Прем’єр-ліга
Звітні дванадцять місяців стали черговим героїчним випробуванням в історії України, а якщо говорити виключно про футбол, то ми вперше провели календарний рік без визначення чемпіона країни!
Прохолодний ранок 24 лютого 2022 року розмежував наше життя на до та після війни. Кровожерливі росіяни захотіли нас знищити, але усі ми знаємо, що цього не буде. Ніколи. Однак, на жаль, боротьба за існування – це невіддільна частина прекрасного майбутнього, яке обов’язково буде у нас або у наших дітей. Під синьо-жовтим стягом! А сьогодні доводиться проходити через серйозні випробування в усіх галузях життя, причому труднощі спортивного характеру – це невелике зло, якщо проводити паралелі з іншими стражданнями України.
Саме російська агресія не дозволила завершити попередню першість, до відновлення якої в лютому залишався лише один день… Пізніше Українська асоціація футболу вирішила не визначати переможця та призерів, а турнірна таблиця, сформована ще в грудні 2021 року, стала підсумковою. Саме за цією класифікацією були визначені команди, що пізніше розпочали боротьбу в єврокубках.
Проблеми з ротацією між лігами не було, оскільки два клуби добровільно зійшли з дистанції. Мова йде про Маріуполь, адже це місто опинилося в тимчасовій окупації, а також чернігівська Десна не змогла вийти на старт нового сезону через пошкодження стадіону та тренувальної бази. Замість цих колективів в елітний дивізіон прийшли незаперечні лідери Першої ліги – Металіст та Кривбас. Нижчі дивізіони, звісно, теж не змогли завершити попередній сезон, тому треба відзначити, що фактично усю весну ми пройшли без футбольних змагань на внутрішній арені.
А потім прийшла нова кампанія, коли наш чемпіонат залишили легіонери, хоча не усі. Спочатку, здавалося, що взагалі не вдасться розпочати першість, однак звільнення північних областей, та певні успіхи на півдні та сході дозволили повернутися до футболу. Разом з цим й окремі іноземці залишилися у Прем’єр-лізі, а матчі спочатку планувалося проводити лише у західних областях та столичному регіоні.
Однак поступово команди почали грати навіть в Кіровоградський, Дніпропетровській та Одеській областях. Однак при цьому доводилося припиняти поєдинки на час повітряних тривог, коли команди прямували в укриття. Інколи паузи обмежувалися десятками хвилин, а в окремих випадках доводилося чекати півтори чи дві години. Проте навіть в таких умовах вдалося провести майже усі заплановані зустрічі, а невеличкий борг стосувався лише п’яти перенесених матчів, які доведеться організувати вже наступного року.
Основною загадкою нового сезону став Шахтар, який оновився майже повністю, адже провідні легіонери залишили Україну, а залишився тільки Лассіна Траоре, якому пізніше склали компанію Лукас Тейлор та Невен Джурасек. Однак не ці хлопці визначали гру донецького колективу, де головну роль грали вітчизняні виконавці. Також гірники змінили наставника. Роберто Де Дзербі вирішив шукати новий виклик, причому італієць знайшов непогане місце у Брайтоні, який вже перебуває в верхній частині англійської класифікації.
А тренувати помаранчево-чорних розпочав Ігор Йовічевіч, якому переважно вдалося впоратися з непростими викликами, про що говорить друга сходинка в турнірній таблиці. Попереду досить несподівано розташовується Дніпро-1, звідки якраз хорватський фахівець перейшов у Шахтар. А дніпровський колектив повірив у молодого Олександра Кучера, який раніше тренував згаданий Металіст. Звісно, й команду відчутно довелося оновити, причому підписати вдалося не лише українців, а й непоганих легіонерів.
Спільну мову з усіма іноземцями знайти не вдалося. Деякі хлопці на певному етапі не захотіли повертатися в Україну, коли скажений агресор поливав нашу країну ракетами. Тому Кучеру довелося розраховувати на обмежену кількість виконавців, але навіть з маленькою лавою команді вдалося майже безпомилково пройти першу половину турнірної дистанції.
В чотирнадцяти матчах Дніпро-1 здобув одинадцять перемог, помилившись лише у трьох випадках. У другій половині жовтня довелося вдовольнитися миром з Інгульцем (2:2), а в середині листопада дніпровські хлопці зіграли внічию з Ворсклою. Вже перед зимовою паузою стомлений та знекровлений лідер поступився Кривбасу (1:2), проте в класифікації чемпіонату підопічні Кучера залишилися на першій сходинці.
У цьому можна побачити справедливість, адже за якістю гри дніпровська команда дещо переважала конкурентів. Варто лише згадати, що Дніпро-1 переміг усіх прямих конкурентів, впоравшись з Динамо (3:0), Зорею (3:0) та Шахтарем (2:1). Це важливе досягнення! Вже йшла мова про те, що гірникам у непростій ситуації вдалося втриматися на поверхні води, хоча про якість гри команди можна довго сперечатися.
На відстані шести втрачених пунктів від срібла розташовуються кияни, які якраз поступилися усім прямим конкурентам – Дніпру-1 (0:3), Зорі (2:3) та Шахтарю (1:3). Саме ці втрати можна вважати визначальними, а в інших поєдинках біло-сині лише епізодично втрачали очки. При цьому треба зазначити, що безпосередньо на футбольному полі динамівці не вражали, знаходячись десь на рівні Шахтаря. Тому кияни ще можуть надолужити втрачене, а також не забуваємо про цілеспрямовану Зорю, тому наступного року ми точно не залишимося без цікавої турнірної боротьби. Звісно, якщо обставини дозволять думати про якусь спортивну складову.
Володимир СІРИЙ
