні і суб’єктивні перешкоди, які можуть постати на його шляху до визначеної мети. Вершини долаються не тільки дякуючи, а інколи і наперекір.
Повертаючись до того епізоду із непризначеним пенальті. Стався він на 76-й хвилині матчу. Грати ще було 15 хвилин + компенсований час, але нічого не змінилося.
«Ворскла» – «Полісся»
Від початку матч пішов по передбачуваному сценарію. «Полісся» взяло ініціативу до своїх рук і ніг, організовуючи тиск на ворота господарів, «Ворскла» зосередилась на захисті своїх воріт, сподіваючись на свої контрвипади. Можлива і та, й інша тактики, головне у всьому – якість її втілення. А це вже значною мірою залежить від індивідуальної майстерності. У перші 30-хвилин перевагу у цьому продемонстрували гості. Півзахисник житомирців Борис Крушинський, гравець молодіжки, ударом головою майстерно використав навіс, захисники дозволили, щоб спрямувати м’яч точно в кут воріт.
У другому таймі «Полісся» вдавалося да активного пресингу і цього було достатньо, щоб полтавці самі собі періодично створювали проблеми і небезпечні моменти. «Ворскла» спробувала щось витиснути зі стандартів, кутових, але й у цьому має сприяти майстерність. Як не крути, а результат виглядає закономірним.
«Лівий Берег» – «Колос»
6 очок на кону. Команди розпочали матч живенько, на зустрічних курсах, пробуючи нав’язати супернику свою гру. І тут теж матеріальну перевагу надала індивідуальна майстерність. Хороша атака «Лівого Берега», добре вивели на удар метрів з 20-ти по центру без перешкод Миколу Когута. Той цілив на техніку, але влучив у поперечину. Можна нарікати на невезіння, м’яч, поперечину, а можна просто засвідчити неточний удар з вигідної позиції.
Наступна у відповідь атака «Колоса», прохід флангом, прострільна передача і в падінні, на випередження захисників Олексій Сидоров переправив м’яч у ворота. Ось все – одні влучили у поперечину, інші у ворота. 23-я хвилина матчу.
Ще 23 хвилини, на першій компенсованій у таймі хвилині, і теж все просто. Кутовий у виконанні «Колоса». Бурду у центрі карного майданчика оборонці «загубили», нормальний удар головою у кут воріт. Просто і достатньо майстерно.
«Зоря» – «Верес»
Веселий матч. Відкритий футбол. Стрімко почалось усе з двох швидких голів «Вереса». Знову ж таки, як була б індивідуальна майстерність на рівні, то рахунок у підсумку мав бути мінімум десь 6:4. Так сприяло все цьому. «Зоря» на початку 2-го тайму влаштувала у себе свято «відкритих воріт». Індивідуально замінити захисників Башича і Джордана, які пропускали матч через перебір карток, у «Зорі» виявилося ніким. Рівняни не забивали впритул. Але два красивих голи забив Харатін. Спочатку у чужі ворота, потім у свої.
«Оболонь» – «Чорноморець»
Клас, майстерність цих команд, які борються за виживання – співставні. Тоді на перше місце для успіху проти такого опонента виходять самовіддача, наполегливість, а інколи й удача.
У компонентах, які залежать від гравців, «Оболонь» з початком матчу виглядала переконливіше за гостей. Так, киянам допоміг унікальний автогол воротаря суперника (просто відбив м’яч не від воріт, а у ворота). Але цей гол назрівав. «Чорноморець» грав, ніби його влаштовувала нічия. «Оболонь» не так майстерніше, як активніше діяла. Чому така пасивність у діях одеситів, це вже виникає питання до тренера «Чорноморця». Щоправда, знову можна перевести стрілки на Фортуну, але чим це допоможе – після удару Дениса Янакова м’яч влучив у поперечину.
До речі, за кількістю ударів, дуже результативний матч. За якістю – все вирішив один автогол.
«Інгулець» – «Карпати»
Цей матч дав привід говорити ще про одну індивідуальну звитягу. У матчі з «Карпатами» 33-річний голкіпер «Інгульця» Олексій Паламарчук виграв шосту поспіль дуель з одинадцятиметрової позначки. І тим самим перевершив рекорд чемпіонатів України, який належав Дмитру Різнику.
До слова, Паламарчук став автором ще одного рекорду УПЛ – за кількістю парируваних пенальті за сезон. Відбивши у нинішньому чемпіонаті 6 ударів з 11-метрової позначки з 7, він перевершив досягнення Євгена Волинця та Богдана Сарнавського.
Проте це той випадок, коли один у полі не воїн. Просте пояснення – у матчі проти «Карпат» статистики нарахували 8 ударів у площину воріт «Інгульця». Але з’явилася інформація, що на Паламарчука «поклали око» вже кілька солідніших клубів УПЛ.
Роман СЛАВЕНКО