ЧЄ-2023 (Ленцерхайде, Швейцарія)
Континентальну першість з біатлону у засніженій Швейцарії українська команда провела дуже продуктивно, вигравши три нагороди (1-2-0), а це наш найкращий результат на останніх п’яти чемпіонатах Європи (2019, 2020, 2021, 2022, 2023).
БЕЗ КОНКУРЕНЦІЇ
Наближення чемпіонату світу, який розпочнеться 8 лютого, не змусило збірну Україну прохолодно поставитися до чемпіонату Європи. Звітний турнір тренерами розглядався з точки зору останньої репетиції перед головним стартом сезону, а біатлоністи та біатлоністки прагнули до медальних звитяг, щоби заробити приємну стипендію, яка стане важливим додатком до основної заробітної плати. Також на позитивні емоції розраховували вболівальники, які у поточній змагальній кампанії ще не бачили синьо-жовті кольори на п’єдесталі пошани шести етапів Кубка світу.
Розраховувати на нагороди ми насправді могли, адже на континентальну першість найсильніші спортсмени не приїздять. Приміром, на звітному турнірі основним або частково основним складом змагалися лише окремі команди: Болгарія, Латвія, Молдова… Тому, якщо говорити відверто, український колектив вважався реальним претендентом на медалі в усіх дисциплінах.
Та й при цьому рівень чемпіонату Європи традиційно залишається дуже низьким, тому на певному етапі організатори вирішили зробити відкриту першість континенту, на яку могли приїхати представники далеких країн… Тому ми й бачили на швейцарському снігу Японію, Канаду, Бразилію, Аргентину, Мексику та Чилі. Однак збірні цих країн, ясна річ, не могли підвищити загальний рівень турніру, а хлопці та дівчата з теплих країн були просто екзотикою в Альпах.
Швейцарський спорткомплекс потішив наявністю натурального снігу, про який ми епізодично забуваємо, а спостерігати в інших країнах доводиться на штучний сніг, коли поруч з підготовленою трасою повноцінно росте трава, яку осади не змогли приховати. Але профіль траси атлети переважно вважали досить складним, відзначаючи, що працювати на дистанції доводиться вкрай важко. Особливі труднощі виникали на першому відрізку кола, а в кінці все ж була змога трохи відпочити. Хоча про розслабленість краще не думати, бо спуски в Ленцерхайде досить небезпечні, тому жартувати з високими швидкостями та підступними поворотами ніхто не хотів.
В таких умовах, як зазначалося, ми змагалися найсильнішим складом, причому на чемпіонаті Європи уся українська еліта збирається вкрай рідко. Зазвичай окремі біатлоністи та біатлоністки відвідують турнір, а ще частіше хтось з головної команди проведе одну або дві гонки, після чого йде відпочинок та підготовка до головного старту сезону. Однак у 2023 році ми планували зібрати максимум медалей найкращими силами в усіх дисциплінах…
Певного успіху при цьому нам вдалося досягти, про що говорить найкращий результат України на останніх п’яти чемпіонатах Європи. Так, у 2020 році кількісно було більше нагород, однак за якістю звітна першість перевершила турнір трирічної давнини. Ефективніше ми працювали лише у 2018 році, коли вдалося виграти два «золота». Баталії-2016, звісно ми пропустили, бо проходили вони на землі окупанта у товаристві агресивних людей. Нас таке не цікавить.
З НАГОРОДАМИ
Безпосередньо у Швейцарії ми почали брати медалі дуже швидко. Вже перша дисципліна запам’яталася «сріблом» Юлії Джими, яка на чотирьох вогневих рубежах схибила лише одного разу, а це дуже важливо саме в індивідуальній гонці, де кожна помилка ототожнюється з втратою однієї хвилини. Спочатку, до речі, довелося говорити лише про третю сходинку класифікації, але після фінішу виявилося, що система електронного відстеження результатів помилково не врахувала два промахи Мікели Каррари на другій стрільбі. Тому віртуальна чемпіонка отримала додаткові дві хвилини, що змусило італійку посунутися на одинадцяту позицію. Ліза Марія Шпарк піднялася на перше місце, Джима стала другою, а несподівану «бронзу» отримала Селіна Гротіан.
