Перехідні матчі
Збірна Бельгії у вирішальному матчі групового турніру Євро-2024 стала на заваді команді України до виходу у плей-оф європейського чемпіонату, що підсумувало невдалий виступ українських футболістів на цьому престижному футбольному форумі. Волею жереба в плей-оф за місце в елітному дивізіоні Ліги націй нам випала чудова нагода помститися бельгійцям за ту «підніжку» на Євро і частково реабілітуватися за провал на чемпіонаті Європи загалом. На жаль, реабілітації не відбулося, а сталося навпаки – примхливий сценарій уже двоматчевого українсько-бельгійського протистояння продемонстрував, на прикрість нам, нездатність наразі команди Сергія Реброва вирішувати такі завдання.
20 березня
УКРАЇНА – БЕЛЬГІЯ – 3:1 (0:1)
Голи: Гуцуляк (66), Ванат (73), Забарний (78) – Лукаку (40).
23 березня
БЕЛЬГІЯ – УКРАЇНА – 3:0 (0:0)
Голи: Де Кейпер (70), Лукаку (75, 86).
Поступатися не соромно, немає і не було у світі команди, яка бодай зрідка не зазнавала невдач. Соромно в кінцевому рахунку зазнавати принизливої невдачі, за всієї поваги до суперника, передусім через власну безвольність і безпорадність.
Таке враження, що футбольний бог, не напружуючи фантазію, вирішив дістати з архіву сценарій українсько-французького протистояння в плей-оф відбору до чемпіонату світу-2014, коли ми в першому матчі зародили надію на кінцевий успіх перемогою 2:0, а у відповідь були нещадно биті – 0:3. Але найгірше те, що ми покірно прийняли таку невтішну для себе долю і цього разу. Сергій Ребров повторив невтішний шлях тодішнього очільника збірної Михайла Фоменка.
МИ ПОРОДИЛИ НАДІЮ…
У порівнянні з останнім офіційним матчем збірної України проти Албанії зміни у складі нашої команди були мінімальними, переважно вимушеного характеру. Найбільш неочікуваним була поява у воротах Андрія Луніна (з албанцями не викликався через хворобу) замість Анатолія Трубіна. Відразу варто зазначити, що в обох матчах Лунін відіграв на належному рівні, особливо в першому, та й у матчі-відповіді у пропущених голах його провину важко відшукати. Тоді травмований Віктор Циганков тепер з’явився замість Олексія Гуцуляка, замість дискваліфікованого Михайла Мудрика у старті вийшов Микола Шапаренко (з албанцями виходив на заміну). Ця вимушена втрата, як потім з’ясувалося, стала для збірної України найболючішою і незамінною, попри всі намагання якось зарадити. Ні Георгій Судаков, ні Шапаренко (знову зі «скутим переляком» у діях Микола був замінений у першому матчі, і більше ми його не бачили), ні ситуативно ніхто інший протягом двох поєдинків не змогли навіть частково компенсувати активність Мудрика принаймні у контргрі.
Загалом без кадрових експериментів, логічно і консервативно. Відмінна гра в останньому турі італійської Серії А Руслана Маліновського була проігнорована
Починалося справді все вельми обнадійливо. Згадувати навіть про приємні моменти у цій загальній історіє протистояння, знаючи уже, що рожева казка зрештою закінчиться похмурою драмою, залишає гіркуватий осад, але вже як є.
На початку першого футбольного побачення двох збірних українська команда, можливо, несподівано для суперника і приємно для своїх вболівальників, заявила про свою негостинність на номінально домашньому полі. Вже на 6-й хвилині матчу Роман Яремчук не скористався відмінною нагодою, щоб із центра карного майданчика «пробити» Тібо Куртуа, який за нового тренера повернувся до збірної Бельгії. По тому гра вирівнялася, ініціатива переходила до суперника. А причиною того, що перед перервою рахунок таки змінився не на нашу користь, стала індивідуальна майстерність двох лідерів бельгійської команди. Кевін де Брюйне зі штрафного з лівого флангу подав на ближню стійку, де ніхто не завадив Ромелу Лукаку переспрямувати м’яч у ворота.
