Спортивна газета "Вболівальник"

Продуктивні фаворити

5-й тур

Перед важливими іграми на міжнародній арені провідні українські клуби здобули переможний результат у внутрішній першості, однак не усім вдалося взяти очки легко та невимушено.

1 жовтня
«ЛЬВІВ» – «ДНІПРО-1» – 0:3 (0:2)
Голи: Довбик (39), Гуцуляк (45, 79).
Вилучення: Грисьо (74, жорстока поведінка).
«МЕТАЛІСТ» (Харків) – «ШАХТАР» (Донецьк) – 1:6 (0:4)
Голи: Сікан (18, 30, 38), Зубков (35), Л. Траоре (72), Чідомере (88), Джурасек (90+1).
На 81-й хвилині Мудрик не реалізував пенальті (воротар).
2 жовтня
«МИНАЙ» – «ДИНАМО» (Київ) – 0:1 (0:0)
Гол: Циганков (51).

КИЇВСЬКИЙ МІНІМУМ
Представники Дніпра, Донецька та Києва організовано відвідали західну частину нашої країни, що в умовах повномасштабної агресії скажених росіян вже давно нікого не дивує. Команди Олександра Кучера та Ігора Йовічевіча побачили Львів, а кияни доїхали до Закарпатської області, де базується «Минай» в однойменному місті. Саме переможний вояж «біло-синіх» став найважчим, якщо порівнювати його з успішними акціями «Дніпра-1» та «Шахтаря».
Якщо ж проводити паралелі з іншими матчами «Динамо» в поточному сезоні, то звітна зустріч зовсім не здивувала. Також вже цілком нормальним явищем вважається Денис Гармаш на позиції нападника, а номінальні форварди Артем Бєсєдін та Владислав Ванат тим часом сиділи на лавці для запасних. Більш досвідчений гравець з’явився на полі у другому таймі, а Владислав відпочивав усі 90 хвилин, тому вже традиційно у складі киян основні справи роблять гравці середньої лінії.
Хіба що згадаємо удар головою Гармаша на стартових хвилинах, після чого реально вплинути на результат могли зовсім інші виконавці. Як не дивно, на початку дуелі довелося відзначити кілька перспективних атак господарів поля, які почергово завершували Єгор Твердохліб та Назарій Воробчак. Спочатку якісно на лінії воріт зіграв Денис Бойко, а Воробчак трохи не влучив у дальній кут воріт.
Лише в середині першої половини зустрічі «біло-сині» повністю перехопили ініціативу, коли Бойко вже не хвилювався, а активно стрибав Олександр Бандура, якому довелося попрацювати, коли до результативного удару прагнули Віталій Буяльський, Ілля Забарний та Віктор Циганков. Перерва жодним чином не вплинула на характер двобою, тому відчайдушно за кольори свого клубу бився Бандура, що відчули Олександр Тимчик та Буяльський. Однак третій шанс у другому таймі імені Циганкова приніс динамівцям успіх.
Шкода, що кияни переможний м’яч забили досить рано, бо після цього футбол закінчився. Динамівці відверто збавили оберти, а «Минай» нічого не вигадав в атаці. Лише на останніх хвилинах підопічні Володимира Шарана могли шокувати гостей, однак воротар «біло-синіх» нейтралізував загрозу після удару Данила Колесника. Вже в доданий арбітром час Данило заробив дуже перспективний стандарт, коли бив, здається, Валерій Рогозинський, однак Бойко знову зреагував на «постріл», а зіграти супернику на добиванні завадив інший Денис – Попов.
Окремо треба відзначити, що у звітній грі за киян дебютували Кахім Перріс та Джастін Лонвейк, але хлопці вийшли на поле, коли динамівці вже припинили грати, тому немає можливості сказати про цих хлопців щось хороше чи погане. А позитив «біло-синіх» полягає у другій поспіль перемозі в чемпіонаті країни, причому знову успіх приніс один гол, що також було відзначено за підсумками попереднього матчу зі «Львовом» (також 1:0). А «Минай» поступився у другому протистоянні поспіль – знову з рахунком 0:1, який також був зафіксований трохи раніше в дуелі зі згаданим «Львовом».