Приємно, що на дистанції Юлія показала дев’ятий час, програвши безпосередньо на лижні одну хвилину швидкій Каррарі. Програш інших українок ногами виявився суттєвішим: Анастасія Меркушина – дві хвилини, Білосюк, Кип’яченкова та Кривонос – приблизно по три хвилини.
Схожі показними ми побачили в чоловічій індивідуальній гонці, коли краще партнерів виглядав Антон Дудченко, але й він ногами програв реактивному Філіппу Наврату майже дві хвилини. Інші представники «синьо-жовтої» команди взагалі не тримали темп, поступившись солідніше – три хвилини та більше. Тому є логіка в тому, що саме Антон опинився на другій сходинці п’єдесталу пошани, а вершину з неймовірним запасом міцності окупував норвежець Ендре Стрьомсгейм.
Третій старт першості також став для нас медальним, причому в менш зручному для наших кондицій спринтерській гонці Меркушина забрала «золото» з ідеальною стрільбою. На лижні Анастасія показала тільки дев’ятнадцятий час, однак швидка робота на стрільбищі зіграла свою роль. Приміром, українка на стрільбу лежачи та стоячи у сумі витратила 49 секунд, а от Тільда Йоханссон працювала з гвинтівкою 66 секунд! Тому, поступаючись ногами, Меркушина змогла перевершити суперницю внаслідок влучної та швидкої стрільби.
При цьому Анастасія ще й хороше останнє коло зробила, знову довівши, що у цієї дівчини є характер. Їй може бути важко, може бути дуже важко, коли в очах уже темніє, однак морально-вольові якості завжди залишаються за нашою землячкою. На жаль, в українській команді подібні риси характеру притаманні не усім… В гонці переслідування Меркушина могла думати про ще одну нагороду, але для цього не можна було помилятися на стрільбі. З цією задачею Анастасія не впоралася, тому довелося змінити перше місце на сьомий результат.
Загалом після трьох медальних гонок на початку турніру ми зупинилися, тому ще п’ять стартів пройшли без нашого п’єдесталу пошани. На нагороди ми могли розраховувати у двох змішаних естафетах, однак у класичній гонці помилилася Джима, яка пішла на штрафне коло. А в одиночній дисципліні Білосюк взагалі напрацювала на два кола, а потім також довелося лише за пристойну позицію битися, однак про топ-3 мова не йшла.
Та це вже історія, а попереду чемпіонат світу, який розпочинається в Німеччині 8 лютого. Отам буде фантастична конкуренція, тому в Оберхоф доведеться їхати без великих сподівань, хоча детальніше про старт першості говоритимемо трохи пізніше, коли тренери сформують склади на турнір, а також побачимо, чи змагатиметься Дмитро Підручний, який відновлюється після операції.
Сергій СТАСЮК
25.01.2023
Індивідуальна гонка, 15 км (жінки)
1. Ліза Марія Шпарк (Німеччина) 45.02,4 (0+0+0+0)
2. Юлія Джима (Україна) +5,5 (0+1+0+0)
3. Селіна Гротіан (Німеччина) +33,3 (0+0+0+2)
…16. Анна Кривонос (Україна) +2.07,6 (0+0+1+0)