Майже половину другого тайму картина на полі особливо не змінювалася, що цілком влаштовувало гостей. Але світ сповнений сюрпризів, футбольний – не виняток. На 62-й хвилині сталася тривіальна кожного матчу подія – заміни. У збірній Україні замість непомітних Миколи Шапаренка та Романа Яремчука на полі з’явилися Олексій Гуцуляк і Владислав Ванат. Ніхто й гадки не мав ще за кілька хвилин ця обставина «переверне» весь поєдинок.
З пристрастю свіже випущеного гравця Гуцуляк атакував захисника Коні де Вінтера, що той розгублено поступився м’ячем Олексію. Майстерним ударом у кут воріт український футболіст не залишив Куртуа жодних шансів при побаченні тет-а-тет. Що додає кураж і як розвалює конфуз ми стали свідками протягом наступних чверть години матчу. Бельгійці виглядали розгубленими, а наші натхненними. Ще два швидкі флангові рейди Віктора Циганкова та Олександра Зінченка закінчилися передачами, які результативно завершили на різний смак ногою Владислав Ванат і головою Ілля Забарний.
Хотілося, щоб цей переможний стан ніколи не закінчувався. Але пролунав фінальний свисток, а попереду очікував матч у відповідь. Тоді ми ще перебували в ейфорії.
…МИ ЇЇ Й ЗВЕЛИ НАНІВЕЦЬ
Хотілося б сказати, що тренер Бельгії Руді Гарсія у матчі-відповіді ризикував, помінявши наполовину і чисельно скоротивши на полі кількість гравців захисних функцій, зі старту задіявши атакувального півзахисника Ганса Ванакена, прудконогого вінгера Жеремі Доку. Кевін де Брюйне та Ромелу Лукака теж були при справі. Так, це був би ризик за умови, якби суперник запропонував свою контргру. Але, коли опонент глибоко окопався майже всіма силами біля своїх воріт, ризик прибрався сам собою. Так ми допомогли бельгійцям.
У матчі-відповіді тренерський штаб Сергія Реброва обрав стратегію, користуючись звичною тепер військовою термінологію, командувача, який завів свою армію в суцільну облогу і надав наказ триматися до кінця. Для цього в старті збірної України вийшло відразу п’ятеро захисників, також два опорних півзахисника, які дбали виключно про захист, ще двоє номінально атакувальні півзахисники, переважно допомагали своїм колегам по амплуа дбати виключно про оборону. І навіть одиноко залишеного нападника Владислава Ваната часто тягнуло до власного карного майданчика, що тільки збільшувало там сум’яття.
Статистика першого тайму матчу-відповіді у Генку для української команди була жахливою: один удар від нас у бік воріт, жодного в площину, суцільна перевага суперника у володінні м’ячем – 76% проти 24%. Але й бельгійці не змогли перетворити нашу оборону у «руїни» – поцілили у ворота за 45 хвилин лише одного разу, практично не створивши «убійних» ситуацій біля наших воріт, переважно покладаючись на дальні удари, яким бракувало точності. Наш захисний «автобус» виглядав досить злагодженим і не давав збоїв. Бентежило, що українці за тайм в атакувальних діях, яких майже не було, геть нічого не створили, окрім одного відчайдушного удару здалеку Олександра Зінченка. А ще хвилювало наскільки вистачить українських футболістів стримувати цей безперервний тиск, який ми покірно прийняли.
У другому таймі з його початком українська оборона почала тріщати, оборонці почали губити своїх візаві, не встигати, помилятися у виборі позиції. Вже 100% гольові нагоди одна за одною посилювали передчуття, що біда не за горами – Ганс Ванакен зблизька спрямовує м’яч у Луніна, Леандро Троссард перед воротами б’є зависоко, Лукаку головою не влучає по м’ячу з метра перед воротами… Наша стратегічна оборонна концепція поступово і планомірно переходила у тактичний хаос. Це той випадок, коли немає ні бажання, ні потреби когось критикувати персонально за невиразні чи помилкові дії. Весь корабель невпинно йшов на дно, а капітан вже перебував у стані повної безпорадності. Відчувши наближення фіаско у тренерському штабі Реброва вдалися до замін, які жодним чином не вплинули на фатальний перебіг подій на полі.