ДНІПРОВСЬКИЙ МАКСИМУМ
Продовжуємо тему «Львова», яка тепер переплітається з прихованим лідером першості, адже за втраченими очками саме «Дніпро-1» йде першим, причому тільки команда Кучера наразі може похвалитися ідеальними результатами в українській Прем’єр-лізі. Чергову перемогу дніпровський колектив здобув на львівській арені «СКІФ», де суперник знову не зміг вразити гостьові ворота. У четвертій грі поспіль Максу Валефу не доводиться дивитися назад у пошуках м’яча! Звісно, це комплімент не лише голкіперу, а й захисній ланці команди.
Також на схвальні відгуки вже традиційно напрацювали креативні гравці «Дніпра-1», адже третя велика перемога у чотирьох тріумфальних матчах – це непересічне досягнення. Варто нагадати, що з рахунком 2:0 підопічні Кучера переграли «Верес», а «Динамо» та «Металіст 1925» постраждали ще більше – 3:0. Тепер у цьому переліку опинився «Львів», який отримав три голи, не зумівши вразити ворота авторитетного суперника.
Однак хлопці Олега Дулуба розклеїлися не одразу. Спочатку вони навіть могли претендувати на взяття воріт, однак Валеф впорався з непростими ударами Назарія Нича та його тезки Муравського. Частково початок матчу нагадував гру на «Минай-Арені», де гості поступово перехопили ініціативу, що також зробили футболісти «Дніпра-1». Однак їм вдалося значно легше дійти до вагомої переваги в рахунку. Чому так сталося? Бо в Луческу немає форварда, а у Кучера – є!
Ближче до завершення першого тайму про себе повноцінно нагадав Артем Довбик, який спочатку вдало вибіг на самотнього воротаря, а потім нападник допоміг Олексію Гуцуляку впевнено пробити з меж штрафної площі. В першому випадку тонку результативну передачу віддав Домінго Бланко, який пізніше розпочав другий гольовий випад, коли безпосередньо Довбику «кулю» віддавав Олександр Піхальонок.
Треба сказати, що продуктивний півзахисник приїхав в нашу країну влітку з аргентинського «Індепендьєнте», коли отримав статус вільного агента. Півзахисник одразу справив хороше враження, однак швидко його й невдача спіткала – травма. Довелося відпочити чотири тижні, а повернення 27-річного гравця видалося надзвичайно вдалим: участь у двох гольових атаках. Аргентинець, до речі, в нашій команді планує затриматися до середини 2025 року, хоча за такого виконавця цілком можна отримати хороші гроші вже в недалекому майбутньому. Але хочеться, щоби Домінго довше грав у нашому чемпіонаті. І ще було б добре, якби він не зупинявся, а продовжував прогресувати.
По перерві дніпровські футболісти довели рахунок до великого, використавши швидку контратаку. Другим голом у цій зустрічі відзначився Гуцуляк, якому допоміг Сергій Горбунов. Олексій забив з меж штрафної площі, коли Іван Пономаренко зачепив «кулю», але зупинити її не зумів. Приємно, що усі голи в цій зустрічі стали результатом продуманих комбінацій, а не атак в стилі «якось заштовхали».
Звітна зустріч запам’яталася й вилученням Максима Грисьо, який не впорався з емоціями. Захисника активно притримав Бланко, від якого українець відмахнувся, влучивши в обличчя. Навряд чи там був дуже сильний удар, однак в таких випадках одного наміру вистачає, аби «претендувати» на червону картку. Тому з суворим вироком арбітра Дениса Шурмана варто погодитися.

СУДДІВСЬКІ НЮАНСИ
Користуючись можливістю, варто сказати кілька слів про правила гри в форматі офіційної термінології. Відомо, що червоні картки, якщо виключити відверто раритетні випадки, фіксуються в чотирьох ситуаціях. Перша – це два попередження, друга – коли є намір зірвати гольову атаку суперника, третя – груба гра в ігровому моменті (приміром, «брудний» підкат), четверта – агресія без реальної боротьби за м’яч. З першою ситуацією все зрозуміло – «друге попередження», в другій використовується формулювання «зрив очевидної гольової можливості», третій різновид – це «серйозне ігрове порушення», а випадок імені Грисьо – «жорстока поведінка». Усе це записано в правилах, тому варто дотримуватися такої термінології. А футболістам треба прагнути до коректної гри, аби не доводилося занадто часто згадувати суддівську термінологію.
І дозвольте детально не згадувати поєдинок на «Арені-Львів», де грала лише одна команда, а «Металіст» просто перебував на футбольному полі. Хоча, якщо так перебувати, то краще вже не перебувати… Виокремити варто лише пенальті, який гарно «намалював» Артем Бондаренко, а рефері Ігор Пасхал повірив, що Олександр Мизюк порушив правила, чого насправді не було. Звісно, харків’яни за рахунку 0:5 не сперечалися. І не було ніяких протестів з боку «гірників», коли Михайло Мудрик не переграв Олександра Рибку, який ще до удару залишив лінію воріт, що заборонено правилами. Це були не дуже прості моменти, тому глобально звинувачувати арбітра чи його помічників не варто, а відеоасистента не було. Він у звітному турі працював лише на грі «Минай» – «Динамо».

Ігор КРОВНИЙ

Exit mobile version