…24. Анастасія Меркушина (Україна) +2.53,3 (1+1+0+1)
…35. Любов Кип’яченкова (Україна) +4.04,8 (1+1+0+1)
…40. Олена Білосюк (Україна) +4.18,3 (0+0+0+3)
Індивідуальна гонка, 20 км (чоловіки)
1. Ендре Стрьомсгейм (Норвегія) 51.05,9 (0+0+0+0)
2. Антон Дудченко (Україна) +2.04,7 (0+1+0+0)
3. Ловро Планко (Словенія) +2.16,5 (1+0+0+0)
…12. Артем Тищенко (Україна) +3.58,7 (0+0+1+0)
…19. Богдан Цимбал (Україна) +4.45,9 (1+0+0+1)
…36. Артем Прима (Україна) +6.31,9 (1+0+1+2)
…47. Тарас Лесюк (Україна) +7.25,2 (0+2+1+1)
…64. Денис Насико (Україна) +8.56,8 (1+2+1+2)
27.01.2023
Спринт, 7,5 км (жінки)
1. Анастасія Меркушина (Україна) 23.14,5 (0+0)
2. Тільда Йоханссон (Швеція) +0,5 (1+0)
3. Ванесса Хінц (Німеччина) +1,8 (0+0)
…22. Анна Кривонос (Україна) +1.26,0 (0+1)
…39. Юлія Джима (Україна) +1.58,7 (1+2)
…52. Любов Кип’яченкова (Україна) +2.11,5 (2+1)
…55. Олена Білосюк (Україна) +2.14,8 (1+2)
Спринт, 10 км (чоловіки)
1. Ерленн Бьонтегор (Норвегія) 24.57,3 (0+0)
2. Вебйорн Соерум (Норвегія) +11,5 (0+2)
3. Філіпп Наврат (Німеччина) +43,0 (1+1)
…17. Богдан Цимбал (Україна) +1.36,1 (1+0)
…23. Денис Насико (Україна) +1.44,1 (1+0)
…24. Тарас Лесюк (Україна) +1.44,2 (1+0)
…27. Артем Прима (Україна) +1.47,1 (0+2)
…33. Антон Дудченко (Україна) +1.53,5 (1+2)
…37. Артем Тищенко (Україна) +2.02,0 (1+0)
28.01.2023
Гонка переслідування, 10 км (жінки)
1 (5). Селіна Гротіан (Німеччина) 30.25,6 (0+0+1+0)
2 (2). Тільда Йоханссон (Швеція) +17,6 (0+0+0+2)
3 (6). Жілонн Гігонна (Франція) +23,6 (0+0+0+1)
…7 (1). Анастасія Меркушина (Україна) +59,9 (0+1+0+1)
…НФ (52). Любов Кип’яченкова (Україна) Дискваліфікація (1+3+3+1)
Гонка переслідування, 12,5 км (чоловіки)
1 (2). Вебйорн Соерум (Норвегія) 34.37,5 (1+0+0+1)
2 (1). Ерленн Бьонтегор (Норвегія) +28,1 (0+2+0+0)
3 (20). Ендре Стрьомсгейм (Норвегія) +1.03,7 (0+0+1+2)
…17 (17). Богдан Цимбал (Україна) +2.42,7 (0+0+0+2)
…24 (23). Денис Насико (Україна) +3.16,2 (1+1+0+0)
…25 (37). Артем Тищенко (Україна) +3.31,2 (0+0+1+1)
…34 (24). Тарас Лесюк (Україна) +4.24,5 (2+2+0+2)
29.01.2023
Змішана естафета
1. Норвегія (Кіркейде, Ердаль, Бьонтегор, Соерум) 1:03.40,9 (0+1 0+0, 0+1 0+0, 0+0 0+0, 0+0 0+0)
2. Німеччина (Шпарк, Гротіан, Шмук, Фратцшер) +25,1 (0+0 0+1, 0+1 0+0, 0+0 0+1, 0+0 0+3)
3. Швеція (Йоханссон, Нільссон, Стефанссон, Іварссон) +46,8 (0+1 0+0, 0+1 0+1, 0+1 0+3, 0+2 0+0)
…5. Україна (А. Меркушина, Джима, Прима, Дудченко) +2.09,9 (0+0 0+2, 0+0 1+3, 0+0 0+1, 0+1 0+0)
Одиночна змішана естафета
1. Норвегія (Арнеклейв, Стрьомсгейм, Арнеклейв, Стрьомсгейм)
34.34,7 (0+1 0+1, 0+3 0+0, 0+0 0+0, 0+1 0+3)
2. Швейцарія (Басерга, Хартвег, Басерга, Хартвег) +16,6 (0+0 0+2, 0+1 0+1, 0+0 0+1, 0+1 0+3)
3. Франція (Боте, Е. Клод, Боте, Е. Клод) +21,0 (0+0 0+3, 0+0 0+1, 0+0 0+1, 0+1 0+1)
…7. Україна (Білосюк, Цимбал, Білосюк, Цимбал) +1.12,4 (0+2 0+1, 0+0 0+0, 2+3 0+1, 0+0 0+3)