Коли у ворота Луніна ударом з близької відстані влетів перший м’яч, збірна Бельгії отримала потрібний імпульс – додалась енергія, кураж, а наша оборона навпаки психологічно посипалася на тлі постійної напруги і втрати сили. Дзеркальна ситуація, як ми забивали поспіль три голи збірній Бельгії кількома днями раніше. Але тепер вирішальне слово було за бельгійцями. Ще два голи стали справою техніки нестримного Лукаку, за яким наші захисники вже почали просто не встигати.
У підсумку національна збірна Бельгії заслужено залишила за собою місце в елітному дивізіоні A наступного розіграшу Ліги націй УЄФА, тоді як Україна продовжуватиме виступи у другому дивізіоні B. Реабілітуватися за Євро-2024 не вдалося.
ЩО ДАЛІ? НІЧОГО
Якщо хтось наївно очікує на переміни на капітанському містку збірної України, то можна з впевненістю заявити, що «скоріше небо впаде на землю», ніж щось подібне станеться. Після жеребкування для нас плей – оф Ліги націй, я вже казав, невідомо як для збірної, а для Сергія Реброва папірець із написом «Бельгія» став щасливим квитком в його поточній кар’єрі. Команді України випав реально найсильніший із можливих тоді суперників, і реально потужна команда. Про це після принизливої поразки Сергій Станіславович вже встиг ще раз прилюдно заявити. Про силу суперника скаже і Андрій Миколайович Шевченко із запевненням, що тренерський штаб збірної України користується абсолютною підтримкою керівництва Української асоціації футболу. Чому поразка сталася у формі непривабливого конфузу, за усієї справді поваги до суперника, ніхто грунтовно аналізувати не буде. Всі спроби розмов на цю тему будуть перебиті потужним гаслом: «Наша мета – чемпіонат світу-2026». Потім буде Євро-2028, а потім – ще чемпіонат світу… Життя триває, немає підстав хвилюватися.
Роман СЛАВЕНКО
РОЗПОДІЛ ЗБІРНИХ У ЛІЗІ НАЦІЙ СЕЗОНУ-2026/27
Наступний груповий етап Ліги націй, у якому всі команди проведуть по шість матчів, відбудеться з 21 вересня по 17 листопада уже в 2026-му році по закінчення чемпіонату світу-2026.
Остаточний список і розподіл учасників змагань визначиться 31 березня 2026 року, коли чотири збірні Латвії, Люксембургу, Гібралтару та Мальти зіграють плей-оф за місце у дивізіоні C.
Збірна Україна знову випробує свої можливості в Лізі націй у другому за силою дивізіоні В. Із наведеного списку учасників наступного турніру Ліги націй можна дістати уявлення про можливих суперників українців у цих змаганнях.
Дивізіон А: Нідерланди, Хорватія, Іспанія, Франція, Італія, Данія, Португалія, Німеччина, Бельгія, Сербія, Англія, Чехія, Вельс, Норвегія, Греція, Туреччина.
Дивізіон B: Угорщина, Шотландія, Польща, Ізраїль, Боснія та Герцеговина, Швейцарія, УКРАЇНА, Австрія, Грузія, Словенія, Ірландія, Швеція, Румунія, Північна Ірландія, Північна Македонія, Косово.
Дивізіон C: Ісландія, Албанія, Чорногорія, Казахстан, Фінляндія, Естонія, Кіпр, Білорусь, Фарерські острови, Словаччина, Болгарія, Вірменія, Сан-Марино, Молдова.
Дивізіон C або D: Латвія, Люксембург, Гібралтар, Мальта.
Дивізіон D: Ліхтенштейн, Андорра, Литва, Азербайджан.